Провадження № 22-ц/803/4359/23 Справа № 243/13195/21 Суддя у 1-й інстанції - Бєлостоцька О.В. Суддя у 2-й інстанції - Хейло Я. В.
31 липня 2023 року м.Кривий Ріг
Справа № 243/13195/21
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Хейло Я.В.,
суддів Мірути О.А., Тимченко О.О.,
сторони:
позивач: Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін апеляційні скарги позивача Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк» та відповідача ОСОБА_1 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області 03 лютого 2023 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яке постановлено суддею Бєлостоцькою О.В. у місті Костянтинівка Донецької області та повне судове рішення складено 08 лютого 2023 року, -
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк» звернулось до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 14 лютого 2022 року цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором направлено за підсудністю до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області.
В обґрунтування позову Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк» зазначило, що 18 липня 2013 року року між позивачем та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 400/07/2013/0321 відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 16 5000 гривен 00 копійок зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 18,3 % на рік (процентна ставка на прострочену заборгованість становить 23,3%), зі строком повернення коштів до 17 липня 2028 року.
Банком було виконано умови договору шляхом надання кредитних коштів відповідачу, що підтверджується випискою з позичкового рахунку.
В якості забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором було укладено договір поруки № 400/07/2013/032111 від 18 липня 2013 року, відповідно до умов якого поручитель ОСОБА_2 зобов'язалась в повному обсязі нести солідарну відповідальність перед банком за виконання позичальником зобов'язань за зазначеним вище кредитним договором.
Відповідач ОСОБА_1 не виконав належним чином свої договірні зобов'язання, порушив строки повернення кредиту та сплати процентів.
Станом на 03 грудня 2019 року сума заборгованості за кредитним договором № 400/07/2013/0321 від 18 липня 2013 року складає : нараховані та несплачені проценти за користування кредитом за період з 01 липня 2014 року по 30 квітня 2015 року в розмірі 24580 грн 23коп, заборгованість за кредитом - 161 169 грн 80 коп, а всього - 185 750 грн 03 коп.
Враховуючи вищевикладене, позивач просив стягнути з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на його користь заборгованість за кредитним договором № 400/07/2013/0321 від 18 липня 2013 року в загальному розмірі 185 750 грн 03 коп та витрати, пов'язані зі сплатою судового збору.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області 03 лютого 2023 року позов Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 400/07/2013/0321 від 18 липня 2013 року в розмірі 145 867 (сто сорок п'ять тисяч вісімсот шістдесят сім) гривень 79 копійок, солідарно.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк» витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі по 1094 (одна тисяча дев'яносто чотири) гривні 02 копійки, з кожного.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 не погоджується з рішенням суду, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позовних вимогах.
В апеляційній скарзі позивач не погоджується з рішенням суду, в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з відповідачів з 12.03.2017 року по грудень 2018 року, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції в цій частині скасувати та ухвалити нове, яким вказані вимоги задовольнити в повному обсязі, вирішити питання про розподіл судових витрат.
Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга позивача мотивована тим, що судом першої інстанції не враховано що під час дії карантину, строки позовної давності продовжуються на строк його дії, отже, на думку позивача, строк позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за період починаючи з 12 березня 2017 року продовжується та не сплив і на день подачі даної заяви.
Також, вказане вірно і по відношенню до строку дії поруки, який встановлено п.п. 5.1, 5.2 договору поруки.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 вказує, що позивачем надано незрозумілий розрахунок заборгованості.
Вважає, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення заборгованості з поручителя за кредитним договором є передчасними, оскільки умовами кредитного договору передбачено погашення кредитної заборгованості за встановленим графіком щомісячних платежів, з кінцевим терміном повернення кредиту, отже судом не встановлено, коли відбулося прострочення погашення заборгованості за кредитним договором, та з якого часу повинен обраховуватись строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум та чи є чинною порука.
Узагальнення доводів та заперечень інших учасників справи
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 , в якому зазначив, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 не обґрунтована та її слід залишити без задоволення, а рішення суду в частині задоволених вимог - без змін, як законне на обґрунтоване.
Відповідач ОСОБА_1 не надав відзив на апеляційну скаргу позивача.
Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між ПАТ АБ «Укргазбанк» і відповідачем ОСОБА_1 18 липня 2013 року укладений кредитний договір № 400/07/2013/0321 відповідно до п.п. 1.1, 1.2, 1.3 якого позивач надав відповідачеві кредит в сумі 165000 грн 00 коп на придбання квартири зі строком кредитування з 18 липня 2013 року по 17 липня 2028 року (а.с.10а-13, 122-124).
Згідно умов договору (п.1.3.2) позичальник у будь-якому випадку зобов"язався повернути кредит у повному обсязі не пізніше 17 липня 2028 року.
Відповідно до п.п. 1.4.1, 1.4.2 вказаного кредитного договору за користування кредитними коштами у межах строку кредитування процентна ставка встановлюється у розмірі 18,3% річних. За користування кредитними коштами, що не повернуті у терміни, передбачені цим договором (прострочена заборгованість), процентна ставка встановлюється у розмірі 23,3% річних.
Пунктом 1.6 кредитного договору передбачено обов'язок позичальника в день укладення цього договору сплатити комісію в розмірі 1,5% від суми кредиту, зазначеної в п.1.1, що склададє 2475 грн 00коп.
Відповідно до п. 3.1 кредитного договору № 400/07/2013/0321 від 18 липня 2013 року погашення кредиту позичальником здійснюється у відповідності з графіком, встановленим у Додатку 2 (а.с.16-17, 127-128) до цього договору та сплата процентів за користування кредитними коштами здійснюється шляхом сплати рівних один одному платежів у розмірі 2696 грн 00 коп, щомісячно з 1-ого по 10-е число кожного місяця, шляхом внесення коштів на рахунок або шляхом безготівкового перерахування.
Пунктом 4.2.4 кредитного договору передбачено, що банк має право вимагати дострокового повного виконання позичальником своїх зобов'язань по договору, включаючи повернення всієї суми кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами, комісій та штрафних санкцій у випадках :
-невиконання позичальником будь-яких своїх зобов'язань по цьому договору, в тому числі, несвоєчасного виконання грошових зобов'язань (з простроченням їх виконання більше, ніж на один банківський день), що випливають з цього договору;
-невиконання позичальником (іпотекодавцем) своїх зобов'язань по договорам забезпечення;
-невиконання та/або неналежного виконання вимог будь-якого з п.п.4.3.6-4.3.9 цього договору;
-подання до суду позову про визнання недійсними у цілому чи у частині та/або неукладеним цього договору та/або будь-якого договору забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань;
-за наявності інших обставин, які явно свідчать про те, що наданий позичальникові кредит своєчасно не буде повернутий.
Вимога про дострокове виконання позичальником своїх зобов'язань по цьому договору направляється позичальнику у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від банку.
Пунктами 4.3.1, 4.3.5 кредитного договору передбачено обов'язок позичальника використати кредит на зазначені в п.1.2 договору цілі; повернути банку отриманий кредит та сплатити нараховані проценти за користування кредитними коштами у повному обсязі у строки та у порядку згідно цього договору; на вимогу банку достроково повернути кредит, сплатити нараховані проценти за користування кредитними коштами та можливі штрафні санкції у випадках, передбачених цим договором, договором іпотеки та чинним законодавством України.
Згідно п.5.8 кредитного договору строк позовної давності за цим договором встановлюється сторонами у три роки, в тому числі, щодо вимоги про поверненню процентів за користування кредитними коштами та суми заборгованості по кредиту з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, штрафів та всіх видатків, понесених банком під час виконання цього договору.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 165000 грн 00 коп. та користувався кредитними коштами, здійснив часткове погашення кредиту що підтверджується випискою з особового рахунку клієнта за період часу з 18 липня 2013 року по 03 грудня 2019 грудня (а.с.4а-10), наданими відповідачем квитанціями про сплату грошових коштів в рахунок погашення кредиту № 8100-39 від 06 серпня 2013 року, № 8544-8 від 09 вересня 2013 року, від 11 вересня 2013 року, № 8100-4 від 06 жовтня 2013 року, № 7101-8від 10 жовтня 2013 року, № 8107-18 від 07 листопада 2013 року, № 7797-3 від 04 грудня 2013 року, № 8100-33 від 03 січня 2014 року, № 8100-38 від 05 лютого 2014 року, № 8100-34 від 06 березня 2014 року, № TR.728804.57856.7797 від 04 квітня 2014 року, № TR.728804.49152.7797 від 06 травня 2014 року, № 8100-32 від 06 червня 2014 року, № 81-32 від 07 липня 2014 року (а.с.92-105).
Факт отримання грошових коштів за кредитним договором № 400/07/2013/0321 від 18 липня 2013 року і існування заборгованості за ним не заперечував в судовому заіданні і представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Зайцев І.Ю.
Зобов'язання щодо своєчасного погашення кредиту належним чином відповідач ОСОБА_1 не виконав, чим порушив умови кредитного договору № 400/07/2013/0321 від 18 липня 2013 року.
Через несвоєчасне повернення суми кредитних коштів у відповідача ОСОБА_1 виникла заборгованість за кредитним договором № 400/07/2013/0321 від 18 липня 2013 року, яка відповідно до розрахунку позивача станом на 03 грудня 2019 року складається із поточної заборгованості за тілом кредиту в розмірі 140 294 грн 03 коп, простроченої заборгованості за тілом кредиту в розмірі 20 875 грн 77 коп, заборгованості по процентам, нарахованим на суму поточної заборгованості за період часу з 01.07.2014 року по 30.04.2015 року в розмірі 24575 грн 09 коп (за ставкою 18,3%), заборгованості по процентам, нарахованим на суму простроченої заборгованості за період часу з 11.03.2015 року по 30.04.2015 року в розмірі 5 грн 14 коп (за ставкою 23,3%), а всього - 185 750 грн 03 коп (а.с.3а).
Пунктом 2.1 кредитного договору № 400/07/2013/0321 від 18 липня 2013 року передбачено, що у забезпечення виконання ОСОБА_1 за цим договором банк відповідно до договору іпотеки № 400/07/2013/03211 від 18 липня 2013 року приймає в іпотеку нерухомість, зазначену в п.1.2 цього договору - двокімнату квартиру, розташовану за адресою АДРЕСА_1 .
Пунктом 2.3 кредитного договору № 400/07/2013/0321 від 18 липня 2013 року передбачено, що кредит забезпечується також фінансовою порукою ОСОБА_2 (а.с.10а, 122).
У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 400/07/2013/0321 від 18 липня 2013 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» (кредитором) та відповідачами ОСОБА_1 (позичальником) та ОСОБА_2 (поручителем) 18 липня 2013 року було укладено договір поруки № 400/07/2013/0321П (а.с.18а-21).
Відповідно до п. 1.1. договору поруки поручитель ОСОБА_2 зобов'язується перед кредитором за виконання позичальником зобов"язань по кредитному договору № 400/07/2013/0321 від 18 липня 2013 року.
Пунктом 1.2 договору поруки визначено, що поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором за порушення виконання зобов"язань по кредитному договору.
Пунктом 1.4 договору поруки передбачено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник - за повернення кредиту, сплату процентів за користування кредитними коштами, комісії, неустойки, можливих штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання зобов"язань, передбачених кредитним договором.
Згідно п.1.5 договору поруки передбачено, що порукою за цим договором також забезпечується виконання позичальником зобов'язань по кредиту у разі вимоги кредитора про дострокове виконання зобов'язань по кредитному договору, на умовах та з підстав, передбачених у кредитному договорі.
Пунктами 5.1, 5.2 договору поруки передбачено, що цей договір набрає чинності з моменту підписання сторонами і діє до припинення забезпеченого ним зобов'язання позичальника за кредитним договором. Порука також припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов"язання позичальника за кредитним договором не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк виконання зобов'язання не зазначений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення цього договору.
З матеріалів справи вбачається, що останній платіж за кредитним договором № 400/07/2013/0321 від 18 липня 2013 року в розмірі 2700 грн. 00 коп. ОСОБА_1 здійснив 7 липня 2014 року, що підтверджується випискою з особового рахунку клієнта за період часу з 18 липня 2013 року по 03 грудня 2019 грудня (а.с.4а-10) та квитанцією від 07 липня 2014 року № 8100-32 (а.с.105).
З додатку № 1 (графік платежів) та додатку № 2 (графік зменшення заборгованості по кредиту) до кредитного договору № 400/07/2013/0321 від 18 липня 2013 року вбачається, що станом 10 грудня 2018 року сума залишку основного боргу складає 145 867 грн. 79коп.
Позиція апеляційного суду
Апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк» - задовольнити.
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області 03 лютого 2023 року - в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з відповідачів з 12.03.2017 року по грудень 2018 року скасувати та ухвалити нове, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Мотиви з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права
Згідно з частиною 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до частини 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на те, що ціна позову в даній справі становить 185 750,03 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц).
Отже, враховуючи вищевикладене, розгляд цієї справи з повідомленням учасників справи можливий лише з урахуванням конкретних обставин, які перешкоджають суду апеляційної інстанції вирішити спір по суті без особистої явки сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів для встановлення обставин справи та перевірки доводів, викладених в апеляційній скарзі, та відповідачем не наведено обставин справи, які перешкоджають суду апеляційної інстанції вирішити спір по суті без особистої явки сторін.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою, другою та п'ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не в повній мірі.
Відмовляючи частково у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що кредитним договором № 400/07/2013/0321 від 18 липня 2013 року передбачено обов'язок позичальника здійснювати щомісячні платежі на погашення кредиту та зважаючи на те, що позивач звернувся до суду з позовом 13 грудня 2021 року, а відповідачем ОСОБА_1 та його представником заявлено клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитом, яка утворилась до грудня 2018 року в розмірі 15302 грн 01 коп (161 169 грн 80 коп - 145 867 грн 79 коп) та заборгованості по процентам в в загальному розмірі 24580 грн 23 коп у зв'язку із спливом строку позовної давності.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт порушення позичальником ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором № 400/07/2013/0321 від 18 липня 2013 року знайшов своє підтвердження, позивач відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, позовні вимоги щодо солідарного стягнення з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суми заборгованості за кредитним договором № 400/07/2013/0321 від 18 липня 2013 року підлягають частковому задоволенню, в межах заявлених позовних вимог - в частині стягнення залишку заборгованості, яка складається із щомісячних платежів за кредитом, починаючи з грудня 2018 року в загальному розмірі 145 867 грн. 79 коп.
Колегія суддів апеляційного суду не може погодитись із висновками суду щодо часткової відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне, проте висновки суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог колегія суддів вважає обґрунтованими та погоджується з ними.
За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як передбачено ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Частиною четвертою статті 559 ЦК України, в редакції на час виникнення правовідносин сторін, передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлено договором чи законом строк її дії, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.
Пунктами 5.1, 5.2 договору поруки передбачено, що цей договір набрає чинності з моменту підписання сторонами і діє до припинення забезпеченого ним зобов'язання позичальника за кредитним договором. Порука також припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов"язання позичальника за кредитним договором не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк виконання зобов'язання не зазначений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення цього договору.
Згідно п. 1.3.1. кредитного договору строк повернення кредитних коштів до 17 липня 2028 року.
Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 щодо спливу строку договори поруки та не встановлення судом першої інстанції обставин щодо того чи є порука чинною, оскільки, відповідно до положень п.5.2. Договору поруки, сторонами встановлено строк дії поруки у договорі, отже строк, який передбачений частиною 4 статті 599 ЦК України, не застосовується, про що було вірно зазначено судом першої інстанції з висновком якого погоджується колегія суддів.
Таким чином, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про встановлення факту порушення позичальником ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором № 400/07/2013/0321 від 18 липня 2013 року вірним, отже, позивач відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.
Проте, колегія суддів вважає помилковим висновок суду про те, що строк позовної давності до вимог про стягнення заборгованості, яка виникла за кредитним договором до грудня 2018 року сплинув, оскільки позивач звернувся до суду з позовом 13 грудня 2021 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався та діяв й на час ухвалення оскаржуваного рішення суду.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Тобто, строк позовної давності, в силу пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, продовжено на строк дії карантину.
У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі 679/1136/21 зазначено, що: «У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Виходячи із взаємозв'язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом.
За таких обставин, законом передбачено продовження позовної давності щодо вимог за якими перебіг позовної давності не закінчився станом на 02 квітня 2020 року.
Колегія судів зазначає, що вищевикладене не було враховано судом першої інстанції, у зв'язку з чим, рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідачів заборгованості за період з березня 2017 року по грудень 2018 року скасувати та ухвали нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині, стягнувши з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 154 254,44 грн., солідарно.
У зв'язку з вищевикладеним, колегія судів вважає прийнятними доводи апеляційної скарги позивача.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, у зв'язку з чим скасовує рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів за період з 12 березня 2017 року по грудень 2018 року на підставі п.п. 1,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, та приймає нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.
Розподіл судових витрат
Відповідно до підпунктів «б» та «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
За частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторонни пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається із частини 2 вказаної вище статті, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи зазначене, з відповідачів необхідно стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору, понесені у зв'язку з розглядом у суді апеляційної інстанції - 897,30 грн., тобто з кожного по 448,65 грн., також підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача витрати, пов'язані зі сплатою судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог у загальному розмірі 2313,70 грн. (83,04 %), тобто по 1156,85 грн. з кожного.
Керуючись ст. ст.. 367, 369, 374, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк» - задовольнити.
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області 03 лютого 2023 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором № 400/07/2013/0321 від 18 липня 2013 року з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за період з 12.03.2017 року по грудень 2018 року - скасувати та задовольнити позовні вимоги в цій частині.
Стягнути солідарно із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 400/07/2013/0321 від 18 липня 2013 року в розмірі 154 254 гривен 44 копійки.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк» витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в розмірі по 1156 гривен 85 копійок, з кожного.
Стягнути із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк» витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, за подання апеляційної скарги в розмірі по 448 гривен 65 копійок, з кожного.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: