Провадження № 11-сс/803/1746/23 Справа № 183/7610/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
26 липня 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7
підозрюваного ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в залі суду в м. Дніпрі матеріали досудового розслідування № 12023041350000841 від 20.06.2023 року, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2023 року про задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Орлівщина Новомосковського району Дніпропетровської області, громадянина України, маючого вищу освіту, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України,
Ухвалою слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2023 року, було задоволено клопотання слідчого Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровської області ОСОБА_9 , погоджене прокурором Новомосковської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 .
Застосовано відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 20 серпня 2023 року включно.
Одночасно ОСОБА_8 визначено заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 214720 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) гривень, із покладенням на останнього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, який належить до категорії тяжких злочинів, та за яке передбаченого покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 8 років.
Крім того, слідчий суддя зазначив, що ОСОБА_8 міцних соціальних стосунків не має, що в сукупності з іншими обставинами свідчить про ризик переховуватись від органів досудового слідства або суду, а також перебуваючи на волі може продовжити злочинну діяльність, тобто вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Враховуючи особу підозрюваного, слідчий суддя вважав за можливе застосувати до ОСОБА_8 в якості альтернативного запобіжного заходу - заставу, у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого, застосувати до ОСОБА_8 запобіжний західу в игляді домашнього арешту.
Вважає, що ухвала є незаконною та такою що підлягає скасуванню.
Зазначає, що слідчий суддя формально перелічив судову практику без посилання на конкретні факти, які підтверджують наявність обставин, на які він посилався.
Зазначає, що ані слідчий, ані прокурор не довели наявність в діях ОСОБА_8 ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя не врахував дані про особу підозрюваного, який визнав свою вину, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, ОСОБА_8 має постійне місце проживання, де мешкає разом з матір'ю, яка є пенсіонером, якій допомагає по господарству. За місцем проживання характеризується позитивно.
Зазначає, що визначений розмір застави є надмірним, непропорційним доходам підозрюваного, має каральний характер.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 та підозрюваний ОСОБА_8 підтримали апеляційну скаргу сторони захисту та наполягали на її задоволенні.
Прокурор заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила хвалу слідчого судді залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думки учасників судового процесу, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є запобіжні заходи.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому, за приписами ст. 178 КПК, слідчий суддя, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість можливого покарання, вік та стан здоров'я підозрюваного/обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного/обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного/обвинуваченого; його майновий стан та наявність у нього судимостей тощо.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Як зазначено у п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону в повній мірі дотримано слідчим суддею місцевого суду.
З матеріалів даного кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 є раніше не судимою особою, та санкція ч. 1 ст. 307 КК України, за якою йому повідомлено про підозру, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років.
Як зазначено у п. 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, як:
b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом;
c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Відповідно до ст. 17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а статтею 18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та зважаючи на положення, закріплені у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», слідчим суддям слід враховувати позицію ЄСПЛ, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої, стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, №182).
Згідно усталеної практики ЄСПЛ «обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими вона обґрунтовується, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення у справі «Wloch v. Poland», п.109).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Суд апеляційної інстанції вважає, що обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 307 КК України, всупереч твердженням сторони захисту, підтверджується наведеними в клопотанні слідчого, перевіреними під час судового розгляду слідчим суддею доказами, зокрема: витягом з ЄРДР № 12023041350000841 від 20.06.2023; рапортом працівника поліції від 20.06.2023; постановою про виділення матеріалів досудового розслідування; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 ; протоколами огляду предмета від 29.06.2023; висновком експерта №СЕ-19/104-23/22023-НЗПРАП від 30.06.2023; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 ; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину; повідомленням про підозру; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_8 та іншими матеріалами кримінального провадження у сукупності.
Отже, на переконання колегії суддів, фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_8 до вчинення кримінальних правопорушень, у яких він підозрюється, у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_8 підозри за ч. 1 ст. 307 КК України.
Таким чином доводи апеляційної скарги захисника про відсутність обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень є неспроможними.
Наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; може продовжити злочинну діяльність, тобто вчиняти інші кримінальні правопорушення, слідчим суддею належним чином мотивовано у своїй ухвалі.
Зокрема, як зазначив слідчий суддя, про наявність існування ризику, що підозрюваний ОСОБА_8 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду свідчить тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим в інкримінованих кримінальних правопорушеннях, у зв'язку із чим, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Крім того, зазначив, що його вік та стан здоров'я не є перешкодою для зміни місця мешкання та вчинення дій із можливого переховування від слідства та суду.
Про наявність існування ризику, що підозрюваний ОСОБА_8 може продовжити злочинну діяльність, свідчить те, що останній не працює, немає законного джерела доходів.
Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги сторони захисту, слідчий суддя, відповідно до ч. 1 ст. 178 КПК України, врахував вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_8 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у цьому злочині, та відомості про особу підозрюваного ОСОБА_8 в їх сукупності, зокрема, його вік та стан здоров'я, репутацію підозрюваного, майновий стан, який має постійне місце проживання, розлученого, офіційно не працевлаштований, раніше не судимий, та дійшов правильних висновків, що інші більш м'які запобіжні заходи, не забезпечать його належної процесуальної поведінки та не зможуть запобігти встановленим ризикам.
За таких обставин доводи сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК, недоведеність існування підстав для обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є безпідставними та суперечать матеріалам кримінального провадження.
Також слідчий суддя, дотримуючись приписів ч. 4 ст. 182 КПК, правильно визначив розмір застави, який відповідає обставинам кримінального правопорушення, майновому та сімейному стану підозрюваного, інших даних про його особу та встановлених судом ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, та є достатньою мірою для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, а доводи, наведені прокурором в апеляційній скарзі не містять достовірних доводів про те, що обраний запобіжний захід не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що за правилами ч. 4 ст. 182 КПК України розмір альтернативної застави не може бути завідомо непомірним для підозрюваного, оскільки це нівелює саму сутність цього запобіжного заходу. При цьому стороною обвинувачення не надано доказів наявності у підозрюваного достатніх матеріальних можливостей для внесення застави у запропонованому розмірі.
Будь-яких істотних порушень кримінального процесуального закону при постановленні зазначеної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя обґрунтовано, з наведенням відповідних мотивів, з урахуванням мети та підстав застосування запобіжного заходу, враховуючи обставини, передбачені ст. 178 КПК, а також з дотриманням вимог ст.ст. 194, 196 КПК, дійшов висновку про доцільність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 діб, та визначенням відповідного розміру застави. Тому доводи апеляційної скарги сторони захисту є безпідставними та задоволенню не підлягають, а ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою і вмотивованою та відповідає вимогам ст. 370 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407 та 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2023 року, якою відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 20 серпня 2023 року включно, та альтернативою внесення застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 214720 гривень, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4