Провадження № 11-сс/803/1714/23 Справа № 182/3089/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
26 липня 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
підозрюваного ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в залі суду в м. Дніпрі матеріали досудового розслідування №12023041340000503 за апеляційною скаргою прокурора Нікопольської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 червня 2023 року, про часткове задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Нікополь Дніпропетровської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 червня 2023 року, було частково задоволено клопотання слідчого СВ Нікопольського РУП ГУНП у Дніпропетровській області ОСОБА_9 , погоджене з прокурором Нікопольської окружної прокуратури ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 .
Застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком не більше ніж два місяці, а також не більше строку досудового розслідування, тобто до 15 серпня 2023 року з покладенням на останнього обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Слідчий суддя в обґрунтування свого рішення зазначив, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину. Зазначив, що заявлені стороною обвинувачення ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України об'єктивно існують, а саме ОСОБА_8 усвідомлюючи тяжкість можливого покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 8 років, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.
Окрім того, на обґрунтування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення слідчим у клопотанні зазначено, що у провадженні Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває на розгляді кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_10 за ч.4 ст. 185 КК України.
Доводи прокурора щодо необхідності застосування до ОСОБА_10 виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя не вважав достатньо переконливими і такими, що у сукупності свідчать про можливість усунення встановленого судом щодо останнього ризику лише у такий спосіб, оскільки не доведено стороною обвинувачення в судовому засіданні наявності щодо підозрюваного ризиків з числа передбачених ст. 177 КПК України, крім переховування від органів досудового розслідування та/або суду, і, на думку слідчого судді, доводи сторони обвинувачення про необхідність застосування до ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою через існування вищевказаного ризику є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, заборонивши останньому залишати місце постійного проживання цілодобово.
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначити заставу у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Зазначає, що ухвала слідчого судді є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Вказує, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, останній вчинив умисний тяжкий злочин та розуміючи для себе негативні наслідки, є достатні підстави вважати, що останній буде переховуватися від органів досудового розслідування, та вчинить новий злочин.
Вказує, що слідчий суддя не врахував дані про особу підозрюваного, який не працює, єдиним джерелом доходу є кошти отриманні від протиправної діяльності.
Вважав, що обрання відносно підозрюваного ОСОБА_8 найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не суперечить практиці Європейського суду з прав людини в аспекті його застосування.
У судовому засіданні прокурор підтримав доводи апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні, просив обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_7 , підозрюваний ОСОБА_8 заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, просили залишити ухвалу слідчого судді без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення прокурора та думки підозрюваного та його захисника, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 цього Кодексу, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є - запобіжні заходи.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до положень ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
За змістом ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст. 17 Закону України № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду, як джерело права, а статтею 18 цього Закону встановлено порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.
Згідно позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
У своїх численних рішеннях ЄСПЛ неодноразово вказував, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Як зазначено у п. 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950 року, ратифікованою Україною 17.07.1997 року, нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, як:
b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом;
c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Згідно з уставленою практикою Європейського суду з прав людини встановлюється існування презумпції на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення від 24.07.2003 у справі «Смирнова проти Росії»). В усіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення від 23.09.2008 у справі «Вренчев проти Сербії»).
Більш того, відповідно до рішення ЄСПЛ від 15.11.1996 у справі «Чахла проти Сполученого Королівства», «будь-яке позбавлення волі має здійснюватися не тільки відповідно до основних процесуальних норм національного права, а також відповідати меті статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі змінами, внесеними Протоколом №11, тобто захищати людину від свавільного позбавлення волі».
Положеннями ч. 4 ст. 194 КПК України передбачено, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Колегія суддів вважає, що зазначених вимог закону слідчим суддею дотримано у повному обсязі.
Мотивуючи своє рішення про часткове задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_8 та обираючи стосовно нього інший більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту до двох місяців, слідчий суддя послався на доведеність стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а також на наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Ці висновки не оспорюються в апеляційній скарзі, а тому відповідно до приписів ч. 1 ст. 404 КПК апеляційним судом не перевіряються.
Натомість слідчий суддя дійшов висновку про недоведеність стороною обвинувачення існування інших ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, всупереч доводам апелянта, слідчий суддя у своєму рішенні зазначив, що прокурором не доведено існування інших ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто ризиків того, що підозрюваний ОСОБА_8 може вчинити інше римінальне правопорушення, оскільки органом досудового розслідування не надано жодних відомостей, які б підтверджували ці факти. Крім того, слідчий суддя зазначив, що підозрюваний зареєстрований на території м. Нікополь, Дніпропетровської області та раніше не судимий. Такі висновки слідчого судді є правильними, оскільки вони випливають із змісту поданого клопотання та не спростовуються доданими до клопотання письмовими доказами.
При цьому колегія суддів зазначає, що всупереч доводам прокурора, сам по собі факт вчинення інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень та ймовірність призначення йому тяжкого покарання, за відсутності конкретних фактів його переховування від органу досудового розслідування, на що посилається прокурор в апеляційній скарзі, не свідчить про недостатність обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту. Крім того, прокурор не надав апеляційному суду будь-яких об'єктивних даних про те, що підозрюваний ОСОБА_8 після застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, порушував умови та не дотримувався покладених на нього обов'язків, або намагався переховуватися від слідства. Документального підтвердження порушення обов'язків з боку підозрюваного, стороною обвинувачення не надано.
Отже, на думку колегії суддів, з урахуванням вагомості наявних доказів про вчинення кримінальних правопорушень, тяжкості покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_8 у разі доведеності його винуватості у скоєному, та даних про особу підозрюваного, віку та стану його здоров'я, репутації, сімейного та майнового стану, який офіційно не працевлаштований, проживає за місцем реєстрації, судимостей не має та вперше підозрюється у вчиненні злочину, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що саме такий вид запобіжного заходу, як цілодобовий домашній арешт, забезпечить належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 під час досудового розслідування, а покладені на нього згідно ч. 5 ст. 194 КПК України обов'язки будуть достатнім стримуючим фактором для запобігання встановленому ризику, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. У випадку недотримання ОСОБА_8 умов запобіжного заходу визначеного ухвалою слідчого судді, слідчий або прокурор не позбавлені права звернутись з відповідним клопотанням до слідчого судді про зміну запобіжного заходу в порядку визначеному статтею 200 КПК України.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора є безпідставною та задоволенню не підлягає, а ухвала слідчого судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 червня 2023 року про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту стосовно підозрюваного ОСОБА_8 є законною, обґрунтованою і вмотивованою, та відповідає вимогам ст. 370 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407 та 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Нікопольської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 червня 2023 року, про часткове задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4