31.07.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/507/23
Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Калуської міської ради,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатська нафтова компанія",
про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в розмірі орендної плати в сумі 1 816 963,62 грн.
за участю:
від позивача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2
від відповідача: ОСОБА_3
установив: Калуська міська рада (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатська нафтова компанія" (далі - відповідач) про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в розмірі орендної плати в сумі 1 816 963,62 грн.
Позовні вимоги, обґрунтовує тим, що відповідач по справі є користувачем земельної ділянки, площею 3 6241 га, кадастровий номер 2610400000:06:001:0008, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . На земельній ділянці розташоване нерухоме майно, що належить відповідачу. Позивач вважає, що відповідач без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї земельної ділянки - територіальної громади міста Калуш, зберіг у себе кошти у вигляді орендної плати за період з 26.07.2021 по 30.04.2023 в сумі 1 816 963 грн 62 к., які позивач просить суд стягнути з відповідача. Позовні вимоги мотивує нормами ст.33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 1 Закону України "Про оренду землі", ст. 206 ЗК України, ст. 181, 190, 1212-1214 ЦК України, ст. 174 ГК України.
Ухвалою від 30.05.2023 Господарський суд Івано-Франківської області вирішив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розгляд справи в підготовчому судовому засіданні призначено на 20.06.2023.
Ухвалою від 20.06.2023 Господарський суд Івано-Франківської області задовольнив клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатська нафтова компанія" (вх. № 7075/23 від 16.06.2023) про продовження строку для подання відзиву по даній справі; продовжив відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву до 07.07.2023; та відклав підготовче судове засідання на 17.07.2023.
10.07.2023 на адресу Господарського суду Івано-Франківської області надійшов відзив на позов за вх. №10080/23, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує та просить суд в позові відмовити. Свої заперечення обгрунтовує тим, що позивач просить стягнути з відповідача безпідставно збережених коштів за використання спірною земельною ділянкою за період 26.07.2021 по 30.04.2023, в той час як спірна земельна ділянка зареєстрована 17.09.2021. Разом з тим, зазначає про використовує земельну ділянку не в розмірі 3,6241 га , а в розмірі 2,20 га, що в свою чергу свідчить про невірне здійснення позивачем по справі розрахунку нарахування безпідставно збережених коштів. Крім того, відповідач посилається на невірне застосування позивачем , при здійсненні розрахунку заборгованості , нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, що суперечить даним, які містяться у витязі із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №6119 від 14.02.2022.
В судовому засіданні 17.07.2023 судом оголошено протокольну ухвалу суду про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 31.07.2023, про що ухвалою-повідомленням від 17.07.2023 повідомив сторін по справі.
28.07.2023 на адресу Господарського суду Івано-Франківської області надійшла відповідь на відзив (вх.№11042/23 від 28.07.2023) відповідно до якого позивач заперечує проти тверджень відповідача, зазначених у відзиві, та просить суд позовні вимоги задовольнити. При цьому зазначає, що відповідно до витягу з державного земельного кадастру спірна земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі саме 26.07.2021, а не 17.09.2021, як про це зазначає відповідач у відзиві на позов. Щодо площі спірної земельної ділянки, то позивач зазначає, що вказана площа та межі зазначеної ділянки сформовані на підставі технічної документації та внесені до державного земельного кадастру і складає саме 3,6241 га. Спірній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер. Щодо здійснення розрахунку безпідставно збережених коштів, то позивач зазначає, що вказаний розрахунок був здійснений на підставі даних, які були надані Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області.
31.07.2023 відповідачем по справі перед початком розгляду справи подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№11081/23 від 31.07.2023) відповідно до якого просив суд відкласти підготовче судове засідання з метою подання доказів , а саме експертного висновку щодо фактичного розміру земельної ділянки, яку використовує відповідач .
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав клопотання про відкладення розгляд справи (вх.№11081/23 від 31.07.2023)
В судовому засіданні представники позивача щодо клопотання про відкладення розгляд справи заперечили.
Щодо клопотання про відкладення розгляд справи, то суд приходить до висновку в його задоволенні відмовити, виходячи з наступного.
Як встановлено судом, відповідно до вказаного клопотання відповідач фактично просить відкласти підготовче провадження у справі, в той час, як в судовому засіданні 17.07.2023 судом оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 31.07.2023, про що свідчить Протокол судового засідання №1720306 від 17.07.2023, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи (а.с. 85-86).
Слід зазначити , що 17.07.2023 завершився строк підготовчого провадження, клопотань про його продовження суду не подано . Разом з тим, відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України подання доказів по справі, будь яких клопотань, заяв можливе лише на стадії підготовчого провадження .
За наведеного, суд вважає за доцільне розглянути справу за наявними у ній доказами.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
26.07.2021 проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 3,6241 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 2610400000:06:001:0008 з цільовим призначенням - 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості . Вказане підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05.05.2023, копія якого долучена до матеріалів справи (а.с. 25-27).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (індексний номер витягу 332120033), копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с. 9-11), на вказаній земельній ділянці, за вказаною вище адресою, розташований об'єкт нерухомого майна, а саме майновий комплекс, що на праві приватної власності належить ТОВ "Карпаитська нафтова компанія" (відповідач по справі) з 10.10.2013.
Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05.05.2023, копія якого долучена до матеріалів справи, спірна земельна ділянка належить до комунальної власності Калуської міської ради.
Спірну земельну ділянку відповідач використовує, як власник нерухомого майна, яке на ній знаходиться. Однак правовстановлюючих документів на землю відповідачем не оформлено . Вказаний факт підтверджується актом обстеження земельної ділянки №24 від 06.12.2021, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с. 12)
Згідно розрахунку, копія якого знаходиться в матеріалах справи, розмір орендної плати, нарахованої за володіння і користування земельною ділянкою в період з 26.07.2021 по 30.04.2023 за площу спірної земельної ділянки, а саме 3,6241 га становить 1 816 963 грн 62к.
Розрахунок суми безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою проводився із врахуванням рішення Калуської міської ради №1634 від 21.06.2018 та даних, які були надані Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області, витяги яких долучені до матеріалів справи.
Так, відповідно до Листа Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 17.05.2023 нормативна грошова оцінка 1 кв.м спірної земельної ділянки за період з 26.07.2021 по 31.12.2021 складає 605 грн 59к., за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 - 845 грн 90к. (а.с. 19).
Відповідно до технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 09.05.2023 нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 33 254 644 грн 20к. (а.с. 20).
Згідно інформації фінансового управління Калуської міської ради №04-12/180 від 23.05.2023 (а.с. 21) плати за землю від відповідача по справі на рахунок Калуської міської ради за спірний період не надходило.
Вказана обставина і зумовила позивача звернутись із даним позовом до суду.
За наведеного, суд виходить з наступного.
Статтею 14 Конституції України врегульовано, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно ст. 80 ЗК України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Приписами ч. 1, 2 ст. 83 ЗК України встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
У відповідності до ст. 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Перехід прав на земельну ділянку, пов'язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч.2 ст. 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пу. "е" ч.1 ст. 141 цього Кодексу).
Належними доказами, що містяться в матеріалах справи, судом встановлено, що відповідач є власником об'єкту нерухомого майна, а саме майновий комплекс, що знаходиться на земельній ділянці комунальної форми власності площею 3,6241 га з кадастровим номером 2610400000:06:001:0008 по АДРЕСА_1 .
При цьому в матеріалах справи відсутній укладений договір оренди земельної ділянки між Калуською міською радою та відповідачем по справі, як і відсутні докази проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки у спірний період, відтак суд констатує, що відповідач користувався цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.
Відносини з приводу безпідставного отримання чи збереження майна врегульовано главою 83 ЦК України.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення гл. 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За змістом приписів гл. 83 ЦК України кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Для кондикційних зобов'язань характерним є приріст майна в набувача без достатніх правових підстав і важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов'язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
Таким чином, до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України. Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.
Відповідно до ст. 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (п. "в" ч.1 ста. 96 ЗК України).
Частиною 1 ст. 21 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п.п.14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Земельним податком є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
З аналізу вищенаведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".
Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, відтак не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, тому єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата.
Зі змісту ч. 1 ст.79 ЗК України вбачається, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Положеннями ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
На підставі матеріалів справи, зокрема Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 05.05.2023, копія якого долучена до матеріалів справи, судом встановлено, що земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати, як в період зазначений у позові, так і на момент ухвалення рішення є сформованим об'єктом цивільних прав та належить до комунальної власності, яка належить Калуській міській. Реєстрація спірної земельної ділянки здійснена 26.07.2021.
Наведені обставини і спростовують твердження відповідача про те, що реєстрація зазначеної земельної ділянки здійснена 17.09.2021.
Поряд з цим основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України.
Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки - підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж установлено положеннями п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України.
При цьому ст. 12 Закону України "Про оцінку земель" у редакції, чинній на час вирішення спору судом, регламентовано, що нормативно-правові акти з проведення оцінки земель затверджуються Кабінетом Міністрів України. Для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності нормативна грошова оцінка земель проводиться обов'язково (ст.3 цього Закону) ; нормативно-грошова оцінка земельних ділянок у межах населених пунктів проводиться не рідше ніж один раз на 5- 7 років (ст. 18 Закону України "Про оцінку земель").
Відповідно до ст. 20 зазначеного Закону за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" (у редакції, чинній на час розгляду спору судом) витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Так, результатом нормативної грошової оцінки конкретної земельної ділянки є технічна документація на неї, а надання витягу з технічної документації є послугою компетентного органу (Держгеокадастру та його територіальних органів), який веде відповідний облік згідно з Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 (далі - Порядок № 1051).
Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
Отже, технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника), відповідно до ст. 20 Закону України "Про оцінку земель", є джерелом інформації про нормативну грошову оцінку певної земельної ділянки.
При цьому власник (землекористувач) може використати технічну документацію на обґрунтування нормативної грошової оцінки, надавши суду її оригінал або належно засвідчену копію. Так, технічна документація, виготовлена на конкретну земельну ділянку уповноваженим органом, може бути належним доказом на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка набула статусу об'єкта цивільних прав.
Водночас у п. 162 Порядку № 1051 визначено відомості, які можуть бути надані державними кадастровими реєстраторами у формі: 1) витягу з Державного земельного кадастру про об'єкт Державного земельного кадастру; 2) довідки, що містить узагальнену інформацію про землі (території), за формою згідно з додатком 41; 3) викопіювання з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); 4) копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру. Витяги, довідки, викопіювання та копії документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру, в паперовій та електронній формі відповідно до Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" мають однакову юридичну силу.
Зважаючи на викладене, як положення ПК України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об'єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.
З огляду на те, що земельне законодавство і ПК України не обмежують можливості подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом із Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98- 103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20.
Як встановлено судом, розрахунок суми безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою проводився на підставі Листа Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 17.05.2023 відповідно до якого нормативна грошова оцінка 1 м.кв спірної земельної ділянки за період з 26.07.2021 по 31.12.2021 складає 605 грн 59к., за період з 01.01.2022 по 31.12.2022 - 845 грн 90к. (а.с. 19); та витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 09.05.2023 нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 33 254 644 грн 20к. (а.с. 20).
Судом встановлено, що зазначені документи є належними доказами щодо застосування нормативної грошової оцінки при здійсненні розрахунку заборгованості щодо безпідставного збереження коштів за використання спірної земельної ділянки за визначений позивачем період (26.07.2021 по 30.04.2023).
Наведені обставини спростовують заперечення відповідача щодо неправомірності застосування позивачем нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки при здійсненні розрахунку заборгованості.
Щодо заперечення відповідача щодо площі спірної земельної ділянки, при здійсненні розрахунку заборгованості, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Згідно із ч. 1- 4, 9 ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.
Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.
Судом встановлено, що земельна ділянка, кадастровий номер 2610400000:06:001:0008, на якій розташований об'єкт нерухомого майна, належний відповідачу по справі, та за користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти у виді орендної плати, сформована з 26.07.2021 (визначено її площу і межі), їй присвоєно кадастровий номер, відомості про неї внесено до Державного земельного кадастру.
За змістом копії витягу із Державного земельного кадастру про земельну ділянку на АДРЕСА_1 : кадастровий номер земельної ділянки 2610400000:06:001:0008; місце розташування (адміністративно-територіальна одиниця): АДРЕСА_1 ; цільове призначення: 11.02 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості; форма власності - комунальна; площа земельної ділянки, гектарів: 3,6241; дата державної реєстрації земельної ділянки: 26.07.2021.
Зважаючи на викладене, спір у цій справі стосується сформованої земельної ділянки, а тому сумнівів щодо її розміру суд не вбачає.
З урахуванням наведеного, твердження відповідача про користування меншою площею земельної ділянки, а саме лише тією, на якій розташований об'єкт нерухомого майна суд вважає недоречними, оскільки спір стосується користування вже сформованою земельною ділянкою. Отже, розмір земельної ділянки, якою користується відповідач, доведений, обґрунтований і підтверджений достатніми доказами.
В контексті наведеного, є порушене право позивача, яке підлягає судовому захисту шляхом стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати. При цьому розрахунок позивача визнається судом арифметично правильним.
З огляду на вимоги ч. 1,3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).
Згідно ч.1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України).
Суд встановив, що відповідач набув право власності на об'єкти, які знаходяться на спірній земельній ділянці право користування земельною ділянкою не оформив і здійснював користування нею, не сплачуючи орендну плату. Тому, відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки. Доказів сплати орендної плати в сумі 1 816 963 грн 62 к.. за період з 26.07.2021 по 30.04.2023 відповідач суду не надав.
Відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 816 963 грн 62 к. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з26.07.2021 по 30.04.2023 обґрунтовані та підлягають до задоволення в повному обсязі.
Щодо судових витрат по справі.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 27 254 грн 45 к., що підтверджується платіжною інструкцією №121 від 25.05.2023.
З урахуванням приписів ст. 129 ГПК України та результату вирішення спору (позов задоволено) судовий збір по справі підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.
Керуючись ст. 73-79, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
позов Калуської міської радаи до Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатська нафтова компанія" про стягнення безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки в розмірі орендної плати в сумі 1 816 963 грн 62 к. задовольнити .
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатська нафтова компанія" (вул. В. Івасюка, буд. 62, м. Івано-Франківськ, 76002, код 32873378) на користь Калуської міська рада (вул. Івана Франка, 1, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77301, код 33578261) - 1 816 963 грн 62 к. (один мільйон вісімсот шістнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят три гривні шістдесят) безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки та 27 254 грн 45 к. (двадцять сім тисяч двісті п'ятдесят чотири гривні сорок п'ять копійки) судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційну скаргу може бути подано до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено 01.08.2023
Суддя О. М. Фанда