25 липня 2023 року м. Харків Справа № 913/101/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О., суддя Шевель О.В.,
за участі секретаря судового засідання Дзюби А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (вх. №1101) на ухвалу Господарського суду Луганської області від 15.05.2023 (ухвалу постановлено суддею Смолою С.В. в приміщенні Господарського суду Луганської області 15.05.2023 о 12:15 год., повний текст складено 19.05.2023) у справі №913/101/23
за заявою ініціюючого кредитора - Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (вул. Антоновича, буд. 127, м. Київ, 03150)
до Приватного акціонерного товариства «Сталь» (вул. Енергетиків, буд. 54, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93404)
про порушення провадження у справі про банкрутство
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 15.05.2023 у справі №913/101/23 відмовлено у відкритті провадження у справі №913/101/23 про банкрутство боржника - Приватного акціонерного товариства «Сталь» (вул. Енергетиків, буд. 54, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93404, ідентифікаційний код 13386478) за заявою ініціюючого кредитора - Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» від 31.03.2023 №0000606/10408-23.
АТ «Державний експортно-імпортний банк України» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просило скасувати ухвалу від 15.05.2022 у справі №913/101/23 про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Сталь» і ухвалити нове рішення, яким відкрити провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Сталь» та визнати вимоги АТ «Державний експортно-імпортний банк України» до ПрАТ «Сталь» у загальному розмірі 230402819,20 грн. та включити до реєстру вимог кредиторів у наступній черговості: 87140,00 - перша черга вимог кредиторів (витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство (судовий збір та авансування винагороди арбітражному керуючому); 121185219,20 - конкурсні, четверта черга вимог кредиторів (які виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство та не забезпечені заставою); 109217600,00 - позачергово (забезпечені заставою майна боржника); призначити розпорядником майна ПрАТ «Сталь» арбітражного керуючого Юрківа А.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (вх. №1101) на ухвалу Господарського суду Луганської області від 15.05.2023 у справі №913/101/23 зобов'язано Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України»: направити копію апеляційної скарги та додані до неї документи на електрону пошту ПрАТ "Сталь" (stal9293@ukr.net) та електронну пошту адвоката Комісаренка Антона Володимировича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ); уточнити вимоги апеляційної скарги; повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 25.07.2023.
04.07.2023 від ПрАТ «Сталь» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому воно просило відмовити у задоволенні апеляційної скарги АТ «Укрексімбанк» у справі №913/101/23 та залишити в силі ухвалу Господарського суду Луганської області від 15.05.2023 у справі №913/101/23.
05.07.2023 від АТ «Державний експортно-імпортний банк України» надійшли докази направлення апеляційної скарги на електронну адресу ПрАТ «Сталь» та на адресу представника ПрАТ «Сталь» - адвоката Комісаренка А.В., а також заява про уточнення вимог апеляційної скарги, в якій банк просив скасувати ухвалу Господарського суду Луганської області від 15.05.2023 у справі №913/101/23 про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Сталь» і ухвалити нове рішення, яким відкрити провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Сталь» та визнати вимоги АТ «Державний експортно-імпортний банк України» до ПрАТ «Сталь» у загальному розмірі 230402819,20 грн. та включити до реєстру вимог кредиторів у наступній черговості: 87140,00 грн - перша черга вимог кредиторів (витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство (судовий збір та витрати на авансування винагороди арбітражному керуючому); 121185219,20 грн. - конкурсні, четверта черга вимог кредиторів (які виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство та не забезпечені заставою); 109217600,00 грн. - позачергово (забезпечені заставою майна боржника); призначити розпорядником майна у справі про банкрутство ПрАТ «Сталь» арбітражного керуючого Юрківа А.В.
У судовому засіданні представник АТ «Державний експортно-імпортний банк України» підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги з урахуванням уточнень, та просив її задовольнити.
Представник ПрАТ «Сталь» проти вимог апеляційної скарги заперечував.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
АТ «Державний експортно-імпортний банк України» звернулося до Господарського суду Луганської області з заявою до ПрАТ «Сталь» про порушення провадження у справі про банкрутство.
В обґрунтування заяви банк зазначав, що між АТ «Укрексімбанк» (далі - банк) та ПрАТ «Сталь» (позичальник) 11.08.2010 укладено генеральну кредитну угоду №6110N2 (далі - генеральна угода).
В рамках генеральної угоди між сторонами укладено, зокрема, кредитний договір №6112КЗ від 19.12.2012 та кредитний договір №6113К4 від 06.09.2013.
Так, за умовами кредитної угоди №6112КЗ від 19.12.2012 позичальнику надано кредит шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії в розмірі 5604000,00 євро.
Додатковою угодою №6112К3-20 від 12.11.2015 до договору №6112КЗ сторони домовились про здійснення переведення заборгованості за кредитним договором №6112К3 з іноземної валюти в національну валюту України за офіційним курсом НБУ на дату підписання цієї додаткової угоди, у т.ч. за основним боргом - у сумі 4870224,84 євро, що за курсом НБУ становить еквівалент 118766773 грн 76 коп.; за нарахованими та несплаченими процентами у сумі 499924,72 євро, що за курсом НБУ становить еквівалент 12191315,20 грн. Кінцевий термін погашення кредиту встановили - 25.06.2028.
У зв'язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору №6112К3 станом на 22.03.2023 за ним виникла заборгованість перед банком у загальній сумі 202404122,76 грн, у тому числі: 118766773,76 грн. - сума заборгованості за кредитом (основний борг); 56500200,40 грн - проценти за користування кредитом; 4778517,16 грн. - комісія за управління кредитом; 5025553, 07 грн. - 3% річних згідно ст. 625 Цивільного кодексу України за прострочення зобов'язання; 17333078,38 грн. - витрати від інфляції.
За умовами кредитної угоди №6113К4 позичальнику надано кредит шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії в розмірі 15000000,00 грн.
Додатковою угодою від 10.06.2016 №6113К4-8 сторони встановили кінцевий термін погашення кредиту - 25.06.2028.
У зв'язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору №6113К4 станом на 21.01.2022 за ним виникла заборгованість перед банком у загальній сумі 27911556,44 грн., у тому числі: 15000000,00 грн. - сума заборгованості за кредитом (основний борг); 9309297,83 грн. - проценти за користування кредитом; 537155,48 грн. - комісія за управління кредитом; 690260,65 грн. - 3% річних згідно ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення зобов'язання; 2374842,48 грн.- втрати від інфляції.
В забезпечення виконання зобов'язання за генеральною угодою №6110N2 між АТ «Укрексімбанк» та ПрАТ «Сталь» укладено такі договори:
- іпотечний договір від 11.08.2010, предметом якого є нерухоме майно, що належить позичальнику: нежитлові будівлі, які розташовані за адресою: вул. Фрунзе, буд. 107 д, м. Луганськ. Заставна вартість предмета іпотеки становить 13788000,00 грн.
- іпотечний договір від 01.07.2014, предметом якого є нерухоме майно, що належить позичальнику, а саме: ділянка КГШ, заг. площею 2173,5 кв.м, реєстраційний номер майна 90440344101, яка розташована за адресою: вул. Фрунзе, буд. 107 ж, м. Луганськ. Заставна вартість предмета іпотеки становить 855000,00 грн.
- договір застави від 19.12.2012, предметом якого є виробниче обладнання у кількості 386 одиниць, що належить позичальнику та знаходиться за адресою: вул. Фрунзе, буд. 107 д, м. Луганськ. Загальна заставна вартість предмету застави становить 42664200,00 грн.
- договір застави від 17.01.2014, предметом якого є автоматична формувальна лінія марки Savelli, що належить позичальнику та знаходиться за адресою: вул. Фрунзе, буд. 107 д, м. Луганськ. Загальна заставна вартість предмету застави становить 51880400,00 грн.
Всього загальна заставна вартість предметів іпотеки та предметів застави становить 109217600,00 грн.
У зв'язку з невиконанням ПрАТ «Сталь» зобов'язань за кредитними договорами банком направлено боржнику повідомлення-вимогу від 07.04.2021 №0023606/11915-21 щодо дострокового погашення заборгованості у повному обсязі протягом 10 банківських днів, яке отримано ПрАТ «Сталь» 16.04.2021, але не виконано.
З урахуванням положень статей 8, 34, 39 Кодексу України з процедур банкрутства банк просив відкрити провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Сталь» та визнати вимоги АТ «Укрексімбанк» до ПрАТ «Сталь» у загальному розмірі 230402819,20 грн. та включити до реєстру вимог кредиторів у наступній черговості: 87140,0 грн - перша черга вимог кредиторів (витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство (судовий збір та витрати авансування винагороди арбітражному керуючому); 121185219,20 грн. - конкурсні, четверта черга вимог кредиторів (які виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство та не забезпечені заставою); 109217600,00 грн. - позачергово (забезпечені заставою майна боржника); призначити розпорядником майна у справі про банкрутство ПрАТ «Сталь» арбітражного керуючого Юрківа А.В.
ПрАТ «Сталь» надало відзив на заяву про порушення провадження у справі про банкрутство, в якому повідомляло суд про невизнання вимог АТ «Укрексімбанк» та зазначало таке:
- з наданих банком розрахунків заборгованості (процентів, комісій, 3% річних, інфляційних втрат) по обох кредитних договорах ПрАТ «Сталь» має прострочення по сплаті певних платежів (тіла кредиту, процентів тощо) ще з 26.02.2020 та 26.03.2020 відповідно. Саме з цих дат банком здійснюється розрахунок 3% річних та інфляційних збитків для основного боргу, процентів по кредиту та комісій. Водночас, заява про відкриття провадження у справі про банкрутство датована 31.03.2023, а тому враховуючи умови договору та положення статей 256, 257, 261, 267 ПрАТ «Сталь» заявляє про сплив строку позовної давності на всі вимоги банку по кредитних договорах та просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності;
- через настання форс-мажорних обставин (військова збройна агресія російської федерації проти України та окупація території, зокрема, Луганської області України (місцезнаходження боржника) ПрАТ «Сталь» об'єктивно, поза власною волею, втратило можливість виконувати свої зобов'язання за кредитними договорами належним чином. Про настання форс-мажорних обставин свідчать сертифікати ТПП України № 614, 615, а також лист ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022;
- кінцевий термін погашення кредитів за обома кредитними договорами є 25.06.2028. Проте, у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство банком не зазначено підстав для примусового стягнення кредитних коштів та процентів і, відповідно, нарахування 3% річних та інфляційних збитків, в судовому порядку. Судові рішення про стягнення кредитних коштів - відсутні;
- ПрАТ «Сталь» не погоджується із розрахунками заборгованості (процентів, комісій, 3% річних, інфляційних втрат) за обома кредитними договорами, які надані банком;
- заявлені до стягнення комісії за обслуговування банківського кредиту є незаконними; жодних комісій у відносинах банківського кредиту Цивільним кодексом України не передбачено. Тому, встановлення таких комісій суперечить вимогам статей 1054 та 1056-1 Цивільного кодексу України, Закону України «Про банки та банківську діяльність», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» тощо;
- додані до заяви банку про відкриття провадження у справі про банкрутство розрахунки підписані неуповноваженою особою;
- банк посилається на те, що між сторонами неодноразово укладалися додаткові угоди. Проте, такі додаткові угоди відсутні в якості додатків до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Враховуючи вищенаведене ПрАТ «Сталь» просило відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство на підставі ч. 6 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства; застосувати наслідки спливу строків позовної давності.
Приймаючи оскаржувану ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Сталь», суд першої інстанції виходив з того, що за наявності відзиву боржника, поданого в порядку ст. 36 Кодексу України з процедур банкрутства, на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство з запереченнями щодо кредиторських вимог ініціюючого кредитора, що не були предметом судового розгляду та щодо яких відсутнє судове рішення, з доданням доказів необґрунтованості вимог такого заявника (за наявності), господарський суд, на розгляді якого перебуває заява про відкриття провадження у справі про банкрутство, не розглядає спір по суті (спір щодо кредиторських вимог, які стали підставою для подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство), а на підставі положень частини шостої ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства відмовляє у відкритті провадження у справі, оскільки вимоги кредитора не є безспірними та свідчать про наявність спору про право.
Судом першої інстанції також встановлено, що на виконання умов укладених у рамках генеральної угоди від 11.08.2010 №6110N2 між ПАТ «Укрексімбанк» як банком та ПАТ «Сталь» як позичальником кредитних договорів від 19.12.2012 №6112К3 та від 06.09.2013 №6113К4, останньому було видано кредитні кошти у сумі 5604000 євро та 27990000 грн відповідно, що підтверджується доданими ініціюючим кредитором до заяви копіями банківських виписок. Суд зауважив, що за умовами укладеної між сторонами додаткової угоди від 12.11.2015 наявна заборгованість за кредитним договором від 19.12.2012 №6112К3 була переведена в національну валюту України - гривню по курсу НБУ 24,386302 за 1 євро, що станом на 22.03.2023 склала 118766773 грн 76 коп.
У свою чергу ПрАТ «Сталь» кредитні кошти повертало несвоєчасно, проценти за користування кредитом та передбачену договором комісію за управління також сплачувало несвоєчасно.
Умовами кредитного договору від 19.12.2012 №6112К3 у редакції додаткової угоди від 20.12.2018 №6112К3-0027 сторони виклали додаток №1 до кредитного договору №6112К3 «Графік зміни ліміту заборгованості» у новій редакції, зокрема передбачили помісячну сплату відповідних платежів з 20.12.2018 по 25.06.2028 у загальній сумі 118766773 грн 76 коп.
Умовами кредитного договору від 06.09.2013 №6113К4 у редакції додаткової угоди від 20.12.2018 №6113К4-0013 сторони виклали додаток №1 до кредитного договору №6113К4 «Графік зміни ліміту заборгованості» у новій редакції, зокрема передбачили помісячну сплату відповідних платежів з 20.12.2018 по 25.06.2028 у загальній сумі 15000000 грн 00 коп.
Водночас, ураховуючи той факт, що кредитними договорами встановлені періодичність платежів в рахунок погашення кредиту та процентів суд зазначив, що позовна давність щодо кожного платежу спливає через три роки з відповідної дати чергового платежу.
Крім того, ініціюючим кредитором заявлені вимоги до боржника про стягнення процентів за користування кредитом за кредитними договорами від 19.12.2012 №6112К3 за період з 24.05.2013 по 22.03.2023 у сумі 56500200 грн 40 коп. та від 06.09.2013 №6113К4 за період з 06.09.2013 по 02.08.2021 у сумі 9309297 грн 83 коп.
Суд зауважив, що у розрахунку заборгованості за нарахованими процентами за кредитним договором №6112К3 від 19.12.2012 ініціюючим кредитором у відповідній таблиці зазначений період нарахування з 12.11.2015 по 02.08.2021, а нижче під таблицею зазначено, що проценти нараховані за період з 12.11.2015 по 22.03.2023. Відтак, зазначений розрахунок заборгованості за нарахованими процентами за кредитним договором від 19.12.2012 №6112К3 не є безспірним.
Також, ініціюючим кредитором заявлені проценти за користування кредитом за кредитними договорами №6112К3 від 19.12.2012 та №6113К4 від 06.09.2013 та 3% річних, нараховані згідно ст.625 ЦК України.
Суд взяв до уваги, що у зв'язку із невиконанням позичальником зобов'язань за кредитними договорами у відповідності до умов пп.3.6.2 п.3.6 ст.3, п.6.1 та п.6.2 ст.6 кредитних договорів банком направлено ПрАТ "Сталь" повідомлення-вимогу від 07.04.2021 №0023606/11915-21 щодо дострокового погашення заборгованості у повному обсязі протягом 10 банківських днів, яка отримана адресатом 16.04.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням №0315073381810.
Відтак, направивши вказане повідомлення-вимогу АТ "Укрексімбанк" змінив строк виконання основного зобов'язання за кредитними договорами від 19.12.2012 №6112К3 та від 06.09.2013 №6113К4, а тому строк повернення кредитних коштів є таким, що настав 30.04.2021.
Суд зауважив, що нараховувати проценти за користування кредитом банк мав право по 30.04.2021, а з 01.05.2021 - 3% річних відповідно до ст.625 ЦК України.
Проте, із наданого банком розрахунку процентів за користування кредитом за кредитними договорами від 19.12.2012 №6112К3 та від 06.09.2013 №6113К4 вбачається, що банком проценти нараховувались до 02.08.2021, що є неправомірним та свідчить про існування спору про право щодо вказаних грошових зобов'язань, який не був предметом судового розгляду між ініціюючим кредитором та боржником.
Місцевий господарський суд зазначив, що заява ініціюючого кредитора обґрунтована невиконанням позичальником умов кредитних договорів №6112К3 від 19.12.2012 та №6113К4 від 06.09.2013 з додатковими угодами до них, які укладені між сторонами у рамках генеральної угоди №6110N2 від 11.08.2010 з додатковими угодами до неї, а також посиланням на іпотечні договори та договори застави з договорами про внесення до них змін, які укладені між сторонами з метою належного забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитними договорами.
Указані кредитні договори, іпотечні договори, договори застави мають значний обсяг доказів (більше 500 сторінок) та обставин, які слід встановити та дослідити суду, надати їм належну правову оцінку, але з огляду на незначний проміжок часу, який є у суду між прийняттям заяви ініціюючого кредитора до розгляду та відкриттям провадження у справі про банкрутство, у підготовчому засіданні, яке проводиться не пізніше 20 днів з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про банкрутство, без наявності відповідного судового рішення, яким підтверджено безспірність заявлених ініціюючим кредитором вимог, перевірка обґрунтованості заявлених до стягнення вимог та розрахунків заборгованості, який включає заборгованість за кредитом за двома кредитними договорами, процентів за користування кредитом, комісії за управління кредитом, 3% річних згідно ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення зобов'язань та інфляційних втрат, має здійснюватися саме у позовному провадженні.
Суд також зауважив, що позивачем у письмових поясненнях на відзив наводиться обґрунтування пропуску позовної давності, що також має розглядатися у позовному провадженні та свідчить про існування спору про право.
Крім того, оцінка доводів боржника, які викладені у відзиві на заяву щодо наявності форс-мажорних обставин та посилань на наявність відповідних сертифікатів Торгово-промислової палати України №614 та №615 також має здійснюватися у позовному провадженні, а не при вирішенні питання про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Надаючи власну правову кваліфікацію обставинам справи, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до преамбули Кодексу України з процедур банкрутства цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
На переконання колегії суддів, процедура банкрутства щодо боржника переслідує публічний та приватний інтерес. Захист публічного інтересу, зокрема, знаходить свій вияв у недопущенні фіктивного банкрутства, а також недопущення доведення боржника до банкрутства.
Захист приватного інтересу, в свою чергу, полягає в максимальному задоволенні вимог кредиторів, відновленні платоспроможності боржника або його ліквідації та продажу його майна у ліквідаційній процедурі з метою погашення вимог кредиторів.
Отже, однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.
Провадження у справах про банкрутство характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справ, специфічністю цілей і завдань, особливим суб'єктним складом, тривалістю судового провадження, що істотно відрізняють це провадження від позовного.
З огляду на положення процесуального закону, у справах позовного провадження господарський суд, здійснюючи правосуддя, обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, водночас у справах про банкрутство судовий контроль є невід'ємною складовою цього провадження.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Кодексу України з процедур банкрутства право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.
Частинами першою, другою статті 34 Кодексу України з процедур банкрутства унормовано, що заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором або боржником у письмовій формі та повинна містити зокрема, виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви, а також відомості про розмір вимог із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті. До заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство додаються докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом судовий збір не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази авансування винагороди арбітражному керуючому трьох розмірів мінімальної заробітної плати за три місяці виконання повноважень; докази надсилання боржнику копії заяви і доданих до неї документів.
Наявність боргу при ініціюванні справи про банкрутство підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, судові рішення, господарські правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Такими доказами можуть бути, зокрема, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи, та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань.
За змістом статті 35 Кодексу України з процедур банкрутства у разі відсутності підстав для відмови у прийнятті, залишення без руху або для повернення заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство господарський суд приймає заяву до розгляду, про що не пізніше п'яти днів з дня її надходження постановляє ухвалу, в якій, серед іншого, зазначається дата проведення підготовчого засідання суду. Також ухвалою про прийняття заяви про відкриття провадження у справі господарський суд має право вирішити питання про зобов'язання заявника, боржника та інших осіб надати суду додаткові відомості, необхідні для вирішення питання про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований статтею 39 Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до частин першої - п'ятої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом. Неявка у підготовче засідання сторін та представника державного органу з питань банкрутства, а також відсутність відзиву боржника не перешкоджають проведенню засідання. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи. Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов'язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов'язання та погасити заборгованість. У разі якщо до господарського суду до дня підготовчого засідання надійшло кілька заяв і одна з них прийнята судом до розгляду, інші ухвалою господарського суду приєднуються до матеріалів справи і розглядаються одночасно. У разі визнання вимог заявника необґрунтованими господарський суд оцінює обґрунтованість вимог інших заяв кредиторів, приєднаних до матеріалів справи, і вирішує питання про відкриття провадження у справі у порядку, передбаченому цією статтею. За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі.
Отже, завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора на предмет: (1) наявності між заявником і боржником грошового зобов'язання в розумінні абзацу 5 частини першої статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства; (2) встановлення наявності спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; (3) встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі. Поряд з цим, у силу частини восьмої статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства в ухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство, серед іншого, зазначається про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Згідно з ч. 3 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Таким чином, стадія відкриття провадження у справі про банкрутство має своїми наслідками не лише заходи процесуального характеру, а й майнового. При цьому, внаслідок введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, ухвала про відкриття провадження у справі про банкрутство поширюється на майнові відносини між боржником та невизначеним на момент винесення ухвали підготовчого засідання колом осіб - конкурсних кредиторів.
За таких обставин обов'язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов'язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство.
Тож, важливим питанням при відкритті провадження у справі про банкрутство є питання обґрунтованості кредиторських вимог ініціюючого кредитора, за заявою якого відкривається провадження у справі.
Використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника і відкриття на підставі такої заборгованості провадження у справі про банкрутство. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами, а також порушує права боржника у справі про банкрутство.
Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20).
Верховний Суд у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №911/2043/20 також зазначив, що з моменту відкриття провадження у справі банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (аналогічний за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16 та в низці постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах про банкрутство).
Тому, з огляду на важливі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, які, крім заявника та боржника, стосуються невизначеного кола осіб - потенційних кредиторів боржника, ухваленню відповідного рішення суду має передувати системний аналіз обставин, пов'язаних із правовідносинами, з посиланням на які заявник обґрунтовує свої вимоги до боржника, на підставі поданих доказів. Лише після з'ясування та перевірки таких обставин суд може встановити обґрунтованість вимог кредитора до боржника, а також наявність чи відсутність спору про право у цих правовідносинах, як передумови для відкриття провадження у справі (постанова Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/2042/20).
Отже, звернення кредитора до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство по суті є реалізацією кредитором права на судовий захист власних майнових прав за відсутності належного виконання грошового зобов'язання боржником. У зв'язку з цим, кредитор повинен надати суду докази на підтвердження наявності у нього права, яке підлягає захисту, та навести обставини, що є підставою для звернення до суду.
При цьому, на господарський суд покладається обов'язок перевірки обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора та з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, що, враховуючи принцип дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів, має здійснюватися судом незалежно від погодження боржником із заявленими вимогами чи, навпаки, пасивної процесуальної поведінки боржника у вигляді неподання ним відзиву на заяву про відкриття відповідного провадження.
Разом з тим, можливість боржнику подати відзив на заяву про відкриття провадження у справі та викласти свої заперечення щодо вимог заявника (заявників) надана положеннями статті 36 Кодексу України з процедур банкрутства відповідно до частин першої, другої якої боржник до дати проведення підготовчого засідання надає до господарського суду та заявнику відзив на заяву про відкриття провадження у справі. Крім відомостей, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, у відзиві боржника, зокрема зазначаються заперечення щодо вимог заявника (заявників) та докази необґрунтованості вимог заявника (за наявності).
Відповідно до положень ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Колегія суддів зазначає, що обов'язок виконання господарського зобов'язання, у вигляді сплати грошових коштів, виникає не з моменту вчинення дій кредитора щодо стягнення заборгованості з боржника, а з моменту визначеного відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, що узгоджується з приписами ст. 193 ГК України.
За таких обставин, можна дійти до висновку, що у разі відсутності належного виконання господарського грошового зобов'язання, у кредитора є можливість, окрім звернення до суду з позовом до боржника, скористатися можливістю застосування щодо такого боржника процедур передбачених КУПБ для задоволення своїх кредиторських вимог у тому випадку, коли відсутній спір про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження.
Отже, можливість застосування щодо боржника процедур передбачених КУПБ є альтернативним способом задоволення грошових вимог кредитора у тому випадку, коли відсутній спір про право щодо вимог кредитора.
Колегія суддів звертає увагу, що однією з обов'язкових умов для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника є встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора. Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов'язання, суті (предмета) зобов'язання, підстави виникнення зобов'язання, суми зобов'язання та структури заборгованості.
Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного державного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище. Наведені правові висновки викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду, від 13.08.2020 у справі №910/4658/20, від 24.11.2021 у справі №910/16246/18.
Також Верховний Суд в постанові від 15.10.2020 у справі №922/1174/20 зазначав, що спір про право - це формально визнана суперечність між суб'єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб'єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.
Поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Тому, вирішуючи питання чи свідчить вимога кредитора (кредиторів) про наявність спору про право, слід враховувати, що спір про право виникає з матеріальних правовідносин і характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб'єктами правовідносин з приводу їх прав та обов'язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.
Якщо у підготовчому засіданні буде з'ясовано, що між ініціюючим кредитором та боржником існують суперечки з приводу їх прав та обов'язків, що вочевидь ставить під сумнів вимогу кредитора, і їх вирішення можливе виключно шляхом встановлення об'єктивної істини, що, у свою чергу, покладає на суд обов'язок вжити всіх визначених законом заходів до всебічного, повного та об'єктивного з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін, у тому числі із застосуванням інституту доказів і доказування, що притаманно саме для справ позовного провадження, господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі про банкрутство.
Законодавство не містить переліку будь-яких критеріїв для висновку про існування спору про право, тому в кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасників провадження на предмет існування такого спору.
Правова категорія «спір про право», яку з'ясовує суд у підготовчому засіданні перед відкриттям провадження у справі про банкрутство, може бути виражена як у процесуальній формі, про що свідчать судові акти, так і у матеріально-правовій формі, що підтверджується юридичними фактами, які дають змогу зробити обґрунтований висновок про наявність суперечностей (розбіжностей) у структурі вимог кредитора, а отже, про відсутність можливості на цій стадії судового провадження встановити дійсний стан суб'єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб'єктивного обов'язку боржника.
На існування спору можуть вказувати такі фактори та докази, зокрема, характер та зміст заперечень боржника проти вимог про відкриття провадження у справі про банкрутство (заперечення факту виникнення та існування боргу у конкретних правовідносинах або факту виникнення цих правовідносин, або особи кредитора тощо); хронологія обставин та фактів, що передували виникненню спору - правовідносини та обставини, якщо вони мали місце до ініціювання справи про банкрутство боржника (листування між сторонами із запереченням боржником боргу, заявленого кредитором у заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство), обставини та підстави виникнення цього боргу, набуття кредитором відповідних прав тощо.
Зі змісту відзиву боржника вбачається, що він не погоджується з наданими банком розрахунками заборгованості по обом кредитним договорам ПрАТ «Сталь», зокрема, з підстав спливу строку позовної давності, невірного нарахування процентів та 3% річних, відсутність підстав для дострокового стягнення заборгованості, настання форс- мажорних обставин, незаконне стягнення комісії за обслуговування банківського кредиту.
В обґрунтування своїх заперечень ПрАТ «Сталь» надало сертифікати ТПП України №614 та №615 від 23.09.2014, лист ТПП України від 28.02.2022, виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань щодо ПрАТ «Сталь», витяг з реєстру платників податку на додану вартість, довідки ПАТ «Державний експортно - імпортний банк України» про відкриті рахунки, баланс (звіт про фінансовий стан) на 30.09.2021, витяги з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, висновки про вартість майна.
Суд першої інстанції дослідивши заяву ініціюючого кредитора та відзив боржника дійшов висновку про наявність спору про право, що стало підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство.
Колегія суддів зауважує, що самі по собі письмові заперечення боржника без надання доказів необґрунтованості вимог кредитора (як-то погашення заборгованості, наявності форс-мажорних обставин), контррозрахунку на спростування здійснених банком нарахувань тощо, не свідчать про наявність між сторонами спору про право.
У цій справі заява ініціюючого кредитора обґрунтована невиконанням боржником своїх зобов'язань щодо погашення кредиту за кредитними договорами від 19.12.2012 №6112К3 та від 06.09.2013 №6113К4. На підтвердження неналежного виконання боржником умов договорів банком до заяви додано, зокрема, генеральну кредитну угоду №6110N2 від 11.08.2010, додаткові угоди №6110N2 -1- №6110N2 -0019 від 20.01.2011, 22.09.2011, 28.10.2011, 16.10.2012, 19.12.2012, 26.02.2013, 29.03.2013, 06.09.2013, 12.02.2014, 19.02.2014, 07.07.2014, 14.08.2014, 31.10.2014, 12.11.2015, 10.06.2016, 20.12.2017, 12.06.2018, 20.12.2018, 21.05.2019 до генеральної кредитної угоди від 11.08.2010 №6110N2; кредитний договір №6112КЗ від 19.12.2012 з додатками, додаткові угоди №6112КЗ-1 - №6112КЗ-0028 від 06.02.2013, 26.02.2013, 01.03.2013, 18.05.2013, 23.05.2013, 01.07.2013, 23.07.2013, 02.08.2013, 27.08.2013, 06.09.2013, 30.09.2013, 09.01.2014, 19.02.2014, 04.03.2014, 31.03.2014, 07.07.2014, 14.08.2014, 31.10.2014, 12.11.2015, 12.11.2015, 18.12.2015, 10.06.2016, 28.10.2016, 20.12.2017, 12.06.2018, 26.09.2018, 20.12.2018, 21.05.2019 до кредитного договору від 19.12.2012 №6112КЗ; кредитний договір №6113К4 від 06.09.2013 з додатками, додаткові угоди №6113К4-1 - №6113К4-0014 від 12.02.2014, 19.02.2014, 07.07.2014, 14.08.2014, 31.10.2014, 12.11.2015, 18.12.2015, 10.06.2016, 22.10.2016, 20.12.2017, 12.06.2018, 26.09.2018, 20.12.2018, 21.05.2019 до кредитного договору від 06.09.2013 №6113К4; іпотечний договір від 11.08.2010 та договори про внесення змін від 19.12.2012, 28.02.2013, 06.09.2013, 12.02.2014, 20.11.2014, 12.11.2015, 10.06.2016, 19.12.2017 до іпотечного договору від 11.08.2010; іпотечний договір від 01.07.2014 з договорами про внесення змін від 12.11.2015, 10.06.2016, 20.12.2017 до іпотечного договору від 01.07.2014; договір застави від 19.12.2012 та договори про внесення змін від 26.02.2013, 06.09.2013, 12.02.2014, 20.11.2014, 12.11.2015, 10.06.2016, 19.12.2017 до договору застави від 19.12.2012; договір застави від 17.01.2014 та договори про внесення змін від 12.02.2014, 12.11.2015, 10.06.2016, 19.12.2017 до договору застави від 17.01.2014; повідомлення банка на ім'я ПрАТ «Сталь» від 07.04.2021 про дострокове погашення заборгованості; довідки по рахункам та розрахунки заборгованості за кредитними договорами.
При цьому, отримання кредиту за вищенаведеними кредитними договорами та його непогашення не заперечується ПрАТ «Сталь».
Суд першої інстанції вірно встановив, що на виконання умов укладених у рамках генеральної угоди від 11.08.2010 №6110N2 між ПАТ "Укрексімбанк" та ПАТ "Сталь" кредитних договорів від 19.12.2012 №6112К3 та від 06.09.2013 №6113К4, останньому було видано кредитні кошти у сумі 5604000 Євро та 27990000 грн відповідно, що підтверджується доданими ініціюючим кредитором до заяви копіями банківських виписок. При цьому, за умовами укладеної між сторонами додаткової угоди від 12.11.2015 наявна заборгованість за кредитним договором від 19.12.2012 №6112К3 була переведена в національну валюту України - гривню по курсу НБУ 24,386302 за 1 євро, що станом на 22.03.2023 склала 118766773 грн 76 коп.
Місцевим господарським судом також встановлено, що ПрАТ "Сталь" кредитні кошти повертало несвоєчасно, проценти за користування кредитом та передбачену договором комісію за управління також сплачувало несвоєчасно.
У зв'язку з невиконанням ПрАТ "Сталь" зобов'язань за кредитними договорами банком направлено боржнику повідомлення-вимогу від 07.04.2021 №0023606/11915-21 щодо дострокового погашення заборгованості у повному обсязі. У повідомленні від 07.04.2021 банк зазначав, що кінцевий термін погашення кредитів - 25.06.2028. Проте, у зв'язку не виконанням позичальником умов кредитних договорів вимагав у відповідності до пунктів 6.2 договорів достроково погасити заборгованість протягом 10 банківських днів з дня отримання вимоги. Вказана вимога отримана боржником 16.04.2021.
У відповідь на повідомлення-вимогу від 07.04.2021 ПрАТ «Сталь» повідомляло, що термінова оплата не можлива через відсутність таких коштів на підприємстві. Зважаючи на поточний фінансовий стан підприємства, відповідно до приписів ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства ПрАТ «Сталь» зазначало, що буде зобов'язане протягом найближчого часу звернутися до суду з заявою про відкриття процедури банкрутства. Натомість розумною альтернативою, на думку ПрАТ «Сталь», могла бути процедура досудової санації, для реалізації якої потрібна згода банку як кредитора.
Листом від 27.05.2021 ПрАТ «Сталь» також повідомило банк про свою згоду на здійснення щомісячних платежів в погашення тіла кредиту на рівні 50000, 00 грн.
Згідно наданих кредитором розрахунків станом на 22.03.2023 за кредитним договором №6112К3 у боржника виникла заборгованість перед банком у загальній сумі 202404122 грн 76 коп., у т.ч. 118766773 грн 76 коп. - сума заборгованості за кредитом, 56500200 грн 40 коп. - проценти за користування кредитом, 4778517 грн 16 коп. - комісія за управління кредитом, 5025553 грн 07 коп. - 3% річних згідно ст.625 Цивільного кодексу України, 17333078 грн 38 коп. - інфляційні втрати; а також за кредитним договором №6113К4 - у загальній сумі 27911556 грн 44 коп., у т.ч. 15000000 грн 00 коп. - сума заборгованості за кредитом, 9309297 грн 83 коп. - проценти за користування кредитом, 537155 грн 48 коп. - комісія за управління кредитом, 690260 грн 65 коп. - 3% річних згідно ст.625 Цивільного кодексу України, 2374842 грн 48 коп. - інфляційні втрати.
Боржником не надано доказів повернення кредитних коштів та сплати процентів за їх користування відповідно до умов укладених договорів, не спростовано обставини наявності заборгованості, не надано власних контрозрахунків заборгованості.
Як уже зазначалось судом боржником у відзиві на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство заявлено про застосування позовної давності.
З цього приводу суд першої інстанції зазначив. що ураховуючи той факт, що кредитними договорами встановлені періодичність платежів в рахунок погашення кредиту та процентів, позовна давність щодо кожного платежу спливає через три роки з відповідної дати чергового платежу.
При цьому Господарський суд Луганської області врахував позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, зокрема "...63. Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування, як це встановив суд апеляційної інстанції...", а також аналогічну позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 07.12.2022 у справі №345/2315/21.
Проте, поза увагою місцевого господарського суду залишилися, зокрема, ті обставини, що на підставі укладених між сторонами кредитних договорів (з урахуванням додаткових угод від 20.12.2018), та за наданими кредитором розрахунками погашення кредитів мало відбуватися щомісячними платежами починаючи з лютого 2020 року. При цьому, прострочення боржника вже мало місце з 26.02.2020.
Згідно вимог ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Із заявою про порушення справи про банкрутство кредитор звернувся до суду 31.03.2023.
Проте, з 12 березня 2020 року до 31 грудня 2022 року на усій території України встановлено карантин відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами), від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів від 25 березня 2020 року № 338 «Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації» і постанови Кабміну від 9 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на всій території України карантин продовжено до 30 червня 2023 року.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 № 540-ІХ внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., №№ 40-44, ст. 356) доповнено, між іншим, пунктом 12 такого змісту: « 12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Таким чином, боржником не спростовано принаймні наявність заборгованості за кредитом (основним боргом) станом на 22.03.2023 в сумі 118766773,76 грн. за кредитним договором №6112К3 та 15000000,00 грн. за кредитним договором №6113К4. При цьому, загальний розмір забезпечених заставою майна боржника вимог кредитора складає 109217600грн.
Також, колегія суддів зазначає, що посилання боржника на наявність форс-мажорних обставин не підтверджені належним чином. Так, додані до відзиву сертифікати ТПП України №614 та №615 від 23.09.2014 засвідчують настання форс-мажорних обставин з липня 2014 для ПАТ «Сталь» при здійснені господарської діяльності на території м. Луганськ щодо виконання законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів та подання податкової декларації. Лист ТПП України від 28.02.2022 не є сертифікатом у розумінні наведеного положення Закону, та не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб'єкта, для якого настали певні форс-мажорні обставини. Вказаний лист має загальний характер та безпосередньо не доводить обставини, які можуть слугувати підставою для звільнення від відповідальності.
Зазначаючи про неправильність нарахування банком процентів, 3% річних, інфляційних, боржник не додав власного контррозрахунку з відповідним обґрунтуванням. В свою чергу, лише посилання на вказані обставини не свідчать про неправильність проведених кредитором розрахунків.
Не доведена боржником і неправомірність нарахування банком комісій за обслуговування банківського кредиту, встановлена умовами кредитних договорів, дійсність яких презюмується відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України.
За таких обставин, апеляційний господарський суд не може вважати, що боржником доведено, що обставини справи свідчать про наявність між сторонами спору про право.
Колегія суддів не може визнати правомірними і доводи суду першої інстанції щодо необґрунтованості вимог кредитора зважаючи на відсутність судових рішень з їх розгляду, оскільки чинне законодавство про банкрутство не вимагає від кредитора підтвердження його вимог у такий спосіб.
В якості доказів обґрунтованості своїх вимог ініціюючим кредитором надано, між іншим, детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором №6112K3 від 30.03.2023 N0023603/10260-23 станом на 22.03.2023; детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором №6113K4 від 30.03.2023 №0023603/10261-23 станом на 22.03.2023, а також виписки по рахункам, відкритим на виконання умов кредитних договорів, які в повній мірі надають суду можливість перевірки нарахованих кредитором сум заборгованості за кредитними договорами на предмет їх відповідності положенням договорів і нормам законодавства, а також правильності здійснених нарахувань.
При цьому, до матеріалів справи боржником не надано свого контррозрахунку та жодного іншого доказу щодо неправильності чи невідповідності наданих кредитором розрахунків заборгованості за кредитними договорами, крім твердження у відзиві на заяву про порушення провадження у справі про банкрутство ПрАТ «Сталь» від 09.05.2023, що ПрАТ «Сталь» не погоджується із розрахунками заборгованості (процентів, комісій, 3% річних, інфляційних витрат) по обох кредитних договорах (6112K3 та 6113К4), наданих AT «Укрексімбанк»». При цьому, варто зазначити що боржником не спростовано та не поставлено під сумнів наявність боргу перед ініціюючим кредитором.
В будь-якому випадку, навіть за обставин недостатньої обґрунтованості частини кредиторських вимог, суд не має права відхиляти інші вимоги, безспірність яких належним чином доведена кредитором, а боржником не наведено обґрунтованих доводів на їх спростування. Достатнім для відкриття провадження у справі про банкрутство є визнання частини вимог, щодо яких відсутні заперечення. При цьому, ініціюючий кредитор не позбавлений можливості в подальшому звернутися зі спірними вимогами до боржника, які не були визнанні судом у підготовчому засіданні, відповідно до положень КУзПБ.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про застосування, у даному випадку, ч. 6 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства як підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Однак, постановлену у даній справі ухвалу місцевого господарського суду не можна визнати обґрунтованою, оскільки судом першої інстанції допущено неповне з'ясування фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Відповідно до ч. 3 ст. 271 ГПК України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала скасуванню, з передачею справи на розгляд суду першої інстанції.
Керуючись статтями 269, 271, 275, 281-284 ГПК України,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» задовольнити частково.
Ухвалу Господарського суду Луганської області від 15.05.2023 у справі №913/101/23 скасувати.
Справу №913/101/23 передати на розгляд Господарського суду Луганської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст.ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 01.08.2023.
Головуючий суддя О.О. Крестьянінов
Суддя В.О. Фоміна
Суддя О.В. Шевель