ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
01 серпня 2023 року Справа № 918/407/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Тимошенко О.М. , суддя Василишин А.Р.
без виклику (повідомлення) сторін
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотортєх" на рішення Господарського суду Рівненської області, ухвалене 30.05.2023 суддею Марачем В.В. у справі № 918/407/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотортєх" (55213, Миколаївська обл., м. Первомайськ, пров. Гранітний, 14, код ЄДРПОУ 37113876)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (33027, м. Рівне, вул. Д.Галицького, 27, код ЄДРПОУ 36598008)
про стягнення в сумі 93 664,64 грн
В травні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мотортєх" звернулось до Господарського суду Рівненської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про стягнення 14 964,06 грн 3% річних за період з 16.09.2022 по 31.03.2023 та 79 545,41 грн інфляційних втрат за період з 01.09.2022 по 31.03.2023 у зв'язку з простроченням грошового зобов'язання за Договором № 208/05-24 про надання послуг від 08.06.2021.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 07.12.2012 у справі № 918/407/23 у позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотортєх" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про стягнення 93 664,64 грн відмовлено у зв'язку зі сплатою відповідачем до відкриття провадження у справі суми позову у розмірі 93 664,64 грн за платіжною інструкцією № 14033 від 03.05.2023.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Мотортєх", не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Рівненської області від 30.05.2023 у справі № 918/407/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору. Стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в суді першої інстанції в розмірі 17 366,00 грн та на правову допомогу в апеляційному суді в розмірі 6 000,00 грн. Вирішити питання про повернення позивачу судового збору, сплаченого в суді першої інстанції в розмірі 2 684,00 грн і в апеляційному суді в розмірі 4 026,00 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує:
- позивач звернувся до суду 26.04.2023 з позовом про стягнення коштів з відповідача;
- на час пред'явлення позову у відповідача був обов'язок сплатити на користь позивача кошти в розмірі 93 664,64 грн згідно договору;
- 03.05.2023 після отримання позовної заяви відповідач сплатив на користь позивача вказану в позові суму. Факт здійснення оплати сторонами не заперечується;
- 04.05.2023 суд першої інстанції відкрив провадження у справі;
- 30.05.2023 суд першої інстанції ухвалив рішення, яким відмовив у задоволенні позову у зв'язку з тим, що відповідач до відкриття провадження у справі сплатив борг;
- зважаючи на те, що предмет спору (грошові зобов'язання відповідача) існував на час пред'явлення позову і у зв'язку із самостійною сплатою відповідачем боргу перестав існувати на час ухвалення судом рішення, керуючись положеннями ст. 231 ГПК України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд першої інстанції зобов'язаний був закрити провадження у справі і вирішити питання розподілу судових витрат і повернення судового збору.
Апелянт вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області від 30.05.2023 у справі № 918/407/23 є таким, що не відповідає вимогам ст. 236 ГПК України і підлягає скасуванню.
Листом № 905/407/23/3526/23 від 05.06.2023 матеріали справи було витребувано з Господарського суду Рівненської області.
09.06.2023 до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 918/407/23.
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Частиною 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.06.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотортєх" на рішення Господарського суду Рівненської області від 30.05.2023 у справі № 918/407/23.
22.06.2023 (вх. № 5341/23) на адресу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти апеляційної скарги та просить з підстав, викладених у ньому, відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Рівненської області від 30.05.2023 у справі № 918/407/23 залишити без змін.
На підставі розпорядження від 18.07.2023 № 01-05/400 керівника апарату суду у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Юрчука М.І. з 10.07.2023 по 11.08.2023 включно, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи № 918/407/23 між суддями, протокол від 18.07.2023, яким визначено для розгляду справи колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Тимошенко О.М., Василишин А.Р.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 колегією суддів у складі: Крейбух О.Г. головуючий суддя, Тимошенко О.М., Василишин А.Р. прийнято справу № 918/407/23 до свого провадження.
Статтею 269 ГПК України встановлено, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, суд
08.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мотортех", як виконавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго", як замовником укладено Договір №208/05-24 про надання послуг (далі Договір), за умовами якого виконавець зобов'язався на умовах, визначених Договором, надати замовнику послуги з ремонту і технічного обслуговування двигуна внутрішнього згорання когенераційної установки CaterpiIIar G3516LЕ, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити надані виконавцем послуги.
Відповідно до п. 2.1 Договору сума договору становить 3 430 000 грн в т.ч. ПДВ - 571 666, 67 грн.
08.06.2021 між сторонами укладено додаткову угоду № 1, якою визначено суму договору в розмірі 2700 000 грн, в т.ч. ПДВ - 450 000 грн.
На виконання умов Договору виконавець надав замовнику акти здачі-приймания наданих послуг на суму 2 700 000 грн.
Відповідно до п. 4.7.6 Договору замовник зобов'язався протягом 10 днів після отримання акта прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) направити виконанню підписаний акт або вмотивовану відмову від прийняття наданих послуг.
Пунктом 2.2 Договору сторони обумовили, що замовник здійснює остаточний платіж протягом 14 днів після підписання акту прийому-передачі наданих послуг.
Згідно з п. 4.7.5 Договору замовник взяв зобов'язання прийняти та оплатити надані послуги в порядку і в строки, встановлені Договором та чинним законодавством.
31.12.2021 сторони уклали додаткову угоду № 2 до Договору, якою визначили, що Договір діє до 31 січня 2022 року, але в будь-якому разі до повного виконання зобов'язань сторонами.
Станом на 31.01.2022 позивач виконав взяті згідно Договору зобов'язання - надав замовнику послуги, які були предметом Договору, на загальну суму 2 700 000,00 грн.
Відповідач, в порушення взятих зобов'язань, не направив позивачу підписаний Акт № 5 на суму 696 827,65 грн чи вмотивовану відмову від прийняття наданих згідно Акту № 5 послуг і не оплатив надані згідно з Актом № 5 послуги.
Окрім того відповідач не оплатив у повному розмірі послуги, надані відповідно до Акту № 4 від 24.01.2022, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за Актом № 4 в розмірі 175 172,35 грн.
Як наслідок, позивач звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення 872 000,00 грн основного боргу, пені, 3% річних (розрахованих включно по 15.09.2022), інфляційних втрат (розрахованих включно по 31.08.2022).
08.11.2022 Господарський суд Рівненської області ухвалив рішення, яким позов задовольнив частково, стягнув з відповідача 872 000,00 грн основного боргу, 161 374,85 грн пені, 17 235,38 грн 3% річних, 160 543,77 грн інфляційних втрат.
14.02.2023 Північно-західний апеляційний Господарський суд змінив рішення суду першої інстанції і ухвалив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Рівнетеплоенерго” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Мотортєх” 872 000,00 грн основною боргу, 109 637,78 грн пені, 76 486,05 грн інфляційних втрат, 9 617,99 грн 3% річних.
При цьому апеляційний суд зафіксував дату виникнення заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 872 000 грн - 09 липня 2022 року.
22.03.2023 Господарським судом Рівненської області видано наказ на виконання рішення від 14.02.2023.
31.03.2023 приватним виконавцем Сідоренком Сергієм Петровичем відкрито виконавче провадження, в рамках якого 04.04.2023 стягнуто кошти з боржника на користь стягувача.
Тобто основна сума боргу в розмірі 872 000,00 грн зарахована на рахунок позивача 04.04.2023.
Також з відповідача стягнуто пеню, 3% річних, розраховані станом на 15.09.2022, інфляційні втрати розраховані на 31.08.2022.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть учать ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже факт порушення строків оплати та наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 872 000,00 грн станом на 09.07.2022 за Договором надання послуг від 08.06.2021 встановлені судовими рішеннями у справі № 918/759/22, тому згідно з ст. 75 ГПК України вказані обставини не потребують додаткового доказування.
26.04.2023 позивач звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про стягнення 3% річних за період з 16.09.2022 по 31.03.2023 у розмірі 14 964,06 грн та інфляційних втрат за період з 01.09.2022 по 31.03.2023 в розмірі 79 545,41 грн у зв'язку з простроченням грошового зобов'язання за Договором № 208/05-24 про надання послуг від 08.06.2021.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 03.05.2023 позовну заяву ТОВ "Мотортєх" залишено без руху, надано позивачу 10 денний строк з дня отримання даної ухвали усунути порушення допущені при оформленні позовної заяви /а.с. 36/.
04.05.2023 до Господарського суду Рівненської області від позивача надійшла заява про усунення недоліків /а.с. 37/.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін /а.с. 41/.
05.05.2023 через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області від відповідача надійшло клопотання, в якому повідомляється про сплату боргу у сумі 93 664,64 грн згідно з платіжною інструкцією № 14033 від 03.05.2023.
26.05.2023 від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з добровільною сплатою відповідачем заявленої позивачем суми позову і, відповідно, відсутністю предмету спору. При цьому вказує, що ТОВ "Рівнетеплоенерго" станом на 03.05.2023 перераховало для ТОВ "Мотортєх" кошти в сумі 93 664,64 грн згідно з платіжною інструкцією № 14033 від 03.05.2023, що свідчить про відсутність предмету спору.
Розглянувши подане відповідачем клопотання суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 статті 231 ГПК України у зв'язку з тим, що сплата коштів позивачу здійснена відповідачем до відкриття провадження у справі.
За результатами розгляду справи № 918/407/23 Господарський суд Рівненської області вирішив відмовити ТОВ "Мотортєх" у задоволенні позову, оскільки відповідач до відкриття провадження у справі сплатив на рахунок позивача заявлену суму позову у розмірі 93 664,64 грн згідно з платіжною інструкцією № 14033 від 03.05.2023.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, а оскаржуване рішення скасувати, виходячи з наступного.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Одночасно слід зазначити, що предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості у розмірі 93 664,64 грн.
Відповідно до платіжної інструкції № 14033 від 03.05.2023 відповідач здійснив оплату за договором № 208/05-24 від 08.06.2021 на загальну суму 93 664,64 грн, про що повідомив суд клопотанням (вх. № 4143/23 від 05.05.2023), у якому просив суд врахувати проведену сплату боргу при відкритті провадження у справі.
26.05.2023 відповідач подав до суду першої інстанції клопотання про закриття провадження у справі, у якому зазначив про сплату 03.05.2023 ТОВ "Рівнетеплоенерго" суми зазначеної у позові - 93 664,64 грн позивачу ТОВ "Мотортєх", що є підставою для закриття провадження у справі у зв'язку з добровільною та повною сплатою заявлених до стягнення коштів та відсутністю, у зв'язку з цим, предмета спору /а.с. 48-49/.
Розглянувши подане відповідачем клопотання про закриття провадження у справі № 918/407/23, Господарський суд Рівненської області відмовив в його задоволенні у зв'язку зі сплатою суми позову відповідачем до відкриття провадження у цій справі.
За результатами розгляду справи № 918/407/23 Господарський суд Рівненської області вирішив відмовити ТОВ "Мотортєх" у задоволенні позову, оскільки відповідач до відкриття провадження у справі сплатив на рахунок позивача заявлену останнім суму позову у розмірі 93 664,64 грн за платіжною інструкцією № 14033 від 03.05.2023.
Однак судова колегія не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, зважаючи на таке.
26.04.2023, згідно з поштовим штемпелем, позивач звернувся до Господарського суду Рівненської області про стягнення з відповідача 93 664,64 грн.
01.05.2023 позовна заява надійшла до суду першої інстанції.
03.05.2023 відповідач у повному обсязі перерахував позивачу грошові кошти у сумі 93 664,64 грн за платіжною інструкцією № 14033 від 03.05.2023.
Отже предмет спору (грошові зобов'язання відповідача) існував на час пред'явлення позивачем позову шляхом здачі на пошту (26.04.2023) та на час надходження позовної заяви до суду першої інстанції (01.05.2023), тому позивач не міг передбачити сплату боргу відповідачем 03.05.2023 у той же день, коли судом постановлено ухвалу про залишення позову без руху. При цьому позивач у строк, встановлений ухвалою від 03.05.2023, усунув виявлені недоліки позовної заяви, тому у відповідності до ч. 3 ст. 174 ГПК України позовна заява ТОВ "Мотортєх" вважається поданою у день її первинного подання до господарського суду, тобто 01.05.2023.
У зв'язку із самостійною сплатою відповідачем боргу 03.05.2023 останній перестав існувати на час ухвалення судом рішення і відсутність заборгованості відповідача не заперечується позивачем, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, керуючись положеннями п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, повинен був закрити провадження у справі і вирішити питання розподілу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що наявні підстави для задоволення апеляційної скарги в частині вимог щодо скасування рішення Господарського суду Рівненської області від 30.05.2023 у справі № 918/407/23 та закриття провадження у цій справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до ч. 5 ст. 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Згідно з ч. 9 ст. 129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 14 ст. 129 ГПК України).
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч. 2 ст. 124 ГПК України).
Частиною 2 статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Водночас у частині 5 наведеної правової норми визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Так відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Отже зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.08.2022 між адвокатом Парфаном Тарасом Дмитровичем, який діє на підставі Свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю № 429 від 05.07.2002, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мотортєх", в особі директора Ісаєнкова Сергія Єгоровича укладено договір про надання правової допомоги /а.с. 31/.
Відповідно до п. 1.1 договору адвокат зобов'язується надати правову допомогу, в тому числі як представник у судових справах.
Згідно з п. 1.2 адвокат приймає на себе обов'язки представляти права і законні інтереси клієнта в судах загальної юрисдикції, адміністративних, господарських судах, правоохоронних органах, державній виконавчій службі України з усіма правами, які надано законом позивачу, відповідачу, представнику, третій особі та потерпілому, захиснику, в тому числі з правом підписувати і подавати позов, повної чи часткової відмови від позовних вимог, визнання повністю позову, зміні підстав або предмета позову, укладення мирової угоди та здійснювати професійну діяльність адвоката згідно з умовами цього договору з усіма правами захисника, представника, які передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Цивільним процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, Кодексом України про адміністративну відповідальність, Законом України “Про виконавче провадження”, Законом України “Про адвокатуру”.
Клієнт відповідно до цього договору має право давати адвокату окремі доручення на вчинення конкретних дій, складення процесуальних та інших документів (п. 1.3 договору).
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2025 року (п. 3.1 договору).
Гонорар адвоката складається з основної суми гонорару і гонорару успіху (п. 4.1 договору).
На визначення розміру гонорару адвоката впливають обсяг наданих правових послуг, ступінь важкості справи, час витрачений на надання правових послуг та результати отримані за наслідками наданих правових послуг (п. 4.2 договору).
Всього гонорар адвоката складає суму погоджену сторонами (п. 4.3 договору).
20.04.2023 між адвокатом Парфаном Тарасом Дмитровичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мотортєх" укладено додаткову угоду № 3 до договору про надання правової допомоги від 08.08.2022 /а.с. 32/.
Відповідно до п. 1 додаткової угоди адвокат представляє інтереси клієнта у Господарському суді Рівненської області у спорі з ТОВ "Рівнетеплоенерго" щодо стягнення 93 664,64 грн за договором про надання послуг від 08.06.2021.
Згідно з п. 2 додаткової угоди, розмір вартості наданих адвокатом послуг згідно даної додаткової угоди визначається сталими сумами за виконання конкретних завдань, зокрема:
- підготовка позовної заяви - 8 000,00 грн;
- підготовка відповіді на відзив - 2 000,00 грн;
- підготовка апеляційної скарги (відзиву на апеляційну скаргу) - 4 000,00 грн;
- підготовка процесуальних заяв - 1 000,00 грн - одна заява;
- представництво інтересів клієнта в суді - участь у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку - 2 000,00 грн, одне судове засідання;
- зрив судового засідання через обставини незалежні від адвоката не позбавляє адвоката права на отримання гонорару за участь в цьому судовому засіданні;
- у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову і стягнення з відповідача коштів клієнт виплачує адвокатові гонорар успіху в розмірі 10 % від стягнутої суми.
При підписанні даної додаткової угоди клієнт оплачує адвокату аванс в розмірі 8 000,00 грн (п. 3 додаткової угоди).
Після ухвалення судом рішення у справі сторони підписують акт наданих послуг з правової допомоги (п. 4 додаткової угоди).
Гонорар виплачується клієнтом у безготівковій формі шляхом зарахування на банківський рахунок адвоката, вказаний у договорі (п. 5 додаткової угоди).
Відповідно до акту наданих послуг № 5 від 09.05.2023, вартість послуги "підготовка позовної заяви про стягнення з ТОВ "Рівнетеплоенерго" коштів за договором про надання послуг від 08.06.2021 (3 % річних та інфляційні втрати) становить 8 000,00 грн, гонорар успіху 10 % від суми позову 93 664,00 грн - 9 366 грн, всього вартість послуг становить 17 366,00 грн.
Колегія суддів вважає, що розмір заявлених до стягнення витрат на вказані послуги є надмірним з огляду на предмет спору, який не потребував від адвоката значних затрат часу для підготовки та написання позовної заяви про стягнення з ТОВ "Рівнетеплоенерго" коштів за договором про надання послуг від 08.06.2021 (3 % річних та інфляційні втрати).
За таких обставин колегія суддів вважає, що розумною та обґрунтованою вартістю послуг за підготовку та написання позовної заяви буде 4 000 грн.
З приводу "гонорару успіху" суд зазначає наступне.
Суд враховує те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає позицію щодо юридичного терміну "фактично понесені" витрати на правову допомогу, згідно з якою в ситуації, коли заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, але він має сплатити його згідно із договірними зобов'язаннями на користь особи, яка представляла заявника протягом провадження у Європейському суді з прав людини, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром “фактично понесеними”. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах "Тогджу проти Туреччини", заява № 27601/95, п. 158, від 31 травня 2005 року; "Начова та інші проти Болгарії", заяви №№ 43577/98 і 43579/98, п. 175, ECHR 2005 VII; "Імакаєва проти Росії", заява № 7615/02, ECHR 2006 XIII; "Карабуля проти Румунії", заява № 45661/99, п. 180, від 13 липня 2010 року; "Бєлоусов проти України", заява № 4494/07, п. 116, від 07 листопада 2013 року.
При цьому суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) Європейський суд з прав людини вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". Європейський суд з прав людини вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
З урахуванням наведеного вище, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).
Враховуючи, що адвокатом та ТОВ "Мотортєх" узгоджена вартість наданих послуг за виконання роботи з у спорі з ТОВ "Рівнетеплоенерго" і така оплата включена до адвокатських послуг; беручи до уваги предмет спору та його складність; колегія суддів дійшла висновку, що "гонорар успіху" за розгляд позовної заяви у даній справі не є необхідним, проте є фактично понесеним позивачем відповідно до додаткової угоди № 3 від 20.04.2023.
Підсумовуючи зазначене, апеляційний господарський суд, керуючись ч. 5 ст. 129 ГПК України та враховуючи практику Європейського суду з прав людини та громадянина і Верховного Суду, не вважає за необхідне покладати витрати відповідача, які сплачені адвокату в якості "гонорару успіху", на позивача, оскільки такий "гонорар успіху" узгоджений між клієнтом та адвокатом поза необхідними витратами на правничу допомогу.
Отже вимоги ТОВ "Мотортєх" щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу в частині стягнення "гонорару успіху" в розмірі 9 366,00 грн не відповідають критерію розумності, такі витрати не мають характеру необхідних, не співрозмірні із виконаною роботою, а їх відшкодування за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини цієї справи матиме надмірний характер.
З огляду на викладене, дослідивши матеріали справи, а також проаналізувавши подані позивачем докази стосовно розміру понесених витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції, заперечення позивача, вартість наданих послуг на правову допомогу з урахуванням складності цієї справи та обсягу наданих послуг позивачу, колегія суддів дійшла висновку про необхідність покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, за підготовку та написання позовної заяви в розмірі 4 000 грн, який відповідає критеріям розумності та пропорційності.
Колегія суддів вважає, що вимога ТОВ "Мотортєх" про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 6 000 грн, понесених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, не підлягає задоволенню, оскільки апелянтом не надано жодних доказів (додаткова угода до договору, акт наданих послуг, тощо), які б підтверджували понесення ним таких витрат у заявленому розмірі.
Щодо розподілу судового збору.
Згідно з ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Водночас відповідно до ч. 9 ст. 129, ч. 3 ст. 130 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Скаржник в апеляційній скарзі просить повернути 2684,00 грн судового збору, сплаченого в суді першої інстанції, та 4023,00 грн - в апеляційному суді. При цьому скаржник не заявляв про покладення понесених ним витрат по сплаті судового збору на відповідача.
Судом встановлено, що відповідач сплатив суму боргу після звернення позивача з відповідним позовом до суду, що фактично є визнанням позову відповідачем. А тому суд дійшов висновку, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, відповідно, судові витрати по сплаті судового збору за подання позову в розмірі 50% в сумі 1 342, 00 грн слід покласти на відповідача, а інші 50% в сумі 1 342, 00 грн - повернути позивачу.
На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на відповідача.
Керуючись ст. 123, 129, 130, 231, 255, 269, 270, 273, 278, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотортєх" на рішення Господарського суду Рівненської області від 30.05.2023 у справі № 918/407/23 задоволити.
Рішення Господарського суду Рівненської області від 30.05.2023 у справі № 918/407/23 скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Провадження у справі № 918/407/23 закрити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (33027, м. Рівне, вул. Д.Галицького, 27, код ЄДРПОУ 36598008) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотортєх" (55213, Миколаївська обл., м. Первомайськ, пров. Гранітний, 14, код ЄДРПОУ 37113876) 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.
У стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотортєх" 13 366,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції та 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (33027, м. Рівне, вул. Д.Галицького, 27, код ЄДРПОУ 36598008) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мотортєх" (55213, Миколаївська обл., м. Первомайськ, пров. Гранітний, 14, код ЄДРПОУ 37113876) 1342 (одна тисяча триста сорок дві) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 4026 (чотири тисячі двадцять шість) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Господарському суду Рівненської області видати відповідні накази.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Мотортєх" (55213, Миколаївська обл., м. Первомайськ, пров. Гранітний, 14, код ЄДРПОУ 37113876) з Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 1 342 (одна тисяча триста сорок дві) грн 00 коп., сплаченого згідно з платіжною інструкцією № 226 від 21.04.2023, оригінал якої залишається в матеріалах справи № 918/407/23.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Справу № 918/407/23 повернути Господарському суду Рівненської області.
Повний текст постанови складений "01" серпня 2023 р.
Головуючий суддя Крейбух О.Г.
Суддя Тимошенко О.М.
Суддя Василишин А.Р.