31 липня 2023 р.Справа № 520/11624/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,
Суддів: Бегунца А.О. , Курило Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2023 року у справі № 520/11624/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до ГУ НП в Харківській області повернуто позивачу.
Копію судового рішення отримано позивачем 23.05.2023 року, 14:08, відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.251 КАС України (а.с.30).
08.06.2023 року, тобто з пропуском строку, ОСОБА_1 оскаржено судове рішення в апеляційному порядку через систему «Електронний суд».
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2020 року процесуальний строк на апеляційне оскарження означеного вище судового рішення МВС України поновлений.
Одночасно з вимогами апеляційної скарги ОСОБА_1 просить поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження зазначеного судового рішення.
В обґрунтування заяви скаржник зазначає, що копія судового рішення не була нею отримана засобами поштового зв'язку, вона ознайомилась із ним в ЄДРСР 25 травня 2023 року, у зв'язку з чим вважає, що процесуальний строк нею пропущено з поважних причин.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи клопотання та матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 295 КАС України, учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин (ч. 3 ст. 295 КАС України).
Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Колегія суддів критично оцінює твердження скаржника про те, що копію судового рішення нею отримано не було, а з судовим рішенням вона ознайомилась у ЄДРСР 25.05.2023 року, виходячи з наступного.
Відповідно до довідки про доставку електронного листа Харківського окружного адміністративного суду, копію ухвали про повернення позовної заяви від 23.05.2023 року у справі № 520/11624/23 було надіслано ОСОБА_1 в її електронний кабінет 23.05.23, 14:08 (а.с.30), що відповідно до вимог п.2 ч.6 ст.251 КАС України є достовірним доказом отримання ОСОБА_1 рішення суду першої інстанції. Отже, строк на апеляційне оскарження судового рішення закінчився 07.06.2023 року, а апеляційну скаргу було подано 08.06.2023 року.
Колегія суддів зазначає, що формально підстави для задоволення клопотання ОСОБА_1 відсутні, оскільки апеляційна скарга скаржником подана з пропущенням строку на її принесення, визначеним КАС України.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що однією з основних засад судочинства, визначеною п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.
При цьому, КАС України одним із принципів здійснення адміністративного судочинства визначено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду. Даний принцип полягає в тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25.12.1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року № 11 - рп/2012).
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129), (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.12.2012 року № 11 - рп/2012).
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 року № 11-рп/2007).
Крім цього, у низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцією якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.
У справі «Скорик проти України» Європейський суд з прав людини нагадав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачених статтею 6 Конвенції. Суд також зазначив, що мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.
У справі «Bellet v. France» Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішеннях по справі «Мірагаль Есколанро та інші проти Іспанці» від 13.01.2000 року та по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Приходячи до висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 у зв'язку із пропуском нею фактично одного дня строку на апеляційне оскарження судового рішення, колегія суддів вважає, що в даному випадку застосування процесуального обмеження за своєю суттю буде свідченням необґрунтованого позбавлення заінтересованої особи права на апеляційне оскарження рішення суду, тобто права на справедливий суд.
Наведене також узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.03.2018 року по справі № 804/243/16, відповідно до якого, вияв надмірного формалізму під час застосування норм права міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За наведеного, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість заяви ОСОБА_1 та про поновлення їй процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2023 року у справі № 520/11624/23.
На підставі наведеного, керуючись ст. 121, 293, ч. 2 ст. 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2023 року у справі № 520/11624/23 задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 23.05.2023 року у справі № 520/11624/23.
Ухвала Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя Мельнікова Л.В.
Судді Бегунц А.О. Курило Л.В.