31 липня 2023 року Справа № 160/20663/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії,
Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії.
Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/20663/22 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Позовна заява не відповідала вимогам, установленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), тому ухвалою суду від 04.01.2023 була залишена без руху, з наданням позивачу строку для усунення недоліків.
На виконання вимог ухвали суду від 04.01.2023, від позивача 17.01.2023 засобами поштового зв'язку від 10.01.2023 до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви разом із уточненою позовною заявою, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яке оформлено листом 04.11.2022 №33981-25689/С-01/8-0400/22 про відмову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) в зарахуванні до загального трудового стажу час відбування кримінального покарання у вигляді виправних робіт за місцем роботи з 01 квітня 1985 року по 01 квітня 1986 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) до загального трудового стажу час відбування кримінального покарання у вигляді виправних робіт за місцем роботи з 01 квітня 1985 року по 01 квітня 1986 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 20.07.2022 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності. Позивач звернувся до відповідача з питанням щодо зарахування до його трудового стажу періоду відбування покарання у виді виправних робіт за місцем роботи з 01 квітня 1985 року по 01 квітня 1986 року. Відповідач листом від 04.11.2022 №33981-25689/С-01/8-0400/22 відмовив позивачу у зарахуванні цього періоду до стажу позивача через те, що позивач не надав відповідне судове рішення. Позивач з такою відмовою не погодився, тому й звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 23.01.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
21.02.2023 до суду через систему «Електронний суд» надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому відповідач указує, що підстави для задоволення позову відсутні. В обґрунтування відзиву відповідач зазначає, що ним правомірно було відмовлено в зарахуванні до стажу позивача спірного періоду, оскільки в порушення вимог ст.95 Виправно-трудового кодексу України, позивач не надав додаткове судове рішення.
Ухвалою суду від 23.01.2023 витребувано у відповідача належним чином засвідчену копію пенсійної справи позивача.
Відповідачем витребувані судом документи надані не були.
Відповідно до ч.9 ст.80 КАС України, у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
З огляду на наведені норми процесуального закону, а також ненадання відповідачем витребуваних судом документів, суд здійснює розгляд справи за наявними в ній доказами.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Поряд з цим, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 (позивач) з 20.07.2022 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач) та отримує пенсію по інвалідності.
Листом від 04.11.2022 №33981-25689/С-01/8-0400/22 відповідач повідомив позивача про те, що згідно з записами трудової книжки НОМЕР_2 від 14.01.1985, час роботи з 01.04.1985 по 01.04.1986 не зараховується позивачу в загальний та безперервний трудовий стаж на підставі рішення Царичанського нарсуду від 25.02.1985 (наказ №30 від 07.05.1986).
Відповідно до статті 95 Виправно-трудового кодексу України, час відбування покарання у виді виправних робіт може бути включений судом до загального трудового стажу засудженого.
Враховуючи зазначене, для зарахування вищезазначеного періоду роботи до страхову стажу позивачу необхідно надати відповідне судове рішення.
У листі зазначено, що відповідь надається на звернення позивача від 07.10.2022 з питання пенсійного забезпечення.
Позивач не погоджується з відмовою відповідача зарахувати до його страхового стажу періоду відбування покарання у виді виправних робіт з 01.04.1985 по 01.04.1986, тому й звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV), який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Цей Закон також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно зі ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до п. а) ч. 3 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає соціальному страхуванню відповідно до видів соціального страхування, тобто той період, за який сплачувались страхові внески до Пенсійного фонду України.
Поняття «страхового стажу» було введено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, який набув чинності з 01 січня 2004 року.
Трудовий стаж, набутий до 01.01.2004, використовується для нарахування пенсії та інших соціальних виплат так само як і страховий (фактично прирівняний до страхового).
Відповідно до статті 103 Виправно-трудового кодексу України (прийнятого 23.12.1970 № 3325-УІІ, втратив чинність з 01.01.2004 у зв'язку з набуттям чинності Кримінально-виконавчого кодексу України від 11.07.2003 № 1129-ІУ) в період, коли позивач відбував покарання, час відбування виправних робіт без позбавлення волі до загального і безперервного трудового стажу засудженого не зараховується, про що робиться запис у його трудовій книжці.
При умові сумлінної роботи і зразкової поведінки в період відбування виправних робіт без позбавлення волі цей час може бути включений в загальний трудовий стаж особи, яка відбула покарання, на підставі рішення суду в порядку, встановленому кримінально-процесуальним законодавством України.
Положеннями статтей 95, 96 Виправно-трудового кодексу України, якими регулювався порядок і умови виконання покарання у виді виправних робіт та які були чинні у період відбування позивачем виправних робіт, визначалось, що особа, засуджена до виправних робіт за місцем роботи, залишається працювати на підприємстві, в установі або в організації, де вона працювала до засудження на тій же посаді або роботі, крім випадків, передбачених частиною першою статті 30 Кримінального кодексу України.
Згідно з частиною третьою статті 42 чинного Кримінально-виконавчого кодексу України, який почав діяти з 01.01.2004, час відбування засудженим покарання у виді виправних робіт зараховується в загальний стаж роботи.
Статтею 8 Кримінально-виконавчого кодексу України встановлено, що засуджені мають право на соціальне забезпечення, у тому числі й на отримання пенсій відповідно до законів України.
Відповідно до Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України, з набранням чинності цим Кодексом втрачає чинність Виправно-трудовий кодекс України; закони України та інші нормативно-правові акти до приведення у відповідність із цим Кодексом застосовуються у частині, що не суперечить цьому Кодексу.
Спірні правовідносини у цій справі виникли з моменту звернення (07.10.2022) позивача до органів пенсійного фонду із заявою щодо зарахування до його страхового стажу періоду відбування покарання у виді виправних робіт з 01.04.1985 по 01.04.1986.
На момент виникнення спірних правовідносин частина 3 статті 42 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачає, що час відбування засудженим покарання у виді виправних робіт зараховується в загальний стаж роботи.
Суд установив, що вироком народного суду Царичанського району від 28.02.1985 у справі №1-37 позивач був визнаний винним по ст.206 ч.1 КК УРСР та підданий покаранню на один рік виправних робіт без позбавлення волі за місцем праці з відрахуванням 20% на користь держави.
Трудова книжка ОСОБА_1 , НОМЕР_2 містить запис про те, що 14.01.1985 він був прийнятий водієм 3-го класу Царичанської ПМК 6 «Дніпроспецсільхозмонтаж». Також трудова книжка містить запис про те, що час роботи з 01 квітня 1985 року по 01 квітня 1986 року не зараховується в загальний та безперервний трудовий стаж на підставі рішення Царичанського нарсуду від 28 лютого 1985 року.
Поряд з цим, як зазначено вище, на момент виникнення спірних правовідносин частина 3 статті 42 Кримінально-виконавчого кодексу України передбачає, що час відбування засудженим покарання у виді виправних робіт зараховується в загальний стаж роботи.
З огляду на викладене, період роботи позивача з 01 квітня 1985 року по 01 квітня 1986 року (відбування покарання у виді виправних робіт за місцем роботи) має бути зарахований до його страхового стажу.
У справі за подібних правовідносин Верховний Суд висловив правову позицію щодо застосування зазначених вище норм матеріального права (постанова від 30.01.2018 у справі № 211/1432/17 (2-а/211/103/17)).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачу у зарахуванні до його страхового стажу періоду відбування покарання у виді виправних робіт за місцем роботи в Царичанській ПМК 6 «Дніпроспецсільхозмонтаж» з 01 квітня 1985 року по 01 квітня 1986 року, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що права позивача у цій справі порушені відмовою відповідача зарахувати спірний період до його страхового стажу. Відмова викладена у листі від 04.11.2022 №33981-25689/С-01/8-0400/22.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про визнання протиправною відмови відповідача, викладеної у листі від 04.11.2022 №33981-25689/С-01/8-0400/22 (а не рішення, як зазначає позивач у позовній заяві), в зарахуванні позивачу до його страхового стажу час відбування покарання у виді виправних робіт за місцем роботи з 01 квітня 1985 року по 01 квітня 1986 року.
Також суд зазначає про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу час відбування кримінального покарання у виді виправних робіт за місцем роботи з 01 квітня 1985 року по 01 квітня 1986 року.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За встановлених обставин справи, наведених положень чинного законодавства, позовні вимоги у цій справі підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 257 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладену у листі від 04.11.2022 №33981-25689/С-01/8-0400/22, в зарахуванні ОСОБА_1 до його страхового стажу час відбування покарання у виді виправних робіт за місцем роботи з 01 квітня 1985 року по 01 квітня 1986 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до страхового стажу час відбування кримінального покарання у виді виправних робіт за місцем роботи з 01 квітня 1985 року по 01 квітня 1986 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427).
Суддя Н.В. Кучугурна