31 липня 2023 року Справа № 160/20051/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
Обставини справи: через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/20051/22 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Позовна заява не відповідала вимогам, установленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), тому ухвалою суду від 21.12.2022 була залишена без руху, з наданням позивачу строку для усунення недоліків.
На виконання вимог ухвали суду від 21.12.2022 від позивача 30.12.2022 до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог разом з уточненою позовною заявою, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 13.06.2022 №046350010333 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 період роботи з 05.12.1979 по 18.01.1989, час догляду за дитиною до досягнення 3-х річного віку з 11.09.2001 по 11.09.2004, час отримання допомоги по безробіттю з 04.12.1998 по 01.06.1999 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 07.06.2022.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 07.06.2022 звернулась до органів пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням від 13.06.2022 №046350010333 Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (відповідач-2) позивачу було відмовлено у призначенні пенсії. Позивач не погоджується з таким рішенням органів пенсійного фонду, вважає, що вона досягла необхідного віку та має достатню кількість страхового стажу, що дають право на призначення пенсії за віком, тому й звернулась з цим позовом до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.01.2023 прийнято до розгляду зазначену позовну заяву і відкрито провадження в адміністративній справі; постановлено здійснювати розгляд адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
08.02.2023 до суду через систему «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-1) надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач-1 уважає, що підстави для задоволення позову відсутні. В обґрунтування відзиву відповідач-1 зазначає, що за наслідками розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком було встановлено, що наявного у позивача страхового стажу недостатньо для призначення пенсії за віком, тому Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області було прийнято правомірне і обґрунтоване рішення про відмову у призначенні пенсії за віком. Крім цього, відповідач-1 зазначає, що прийняття певного рішення в залежності від результатів розгляду поданих заявником документів для призначення пенсії є дискреційними повноваженнями органів пенсійного фонду, втручання до яких зі сторони суду є неприпустимим.
13.02.2023 до суду засобами поштового зв'язку від 06.02.2023 надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (відповідач-2), який підписаний заступником начальника Наталією Білозуб. До відзиву також додані матеріали пенсійної справи позивача.
Проте доказів на підтвердження повноважень цієї особи до матеріалів справи не надано.
Відповідно до ч.3. ст.55 КАС України, юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.
Частинами 1, 3 статті 43 КАС України встановлено, що здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами), адміністратором за випуском облігацій.
Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).
Враховуючи відсутність належних документів на підтвердження повноважень особи, яка підписала відзив на позовну заяву, суд не має можливості перевірити факт наявності у такої особи повноважень щодо здійснення адміністративних прав і обов'язків від імені Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
З огляду на недотримання відповідачем-2 вказаних вище вимог КАС України, суд дійшов висновку про неможливість прийняття зазначеного відзиву разом з доданими документами до розгляду під час ухвалення рішення у справі.
Ухвалою суду від 16.01.2023 витребувано у відповідачів належним чином засвідчену копію пенсії справи позивача. Витребувані судом документи були надані відповідачем-1 разом з відзивом на позовну заяву.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 (позивач), ІНФОРМАЦІЯ_1 , 07.06.2022 звернулась до органів пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням від 13.06.2022 №046350010333 Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (відповідач-2) позивачу було відмовлено у призначенні пенсії.
У рішенні також зазначено таке.
Пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років.
Вік заявниці 60 років.
Необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 29 років.
Страховий стаж особи становить 8 років 8 місяців 1 день.
До страхового стажу не зараховано;
- період роботи з 05.12.1979 по 18.01.1989, оскільки між датою звільнення і датою наказу про звільнення розбіжність більше місяця;
- період отримання допомоги по безробіттю з 04.12.1998 по 01.06.1999, оскільки між датою припинення виплати та наказом про припинення виплати розбіжність більше місяця;
- період догляду за дитиною до 3-х років ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки в свідоцтві про народження відсутня відмітка про отримання паспорту.
Для зарахування до страхового стажу:
- періоду роботи з 05.12.1979 по 18.01.1989 необхідно надати уточнюючу довідку з посиланням на первинні документи;
- періоду отримання допомоги по безробіттю з 04.12.1998 по 01.06.1999 необхідно надати уточнюючу довідку з центру зайнятості з посиланням на первинні документи;
- періоду догляду за дитиною до 3-х років за період з 2001 по 2003 роки необхідно надати довідку про виховання дитини до 3-х річного віку або інші дані про дитину, за 2004 рік - довідку з Управління соціального захисту населення про отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Не погоджуючись з рішенням органів пенсійного фонду, позивач звернулась до суду з цим позовом за захистом своїх прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV), який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Цей Закон також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 8 Закону №1058-IV закріплено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №1058-IV, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року (ч.1 ст.26).
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років (ч.2 ст.26).
Суд зазначає, що згідно з паспортом громадянина України Серія НОМЕР_1 , ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , тому на час звернення за призначенням пенсії за віком (07.06.2022) вона досягла 60-тирічного віку.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058-ІV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-ІV).
Згідно з ч.1 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
12.08.1993 Кабінет Міністрів України своєю постановою №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Так, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (розділ «Загальні положення» Порядку №637).
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, виходячи з наведених вище законодавчих актів, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Так, у трудовій книжці ОСОБА_1 , Серія НОМЕР_2 , серед інших, зроблені такі записи (мовою трудової книжки):
До поступления на завод трудового стажа не имеет.
Бахи Електрон-завод
1) 05.12.1979 зачислена ученицей монтажницы р/а и приборов в цех сборки блоков, узлов и изделий (пр. №245 04.12.79);
2) 15.03.1980 присвоен первый разряд монтажницы р/а и приборов;
3) 11.06.1980 переведена на участок пластмасс и ширпотреба ученицей обработчицы литьевых и прессовых изделий;
4) 24.10.1980 присвоен первый разряд обработчика литьевых и прессовых изделий;
5) 15.01.1981 переведена ученицей лаборантки в ЦЗЛ - хим. лабораторию;
6) 25.02.1981 присвоен второй разряд лаборанта хим. анализа;
7) 16.08.1982 переведена инженером-технологом в ОГТ-группа сопровождения участка окраски;
8) 15.08.1983 переведена аппаратчицей второго разряда на участок очистных сооружений;
9) 01.07.1984 переведена в цех №20 распределителем работ второго разряда;
10) 02.06.1986 переведена там же комплектовщицей второго р-да;
11) 01.03.1988 переведена обработчицей первого р-да цеха №16;
12) 18.01.1989 уволена по п.5 ст.36 КЗоТ Азерб.ССР, путем перевода в кооператив «Спутник» (пр. №360 03.05.89).
Отже, в період з 05.12.1979 по 18.01.1989 позивач працювала на Бахи Електрон-завод.
Згідно з оскаржуваним рішенням відповідача-2, цей період роботи позивача не зарахований до її страхового стажу, оскільки між датою звільнення і датою наказу про звільнення розбіжність більше місяця. Для зарахування до страхового стажу цього періоду необхідно надати уточнюючу довідку з посиланням на первинні документи.
Суд зазначає, що дійсно дата звільнення позивача з Бахи Електрон-завод (18.01.1989) не збігається з датою наказу про звільнення (03.05.89). Інших документів, що підтверджують цей період роботи позивача надано не було.
Поряд з цим, позивач була звільнена з Бахи Електрон-завод шляхом переведення в кооператив «Спутник» (запис трудової книжки №12).
А вже запис трудової книжки №13 свідчить про те, що 19.01.1989 (наступний день після звільнення 18.01.1989 з Бахи Електрон-завод) позивач була зарахована «обработчицей первого разряда в Кооператив «Спутник».
Крім цього, до страхового стажу позивача не був зарахований період отримання допомоги по безробіттю з 04.12.1998 по 01.06.1999, оскільки між датою припинення виплати та наказом про припинення виплати розбіжність більше місяця. Для зарахування цього періоду необхідно надати уточнюючу довідку з центру зайнятості з посиланням на первинні документи.
Так, у трудовій книжці позивача, Серія НОМЕР_2 , містяться такі записи (мовою трудової книжки):
17) 04.12.1998 Павлоградський міськцентр зайнятості Дніпропетро.обл. Розпочата виплата допомоги по безробіттю відп. п.1б ст.29 ч.3 ст.28 Закону України «Про зайнятість населення» (наказ №4284 від 04.12.98р.);
18) 01.06.1999 закінчено виплату по безробіттю відп. п.п. « 3» ст.30 п.1 Закону України «Про зайнятість населення» (наказ №4284 від 04.12.98р.).
Отже, між датою закінчення виплати по безробіттю (01.06.1999) і датою наказу про припинення виплати (04.12.98р.) наявна розбіжність.
Суд зазначає, що пунктом 3.3 розділу 3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1) встановлено, що орган, який призначає пенсію надає: роз'яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій; у разі необхідності бланки документів; допомогу особам, зазначених у п. 1.1 і 1.2 розділу І вказаного порядку, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії; у разі необхідності - допомогу щодо визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення.
Пунктом 4.2 розділу 4 Порядку №22-1 передбачено, що при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;
4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 4), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення з відповідними запитами до установ, підприємств, організацій, де працював заявник.
До того ж, у постанові від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а Верховний Суд зазначив про те, що орган, що призначає пенсію, за наявності сумнівів має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб до оформлення у тримісячний строк з дня подання заяви, прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що органами пенсійного фонду надсилались відповідні запити до підприємств, де працювала позивач у спірні періоди, з метою перевірки вірності записів трудової книжки.
Суд звертає увагу, що згідно з пунктом 4.7 Порядку №22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Отже, органи Пенсійного фонду України в межах своїх повноважень зобов'язані розглянути та, за необхідності, перевірити відповідність поданих для призначення пенсії документів, зокрема, записів у трудовій книжці.
Як до матеріалів адміністративної справи, так і до пенсійної справи позивача надано копію свідоцтва про народження (повторно), Серія НОМЕР_3 від 14.08.2015, згідно з яким у ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дитина - ОСОБА_2 .
Згідно з оскаржуваним у цій справі рішенням, до страхового стажу позивача не зараховано період догляду за дитиною до 3-х років ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки в свідоцтві про народження відсутня відмітка про отримання паспорту. Для зарахування до страхового стажу періоду догляду за дитиною до 3-х років за період з 2001 по 2003 роки необхідно надати довідку про виховання дитини до 3-х річного віку або інші дані про дитину, за 2004 рік - довідку з Управління соціального захисту населення про отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.11 Закону №1058-IV, загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, при усиновленні дитини.
До стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку (п. «ж» ч.3 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).
Відповідно до ч. 2 ст. 181 КЗпП України, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустка без збереження заробітної плати (частини третя та шоста статті 179 цього Кодексу) зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу роботи за спеціальністю.
При цьому, достатнім є надання свідоцтва про народження дитини. Чинне законодавство не містить обов'язкової умови наявності у свідоцтві відмітки про отримання дитиною паспорту.
Крім цього, оскаржуване рішення в частині незарахування до страхового стажу позивача періоду догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку містить суперечності щодо підстав відмови. Спочатку для зарахування цього періоду необхідна відмітка про отримання дитиною паспорту, а далі йде мова про те, що необхідно надати довідку про виховання дитини до 3-х річного віку або інші дані про дитину, за 2004 рік - довідку з Управління соціального захисту населення про отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Окрім зазначеного вище, оскаржуване рішення взагалі не містить висновку щодо причин відмови позивачу у призначенні пенсії за віком.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що період догляду за дитиною, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення нею трирічного віку, має бути зарахований до страхового стажу позивача.
Відповідно до частин 1, 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За встановлених обставин справи, наведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем-2 не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тому це рішення є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
Водночас, суд зазначає, що призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду України.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Згідно з п.п.3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за №40/26485, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
З аналізу наведеного вбачається, що на цей час органи Пенсійного фонду України, відповідно до покладених на них завдань, зокрема, призначають (здійснюють перерахунок) і виплату пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.
Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.
За таких обставин, адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Поряд з цим, відповідно до п.1.1 розділу І постанови Пенсійного фонду України від 25.11.2002 №22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», серед інших заяв, заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію (п.4.1. Порядку №22-1).
Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (4.2. Порядку №22-1).
Згідно з п.4.10. Порядку №22-1, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Таким чином, заява про призначення пенсії подається особою до територіального органу Пенсійного фонду України (органу, що призначає пенсію), після сканування якої та сканування копій доданих до неї документів (формування електронної пенсійної справи), за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.
Отже, заява про призначення пенсії може бути розглянута як територіальним органом Пенсійного фонду, до якого заява була подана, так і іншим територіальним органом Пенсійного фонду.
А вже після призначення пенсії електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, подану 07.06.2022, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.
Зазначений вище спосіб захисту буде сприяти позивачу в ефективному виконанні судового рішення зобов'язального характеру саме за зареєстрованим місцем проживання позивача.
При цьому, суд зазначає, що до матеріалів цієї адміністративної справи позивачем була надана довідка від 13.10.2022 №643 Павлоградського міськрайонного центру зайнятості.
Довідка видана ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в тому, що вона перебувала на обліку в Павлоградському міськрайонному центрі зайнятості, як безробітна та отримувала допомогу по безробіттю:
з 04.12.1998р. Наказ №4284 від 04.12.1998р.
по 01.06.1999р. Наказ №4284 від 04.12.1998р.
Наказом №4284 від 04.12.1998р. обумовлено початок та закінчення виплати допомоги по безробіттю.
Ця довідка видана вже після прийняття оскаржуваного рішення від 13.06.2022 про відмову у призначенні пенсії позивачу, тому вона не була предметом розгляду у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області, яке розглядало заяву позивача про призначення пенсії від 07.06.2022.
Проте, ця довідка має бути предметом оцінки під час повторного розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, позовні вимоги у цій справі підлягають частковому задоволенню.
Щодо питання про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч.3 ст.139 КАС Ураїни).
З огляду на викладене, часткове задоволення позовних вимог, а також те, що право позивача на пенсійне забезпечення було порушено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області рішенням про відмову у призначенні пенсії, яке судом скасовано, суд зазначає про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області судового збору у розмірі 496,20 грн.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 257 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83 А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 13.06.2022 №046350010333 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про призначення пенсії за віком, подану 07.06.2022, з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83 А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач-1: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427).
Відповідач-2: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П'ятницька, 83 А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940).
Суддя Н.В. Кучугурна