31 липня 2023 року Справа № 160/14151/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
22.06.2023 року ОСОБА_1 звернувся через підсистему "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 06.02.2023 року № 046350004804 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 періоди роботи згідно трудової книжки від 15.04.1976 року НОМЕР_1 та період навчання з 01.09.1979 року по 15.06.1984 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області призначити та виплатити пенсію за віком ОСОБА_1 відповідно до ч.2 ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” відповідно до заяви про призначення пенсії від 30.01.2023 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 30.01.2023 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За принципом екстериторіальності його заява та документи були розглянуті Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. Так, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 06.02.2023 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю страхового стажу роботи. За розрахунком відповідача страховий стаж роботи позивача становить 1 рік 10 місяців 23 дні. До страхового стажу роботи не зараховані наступні періоди роботи: навчання з 01.09.1979 року по 15.06.1984 року, оскільки сканкопія диплому від 20.06.1984 року серії НОМЕР_2 не містить підпису Голови державної екзаменаційної комісії; періоди роботи згідно трудової книжки від 15.04.1976 року НОМЕР_1 , оскільки дата народження на титульній сторінці містить виправлення, не завірене належним чином, печатки на першій сторінці та на записах про роботу нечитабельні; періоди підприємницької діяльності з 01.01.2008 року по 31.03.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.04.2011 року по 31.12.2022 року, оскільки відсутня сплата страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу. З таким рішенням відповідача позивач не згоден, оскільки вважає, що він не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, більш того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період. Враховуючи викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 21.07.2023 року.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи
17.07.2023 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області через підсистему «Електронний суд» до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач не погоджується з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві та вважає їх необгрунтованими з наступних підстав. 30.01.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком. Заява Позивача про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 06.06.2023 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком. До заяви про призначення пенсії позивачем надано трудову книжку серії НОМЕР_1 . При дослідженні трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 встановлено, що дата народження на титульному аркуші містить виправлення, не завірене належним чином, а сам титульний аркуш, а також записи про роботу завірено нечитабельною печаткою. З огляду на вищезазначене, відсутні підстави для зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи до запровадження персоніфікованого обліку в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування на підставі записів трудової книжки серії НОМЕР_1 . Період навчання ОСОБА_1 в Одеському технологічному інституті холодильної промисловості з 01.09.1979 року по 15.06.1984 року не зараховано до страхового стажу, оскільки диплом серії НОМЕР_2 від 20.06.1984 року не містить підпису Голови державної екзаменаційної комісії, а довідку про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки не надано. Також для зарахування до страхового стажу періодів з 01.01.2008 року по 31.03.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.04.2011 року по 31.12.2022 року відсутні законні підстави, оскільки протягом зазначених періодів індивідуальні відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 Реєстру застрахованих осіб ДРЗДСС (Довідка ОК-5) відсутні відомості про нарахований дохід та сплачені внески. З огляду на викладене, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
17.07.2023 року від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області через підсистему «Електронний суд» до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому він не погоджується із позовними вимогами з наступних підстав. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 30.01.2023 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно до Закону № 1058-ІV. Рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 046350004804 від 06.02.2023 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно заяви від 30.01.2023 року у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи від 20 до 30 років, передбаченого ст. 26 Закону № 1058- ІV. За наданими документами до страхового стажу не зараховано: навчання з 01.09.1979 року по 15.06.1984 року, оскільки диплом від 20.06.1984 року серії НОМЕР_2 не містить підпису Голови державної екзаменаційної комісії; періоди роботи згідно трудової книжки від 15.04.1976 року НОМЕР_1 , оскільки дата народження на титульній сторінці містить виправлення, що не завірене належним чином. Крім того, печатки на першій сторінці та на записах про роботу нечитабельні; періоди ведення підприємницької діяльності з 01.01.2008 року по 31.03.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.04.2011 року по 31.12.2022 року, оскільки відсутня сплата страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Страховий стаж згідно поданих документів позивача складає 1 рік 10 місяців 23 дні. Враховуючи викладене, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.07.2023 року в задоволенні клопотання представника Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області - Приз Людмили Валеріївни про розгляд в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін в режимі відеоконференції цієї справи відмовлено.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 30.01.2023 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою №701 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України № 1058-ІV від 09.07.2003 року).
Заява про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за принципом екстериторіальності розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 046350004804 від 06.02.2023 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно заяви від 30.01.2023 року у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи від 20 до 30 років, передбаченого ст. 26 Закону № 1058-ІV. Так, за наданими документами до страхового стажу не зараховано: навчання з 01.09.1979 року по 15.06.1984 року, оскільки диплом від 20.06.1984 року серії НОМЕР_2 не містить підпису Голови державної екзаменаційної комісії; періоди роботи згідно трудової книжки від 15.04.1976 року НОМЕР_1 , оскільки дата народження на титульній сторінці містить виправлення, що не завірене належним чином. Крім того, печатки на першій сторінці та на записах про роботу нечитабельні; періоди ведення підприємницької діяльності з 01.01.2008 року по 31.03.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.04.2011 року по 31.12.2022 року, оскільки відсутня сплата страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу. Страховий стаж згідно поданих документів позивача складає 1 рік 10 місяців 23 дні.
Не погоджуючись із такими діями та рішенням відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за віком, позивач звернулася до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до Конституції України гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII (далі Закон України №1788-XII).
Згідно із пунктом "а" статті 3 Закону України №1788-XII, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема: особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Правові відносини у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюється Законом України від 09 липня 2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058), який набрав чинності з 01.01.2004 року, та починаючи з 01.01.2011 року Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до статті 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” пенсія призначається з дня права, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня настання такого права. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Згідно п. 1 та п. 2 ст. 24 Закону №1058-ІV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено у ст. 20 Закону № 1058-IV, якою передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (ч. 2 ст. 20 Закону №1058-ІV).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 26 Закону №1058, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу»: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення” та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Як вбачається з копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 15.04.1976 року позивач у спірні періоди працював:
- з 01.04.1976 року по 15.10.1976 року та з 15.03.1977 року по 01.11.1992 року у Спецрембуд управління.
Так, у своєму рішенні про відмову про призначення пенсії відповідач зазначив, що до страхового стажу позивача не зараховано: навчання з 01.09.1979 року по 15.06.1984 року, оскільки диплом від 20.06.1984 року серії НОМЕР_2 не містить підпису Голови державної екзаменаційної комісії; періоди роботи згідно трудової книжки від 15.04.1976 року НОМЕР_1 , оскільки дата народження на титульній сторінці містить виправлення, що не завірене належним чином. Крім того, печатки на першій сторінці та на записах про роботу нечитабельні; періоди ведення підприємницької діяльності з 01.01.2008 року по 31.03.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.04.2011 року по 31.12.2022 року, оскільки відсутня сплата страхових внесків в індивідуальних відомостях про застраховану особу.
Щодо періодів роботи позивача згідно трудової книжки від 15.04.1976 року НОМЕР_1 , суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58).
Відповідно до п.2.4 Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1 Інструкції № 58).
З аналізу вказаних норм судом встановлено, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року "Про трудові книжки працівників" № 301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року по справі № 677/277/17.
Також слід наголосити, що ведення трудових книжок працівників підприємства, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), оскільки записи до трудової книжки вносяться виключно власником або уповноваженим ним органом, наявність неправильно занесених записів до трудової книжки, не може ставитись в провину власнику трудової книжки.
Також, як вже зазначалося, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи щодо якої внесені такі відомості.
Таким чином, суд наголошує, що позивач не несе відповідальність за порушення третіми особами вимог ведення трудових книжок. Формальні неточності у документах не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Також суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Таким чином, судом встановлено, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу позивача у спірний період, ці записи є належними та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача.
Суд, оцінюючи допустимість трудової книжки позивача, як доказу в підтвердження його страхового стажу, враховує, що відповідач не навів жодного аргументу, який би вказував на невідповідність трудової книжки позивача чи записів у ній вимогам чинного законодавства.
Слід зазначити, що у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Така позиція суду узгоджується також із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Натомість, відповідач не здійснював ніяких запитів на підтвердження періодів роботи згідно трудової книжки від 15.04.1976 року НОМЕР_1 , та не надав доказів які б ставили під сумнів дійсність внесених записів до трудової книжки.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не врахував трудову книжку від 15.04.1976 року НОМЕР_1 для визначення страхового стажу позивача при вирішення питання про призначення пенсії за віком.
На підставі викладеного, враховуючи, що в оскаржуваному рішенні не зазначено конкретні періоди роботи позивача згідно трудової книжки від 15.04.1976 року НОМЕР_1 , які відповідачем не було зараховано до страхового стажу позивача, тому з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області врахувати відомості щодо роботи позивача, зазначені в трудовій книжці від 15.04.1976 року НОМЕР_1 для визначення страхового стажу позивача при вирішенні питання про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду в даній справі.
Щодо не зарахування до страхового стажу періоду навчання позивача з 01.09.1979 року по 15.06.1984 року, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п. д) ч.3 ст. 56 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до пункту 8 Порядку № 637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, період здобуття освіти у професійних навчально-виховних закладах підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
В період з 01.09.1979 року по 15.06.1984 року позивач навчався в Одеському технологічному інституті холодильної промисловості за спеціальністю холодильні та компресорні машини і установки та по закінченню навчання йому було видано диплом серії НОМЕР_2 .
Також вказаний період навчання підтверджується копією довідки, виданою Одеським національним технологічним університетом від 10.03.2023 року № 02/121-Н4/44.
Суд зазначає, що відповідальність за належне і правильне оформлення документів щодо відомостей про періоди навчання, роботи та трудової книжки покладається на керівника навчального закладу, підприємства, організації. За таких обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення диплому та інших документів щодо відомостей про періоди навчання на позивача.
Враховуючи викладене, слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1979 року по 15.06.1984 року в Одеському технологічному інституті холодильної промисловості.
Щодо періодів ведення підприємницької діяльності з 01.01.2008 року по 31.03.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.04.2011 року по 31.12.2022 року, суд зазначає наступне.
У пункті 3-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» закріплено, що до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Крім того, п. 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 визначено, що періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.
П. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 передбачено, що період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.
Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою для набуття особою права на зарахування до страхового стажу періодів здійснення нею підприємницької діяльності, є провадження такої діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, та факт сплати страхових внесків, незалежно від їх розміру.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 року №2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017 року, розділ XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", доповнено пунктом 3-1, відповідно до якого для визначення права на призначення пенсії, згідно із статтею 26 цього Закону, до страхового стажу включаються періоди:
1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності;
з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Як вбачається із Індивідуальних відомостей про застраховану особу (форми ОК-5) позивач у періоди з 01.01.2008 року по 31.03.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.04.2011 року по 31.12.2022 року не сплачував страхові внески. Інші докази сплати страхових внесків за вказані спірні періоди ведення позивачем підприємницької діяльності позивач до суду не надав та в матеріалах пенсійної справи відсутні.
З огляду на викладене, в суду відсутні підстави для зобов'язання відповідача зарахувати періоди ведення позивачем підприємницької діяльності з 01.01.2008 року по 31.03.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.04.2011 року по 31.12.2022 року.
Враховуючи вищезазначене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 06.02.2023 року № 046350004804 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 прийнято всупереч нормам чинного законодавства, тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог в частині призначення пенсії позивачу, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення”, призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні цієї частини позовних вимог.
З метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.01.2023 року №701 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням висновків суду в даній справі.
Водночас, з приводу позовних вимог зобов'язального характеру, які заявлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, суд зазначає про таке.
Як вже було вказано у цьому рішенні, за результатами автоматичного розподілу справ у електронній підсистемі за принципом екстериторіальності розгляд заяви про призначення пенсії за віком від 30.01.2023 року №701 поданої позивачем було розподілено на відділ пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Тобто, розгляд вказаної заяви позивача та прийняття відповідного рішення здійснювалися саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, а не Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Суд зазначає, що дії зобов'язального характеру, як спосіб поновлення порушених прав, можуть бути застосовані судом виключно до того органу, дії, бездіяльність чи рішення якого визнані протиправними та (або) скасовані.
Відтак, у даній справі дії зобов'язального характеру можуть бути застосовані лише до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, як до органу, рішення якого визнається судом протиправним і скасовується.
Відтак, позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання даного адміністративного позову до суду у сумі 1073,60 грн.
Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 805,20 грн.
Згідно з ч.5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 9, 72, 77, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 06.02.2023 року № 046350004804 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Г.Чекірди, буд. 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000, код ЄДРПОУ 21318350) врахувати відомості щодо роботи позивача, зазначені в трудовій книжці від 15.04.1976 року НОМЕР_1 для визначення страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) при вирішенні питання про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду в даній справі.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Г.Чекірди, буд. 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000, код ЄДРПОУ 21318350) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) період навчання з 01.09.1979 року по 15.06.1984 року в Одеському технологічному інституті холодильної промисловості.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Г.Чекірди, буд. 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000, код ЄДРПОУ 21318350) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) від 30.01.2023 року №701 про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням висновків суду в даній справі.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Г.Чекірди, буд. 10, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000, код ЄДРПОУ 21318350) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) сплачений судовий збір у розмірі 805,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна