31 липня 2023 року Справа № 160/14307/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
26.06.2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кардаш В'ячеслав Анатолійович звернувся через підсистему "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.05.2023 року № 263040011619 щодо відмови в призначені пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування починаючи з моменту настання пенсійного віку, а саме з 21.04.2023 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 12.05.2023 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було прийнято рішення № 263040011619, в якому зазначалось, що пенсію за віком призначити не має законних підстав, оскільки загальний стаж позивача складає 24 роки 11 місяців 8 днів із необхідних 30 років, а період по трудовій книжці з 24.08.1993 року по 22.05.1997 року, з 10.11.1998 року по 30.11.2000 року, у зв'язку з порушенням інструкції ведення трудових книжок та період відповідно довідки від 25.04.2023 року з 02.09.1985 року по 14.07.1987 року (що загалом в сумі складає 7 років 8 місяців 3 дні) не зараховано до страхового стажу позивача. З такими діями відповідача позивачка не згодна, оскільки вважає, що вона не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, більш того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період. Враховуючи викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.06.2023 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 27.07.2023 року.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи
17.07.2023 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області через підсистему «Електронний суд» до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач не погоджується з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві та вважає їх необгрунтованими з наступних підстав. 08.05.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України № 1058-ІV від 09.07.2003 року). Заява про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відпрацьовувалась по принципу "єдина черга" та автоматизованим шляхом потрапила на відпрацювання до спеціалістів Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.05.2023 року № 263040011619 позивачу надано відмову у призначенні пенсії за віком. Вік позивача становить 60 років. Страховий стаж позивача становить 24 поки 11 місяців 08 днів. До страхового стажу роботи позивача не було зараховано періоди роботи з 24.08.1993 року по 22.05.1997 року, з 02.09.1985 року по 14.07.1987 року, з 10.11.1998 року по 30.11.2000 року. Спірні періоди роботи позивача з 24.08.1993 року по 22.05.1997 року не зараховано до страхового стажу, оскільки, наявна розбіжність в даті наказу про прийом на роботу (02.11.1993 року), що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 року № 58. Спірні періоди роботи позивача 02.09.1985 року по 14.07.1987 року не зараховано до страхового стажу, оскільки, відповідно до наданої довідки № 12-17/234 від 25.04.2023 року прізвище про прийом на роботу зазначено як "СЫТНИК" рос. мов., що не відповідає паспортним даним особи на рос. мов "СИТНИК". Спірні періоди роботи позивача з 10.11.1998 року по 30.11.2000 року не зараховано до страхового стажу, оскільки підставою про прийом на роботу є трудовий договір, який в матеріалах електронної пенсійної справи відсутній. Страховий стаж зарахований по індивідуальній відомості застрахованої особи. Позивачем до Головного управління документів про підтвердження загального стажу для призначення пенсії за віком у спірні періоди не надавалось. З огляду на викладене, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 08.05.2023 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України № 1058-ІV від 09.07.2003 року).
Заява про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за принципом екстериторіальності розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.05.2023 року № 263040011619 відмовлено у призначенні позивачу пенсії за віком. У вказаному рішенні зазначено, що вік позивача становить 60 років, страховий стаж позивача становить 24 поки 11 місяців 08 днів. До страхового стажу роботи позивача не було зараховано періоди роботи з 24.08.1993 року по 22.05.1997 року, з 02.09.1985 року по 14.07.1987 року, з 10.11.1998 року по 30.11.2000 року. Спірні періоди роботи позивача з 24.08.1993 року по 22.05.1997 року не зараховано до страхового стажу, оскільки, наявна розбіжність в даті наказу про прийом на роботу (02.11.1993 року), що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 року № 58. Спірні періоди роботи позивача з 02.09.1985 року по 14.07.1987 року не зараховано до страхового стажу, оскільки, відповідно до наданої довідки № 12-17/234 від 25.04.2023 року прізвище про прийом на роботу зазначено як "СЫТНИК" рос. мов., що не відповідає паспортним даним особи на рос. мов "СИТНИК". Спірні періоди роботи позивача з 10.11.1998 року по 30.11.2000 року не зараховано до страхового стажу, оскільки підставою про прийом на роботу є трудовий договір, який в матеріалах електронної пенсійної справи відсутній.
Не погоджуючись із такими діями та рішенням відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за віком, позивач звернулася до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до Конституції України гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII (далі Закон України №1788-XII).
Згідно із пунктом "а" статті 3 Закону України №1788-XII, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема: особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Правові відносини у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюється Законом України від 09 липня 2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058), який набрав чинності з 01.01.2004 року, та починаючи з 01.01.2011 року Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до статті 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” пенсія призначається з дня права, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня настання такого права. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Згідно п. 1 та п. 2 ст. 24 Закону №1058-ІУ визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено у ст. 20 Закону № 1058- IV, якою передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (ч. 2 ст. 20 Закону №1058-ІV).
За приписами абз. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення” та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Як вбачається з копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 24.08.1993 року ОСОБА_1 у спірні періоди працювала:
- з 24.08.1993 року по 22.05.1997 року - (мовою оригіналу) киоскером в Предприятии «Киевгросправка»;
- з 10.11.1998 року по 30.11.2000 року - продавцем у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 .
Так, у своєму рішенні про відмову про призначення пенсії відповідач зазначив, що спірні періоди роботи позивача з 24.08.1993 року по 22.05.1997 року не зараховано до страхового стажу, оскільки, наявна розбіжність в даті наказу про прийом на роботу (02.11.1993 року), що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 року № 58. Спірні періоди роботи позивача з 02.09.1985 року по 14.07.1987 року не зараховано до страхового стажу, оскільки, відповідно до наданої довідки № 12-17/234 від 25.04.2023 року прізвище про прийом на роботу зазначено як "СЫТНИК" рос. мов., що не відповідає паспортним даним особи на рос. мов "СИТНИК". Спірні періоди роботи позивача з 10.11.1998 року по 30.11.2000 року не зараховано до страхового стажу, оскільки підставою про прийом на роботу є трудовий договір, який в матеріалах електронної пенсійної справи відсутній.
Щодо періодів роботи позивача з 24.08.1993 року по 22.05.1997 року та з 10.11.1998 року по 30.11.2000 року, суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 року № 58 (далі - Інструкція № 58).
Відповідно до п.2.4 Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1 Інструкції № 58).
З аналізу вказаних норм судом встановлено, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Суд зазначає, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року "Про трудові книжки працівників" № 301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року по справі № 677/277/17.
Також слід наголосити, що ведення трудових книжок працівників підприємства, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), оскільки записи до трудової книжки вносяться виключно власником або уповноваженим ним органом, наявність неправильно занесених записів до трудової книжки, не може ставитись в провину власнику трудової книжки.
Також, як вже зазначалося, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи щодо якої внесені такі відомості.
Таким чином, суд наголошує, що позивач не несе відповідальність за порушення третіми особами вимог ведення трудових книжок. Формальні неточності у документах не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Також суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Таким чином, судом встановлено, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу позивача у спірний період, ці записи є належними та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача.
Суд, оцінюючи допустимість трудової книжки позивача, як доказу в підтвердження його страхового стажу, враховує, що відповідач не навів жодного аргументу, який би вказував на невідповідність трудової книжки позивача чи записів у ній вимогам чинного законодавства.
Слід зазначити, що у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Така позиція суду узгоджується також із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Натомість, відповідач не здійснював ніяких запитів на підтвердження періоду роботи позивача з 24.08.1993 року по 22.05.1997 року та з 10.11.1998 року по 30.11.2000 року, та не надав доказів які б ставили під сумнів дійсність внесених записів до трудової книжки.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача період роботи позивача з 24.08.1993 року по 22.05.1997 року та з 10.11.1998 року по 30.11.2000 року.
Щодо періоду роботи позивача з 02.09.1985 року по 14.07.1987 року, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності її або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 зазначеного Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
Оскільки запис про період роботи позивача з 02.09.1985 року по 14.07.1987 року відсутній у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 24.08.1993 року, то позивач надала до пенсійного органу архівний витяг від 25.04.2023 року № 12-17/234, яка підтверджує роботу позивача у період з 02.09.1985 року по 14.07.1987 року (мовою оригіналу) «репетитором музыки цеха КБО-1 КПП-23».
Вказаний період роботи не зараховано до страхового стажу, оскільки відповідно до наданої довідки № 12-17/234 від 25.04.2023 року прізвище про прийом на роботу зазначено як "СЫТНИК" рос. мов., що не відповідає паспортним даним особи на рос. мов "СИТНИК".
Суд зазначає, що вказана довідка видана саме на ім'я ОСОБА_1 , що співпадає з паспортними даними та є підставою вважати, що довідка стосується саме особи позивача.
Крім того, суд наголошує, що орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Однак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.05.2023 року № 263040011619 щодо відмови в призначені пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” прийнято без урахуванням вищевказаних обставин, тому є таким, що прийнято всупереч нормам чинного законодавства, є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 ст. 9 КАС України врегульовано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи в позовній заяві позивачем не ставиться питання про зобов'язання відповідача зарахувати спірні періоди роботи.
Таким чином, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 24.08.1993 року по 22.05.1997 року, з 02.09.1985 року по 14.07.1987 року, з 10.11.1998 року по 30.11.2000 року.
Щодо позовних вимог в частині призначення пенсії позивачу, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);
- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення”, призначення, розрахунок, нарахування та виплата пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України, тобто, в даному випадку відповідач має виключну компетенцію щодо призначення позивачу пенсії.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні цієї частини позовних вимог.
З метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.05.2023 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням висновків суду в даній справі.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання даного адміністративного позову до суду у сумі 1073,60 грн.
Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 805,20 грн.
Згідно з ч.5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 9, 72, 77, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 12.05.2023 року № 263040011619 щодо відмови в призначені пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) періоди роботи з 24.08.1993 року по 22.05.1997 року, з 02.09.1985 року по 14.07.1987 року, з 10.11.1998 року по 30.11.2000 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 08.05.2023 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням висновків суду в даній справі.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 805,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна