25 липня 2023 року Справа № 160/10550/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу №160/10550/23 за позовною заявою Приватного підприємства «Транс Логістик» (52005, смт. Слобожанське, вул. Теплична, 27С, код ЄДРПОУ: 34307753) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області (03135, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ: 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови, -
17 травня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «Транс Логістик» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 19.04.2023 № 357961 на суму 17 000,00 грн.
Позовна зайва обґрунтована тим, що відповідач необґрунтовано притяг позивача до відповідальності згідно абз 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-III (далі - Закон №2344-III) замість абз. 11 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-III.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/10550/23 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/10550/23, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження). Витребувано у відповідача засвідчені належним чином документи на обґрунтування підстав прийняття постанови від 21.12.2022 року №346470.
05 червня 2023 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив на позовну заяву, який надійшов через систему «Електронний Суд» від представника відповідача, в якому відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі та просить відмовити у їх задоволенні. Зазначає, що позивача притягнуто до відповідальності за належною нормою права, оскільки згідно товарно-транспортної накладної перевезення було внутрішнім, а не міжнародним.
18 липня 2023 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано клопотання про долучення доказу, яке надійшло через систему «Електронний Суд» від представника відповідача. До клопотання долучено копію товарно-транспортної накладної від 13.03.2023 року №44 кращої якості.
Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Позивач є юридичною особою (код ЄДРПОУ: 34307753), що зареєстрована 25.10.2006 року, основний КВЕД: 49.41 (Вантажний автомобільний транспорт). Серед інших видів економічної діяльності автомобільне перевезення відсутнє.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 позивач є власником транспортного засобу INTERCARGO TRACK ( НОМЕР_2 ).
Відповідно до Акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 13.03.2023 року №354663 13.03.2023 року проведено перевірку транспортного засобу INTERCARGO TRACK ( НОМЕР_2 ) під керуванням водія ОСОБА_1 , що належить позивачу. При перевезенні вантажу згідно ТТН від 13.03.2023 року №44 у водія на момент проведення перевірки відсутні документи, визначені ст. 49 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: роздруківка роботи цифрового тахографа за 12.03.2023 року та попередні 27 днів (особиста картка водія ОСОБА_2 почала використовуватись 12.03.2023 року о 11 год 26 хв), передбачені п.3.3. Інструкції, затвердженої Наказом МТЗУ №385 у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абз. 3 перевезення вантажу за відсутності на момент перевезення перевірки документів, визначених ст. 58 цього закону.
Згідно товарно-транспортної накладної від 13.03.2023 року №44 Вантажовідправником є Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» (49000, м. Дніпро, пр. О. Поля, 40), Вантажоодержувачем - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАБРИКА ЗДОРОВО» (14037, Чернігівська обл., місто Чернігів, вулиця Інструментальна, будинок 30), пункт навантаження: Київська область, Броварський район; пункт розвантаження: 14037, Чернігівська обл., місто Чернігів, вулиця Інструментальна, будинок 30, перевізник - позивач.
Постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу від 19.04.2023 року №357961 позивача притягнуто до відповідальності в зв'язку з тим, що 13.03.2023 року о 14 год 10 хв. а/д М-01, 146 км допущено порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацем 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», що підтверджується актом від 13.03.2023 року №354663.
Не погоджуючись з цією постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, врегульовано Закону №2344-ІІІ.
Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону №2344-ІІІ, основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Відповідно до ч.3 Закону №2344-ІІІ, державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування, стандартизації та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах.
Частиною 11 статті 6 зазначеного Закону передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок.
Відповідно до ст. 34 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Згідно зі ст. 48 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Відповідно до абз. 3 ст. 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з абз. 11 ст. 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку - штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
Єдиним аргументом позовної заяви є неналежна норма права, на підставі якої позивача притягнуто до відповідальності (абз.3 ст. 60 Закону №2344-ІІІ, а не абз. 11 ст. 60 Закону №2344-ІІІ).
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд звертає увагу, що принцип диспозитивності покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до адміністративного суду. Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, і за загальним правилом він не повинен виходити за межі цих вимог. Тобто суд зв'язаний предметом і обсягом заявлених вимог.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 19.02.2019 року у справі № 824/399/17-а.
Згідно ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З наведених положень законодавства вбачається, що питання факту сторонами доводяться на засадах рівності, в той час як при вирішенні питання права в частині правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень саме останній доводить правомірність своїх дій.
Обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 року у справі №520/2261/19
Виходячи з наявних обставин справи, наданих сторонами доказів та їх повного та всебічного дослідження підстав для виходу за межі позовних вимог судом не встановлено. Отже, позовна заява розглядається в межах позовних вимог та їх обґрунтування.
Відмінність абзацу 3 та 11 ст. 60 Закону №2344-ІІІ полягає в суті правопорушення - відсутність передбачених законодавством документів та управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв/ без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку.
Щодо релевантності абз. 11 ст. 60 Закону №2344-ІІІ суд зазначає, що відповідні посилання позивача є нерелевантними, оскільки позивачем не підтверджено здійснення міжнародного автомобільного перевезення під час зупинки та перевірки транспортного засобу. В свою чергу зміст товарно-транспортної накладної від 13.03.2023 року №44 навпаки вказує, що перевезення було внутрішнім (вантажоодержувач та вантажовідправник є українськими юридичними особами з адресами в Україні, пункти навантаження та розвантаження знаходяться в Україні).
Суд наголошує на тому, що за абзацем 11 ст. 60 Закону №2344-ІІІ передбачено низку альтернативних порушень: «управління транспортними засобами без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв», «управління транспортними засобами вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами)» «управління транспортними засобами без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку», однак обставина їх вчинення у вигляді словосполучення «при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень» є спільною для кожного з порушень, що вбачається з формально-логічного тлумачення змісту цієї норми права, передусім - зазначення загальної за характером обставини вчинення діянь перед переліком відповідних діянь.
Щодо правильності застосування абз. 3 ст.60 Закону №2344-ІІІ суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 48 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385 (далі - Інструкція).
Інструкцію розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України “Про автомобільний транспорт”, “Про дорожній рух”. Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів (пункт 1.2 розділу І Інструкції).
Відповідно до п. 1.3. Інструкції ця Інструкція поширюється на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Пунктом 1.4. Інструкції встановлено, що картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі; контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;
Згідно п.п. 2.1.-2.4. Інструкції Виробники транспортних засобів здійснюють установлення тахографів згідно з вимогами ЄУТР 994_016.
Пункт сервісу тахографів установлюють тахографи на транспортні засоби, що перебувають в експлуатації, та виконують роботи з технічного обслуговування тахографів згідно із замовленнями перевізників відповідно до вимог ЄУТР 994_016, а також виробників тахографів та транспортних засобів.
Пункт сервісу тахографів не може передоручати виконання робіт з установлення та технічного обслуговування тахографів іншим фізичним або юридичним особам.
Транспортні засоби, призначені для перевезення небезпечних вантажів, обладнують тахографами з урахуванням положень пунктів 2.1 - 2.3 цього розділу та відповідно до законодавства щодо встановлення вимог до конструкцій таких транспортних засобів.
Відповідно до п. 3.3. Інструкції водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР 994_016, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Наказом Міністерство транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 року №340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення).
Пунктами 1.2.-1.3. Положення визначено, що це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку. Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).
Відповідно до п. 1.5. Положення автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи/та вантажів транспортними засобами (далі - Перевізник); тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.
Згідно з п. 6.3. Положення водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
Суд висновує, що вищевказані приписи Інструкції та Положення є «іншими документами, передбаченими законодавством» згідно ст. 48 Закону №2344-ІІІ, а тому їх наявність та надання під час перевірки є обов'язковою.
Позивачем не підтверджено наявність відповідних документів, в свою чергу правова позиція позивача щодо обґрунтування позову лише неналежним визначенням норми, за якою позивач підлягає відповідальності, вказує на визнання позивачем як обов'язковості визначеного в Акті від 13.03.2023 року №354663 документу, так і обставини його відсутності.
Посилання позивача на бланки підтвердження діяльності є необґрунтованими, оскільки умови його використання окреслені п. 6.4 Положення, згідно якого у разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності. В свою чергу за п. 6.3. цього Положення Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
Тобто, відмінність бланку підтвердження діяльності (п. 6.4.) та відомостей тахографа/індивідуальної контрольної книжки водія або графіка змінності водіїв (п. 6.1., 6.3.) полягає в тому, що бланк підтвердження діяльності застосовується у спеціально визначених випадках та є альтернативним способом обліку робочого чого для таких випадків, який не заміняє обов'язку використання засобів обліку згідно п. 6.1., 6.3. Положення. Передусім це зумовлено можливістю об'єктивного контролю за достовірністю останніх засобів обліку (можливість отримати відповідну інформацію тахографу або відомості з індивідуальної контрольної книжки водія чи графіка змінності водіїв, які складаються та заповнюються не водієм, що виключає можливість зловживання та зазначення недостовірних відомостей).
Аналогічні за змістом правові висновки щодо обов'язку мати роздруківку даних роботи тахографа та застосування за її відсутності відповідальності саме за абз. 3 ст. 60 Закону №2344-ІІІ містяться у постановах Третього апеляційного адміністративного суду від 29.06.2023 року у справі №280/3519/22, від 25.05.2023 року у справі №340/5425/22, від 11.05.2023 року №340/5659/22.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про законність постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №357961, постановлену відповідачем, згідно якої на позивача накладено штраф у розмірі 17000 грн.
Враховуючи викладене, підстави для задоволення позовної заяви відсутні.
За змістом ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. В зв'язку з відмовою у позові підстави для розподілу судових витрат відсутні.
У зв'язку з перебуванням судді Боженко Н.В. у відпустці, рішення ухвалено в перший робочий день судді 25 липня 2023 року.
Керуючись ст. ст. 139-143, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позовної заяви Приватного підприємства «Транс Логістик» (52005, смт. Слобожанське, вул. Теплична, 27С, код ЄДРПОУ: 34307753) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області (03135, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ: 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко