61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
20 квітня 2010 р.Справа № 2-а-4337/09/2011
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бенедик А.П.
Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова на постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 02.11.2009р. по справі № 2-а-4337/09/2011
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни",
Позивач, ОСОБА_1, звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова та, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила постановити рішення, згідно якого зобов'язати відповідача нарахувати на її користь недоплачену їй, як дитині ійни, щомісячну державну соціальну допомогу з 2006-2009 роки в сумі 6036,00 грн. В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що відповідач, всупереч положенням ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", не підвищував їй пенсію у зазначений період, як дитині війни.
Відповідач проти позовних вимог заперечував, посилаючись на відсутність протиправної бездіяльності з його боку.
Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 02.11.2009 р. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова протиправною в частині не нарахування підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі, встановленому ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 30.09.2009 року; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова здійснити перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести виплати за 2007 рік - з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року в сумі 742,65 грн., за 2008 рік з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року - 780,40 грн. та за 2009 рік з 01.01.2009 року по 30.09.2009 року - 896,60 грн., а всього 2419,65 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
Відповідач, Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова, не погодився з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неврегульованість на законодавчому рівні порядку виплати допомоги особам, які мають статус «дитина війни», прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм бюджетного законодавства України, приписів ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” та ст.ст. 99, 100 КАС України, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України (в межах апеляційної скарги), дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач має статус дитини війни та відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідач у 2007-2009 роках не підвищував позивачу пенсію у встановленому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни" розмірі, посилаючись на відсутність у нього коштів на ці виплати та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на отримання пенсію підвищеної на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до приписів ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік та з 22.05.2008 року . При цьому, зазначені висновки суду ґрунтувались на рішеннях Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп2007 року та від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, якими визнано неконституційними положення п.12 ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, та на тому, що після визнання неконституційними положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” зміни до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не вносилися, а отже, вона діє в редакції, яка передбачає підвищення пенсії позивача на 30% мінімальної пенсії за віком.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідач у 2007 році не підвищував позивачу пенсію відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", керуючись пунктом 12 статті 71, а у 2008-2009 роках, виходячи з положень постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. за № 530 “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, підвищував пенсію позивачу на суму, конкретно визначену в даній постанові - з 22 травня 2008 року - 48,1 гривні, з 1 липня 2008 року - 48,2 та з 1 жовтня 2008 року - 49,8 гривні.
При цьому, відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.
Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за № 6-рп/2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", яким зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 р. з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Відповідно до п. 41 розд. 2 Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладено в наступній редакції: Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп/2008р., у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розд.1, п.п. 61, 62, 63, 66 розд.2, п.3 розд.3 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розд.1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розд.2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.41 розд.2 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені, а також мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішень Конституційним Судом України, колегія суддів погоджується з висновками суду, щодо наявності у позивача права на отримання пенсії підвищеної на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”, з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та з 22.05.2008р., оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п. 12 ст. 71 ЗУ „Про Держбюджет України на 2007 рік” та п.п.41 розділу 2 ЗУ „Про Держбюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, ці норми втратили чинність, а тому не підлягали застосуванню.
При цьому, Законом України "Про Державний бюджет на 2009 рік" дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей" не зупинено. Відповідно до ч.2 ст. 54 Закону України " Про Державний бюджет на 2009 рік" розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Відповідним Законом, який встановлює підвищення пенсії дітям війни є Закон України “Про соціальний захист дітей війни”.
Таким чином, відповідач у 2009 році повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Проте, як вбачається з наданої відповідачем довідки, останній, продовжує, як і у 2008 році, нараховувати та сплачувати відповідне підвищення позивачу в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. за № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», а саме - 49,80грн.
При цьому, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача на обставину неврегульованості питання щодо механізму виплати пенсії, підвищеної відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 р., з таких підстав.
Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Згідно ч. 3, 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Таким чином, доводи відповідача в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку підвищення пенсії особам, які мають статус дітей війни не можуть бути підставою для не здійснення відповідного підвищення або відмови в задоволенні позову.
Щодо доводів відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. та правильність підвищення пенсії згідно розмірів, встановлених у постанові Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. за № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», колегія суддів зазначає наступне. Судом обґрунтовано було встановлено, що позивач, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 р. має право на підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. за № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" встановлюється не розмір мінімальної пенсії, з якого обчислюється підвищення особам, які мають статус «дитини війни», а конкретний розмір такого підвищення, що суперечить змісту ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 р., якою встановлюється розмір такого підвищення, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком. Відповідно до положень ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами, в тому числі і постановою Кабінету Міністрів України. Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р., іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується з доводами відповідача про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 статті 28 зазначеного Закону, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання підвищення пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 р. Крім того, Закон України "Про соціальний захист дітей війни" не встановлює нової соціальної виплати, а передбачає підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії саме відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, а отже, розрахунок розміру відповідного підвищення, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, передбаченого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не суперечить положенням ч. 3 статті 28 зазначеного Закону.
При цьому правильність розрахунків, проведених судом першої інстанції, відповідачем не оспорюється.
Також колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеного підвищення пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус «дитина війни" та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни" позивач має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121/2001 і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Отже, судом першої інстанції правильно встановлено суб'єктний склад спірних правовідносин.
Не приймаються до уваги колегії суддів посилання відповідача на те, що виплата підвищення, передбаченого ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", не належить до пенсійних виплат, здійснення яких віднесено до повноважень Пенсійного фонду України та його територіальних органів, оскільки стаття 6 зазначеного Закону не встановлює нової окремої соціальної виплати, а передбачає підвищення призначеної пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії територіальними органами Пенсійного фонду України особам, що мають статус дитини війни.
Відповідачем належним чином не доведено факт здійснення перерахунку пенсії позивачу, а обставини віднесення витрат на проведення відповідних виплат до видатків Державного бюджету України не належить до предмету доказування.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% підвищення до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, колегія суддів вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.
Крім того, колегія суддів зазначає, що враховуючи похилий вік позивача, те що позивач не повинен стежити за внесенням будь-яких змін в діючому законодавстві, відповідно - перевіряти правомірність дій суб'єкта владних повноважень при виконанні ним своїх обов'язків, покладених Державою, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно не застосував ст.99, 100 КАС України.
Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому не вбачає підстав для його скасування. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 2 Закону України № 1691-VI, ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення.
Постанову Дзержинського районного суду м. Харкова від 02.11.2009р. по справі № 2-а-4337/09/2011 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України в порядку цивільного судочинства.
Головуючий суддя< підпис >Бенедик А.П.
Судді< підпис >
< підпис > Кононенко З.О. Калиновський В.А.
< Список > < Текст >