61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
08 квітня 2010 р.Справа № 2-а-170/09/2027
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.
Суддів: Катунова В.В. , Зеленського В.В.
за участю секретаря судового засідання Житєньової Н. М.,
за участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Московської районної в м. Харкові ради на постанову Московського районного суду м. Харкова від 14.10.2009р. по справі № 2-а-170/09/2027
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Управління праці та соціального захисту населення Московської районної в м. Харкові ради , Харківського обласного центру по нарахуванню і виплаті допомог та контролю за призначенням і виплатою пенсій , Головного управління праці та соціальний захист населення Харківської обласної державної адміністрації, Головного управління Державного казначейства України в Харківській області < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Московської районної в місті Харкові ради , Харківського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, Головне управління праці та соціальний захист населення Харківської облдержадміністрації Головного управління Державного казначейства України в Харківській області в якому просив суд з урахуванням уточнень позовних вимог:
-зобов'язати відповідача по справі підготувати розпорядження про виплату позивачу недотриманої суми щорічної допомоги па оздоровлення та разової грошової допомоги за 2007 та 2008 роки в розмірі 9312,36 гри.
-зобов'язати другого відповідача, Головне управління праці та соціального захисту населений Харківської обласної держадміністрації здійснити фінансування 9312,36 гри. другому відповідачу, Харківському обласному центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації, для нарахування та виплати позивачу недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення та разової грошової допомоги за 2007 та 2008 роки та організувати і проконтролювати призначення, нарахування та виплату їх позивачу відповідачами по страві.
-зобов'язати другого відповідача, Харківській! обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації, нарахувати та виплатити позивачу 9312,36 гри. Недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення та разової грошової допомоги за 2007 та 2008 роки.
Постановою Московського районного суду м. Харкова від 14.10.2009 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано противоправною бездіяльність Управління праці і соціального захисту населення Московської районної в м. Харкові ради щодо не призначення ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік у розмірі у розмірі 5 мінімальних заробітних плат на момент виплати відповідно до ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Московської районної в місті Харкові ради призначити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2008 рік у розмірі 5 мінімальних заробітних плат на момент виплати відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи».
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Московської районної в м. Харкові ради не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій просив суд скасувати постанову Московського районного суду м. Харкова від 14.10.2009 року по справі № 2-а-170/2009 та постановити нове рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилався на те, що судом першої інстанції було невірно застосовано норми матеріального права, а саме: ст. 95 Конституції України, ст. ст. 48, 62 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік», ст.. 4, ч.1 ст. 23 Бюджетного кодексу України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, позивача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, доводи апеляційної скарги в межах вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, дійшла до висновку, що апеляційна скарга в межах доводів апеляційної скарги не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, є інвалідом ІІ групи, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 7-9). (а.с. 4).
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з приписів ч.4 ст.48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії її соціального захисту", Рішень Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року та №10-рп від 22.05.2008 року.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що Управління праці та соціального захисту населення Московської районної в м. Харкові ради, у 2008 році повинно було діяти у відповідності ч.4 ст. 48 Закону України “Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно статті 48 Закону України “Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, стаття 13 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту" виплати щорічної допомоги на оздоровлення та щорічної разової допомоги до 5 травня є компенсаціями за шкоду або відшкодуванням шкоди, заподіяної здоров'ю особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЄС та сім'ям за втрату годувальника.
Згідно ч.4 ст.48 Закону України „Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
У відповідності до Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України” внесено зміни до статті 48 Закону України “Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та викладено її в наступній редакції: одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008 визнано неконституційними зміни, внесені до ст. 48 Закону України “Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
При цьому колегія суддів зазначає, що зазначені виплати щорічної грошової допомоги на оздоровлення здійснюються щороку та мають разовий характер. Таким чином, право особи на їх отримання та обов'язок органів соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення.
Виходячи із завдання адміністративного судочинства на адміністративні суди покладено обов'язок при оскарженні рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень, якими є органи соціального захисту населення, перевіряти оскаржувані рішення, дії або бездіяльність на їх відповідність певним критеріям, визначеним ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіряючи правомірність дії органів соціального захисту населення щодо здійснення виплат щорічної грошової на озхдоровлення, застосовується законодавство, яке діяло на час їх вчинення, виходячи з наступного.
З 01.01.2008 року по 22.05.2008 року конкретний розмір разової щорічної допомоги на оздоровлення встановлений певними нормами Закону України “Про Держаний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Таким чином, органи соціального захисту населення, здійснивши у зазначений період, виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах, встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік, діяли правомірно, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначено чинним законодавством України.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року Управління праці та соціального захисту населення Московської районної в м. Харкові ради не мало повноважень здійснювати зазначені виплати у розмірах, встановлених ч.4 ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , оскільки протягом цього часу положення базових законів не діяли.
Застосування законодавства України у такий спосіб, ґрунтується на висновках Конституційного Суду України, наведених в мотивувальній частині рішення від 03.10.1997 року №4-зп, який у п.3 зазначив наступне: “Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.
З наведених вище доводів колегія суддів дійшла висновку про те, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо покладення на органи соціального захисту населення обов'язку здійснити виплату щорічної допомоги на оздоровлення, особам, які отримали таку допомогу після 22.05.2008 р., у розмірах встановлених законом про державний бюджет на відповідний рік,
оскільки зазначені виплати були здійснені відповідачем ОСОБА_2 у липні 2008 року, тобто після прийняття Конституційним Судом України рішення від 22.05.2008 року за № 10-рп/2008.
За таких обставин, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання противоправною бездіяльність Управління праці і соціального захисту населення Московської районної в м. Харкові ради щодо не призначення ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2008 рік у розмірі у розмірі 5 мінімальних заробітних плат на момент виплати відповідно до ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Московської районної в місті Харкові ради призначити ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2008 рік у розмірі 5 мінімальних заробітних плат на момент виплати відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ч. 2 Закону України № 1691-VI, ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198 , 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Московської районної в м. Харкові ради залишити без задоволення.
Постанову Московського районного суду м. Харкова від 14.10.2009р. по справі № 2-а-170/09/2027 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України в порядку цивільного судочинства.
Головуючий суддя< підпис >Дюкарєва С.В.
Судді< підпис >
< підпис >Катунов В.В. Зеленський В.В.
< Список > < Текст >
Повний текст ухвали виготовлений 13.04.2010 р.