61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
18 лютого 2010 р. Справа № 2-а-2647/09/1618
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Любчич Л.В.
Суддів: Русанової В.Б. , Спаскіна О.А.
за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області,Управління Пенсійного фонду України в м.Лубнах Полтавської області на постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 29.09.2009р. по справі № 2-а-2647/09/1618
за позовом ОСОБА_1 < Список > < Текст >
до Управління Пенсійного фонду України в м.Лубнах Полтавської області , Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області < Текст > < 3 особи > < 3 особа > < за участю > < Текст >
про перерахунок пенсії,
В липні 2009 року ОСОБА_1 (надалі позивач) звернувся до суду з позовом, в якому після уточнення позовних вимог, просив суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області припинити виплату йому пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та передати його пенсійну справу до Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах Полтавської області, призначивши пенсії відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (подалі - Закон N 796-XII) у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 29.09.2009р. позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - Відповідач - 1) та Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах Полтавської області (надалі - Відповідач - 2) задоволено частково.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавської області припинити позивачу з 06.02.2009р. виплату пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», передавши його пенсійну справу до Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах Полтавської області для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах Полтавської області провести перерахунок пенсії та додаткової пенсії ОСОБА_1 згідно ч.1 ст.50, ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та 75% мінімальної пенсії за віком урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, починаючи з 06.02.2009року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Відповідачі, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подали апеляційні скарги, в яких просять постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 29.09.2009р. скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
В обґрунтування апеляційних вимог Відповідач-1 зазначив, що оскаржувана постанова була винесена з порушенням норм матеріального права, а саме, суд першої інстанції не врахував, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року N 22-1 (надалі Порядок), відповідач-1 не має повноважень щодо призначення та перерахунку пенсії, передбаченої Законом N 796-XII, оскільки позивач не звертався відповідно до вказаного порядку про призначення пенсії. Головне управління ПФУ в Полтавській області не відмовляло у призначення пенсії ОСОБА_1, а надало роз'яснення порядку призначення пенсії, на яку позивач бажає перейти, з зазначенням органу, до компетенції якого належить вирішення цього питання. Крім того, відповідач-1 вважає, що підстав для перерахунку позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 75% мінімальних пенсій за віком немає, оскільки вона встановлена відповідно до вимог Постанови КМУ №530 від 28.05.08р. "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", яка на час виплати пенсії позивачу чинна.
Відповідач-2 в апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм матеріального права, а саме, ст.7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ч.1 ст.44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», вказує, що суд першої інстанції не врахував, що перехід на інший вид пенсії має бути здійснено відповідно до Порядку. Позивач заяви про припинення нарахування пенсії та переходу на новий вид пенсії, як це передбачено Порядком, не подавав, отже у відповідача-2 відсутні підстави для здійснення певних дій по відношенню до позивача.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга відповідача-1 підлягає частковому задоволенню, апеляційна скарга відповідача-2 підлягає задоволенню, а судове рішення, відповідно до положень п. 3 ч. 1 ст. 198 та п.4 ч.1 ст. 202 КАС України, слід частково скасувати та прийняти нову постанову з наступних підстав.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 195 КАС України справа розглядається в межах апеляційної скарги.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право отримувати пенсію відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідач неправомірно відмовив в призначенні ОСОБА_1 пенсії за цим законом.
Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, що підтверджується копією посвідчення НОМЕР_1 від 31.07.2006р. (а.с.6), інвалідом ІІ групи захворювання, що підтверджується копією довідки МСЕК від 27.07.06р. № 0127396 (а.с. 7) та отримує пенсію призначену відповідачем-1 на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» як військовослужбовець.
Згідно ст.7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», військовослужбовці, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них. соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України №796.
Статтею 49 Закону N 796-XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Таким чином позивач має право на отримання пенсії відповідно до Закону України " Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до ч.3 ст.54 Закону України N 796-XII обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. № 22-1 та зареєстрований в Міністерстві юстиції 27.12.2005р. № 1566/11846 (надалі Порядок).
Пунктами 1 та 7 Порядку передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший проводиться на підставі заяви та необхідних документів, які подаються до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання (реєстрації).
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 з відповідною заявою про переведення його з одного виду пенсії на інший до відповідачів не звертався, необхідних документів до управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах не надавав.
Із копії звернень позивача до відповідачів вбачається, що його заяви були спрямовані до відповідачів з вимогою про перерахунок пенсії згідно ст.54,50 Закону України № 796-ХП, а не з вимогою про переведення з одного виду пенсії на іншу.
Відповідачі в своїх листах №727/Б-03 від 05.09.08р. (а.с.8) та № 22/Б-02 від 06.02.09р. (а.с. 12) роз'ясняли позиву про порядок переведення на інший вид пенсії, але він своїм правом не скористувався, не подав відповідного пакету документів ні до Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах Полтавської області, а ні до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області. Доказів щодо відмови позивачу в переведенні його з одного виду пенсії на іншу матеріали справи не містять.
Висновки суду щодо покладення обов'язку на Відповідача 1 припинити виплату пенсії позивачу та передати пенсійну справу до Відповідача-2 для призначення йому пенсії за законом України " 796-ХП є неправомірними, тому як відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі , в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Переведення з одного виду пенсії на іншій крім способу, визначенному Порядком, чинним законодавство не передбачено.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що законних підстав для припинення виплати пенсії на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та переведення ОСОБА_1 на пенсію за нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» жоден з відповідачів не мав, доводи апеляційних скарг з цих підстав є обґрунтованими.
Тому рішення суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідача 1 припинити позивачу з 06.02.2009р. виплату пенсії за законом України " Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та передати справу до відповідача-2 для призначення йому пенсії за Законом України № 756-ХП в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, а також зобов'язання відповідача 2 провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 пенсію відповідно до ч.4 ст.54 Закону України №756-ХП підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.
Судом першої інстанції було покладено обов'язок на Відповідача 2 провести позивачу перерахунок додаткової пенсії відповідно до ст.50 Закону України № 756-ХП.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з наступних підстав.
Пенсійна справа позивача знаходиться в Головному Управлінні Пенсійного Фонду України в Полтавській області, обов'язок щодо проведення виплати пенсії позивачу також покладено на цю особу.
Згідно зі ст. 50 Закону № 796-ХІІ , у редакції Закону України від 06 червня 1996 року, що діяла на час виникнення спірних правовідносин ( на момент звернення позивача 06.02.2009р.), особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам ІІ групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
В період з 01 січня 2008 року по 21.05.2009р. діяли положення підпункту 12 п. 28 р. II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі-Закон №107-VI), яким були внесені зміни до статті 50 Закону № 796-ХІІ, згідно яких, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1 та є інвалідами ІІ групи призначається у розмірі 20 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 зміни, внесені п.п.12 п.28 р. II Закону України від 28 грудня 2007 року N 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), таким чином з дня набрання чинності рішення суду стаття 50 Закону України № 756-ХП діяла в редакції закону від 06.06.1996р., а тому доводи апеляційної скарги щодо неправомірного застосування судом першої інстанції зазначеної норми статті в редакції від 06.06.1996р. є необгрутнованими.
Доводи апеляційної скарги щодо безпідставності вимог позивача про призначення додаткової пенсії суд вважає необґрунтованими, з наступних підстав.
Відповідно до ст.53 Закону України № 756-ХП додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, виплачується повністю , незалежно від заробітку , пенсії або іншого доходу.
Позивачу призначена та виплачується додаткова пенсія, але в розмірі нижчому ніж це передбачено ст.50 Законом України № 756-ХП.
Позивач звертався з вимогою про перерахунок додаткової пенсії, проте відповідач посилаючись на правомірність своїх дій, відмовив в перерахунку додаткової пенсії.
Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений чинною постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року N 523 "Про затвердження нового Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи", положення якої стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту ст. 54 Закону N 796-XII. А в пункті 2 постанови від 3 січня 2002 року N 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", в пункті 4 постанови від 28 травня 2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" та в п. 2 постанови від 16 липня 2008 року N 654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян" Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, усупереч положенням зазначеного Закону, причому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада у 2006 році доповнила Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" статтею 71 якою встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону (Закон N 231-V від 05.10.2006 року "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст. 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.
Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією та законами України основних соціальних гарантій, якими, зокрема, є пенсії, визначаються Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05 жовтня 2000 року № 2017-Ш. Статтями 17 та 19 цього Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, як основна соціальна гарантія, встановлюється законами.
Оскільки Кабінет Міністрів України не уповноважений встановлювати розмір мінімальної пенсії за віком та, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, колегія суддів приходить до висновку, що здійснюючи нарахування та виплату позивачу пенсії до додаткової пенсії в розмірах, встановлених постановами Кабінету Міністрів України, відповідач порушив принципи законності, відповідно до яких органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тому доводи апеляційної скарги щодо правомірності виплат додаткової пенсії в розмірах, встановлених постановами уряду, є безпідставними.
Щодо доводів апелянта стосовно неправомірного застосування судом першої інстанції ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N 1058-IV), колегія суддів зазначає наступне.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону N 1058-IV, іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Відповідно до ч.4 ст.8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги положення ч.3 ст. 28 Закону N 1058-IV, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії , виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 54 Закону N 796-XII.
Відповідно до ч. 3 ст.67 Закону N 796-XII, яка набрала чинності 31.10.06р., у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового прожиткового мінімуму і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону N 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Оскільки позивачеві слід визначати пенсію виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то в разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Оскільки судом було неправомірно визначено орган, на який покладено обов'язок перерахунку додаткової пенсії позивачу та не зазначено кінцевої дати проведення такого перерахунку, постанова суду в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області задовольнити частково, апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах Полтавської області - задовольнити.
Постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 29.09.2009р. по справі № 2-а-2647/09/1618 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести перерахунок додаткової пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком з урахуванням ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " та Закону України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік, починаючи з 06.02.2009р. по 18.02.2010р.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя(підпис)Любчич Л.В.
Судді(підпис)
(підпис)Русанова В.Б. Спаскін О.А.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Суддя Русанова В.Б.
Повний текст постанови виготовлений 23.02.2010 р.