ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
02 вересня 2010 року 17:54 № 2а-6890/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., при секретарі судового засідання Миколаєнко І. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
За позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області
доКиєво-Святошинського районного відділу земельних ресурсів
простягнення санкцій
У судовому засіданні 2 вересня 2010 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.
Державна інспекція з контролю за цінами в Київській області (надалі - також «Позивач») звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Києво-Святошинського районного відділу земельних ресурсів (надалі -також «Відповідач») про стягнення з Відповідача в доход державного бюджету ВДК у Києво-Святошинському районі за кодом бюджетної класифікації 21081100, код ЗКПО 23569671, на рахунок 31116106700356, банк одержувач УДК У Київській області, МФО 821018 необґрунтовано отриману виручку та штрафу у розмірі 1 676 310 грн. 00 коп.
Позовні вимоги мотивовано тим, що станом на час розгляду справи за Відповідачем обліковується борг в розмірі 1 676 310 грн. 00 коп.
В судовому засіданні представником Позивача було зазначено про те, що в ході проведеної Позивачем перевірки було встановлено, що за період з 8 лютого 2004 року по 1 жовтня 2006 року при наданні висновку про наявні обмеження на використання земельної ділянки, Відповідачем безпідставно стягувалася плата з фізичних осіб в розмірі 30,00 грн. за один висновок. За вказаний період Відповідачем було надано 17 618 висновків фізичним особам на суму -528 540 грн. Також Відповідачем при наданні висновку стосовно зміни цільового призначення земельної ділянки безпідставно стягувалася плата з фізичних осіб в розмірі 30,00 грн. за один висновок. За даний період Відповідачем було надано 357 висновків фізичним особам на суму 10 710 грн. крім того, Відповідачем при наданні акту вибору та обстеження земельної ділянки безпідставно стягувалася плата з юридичних осіб -80,00 грн. за один акт, а всього за період було надано 244 акти вибору юридичним особам на суму 19 520,00 грн.
Таким чином, на думку представника Позивача, Відповідачем було порушено вимоги підрозділу 6.1 розділу 6 Розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг, затверджених спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 16 червня 2001 року № 97/298/124.
Представник Відповідача -Києво-Святошинського районного відділу земельних ресурсів, -в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.
В обґрунтування заперечень на позов представником Відповідача було зазначено про те, що Акт перевірки та Рішення Позивача про накладення санкцій на Відповідача, є протиправними та такими, що прийнято всупереч встановленим чинним законодавством вимогам, а тому неможливим є стягнення з Відповідача коштів на підставі вказаних незаконних рішень.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника Позивача та представника Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відповідно до статті 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення»(надалі також -«Закон») державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції. Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України. Вказані органи здійснюють контроль у взаємодії з профспілками, спілками споживачів та іншими громадськими організаціями. Державні органи, що здійснюють контроль за цінами, та їх посадові особи мають права, виконують обов'язки і несуть відповідальність, передбачені Законом України 2 «Про державну податкову службу в Україні», крім повноважень, передбачених пунктами 6 - 9 статті 11 вказаного Закону. Господарські суб'єкти повинні в установленому порядку подавати необхідну інформацію для здійснення контролю за правильністю встановлення і застосування цін.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819 (надалі також -«Положення») Державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом, що діє у системі Мінекономіки, відповідальний перед Кабінетом Міністрів України, підзвітний та підконтрольний Міністрові економіки.
Пунктом 4 Положення визначено, що Держцінінспекція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обгрунтування; надає за результатами перевірок органів виконавчої влади, суб'єктів господарювання обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів; вживає відповідно до законодавства заходів за порушення суб'єктами господарювання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також невиконання вимог органів державного контролю за цінами.
Відповідно до пункту 5 Положення Держцінінспекція має право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірку бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, показників, що відображаються у розрахункових документах незалежно від способу подання інформації, пов'язаних з формуванням, встановленням та застосуванням цін (тарифів); знайомитися з установчими документами та свідоцтвом про державну реєстрацію; перевіряти у посадових осіб, відповідальних за формування, встановлення та застосування цін (тарифів), документи, що посвідчують особу; проводити перевірку достовірності даних, наведених у документах з питань порядку формування, встановлення та застосування державних фіксованих та регульованих цін; одержувати відповідно до законодавства письмові пояснення, довідки, документи, матеріали з питань, що виникають під час перевірки порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів), документи (їх копії) про рівень і економічну обґрунтованість цін (тарифів) на товари, роботи та послуги, їх техніко-економічні характеристики, ефективність, споживчі властивості тощо; вимагати відповідно до законодавства усунення виявлених порушень порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів), а також здійснення перерахунку вартості товарів, робіт і послуг, ціни (тарифи) на які сформовані, встановлені та/або застосовані з порушенням законодавства (якщо фактичну оплату товарів, робіт та послуг не проведено) для розрахунків із споживачами; приймати відповідно до законодавства рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів); проводити перевірку правильності розрахунків щодо застосування цін (тарифів), на які запроваджене державне регулювання.
Відповідно до статті 14 Закону вся необгрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду. Підприємства, організації та інші юридичні і фізичні особи мають право оскаржити до суду порушення цін з боку державних органів, підприємств, організацій, кооперативів та інших юридичних і фізичних осіб і вимагати відшкодування завданих їм збитків у випадках реалізації їм товарів та послуг з порушенням вимог чинного законодавства.
Основні вимоги щодо забезпечення виконання вимог Закону України «Про ціни і ціноутворення», інших законодавчих та нормативно - правових актів щодо ціноутворення, організації державного контролю за цінами та реалізації матеріалів перевірок визначено Порядком проходження та оформлення матеріалів перевірок в Державній інспекції з контролю за цінами в м. Києві, затвердженим Наказом Держінспекції цін в м. Києві від 25 лютого 2005 року № 24-К (надалі також -«Порядок»).
Відповідно до пункту 2 Порядку працівник держінспекції цін має право здійснювати перевірки органів державної виконавчої влади, організацій, установ та суб'єктів підприємницької діяльності на підставі посвідчення, яке підписане начальником держінспекції цін або його заступниками і засвідчене печаткою.
Державною інспекцією з контролю за цінами в Київській області проведено перевірку додержання порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів.
Пунктом 4 Порядку встановлено, що за результатами перевірки складається акт та визначено вимоги до змісту акту перевірки.
За результатами перевірки Позивачем складено Акт № 572 від 20 жовтня 2006 року, яким встановлено порушення Відповідачем вимог табл. 6.1 розділу 6.1 «Розміри оплати земельно-кадастрових робіт та послуг», затверджених спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 16 червня 2001 року № 97/298/124, в результаті чого Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів було необґрунтовано нараховано та отримано виручки на суму 588 770 грн.
Відповідно до пункту 5 Порядку керівник відділу держінспекції цін розглядає акт перевірки щодо якості його оформлення згідно вимог зазначеного Порядку, а також, при наявності, розглядає заперечення посадових осіб суб'єктів перевірки, в разі їх незгоди з фактами, викладеними у акті.
3а результатами розгляду керівництво відділу у п'ятиденний термін складає висновок, в якому відображає факти виявлених порушень законодавчих та інших нормативних актів щодо формування, встановлення і застосування цін і дає пропозиції тощо: застосування до перевіреного суб'єкта економічних або штрафних (фінансових) санкцій; приписів, обов'язкових для виконання, про усунення порушень Дисципліни цін, причин та умов, що породжують ці порушення; вдосконалення органами державної виконавчої влади порядку формування цін і тарифів; направлення матеріалів перевірок іншим державним виконавчим або правоохоронним органам тощо. Висновок підписується керівництвом відділу держінспекції цін. При наявності мотивованих зауважень, що потребують уточнення або Додаткової перевірки, висновок, інші матеріали та проект рішення подаються у термін, погоджений з керівництвом держінспекції цін, але не пізніше місячного строку без врахування п'ятиденного терміну розгляду акта керівництвом відділу (пункт 6 Порядку).
Згідно з пунктом 7 Порядку висновок, а також підготовлений відповідно до вимог Інструкції проект рішення про застосування економічних або штрафних (фінансових) санкцій, та, при необхідності, проект припису подається керівництву держінспекції цін. Рішення про застосування економічних або штрафних (фінансових) санкцій приймається керівництвом держінспекції цін на протязі 10 днів з часу одержання його проекту. Рішення підлягає реєстрації в спеціальному журналі у відповідального працівника відділу організаційно -методичної роботи.
Рішенням Державної інспекції з контролю за цінами № 79 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 23 березня 2007 року вирішено вилучити у Києво-Святошинського районного відділу земельних ресурсів в доход держбюджету необґрунтовано отриманий доход 558 770, 00 грн. та штраф у сумі 1 117 540, 00 грн.
Рішення Державної інспекції з контролю за цінами № 79 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 23 березня 2007 року було оскаржено Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів в судовому порядку.
Постановою Господарського суду міста Києва від 6 вересня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2009 року, позов задоволено -визнано неправомірними дії Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області щодо прийняття нею рішення № 79 від 23 березня 2007 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін та припису № 90 від 23 березня 2007 року про усунення порушень державної дисципліни цін; скасовано рішення Відповідача № 79 від 23 березня 2007 року та припис № 90 від 23 березня 2007 року.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 2 березня 2010 року № К-19862/08 задоволено касаційну скаргу Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області -скасовано постанову Господарського суду міста Києва від 6 вересня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2008 року; в задоволенні позову Києво-Святошинського районного відділу земельних ресурсів до Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області відмовлено.
Позовні вимоги заявлено про стягнення з Відповідача коштів на підставі Рішення Державної інспекції з контролю за цінами № 79 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 23 березня 2007 року.
Відтак, предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є стягнення коштів на підставі Рішення Державної інспекції з контролю за цінами № 79 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 23 березня 2007 року, як рішення суб'єкта владних повноважень.
Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
«На підставі»означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб»означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення.
Згідно з вимогами статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.
Суд звертає увагу на те, що усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, Суд приходить до наступних висновків.
Питання законності Рішення Державної інспекції з контролю за цінами № 79 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 23 березня 2007 року було предметом судового розгляду в Господарському суді міста Києва.
Судом встановлено, що Постановою Вищого адміністративного суду України від 2 березня 2010 року № К-19862/08 відмовлено в задоволенні позову про скасування рішення Державної інспекції з контролю за цінами № 79 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 23 березня 2007 року.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Вищевказаною нормою права закріплено правило щодо преюдиційності судових рішень, які набрали законної сили у справах, в яких брали участь одні і ті сам особи.
Враховуючи матеріали справи, Суд приходить до висновку про преюдиціність Постанови Вищого адміністративного суду України від 2 березня 2010 року № К-19862/08 щодо даної адміністративної справи.
Відтак, встановлені Постановою Вищого адміністративного суду України від 2 березня 2010 року № К-19862/08 обставини (в тому числі й обставина щодо законності Рішення Державної інспекції з контролю за цінами № 79 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 23 березня 2007 року) не підлягають доказуванню в даній адміністративній справі.
Таким чином, враховуючи те, що Постановою Вищого адміністративного суду України від 2 березня 2010 року № К-19862/08 встановлено законність Рішення Державної інспекції з контролю за цінами № 79 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 23 березня 2007 року, Суд приходить до висновку про те, що існують всі правові підстави для стягнення з Відповідача коштів в розмірі 1 676 310 грн. 00 коп.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що викладені в позовній заяві вимоги Позивача є обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Києво-Святошинського районного відділу земельних ресурсів в доход державного бюджету ВДК у Києво-Святошинському районі за кодом бюджетної класифікації 21081100, код ЗКПО 23569671, на рахунок 31116106700356, банк одержувач УДК у Київській області, МФО 821018 необґрунтовано отриману виручку та штрафу у розмірі 1 676 310 грн. 00 коп.
Постанову може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н. Є. Блажівська