07 вересня 2010 рокуСправа № 2а-2324/10/0370
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Димарчук Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Володимир-Волинського відкритого акціонерного товариства “Луга” до Управління Пенсійного фонду України в місті Володимир-Волинському Волинської області про визнання дій неправомірними та визнання нечинною вимоги про сплату боргу,
Володимир-Волинське відкрите акціонерне товариство “Луга” (надалі ВАТ “Луга”) звернулось з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Володимир-Волинському Волинської області (надалі УПФУ в м. Володимир-Волинському) про визнання неправомірними дій щодо винесення вимоги № Ю 56 від 05.08.2010 року про сплату боргу з внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 454844,01грн. та визнання вказаної вимоги нечинною.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ВАТ «Луга» було подано до обслуговуючого банку - товариства з обмеженою відповідальністю комерційний банк “Західінкомбанк” (надалі ТзОВ КБ «Західінкомбанк») платіжні доручення на перерахування до Пенсійного фонду України страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за лютий-березень 2009 року на загальну суму 352446,77 грн. Вказані платіжні доручення містять відмітку банку про прийняття їх до виконання. Однак, у зв'язку із неспроможністю банку (відсутність коштів на кореспондентському рахунку банку) кошти до бюджету не надійшли, про що свідчать повідомлення банку №1 від 13.03.2009 року, №6 від 13.03.2009 року, №1 від 13.04.2009 року, №1 від 14.04.2009 року, №2 від 14.04.2009 року про невиконання розрахункових документів. Оскільки визначена сума коштів для сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, нарахованих у картці особового рахунку платника податків до бюджету не надійшла, то вказана сума була зарахована відповідачем у рахунок боргу.
Вказує на те, що як платник податків, немає можливості виконати свій конституційний обов'язок зі сплати податків та загальнообов'язкових платежів (зборів) оминувши банк, так як, подаючи платіжне доручення, втрачає контроль над коштами та не може впливати на їх зарахування до бюджету. Зазначає, що обов'язок платника податків та обов'язкових платежів з їх сплати слід вважати виконаним у момент подачі до банку відповідного платіжного доручення, тому винесення УПФУ в м. Володимир-Волинському вимоги про сплату боргу вважає протиправним. Після прийняття банком розрахункового документа на перерахування податків та зборів до бюджету податкові зобов'язання вважаються виконаними і покладення на платника обов'язку повторно сплатити податки, збори (обов'язкові платежі) та відповідальності за неперерахування чи несвоєчасне перерахування банком до бюджету обов'язкових платежів є таким, що не відповідають чинному законодавству.
Крім того, позивач зазначив, що рішенням господарського суду Волинської області, яке набрало чинності за позовом ВАТ “Луга” до ТзОВ КБ “Західінкомбанк” було зобов'язано банк виконати платіжні доручення ВАТ “Луга” шляхом списання з рахунку платника грошових коштів в тому числі і 352446,77 грн. страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до УПФУ в м. Володимир-Волинському.
Позивач у своєму клопотанні від 06.09.2010 року просить суд розглянути справу у відсутності його представника.
Відповідач у наданих суду запереченнях від 07.09.2010 року позовні вимоги не визнав та зазначив, що Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначено порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками, а також відповідальність страхувальника. Відповідно до ч.4 ст.18 вказаного Закону страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Необґрунтованим вважає посилання представника позивача на те, що проведення самого переказу грошей є виконаним обов'язком по сплаті страхових внесків, оскільки частиною 9 статті 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначено, що днем сплати страхових внесків у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунка страхувальника на банківський рахунок Пенсійного фонду, вважається день списання установою банку, установою Державного казначейства України суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду, чого в даному випадку не було. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити, а розгляд справи проводити у відсутності його представника.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Таким чином, суд приходить до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.
Судом встановлено, що 05.08.2010 року управлінням Пенсійного фонду України в місті Володимир-Волинському Волинської області винесено та надіслано ВАТ “Луга” вимогу про сплату боргу №Ю 56, згідно з якою станом на 05.08.2010 року заборгованість позивача зі сплати страхових внесків становила 454844,01 грн.
На перерахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування позивачем було подано до товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк “Західінкомбанк” (надалі ТзОВ КБ «Західінкомбанк» платіжні доручення №69 від 13.03.2009 року, №70 від 13.03.2009 року, №75 від 13.04.2009 року, №76 від 14.04.2009 року та №77 від 14.04.2009 року, відповідно на суми 158380 грн., 9700 грн. 105000 грн., 69739,27 грн., 9627,50 грн. Загалом було сплачено внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період лютий-березень 2009 року у розмірі 352446,77 грн. Вказані платіжні доручення були прийняті банком до виконання, проте переказ коштів здійснено не було. Згідно з повідомленнями банку про невиконання розрахункових документів №1 від 13.03.2009 року, №6 від 13.03.2009 року, №1 від 13.04.2009 року, №1 від14.04.2009 року, №2 від 14.04.2009 року позивача було повідомлено про те, що на кореспондентському рахунку ТзОВ КБ Комерційний банк “Західінкомбанк” недостатньо коштів, тому платіжні доручення не виконані і взяті для обліковування за позабалансовим рахунком. Разом з тим, відповідно до довідки виданої ТзОВ КБ “Західінкомбанк” №153 від 17.04.2009 року, станом на 14.04.2009 року залишок коштів на поточному рахунку позивача становив 351417,03 грн., а станом на 15.04.2009 року -486651,68 грн.
Вказані фактичні обставини підтверджуються копією вимоги про сплату боргу № Ю 56 від 05.08.2010 року, копіями платіжних доручень №69 від 13.03.2009 року, №70 від 13.03.2009 року, №75 від 13.04.2009 року, №76 від 14.04.2009 року, №77 від 14.04.2009 року на загальну суму 352446,77 грн., копіями повідомлень банку про невиконання розрахункових документів та довідкою ТзОВ КБ “Західінкомбанк” №153 від 17.04.2009 року.
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 17 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058 - ІV від 09.07.2003 року з наступними змінами та доповненнями страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Згідно із частиною 5 статті 20 цього ж Закону страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Як передбачено частиною 9 цієї ж статті вказаного Закону, днем сплати страхових внесків вважається у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду або у випадках, передбачених цим Законом, на рахунок Накопичувального фонду -день списання установою банку, установою Державного казначейства України суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду.
Згідно із пунктами 1.24, 1.30 статті 1 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” № 2346 від 05.04.2001 року з наступними змінами та доповненнями переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі, а платіжне доручення -розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі -члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача. Відповідно до пункту 8.1 статті 8 цього ж Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. З пункту 8.3 вказаної статті вбачається, що за порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом.
Пунктом 3.6 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року №22 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за № 377/8976), передбачено, що платіжне доручення від платника банк приймає до виконання за умови, що його сума не перевищує суму, яка є на рахунку платника. Разом з тим, пунктом 1.12 цієї ж Інструкції визначено, що банк (філія, відділення), який не може виконати розрахунковий документ на списання/примусове списання коштів з рахунку клієнта банку в установлений законодавством України термін, якщо немає/недостатньо коштів на своєму кореспондентському рахунку, зобов'язаний: узяти розрахунковий документ платника/стягувача на обліковування за відповідним позабалансовим рахунком; надіслати письмове повідомлення платнику/стягувачу про невиконання його розрахункового документа із зазначенням причини: “Немає/недостатньо коштів на кореспондентському рахунку банку”; ужити заходів для відновлення своєї платоспроможності. Платник/стягувач, отримавши повідомлення банку, для забезпечення своїх прав щодо розрахунків може вжити заходів відповідно до законодавства України.
Статтею 32 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” передбачена відповідальність банків, пов'язана з проведенням переказу, а частиною 10 статті 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” виконавчим органам Пенсійного фонду надано право застосовувати до банків фінансові санкції за несвоєчасне перерахування або несвоєчасне зарахування на банківські рахунки органів Пенсійного фонду сум страхових внесків.
Згідно із статтями 1066-1068 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Відповідно до статей 1091, 1092 Цивільного кодексу України банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні. Банк повинен негайно інформувати платника на його вимогу про виконання платіжного доручення. У разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення клієнта банк несе відповідальність відповідно до цього кодексу та закону.
На підставі наведених вище норм чинного законодавства України суд приходить до висновку, що позивач виконав покладені на нього зобов'язання щодо своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що в свою чергу підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а саме: платіжними дорученнями №69 від 13.03.2009 року, №70 від 13.03.2009 року, №75 від 13.04.2009 року, №76 від 14.04.2009 року, №77 від 14.04.2009 року на загальну суму 352446,77 грн. на перерахування до Пенсійного фонду України страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період лютий-березень 2009 року, які були прийняті банком. Крім цього сума, зазначена у платіжних дорученнях, не перевищувала суми, яка є на рахунку позивача.
Ненадходження сплачених позивачем коштів на рахунок УПФУ в місті Володимир-Волинському Волинської області через вину обслуговуючого банку вказує на те, що у відповідача були відсутні правові підстави для винесення та надіслання позивачу вимоги № Ю 56 від 05.08.2010 року про сплату недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 454844,01 грн.
При цьому, суд не бере до уваги заперечення представника відповідача щодо несплати позивачем страхових внесків за платіжними дорученнями №69 від 13.03.2009 року, №70 від 13.03.2009 року, №75 від 13.04.2009 року, №76 від 14.04.2009 року, №77 від 14.04.2009 року, відповідно, на суми 158380 грн., 9700 грн. 105000 грн., 69739,27 грн. 9627,50 грн., у зв'язку із фактичним ненадходженням коштів на рахунок органу Пенсійного фонду, оскільки згідно із частиною дев'ятою статті 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” днем сплати страхових внесків у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду є день списання установою банку суми платежу з банківського рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Чинним законодавством України не передбачена відповідальність платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у випадку належного ініціювання переказу грошових коштів на сплату страхових внесків при неспроможності банківської установи виконати переказ коштів.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірності прийнятого рішення про винесення вимоги № Ю 56 від 05.08.2010 року про сплату ВАТ “Луга” боргу з внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 454844,01 грн.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з врахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації. Враховуючи вищезазначені обставини по справі, суд вважає, що ці принципи при прийняті оскаржуваного рішення посадовими особами відповідача дотримані не були.
Судом встановлено, що рішенням господарського суду Волинської області, яке набрало чинності за позовом ВАТ “Луга”до ТзОВ “Західінкомбанк”було зобов'язано банк виконати платіжні доручення ВАТ “Луга”шляхом списання з рахунку платника грошових коштів, в тому числі і 352 446,77 грн. страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до УПФУ в м. Володимир-Волинському.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає що дії відповідача по винесенню вимоги № Ю56 від 05.08.2010 року є неправомірними, вимога про сплату заборгованості по сплаті страхових внесків в сумі 454844,01 грн. підлягає визнанню нечинною, а позов до повного задоволення.
Керуючись статтями 11, 17, 122, 158, 160, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в місті Володимир-Волинському Волинської області щодо винесення вимоги № Ю 56 від 05.08.2010 року.
Визнати нечинною вимогу № Ю 56 від 05.08.2010 року управління Пенсійного фонду України в місті Володимир-Волинському Волинської області про зобов'язання Володимир-Волинського відкритого акціонерного товариства “Луга” сплатити борг з внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 454844,01 грн. (чотириста п'ятдесят чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні одну копійку).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається сторонами протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Т.М. Димарчук