18 серпня 2010 рокуСправа № 2а-1954/10/0370
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Каленюк Ж.В.,
при секретарі Ковальчуку С.В.,
за участю представника позивача Теслюк Н.М.,
представників відповідача Мартинюка В. В., Потапчука В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Департаменту соціальної політики Луцької міської ради до Контрольно-ревізійного управління в Волинській області про визнання дій протиправними та скасування розпорядження від 29 червня 2010 року №80,
Департамент соціальної політики Луцької міської ради (далі - Департамент соціальної політики, Департамент) звернувся з адміністративними позовом до Контрольно-ревізійного управління в Волинській області (далі - КРУ в Волинській області) про визнання протиправними дій щодо зупинення операцій з бюджетними коштами на рахунку Департаменту соціальної політики за бюджетною програмою, що передбачає утримання установи, та скасування розпорядження від 29 червня 2010 року №80 по зупиненню операцій з бюджетними коштами на рахунках, відкритих в органах державного казначейства.
Позовні вимоги мотивує тим, що 29 червня 2010 року начальником КРУ в Волинській області на підставі акта перевірки від 31 травня 2010 року прийнято розпорядження про зупинення операцій на рахунку Департаменту за бюджетною програмою, яка передбачає утримання установи.
Підставою для прийняття оспорюваного наказу стало визначення відповідачем у діях Департаменту соціальної політики бюджетного правопорушення, що полягає у завищенні касових та фактичних видатків в результаті виплати допомоги у завищених розмірах у 2009 році та першому кварталі 2010 року на загальну суму 5,42 тис. грн., чим порушено п.1.2 Порядку складання фінансових звітів за 2009 рік установами та організаціями, які отримують кошти державного або місцевих бюджетів та п.1.2 Порядку складання місячної та квартальної фінансової звітності у 2009 році, якими вимагається, щоб фінансова звітність була достовірною, не містила помилок та перекручень.
Позивач, не погоджуючись із таким висновком КРУ в Волинській області, зазначає, що на звітах Департаменту органом державного казначейства проставлено відповідну відмітку, що підтверджує достовірність викладеної інформації.
Не погоджуючись із висновками про завищення касових видатків в результаті виплати у завищених розмірах допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку громадянці ОСОБА_4 вказує, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років призначена на підставі документів, поданих заявницею, у яких зазначено, що її чоловік не працює, трудової книжки не має, в центрі зайнятості не перебуває. Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми для призначення допомоги у розмірі, що перевищує мінімальний, не передбачено, що відсутність доходів одного із членів сім'ї є підставою для відмови у призначенні допомоги у розмірі, що перевищує мінімальний.
В спростування висновків відповідача стосовно призначення і виплати допомоги при народженні дитини позивач вказує, що цю допомогу призначено ОСОБА_4 на підставі поданих нею усіх необхідних документів про народження дитини, які легалізовані в установленому порядку. З метою контролю за цільовим використанням допомоги при народженні дитини Департаментом 13 жовтня 2009 року проведено обстеження сім'ї ОСОБА_4, у ході якої було підтверджено, що дитина забезпечена усім необхідним.
На вимогу працівників КРУ в Волинській області у травні 2010 року повторно проведено обстеження умов сім'ї ОСОБА_4 та встановлено, що остання за місцем проживання відсутня, 08 січня 2010 року перетнула кордон України, а отже, на думку відповідача, втратила право на отримання допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та допомоги при народженні дитини. На підставі зазначених обставин відповідач зробив висновок про зайву виплату ОСОБА_4 допомоги при народження дитини та по догляду за дитиною та кваліфікував дії Департаменту як бюджетне правопорушення. Заперечення на акт ревізії відповідач не взяв до уваги
Дії відповідача вважає протиправними, оскільки ним неправильно надано оцінку фактичним обставинам, що призвело до прийняття незаконного розпорядження про зупинення операцій на рахунку Департаменту.
Позивач просить визнати дії по зупиненню операцій на рахунку Департаменту за бюджетною програмою, що передбачає утримання установи, протиправними та скасувати розпорядження від 29 червня 2010 року № 80.
У письмових запереченнях проти позову відповідач його вимог не визнав та вказав, що відповідно до плану контрольно-ревізійної роботи КРУ в Волинській області на перший квартал 2010 року проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Департаменту соціальної політики за період з 01 січня 2008 по 01 квітня 2010 року.
Ревізією використання коштів, призначених на виплату пільг, субсидій та допомог встановлено, що Департаментом порушено п.п.10, 13, 17, 22 Порядку призначення і виплати держаної допомоги сім'ям з дітьми та зайво виплачено громадянці ОСОБА_4 допомогу при народженні дитини та допомогу по догляду за дитиною до трьох років за період з 01 грудня 2009 по 31 травня 2010 року на суму 5422,98 грн.
Актом цільового використання коштів від 13 жовтня 2009 року працівниками позивача встановлено, що чоловік ОСОБА_4 живе і працює у Нью-Йорку, тобто отримує доходи. Органи, що призначають і виплачують допомогу, мають право перевіряти обґрунтованість видачі та достовірність документів, поданих для призначення допомоги. Працівниками позивача такої перевірки зроблено не було, хоча факт наявності доходів члена сім'ї мав вплинути на визначення розміру допомоги.
Крім того, як зазначає відповідач, згідно з п.10 Порядку, допомога при народженні дитини надається одному з батьків, які постійно проживають разом з дитиною. Обстеженням матеріально-побутових умов сім'ї ОСОБА_4 виявлено, що остання не проживає разом з дитиною з 08 січня 2010 року, а тому не має права отримувати допомогу по догляду за дитиною.
Вказані порушення призвели до завищення касових та фактичних видатків за КФК 090303 «Допомога на догляд за дитиною віком до трьох років» та 090304 «Одноразова допомога при народженні дитини» у формі звіту «Звіт про виконання загального фонду кошторису установи» за 2009 рік на суму 221,33 грн. та п'ять місяців 2010 року на суму 2686,65 грн. та 2515,00 грн.
За порушення Порядку складання фінансових звітів, що є бюджетним правопорушенням, і було зупинено операції на розрахунковому рахунку позивача, відкритому в органах держказначейства. Відповідач зазначає, що працівниками КРУ в Волинській області дотримано вимог чинного законодавства, а тому підстав для визнання дій протиправними та скасування розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами немає.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримала з підстав, у ньому викладених. Позовні вимоги просила задовольнити у повному обсязі.
Представники відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, кожен зокрема, позов не визнали із зазначених у письмовому запереченні проти позову підстав. У задоволенні позову просили відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що відповідно до Положення, затвердженого рішенням міської ради від 29 квітня 2009 року № 39/26, Департамент соціальної політки є юридичною особою та фінансується за рахунок коштів бюджету міста в межах асигнувань, затверджених міською радою (а.с.51-55).
Відповідно до п.2.2.2.1 Плану контрольно-ревізійної роботи КРУ в Волинській області на перший квартал 2010 року та на підставі направлень на проведення ревізії проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Департаменту соціальної політики за період з 01 січня 2008 по 31 травня 2010 року.
Департаментом соціальної політики на вказаний акт ревізії відповідачу було надіслано заперечення, що підтверджується від 11.06.2010 року № 4018/11.2-12 (а.с.72-73); 24 червня 2010 року першим заступником начальника КРУ у Волинській області було затверджено висновок на заперечення до акту ревізії від 31 травня 2010 року № 040-23/011 (а.с.74-78).
На підставі акта ревізії від 31 травня 2010 року № 040-23/011 (а.с.56-71) прийнято розпорядження від 29 червня 2010 року № 80 про зупинення операцій на рахунку позивача за кодом програмної класифікації видатків та кредитування бюджету (КФК) 010116 на строк до 16 липня 2010 року.
Ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.2 Закону України від 26 січня 1993 року N 2939-XII «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» (далі - N 2939-XII), головним завданням державної Контрольно-ревізійної служби України є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів та майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах, у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконання місцевих бюджетів, розробленням пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Пунктом 2 ст. 10 Закону N 2939-XII органам контрольно-ревізійної служби надано право зупиняти операції з бюджетними коштами у випадках, передбачених законом.
Статтею 118 Бюджетного кодексу України передбачено, що у разі виявлення бюджетного правопорушення Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, органи Державної контрольно-ревізійної служби України, місцеві фінансові органи, голови виконавчих органів міських міст районного значення, селищних та сільських рад і головні розпорядники бюджетних коштів у межах своєї компетенції можуть вчиняти такі дії щодо тих розпорядників бюджетних коштів та одержувачів, яким вони довели відповідні бюджетні асигнування: застосування адміністративних стягнень до осіб, винних у бюджетних правопорушеннях відповідно до закону; зупинення операцій з бюджетними коштами.
Згідно зі ст. 120 Бюджетного кодексу України зупинення операцій з бюджетними коштами полягає у зупиненні будь-яких операцій по здійсненню платежів з рахунку порушника бюджетного законодавства. Механізм зупинення операцій з бюджетними коштами визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2002 № 1627 «Про механізм зупинення операцій з бюджетними коштами» наказом Державного казначейства України від 18 листопада 2002 року № 213, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02 грудня 2002 року за № 938/7226, затверджено Порядок зупинення операцій з бюджетними коштами (далі - Порядок № 213).
Пунктом 1 цього Порядку № 213 передбачено, що він визначає механізм застосування Міністерством фінансів України, Державним казначейством України, органами Державної контрольно-ревізійної служби України, місцевими фінансовими органами, головами виконавчих органів міських, міст районного значення, селищних та сільських рад, головними розпорядниками бюджетних коштів процедури зупинення операцій з бюджетними коштами відповідно до ст.120 Бюджетного кодексу України до розпорядників та/або одержувачів бюджетних коштів, яким доведено відповідні бюджетні асигнування, за вчинені ними бюджетні правопорушення.
Порядок поширюється на операції з бюджетними коштами розпорядників, одержувачів бюджетних коштів, у яких Міністерством фінансів України, Державним казначейством України (центральним апаратом та його територіальними органами), органами Державної контрольно-ревізійної служби України, місцевими фінансовими органами, головами виконавчих органів міських, міст районного значення, селищних та сільських рад, головними розпорядниками бюджетних коштів (надалі - уповноважені органи) виявлено бюджетні правопорушення, встановлені Бюджетним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами щодо недотримання порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету (п. 2 Порядку № 213).
Відповідно до п.4 Порядку № 213 зупинення операцій з бюджетними коштами, у разі прийняття уповноваженим органом розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами зупиненню підлягають операції з бюджетними коштами на рахунках розпорядників та/або одержувачів бюджетних коштів за бюджетною програмою (тимчасовою класифікацією видатків та кредитування місцевих бюджетів), за якою виявлено бюджетне правопорушення, та бюджетною програмою (тимчасовою класифікацією видатків та кредитування місцевих бюджетів), яка передбачає утримання установи.
На підставі звітів про надходження та використання коштів загального фонду за 2009 рік та перший квартал 2010 року (а.с.6-17), акта ревізії від 31 травня 2010 р. № 040-23/011 судом встановлено, що фінансування видатків одноразової допомоги при народження дитини та допомоги на догляд за дитиною віком до трьох років здійснюється за КФК 090304 та 090303 (код економічної класифікації видатків 1343). Зважаючи, що рахунки за цими КФК не можуть бути зупинені, відповідач своїм розпорядженням зупинив операції з бюджетними коштами за спеціальним реєстраційним рахунком № 35422026000113 за КФК 010116, за якою здійснюється фінансування Департаменту соціальної політики як установи.
Аналізуючи наведені вище норми, суд приходить до висновку, що зупинення операцій з бюджетними коштами може бути застосовано органами контрольно-ревізійної служби до розпорядників та/або одержувачів бюджетних коштів, яким доведено відповідні бюджетні асигнування, за вчинені бюджетні правопорушення.
Згідно зі ст.116 Бюджетного кодексу України бюджетним правопорушенням визнається недотримання учасником бюджетного процесу встановленого цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету.
Як вбачається із розпорядження від 29 червня 2010 року № 80 (а.с.5), підставою для його прийняття стало завищення касових та фактичних видатків в результаті виплати допомог у завищених розмірах у 2009 році та першому кварталі 2010 року, чим порушено п.1.2 Порядку складання фінансових звітів за 2009 рік установами та організаціями, які отримують кошти державного або місцевого бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 15 січня 2010 року № 8 (порядок № 8) та п.1.2. Порядку складання місячної та квартальної фінансової звітності у 2009 році установами та організаціями, які отримують кошти з або місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України від 25 березня 2009 року № 123, зі змінами від 02 квітня 2010 року № 115 (Порядок № 123).
Як встановлено судом, за результатами позапланової ревізії КРУ в Волинській області зроблено висновок про завищення Департаментом соціальної політики фактичних та касових видатків, відображених у звітах за 2009 рік та перший квартал 2010 року.
Відповідно до п.1.2 Інструкції з обліку коштів, розрахунків та інших активів бюджетних установ, затвердженої наказом Державного казначейства України від 26 грудня 2003 року N 242, касові видатки - це усі суми, проведені органом Державного казначейства або установою банку з реєстраційного, спеціального реєстраційного, поточного рахунку як готівкою, так і шляхом безготівкової оплати рахунків. Фактичні видатки - це видатки, проведені за рахунок бюджету тим чи іншим установам. До них включаються видатки, які проведені, але не оплачені через відсутність коштів, і такі, які обліковуються за місцем проведення видатків.
Згідно з п.1.2 Порядку № 8 та №123 фінансова звітність повинна бути достовірною. Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок та перекручень.
Із пояснень сторін з'ясовано, що завищення касових та фактичних видатків на загальну суму 5,42 тис. грн. стосуються висновків КРУ в Волинській області щодо виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною по досягнення трирічного віку громадянці ОСОБА_4, що відображено в акті від 31 травня 2010 року №040-23/011 (а.с.24-28).
Як вказано в акті ревізії (а.с.25-27), при перевірці особових справ про призначення державних соціальних допомог КРУ в Волинській області виявлено, що 04 лютого 2010 року рішенням Департаменту громадянці ОСОБА_4 призначена допомога по догляду за дитиною до трьох років у розмірі, що перевищує мінімальний, за період з 01 по 31 грудня 2009 у розмірі 221,33 грн. та з 01 січня по 31 травня 2010 року 407,33 грн. щомісячно. Крім того, ОСОБА_4 призначено допомогу у мінімальному розмірі (130,00 грн.) на період з 01 грудня 2009 року по 05 березня 2010 року та допомогу при народженні дитини на період з 01 грудня 2009 року по 31 березня 2010 року (620,00 грн. щомісячно). Призначення допомоги ОСОБА_4 проведено згідно з декларацією про майновий стан, в якій відсутня інформація про доходи члена сім'ї - чоловіка ОСОБА_5, чим порушено п.22 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (далі - Порядок № 1751). В матеріалах особової справи ОСОБА_4 наявний акт від 13 жовтня 2009 року перевірки цільового використання коштів по призначенню допомоги при народженні дитини, у якому вказано, що ОСОБА_5 проживає та працює у м. Нью-Йорк, США. Згідно з інформацією прикордонного загону від 31 травня 2010 року ОСОБА_4 у період з 08 січня по 31 травня 2010 року не перебувала в Україні, а в цей час їй було нараховано допомогу при народженні дитини у сумі 1860,00 грн. та допомогу по догляду за дитиною до трьох років у сумі 650,00 грн., що є порушенням п.п.10, 13, 17 Порядку № 1751 та призвело до зайвої виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до трьох років за січень-травень 2010 року.
КРУ в Волинській області зроблено висновок, що неврахування доходу члена сім'ї при визначенні розміру допомоги по догляду за дитиною до трьох років призвело до зайвого її нарахування і виплати за період з 01 грудня 2009 по 31 травня 2010 року з урахуванням проведеного перерахунку у сумі 2912,98 грн.; відсутність ОСОБА_4 з 08 січня по 31 травня 2010 року за місцем проживання унеможливило підтвердити факт догляду за дитиною, внаслідок чого зайво виплачено допомоги при народжені дитини та допомоги по догляду за дитиною за січень-травень 2010 року у сумі 2510,0 грн. Ці порушення призвели до завищення касових та фактичних видатків за КФК 090303 «Допомога на догляд за дитиною віком до трьох років» та КФК 090304 «Одноразова допомога при народженні дитини» у формі «Звіт про виконання загального фонду кошторису установи» за 2009 рік на суму 221,33 грн. та п'ять місяців 2010 року відповідно на 2686,65 грн. та 1860,00 грн., чим порушено вимоги п.1.2 Порядку № 8 та Порядку № 123.
Аналізуючи зібрані та досліджені в ході судового розгляду справи докази, суд вважає за необхідне зазначити, що ні у розпорядженні, ні в акті перевірки не вказано, як виявлені обставини вплинули на достовірність показників звіту, що становить суть встановленого відповідачем бюджетного правопорушення.
Суд критично оцінює висновки відповідача стосовно виплати допомоги громадянці ОСОБА_4 Як вбачається із матеріалів справи (а.с.18-22), призначення вказаних допомог позивачем здійснено у відповідності до Порядку №1751: на момент призначення ОСОБА_4 допомоги при народженні дитини вона набула такого права і подала для цього відповідні документи. Обстеженням побутових умов виховання дитини та її матеріального забезпечення, проведеного позивачем 13 жовтня 2009 року, порушень не виявлено, визначених законом підстав для припинення виплати такої допомоги ОСОБА_4 не було встановлено (а.с.23).
У відповідності до п. 22 Порядку №1751 Департаментом призначено ОСОБА_4 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку у розмірі, що перевищує мінімальний, на підставі поданих документів, в яких зазначено, що її чоловік не працює. Оскільки сумнівів в поданих документах не було, то додаткові дії для їх перевірки позивачем не проводились, що безпосередньо і не встановлено п. 22 Порядку.
Обґрунтування відповідачів щодо виявлених порушень при виплаті допомоги в цій частині ґрунтуються на припущеннях, а не на вимогах чинного законодавства. Акт обстеження матеріально-побутових умов від 07 травня 2010 року (а.с.87), проведеного працівниками Департаменту спільно з працівниками КРУ в Волинській області, не вказує на жодну із підстав, визначених у п. 13 та п.23 Порядку № 1751, за яких припиняється виплата допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку.
Крім цього, як вбачається із долученої до справи довідки від 23 червня 2010 року (а.с.29) ОСОБА_5 доходу із червня 2009 року не мав, що фактично засвідчує правильність призначення допомоги його дружині та правомірність дій позивача та свідчить про відсутність заподіяних фінансових збитків державі.
ОСОБА_4 не змінила місця проживання, а була тимчасово відсутня за місцем реєстрації. Перебуваючи тимчасово за кордоном, продовжувала догляд за дитиною, оскільки з інформації прикордонного загону від 31 травня 2010 року (а.с.83-86) відомо, що вона здійснила виїзд разом із сином. Ні Закон України від 21 листопада 1992 року N 2811-ХII «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», ні Порядок № 1751 не містить такої підстави для припинення виплати допомоги, як тимчасовий виїзд одного з батьків, який фактично здійснює догляд за дитиною, за кордон разом з дитиною. Актом обстеження матеріально-побутових умов від 05 липня 2010 року (а.с.30) додатково підтверджено цільове використання коштів, спрямованих на виплату державних допомог ОСОБА_4
Таким чином, висновки відповідача про безпідставність нарахування та виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною у розмірах, зазначених в акті перевірки (а.с.82) громадянці ОСОБА_4, не знайшли свого підтвердження, а отже, і висновки про завищення Департаментом касових та фактичних видатків на ці цілі є необґрунтованими.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Оцінюючи правомірність дій та рішення відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч.3 ст.2 КАС України, які відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судовим розглядом встановлено порушення зазначених критеріїв (вимог) відповідачем при прийнятті оскаржуваного розпорядження, а саме: розпорядження № 80 від 29 червня 2010 року про зупинення операцій з бюджетними коштами на рахунку Департаменту соціальної політики, що передбачає утримання установи, прийнято необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, нерозсудливо та без дотримання необхідного балансу між цілями, на досягнення яких спрямоване рішення та наслідками для прав та інтересів позивача, а тому є протиправним.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого розпорядження від 29 червня 2010 року № 80. Мотивація та докази, надані відповідачем у власних запереченнях, не дають суду підстав для висновків, які б спростовували доводи позивача та встановлені у справі обставини протиправності прийнятого ним розпорядження щодо зупинення операції з бюджетними коштами.
Приймаючи постанову у даній справі суд виходить з наданих повноважень, визначених п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, та враховує, що позивач оскаржує в судовому порядку правовий акт індивідуальної дії, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування розпорядження КРУ в Волинській області від 29 червня 2010 року № 80 про зупинення операцій з бюджетними коштами на рахунках, відкритих в органах державного казначейства Департаменту соціальної політики.
Водночас, суд вважає, що позов в частині визнання протиправними дій по зупиненню операцій з бюджетними коштами на рахунках, відкритих в органах державного казначейства Департаменту соціальної політики Луцької міської ради за бюджетною програмою, яка передбачає утримання установи не підлягає до задоволення. У позовній заяві ставиться вимога про скасування самого розпорядження, на підставі якого операції на рахунках позивача зупинялися, а тому у межах вирішення питання про законність та обґрунтованість цього рішення як акта індивідуальної дії суд уже надав правову оцінку, у розумінні ч.3 ст.2 КАС України, діям відповідача. Таким чином, на думку суду, дії по прийняттю даного розпорядження не потребують визнання протиправними, оскільки питання про правомірність зупинення операцій судом вирішено при розгляді вимоги про протиправність і скасування розпорядження від 29 червня 2010 року № 80.
Керуючись ст.ст. 2, 71, 160 ч.3, 162, 163 КАС України, на підставі Бюджетного кодексу України, Порядку зупинення операцій з бюджетними коштами, затвердженого наказом Державного казначейства України від 18 листопада 2002 року № 213, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження від 29 червня 2010 року № 80 про зупинення операцій з бюджетними коштами на рахунках, відкритих в органах державного казначейства Департаменту соціальної політики Луцької міської ради за бюджетною програмою, яка передбачає утримання установи..
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 21 серпня 2010 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ж.В. Каленюк