02 серпня 2010 рокуСправа № 2а-1778/10/0370
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Каленюк Ж.В.,
при секретарі судового засідання Ковальчуку С.В.,
за участю представника позивача Куцевича Я.В.,,
представника відповідача - Державної інспекції Державної інспекції з контролю за цінами у Волинській області - Глушко В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Управління Держкомзему у Ратнівському районі Волинської області до головного державного інспектора Державної інспекції з контролю за цінами у Волинській області Савлук Людмили Іванівни, Державної інспекції з контролю за цінами у Волинській області про визнання дій незаконними та скасування рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 21 травня 2010 року № 32-К,
Управління Держкомзему у Ратнівському районі Волинської області (надалі - управління Держкомзему, управління) звернулося з адміністративним позовом до головного державного інспектора Державної інспекції з контролю за цінами у Волинській області Савлук Л.І. (далі - державний інспектор Савлук Л.І.), Державної інспекції з контролю за цінами у Волинській області (далі - Держінспекція контролю за цінами, інспекція) про визнання дій незаконними та скасування рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 21 травня 2010 року № 32-К.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17 травня 2010 року Савлук Л.І. було відмовлено позивачу в ознайомленні з актом перевірки, позбавлено його можливості підписати акт і зробити запис про свої заперечення та одночасно додати письмові пояснення і документи з приводу викладеного в акті. Акт перевірки надійшов на адресу позивача лише 20 травня 2010 року та був зареєстрований за №01-07/245. З цих підстав, позивач вважає дії державного інспектора Савлук Л.І. протиправними.
На підставі вищевказаного акта перевірки 27 травня 2010 року на адресу позивача рекомендованим листом надійшло рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Волинській області № 32-К від 21 травня 2010 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, яким встановлено, що у період з 01 червня 2009 року по 01 вересня 2009 року позивачем неправомірно нараховувалася плата за надання висновків до технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку в розмірі 30,00 грн. за один висновок, тобто застосовувалися ціни (тарифи) за види послуг (робіт), які не передбачені визначеними нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки платних послуг, у зв'язку з чим вирішено вилучити у позивача 4620,00 грн. необґрунтовано одержаної виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та стягнути в доход державного бюджету штраф у сумі 9240,00 грн.
Позивач вважає рішення від 21 травня 2010 року № 32-К Держінспекції з контролю за цінами протиправними з таких підстав.
Відповідно до п. «ж» до ст.56 Закону України «Про землеустрій» технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, крім поділу та об'єднання земельних ділянок, включає «перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути». Згідно з п.1.16 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання держаних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, технічна документація зі складання державного акта на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою включає «висновок державного органу земельних ресурсів Держкомзему України про наявні обмеження на використання земельної ділянки».
Надання послуг державними органами земельних ресурсів, бюджетними установами та організаціями, які належать до їх сфери управління, на платній основі встановлено Порядком виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 листопада 2000 №1619. Розміри оплати цих послуг визначено спільним наказом Держкомзему, Міністерства фінансів, Міністерства економіки України від 15 червня 2001 року № 97/298/124 «Про затвердження розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг». Водночас, вартість надання послуги у формі видачі висновку до технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, не передбачено ні в Порядку, ні в Розмірах оплати. У п.6 Порядку встановлено, що виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг, вартість яких не встановлено, здійснюється на цінами, визначеними договорами. У зв'язку із наведеним, наказом начальника Управління затверджено розрахунок вартості видачі вказаного висновку у розмірі 30,0 грн. за один висновок. На підставі визначеної наказом вартості із замовниками укладалися договори. Об'єднання відповідачами як в акті, так і в рішенні, що оскаржено, послуг, що фактично надаються Управлінням, із послугами, що визначенні в п.9 таблиці 6.1 пп.6 Розмірів оплати є неприпустимим, оскільки Управління Держкомзему не керувалося цим нормативним актом, а діяло у відповідності до укладених за взаємною згодою сторін договорів.
Крім того, вказує, що Закон України «Про ціноутворення», на яке посилається у своєму рішенні Держінспекція контролю за цінами, поширюється на підприємства та організації, а Управління є органом державної влади зі статусом юридичної особи. Управління не одержувало виручку ( в тому числі необґрунтовану), оскільки кошти, які ним отримані на підставі укладених договорів, є доходом державного бюджету. За таких обставин підстави для покладання відповідальності на Управління взагалі відсутні.
Позивач просив визнати дії Савлук Л.І. щодо відмови в ознайомленні з актом перевірки протиправними, а рішення Держінспекції цін про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін від 21 травня 2010 року №32-К скасувати.
В письмових запереченнях проти адміністративного позову відповідач Савлук Л.І. його вимоги не визнала та вказала, що акт перевірки Управління Держкомзему 17 травня 2010 року по завершенню перевірки був пред'явлений його начальнику Присяжнюку В.В. для ознайомлення. Начальник управління попросив залишити акт перевірки для детального ознайомлення з викладеними у ньому фактами. У кінці дня начальник Управління повідомив, що не буде підписувати акт перевірки та не дозволив його реєструвати у канцелярії. Ці дії з боку начальника Управління Держкомзему змусили направити акт перевірки поштовим зв'язком: 18 травня 2010 року акт направлено рекомендованим листом.
Відповідач Савлук Л.І. зазначає, що залишивши акт перевірки 17 травня 2010 року начальнику Управління, фактично ознайомила його зі змістом акта.
Також в поданих суду письмових запереченнях проти адміністративного позову від відповідач - Держінспекція з контролю за цінами - адміністративний позов не визнав та пояснив, що інспекцією було проведено перевірку позивача на предмет додержання державної дисципліни цін при формуванні, встановленні та застосуванні тарифів на земельні роботи, про що складено акт від 17 травня 2010 року № 000781. Перевіркою встановлено, що у період з 01 червня 2009 року по 01 вересня 2009 року позивачем неправомірно нараховувалася плата за надання висновків до технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку в розмірі 30,00 грн. за один висновок, всього неправомірно нарахована плата та отримані кошти за надання 154 висновків на суму 4620,00 грн. Розділом 6 Розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг, які затверджені наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 15.06.2001 року № 97/298/124, не передбачено надання платних послуг з видачі висновків до технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, чого не заперечує позивач. Розміри оплати земельно-кадастрових робіт та послуг встановлюються Держкомземом за погодженням з Мінфіном та Мінекономіки. Позивач не вправі встановлювати такі ціни на підставі власного наказу. Таким чином, позивач застосовував ціни (тарифи) за види послуг (робіт), які не передбачені визначеними нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки платних послуг, що є порушенням державної дисципліни цін, а тому рішенням Держінспекції з контролю за цінами від 21 травня 2010 року № 32-К застосовано економічні санкції.
Відповідно до Держаного класифікатора України «Класифікація організаційно-правових форм господарювання» управління є організацією. Згідно зі ст.14 Закону України «Про ціни і ціноутворення» необґрунтовано одержана підприємством та організацією виручка в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню і зараховується в дохід відповідного бюджету із застосуванням штрафу у двократному розмірі необґрунтовано одержаної виручки за належністю, що спростовує висновки позивача про те, що ці кошти не є виручкою чи доходом, оскільки зараховуються до спеціального фонду державного бюджету і використовуються для відшкодування витрат, пов'язаних з виконанням, пов'язаних з веденням Державного земельного кадастру.
В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та просив визнати дії відповідача Савлук Л.І. щодо її відмови в ознайомленні з актом перевірки протиправними та скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Волинській області від 21 травня 2010 року № 32-К про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін у зв'язку із його протиправністю.
Представник відповідача, Державної інспекції з контролю за цінами у Волинській області, в судовому засіданні адміністративний позов не визнав з підстав, зазначених у письмовому запереченні проти адміністративного позову, просив в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Відповідач Савлук Л.І. у судове засідання 02 серпня 2010 року не прибула; у письмовому клопотанні просила розглядати справу за її відсутності.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Судом встановлено, що Державною інспекцією з контролю за цінами у Волинській області з 11 травня 2010 року по 17 травня 2010 року була проведена перевірка позивача з питань додержання державної дисципліни цін при формуванні, встановленні та застосуванні тарифів на земельні роботи, про що складено акт від 17 травня 2010 року №000781 (а.с.10-16). Перевіркою встановлено, що у період з 01 червня 2009 року по 01 вересня 2009 року позивачем неправомірно нараховувалася плата за надані послуги з підготовки висновків до технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку в розмірі 30,00 грн. за один висновок, всього неправомірно нарахована плата та отримані кошти за надання 154 висновків на суму 4620,00 грн.
Відповідно до п.3.3. Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03 грудня 2001 року N 298/519, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 18 грудня 2001 р. за N 1047/6238 (далі - Інструкція № 298/519) акти перевірок підписуються посадовими особами органів державного контролю за цінами, що здійснюють перевірки, і керівниками, головними (старшими) бухгалтерами суб'єктів господарювання, що перевіряються. У разі незгоди з фактами, викладеними в акті, керівник, головний (старший) бухгалтер підписують акт і можуть зробити запис про свої заперечення, одночасно додати письмові пояснення і мотивувальні документи. Один примірник акта передається керівникові перевіреного суб'єкта.
У разі відмови посадових осіб суб'єктів господарювання, що перевіряються, підписати акт посадові особи органів державного контролю за цінами роблять про це відмітку в акті перевірки. У цьому випадку один примірник акта передається до канцелярії перевіреного суб'єкта господарювання за вхідним номером або висилається поштою з повідомленням про вручення.
Із пояснень державного інспектора Савлук Л.І. у судовому засіданні 15 липня 2010 року вбачається, що 17 травня 2010 року по завершенню перевірки керівнику Управління Держкомзему у його робочому кабінеті доведено до відома результати перевірки та вручено акт перевірки для ознайомлення та підпису. Водночас акт не був підписаний посадовими особами позивача. Представник позивача Куцевич Я.В. підтвердив, що бесіда між державним інспектором Савлук Л.І. та начальником Присяжнюком В.В. відбувалася саме 17 травня 2010 року, однак заперечив факт передачі для ознайомлення акта перевірки. Як пояснила Савлук Л.І. акт відмови від підпису вона не склала. На думку суду, наявність чи відсутність акта відмови від підпису ніяким чином не впливає на права позивача. Копією квитанції Укрпошти про рекомендоване відправлення від 18 травня 2010 року та копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.136) підтверджується, що акт перевірки надіслано відповідачами 18 травня 2010 року та отримано позивачем 22 травня 2010 року, хоча із реєстраційного штампа на акті вбачається, що він зареєстрований позивачем 20 травня 2010 року. Разом з тим, позивач відмовився отримувати акт перевірки, який повторно надісланий йому рекомендованим листом з описом про вкладення 20 травня 2010 року, про що свідчить відмітка Укрпошти на конверті та довідка цеху обслуговування споживачів № 1центру поштового зв'язку № 3 Волинської дирекції ДП «Укрпошта» від 14 липня 2010 року № 1/4 (а.с.108, 117-118).
Дослідженими у судовому засідання доказами підтверджено, що державний інспектор Савлук Л.І. вчинила достатні та необхідні дії для ознайомлення позивача з актом перевірки від 17 травня 2010 року, а отримання акта перевірки не у день її завершення спричинено діями самого позивача.
З урахуванням наведеного суд критично ставиться до тверджень позивача про порушення його прав у зв'язку із ненаданням акта перевірки, що позбавило можливості подати заперечення на акт перевірки та надати письмові пояснення і мотивувальні документи з приводу викладеного в акті. У поясненнях представник позивача Куцевич Я.В. підтвердив, що у період з 20 по 27 травня 2010 року (з часу реєстрації акта по день прийняття рішення про застосування економічних санкцій) уже маючи акт перевірки позивач вказані вище права не реалізовував, будь-які документи у спростування фактів викладених в акті не надав Держінспекції з контролю за цінами.
Таким чином, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог позивача до державного інспектора Савлук Л.І.
За результатами розгляду матеріалів перевірки позивача, начальником Державної інспекції з контролю за цінами у Волинській області було прийнято рішення № 32-К від 21 травня 2010 року про вилучення у позивача 4620,00 грн. необґрунтовано одержаної виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та стягнення в дохід державного бюджету штраф у сумі 9240,00 грн. (а.с.17).
Відповідно до п.п. 1, 2, пп.11 п.4 Положення про управління Держкомзему у Ратнівському районі, затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 08 січня 2010 № 7, управління є територіальним органом Держкомзему, підзвітним та підконтрольним Держкомзему та відповідно головному управлінню у Волинській області. Управління у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Держкомзему, головного управління Держкомзему у Волинській області, а також цим Положенням. Управління відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює в установленому порядку надання платних послуг згідно з переліком, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, управління Держкомзему в районі вправі надавати за плату лише ті послуги, які передбачені затвердженим Кабінетом Міністрів України переліком.
Згідно із п. 2 Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 листопада 2000 року №1619 (далі - Порядок № 1619), виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг здійснюється на платній основі відповідно до поданих заяв та укладених договорів. Розгляд таких заяв проводиться в порядку, встановленому Держкомземом.
Відповідно до п.21 Повноважень центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 року №1548 (з наступними змінами та доповненнями), Держкомзем за погодженням з Мінфіном та Мінекономіки встановлює ціни (тарифи) на розроблення документації із землеустрою та проведення землеоціночних робіт.
Розміри оплати земельно-кадастрових робіт та послуг затверджені наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 15 червня 2001 року №97/298/124, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 року за №579/5770 (далі - Розміри оплати). Так, зокрема, у графі 9 таблиці 6.1 зазначених Розмірів встановлено лише вартість послуги з підготовки висновків з надання земельних ділянок у користування на замовлення фізичних осіб в розмірі 30,00 грн. за один примірник документа. В той же час, розділом 6 Розмірів оплати не визначено окремої плати за послуги з надання висновків стосовно погодження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, і це не заперечується представником позивача.
На підставі аналізу норм чинного законодавства та досліджених у судовому засіданні доказів суд приходить до висновку, що позивач вправі надавати висновки та інші документи, які повинна містити технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, у тому числі і на платній основі на підставі договорів із замовниками, однак лише з урахуванням цін (тарифів), визначених уповноваженим органом - Держкомземом за погодженням з Мінфіном та Мінекономіки. Водночас, позивач, вийшовши за межі повноважень, визначених Положенням про управління Держкомзему у Ратнівському районі, самостійно визначив вартість робіт та надання послуг з надання висновків до технічної документації щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, прийнявши наказ від 29 грудня 2008 року № 11 (а.с.115-116). Як вбачається зі змісту додатку 1 до наказу - розрахунку вартості виконання земельно-кадастрових робіт та надання на платній основі послуг, вартість, яких не встановлено в управлінні Держкомзему у Ратнівському районі, позивач встановив вартість послуг за видачу висновку до технічної документації щодо надання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку. При цьому розмір оплати цих послуг визначив на власний розсуд та включив витратні матеріали та витрати на оплату праці.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що у період з 01 червня 2009 року по 01 вересня 2009 року позивачем неправомірно нараховувалася плата за надання висновків до технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку в розмірі 30,00 грн. за один висновок, тобто застосовувалися ціни (тарифи) за види послуг (робіт), які не передбачені визначеними нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки платних послуг. Всього, як вбачається з розрахунку, що є додатком до акта перевірки від 17 травня 2010 року (а.с.132-134), за період з 01 червня по 01 вересня 2009 року видано 154 висновків до технічної документації щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, на загальну суму 4620,00 грн. Представник позивача даний факт не заперечує та підтвердив, що договори та висновки укладалися управлінням за єдиним зразком, який для прикладу використав відповідач в матеріалах перевірки (а.с.104-105).
Відповідно до ст. 14 Закону України від 03 грудня 1990 року 507-XII “Про ціни і ціноутворення” (N 507-XII) вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.
Щодо твердження позивача про те, що Управління Держкомзему не є ні підприємством, ні організацією, а тому на нього не поширюються положення Закону України «Про ціни і ціноутворення», то з цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.2 Закону N 507-XII цей Закон поширюється на всі підприємства й організації незалежно від форм власності, підпорядкованості і методів організації праці та виробництва. Таким чином, Закон не містить винятків стосовно сфери дії його норм, в тому числі і щодо територіальних управлінь Держкомзему.
Аналізуючи зміст Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. N 118 (зі змінами і доповненнями), вбачається, що поняття «підприємства й організації» є узагальненими щодо юридичних осіб всіх форм власності та організаційно-правових форм господарювання. З довідки серії АБ № 046882/40 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.8) слідує, що Управління Держкомзему належить до сектору загального державного управління, який включає всі державні установи та всі неринкові некомерційні організації (НКО), які контролюються і в основному фінансуються органами державного управління, про що зазначається в Класифікації інституційних секторів економіки України, затвердженій наказом Державного комітету статистики України від 18 квітня 2005 року N 96.
Отже, надання послуг фізичним та юридичним особам управлінням Держкомзему, які випливають із повноважень, визначених Положенням про нього, регулюється державою, а тому є сферою контролю за додержанням державної дисципліни цін.
Згідно із пунктом 1.4 Інструкції про порядок застосування економічних санкцій та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03 грудня 2001 року № 298/519, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238, підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб'єктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства. Порушенням порядку встановлення і застосування цін, за які накладаються економічні санкції, є, зокрема, застосування цін (тарифів) суб'єктами господарювання за види послуг (робіт), які не передбачені визначеними нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки платних послуг. Як передбачено пунктами 1.6, 2.1, 3.1 зазначеної Інструкції, необґрунтовано одержані суб'єктами господарювання, унаслідок порушень порядку встановлення і застосування цін, суми виручки та штрафи підлягають вилученню згідно із законодавством на підставі рішень, прийнятих органами державного контролю за цінами. Необґрунтовано одержана сума виручки, що підлягає вилученню в дохід бюджету, обчислюється при неправомірному застосуванні цін (тарифів) суб'єктами господарювання за види послуг (робіт), які не передбачені визначеними нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки платних послуг, як уся сума незаконно стягнутих коштів. Державна інспекція з контролю за цінами та державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі приймають рішення про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій у порядку, передбаченому законодавством. Підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами.
Судом встановлено, що у період з 01 червня 2009 року по 01 вересня 2009 року позивачем неправомірно застосовувалися ціни (тарифи) за види послуг (робіт), які не передбачені визначеними нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки платних послуг в частині нараховування плати за надання висновків до технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку.
Відповідно до п.7 Порядку № 1619 кошти, отримані за виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі, зараховуються до спеціального фонду державного бюджету і використовуються на відшкодування витрат, пов'язаних з виконанням робіт з ведення Державного земельного кадастру, на здійснення заходів, пов'язаних з організацією виконання земельно-кадастрових робіт і наданням платних послуг державними органами земельних ресурсів, та заходів з утримання таких органів. Отже, кошти, отримані Управлінням Держкомзему, не зараховані до загального фонду державного бюджету, а використовуються на заходи з утримання управління.
На підставі наведеного суд приходить до висновку, що Держінспекція з контролю за цінами в межах наданих повноважень та з дотриманням чинного законодавства України на підставі акту перевірки від 17 травня 2010 року № 000781 правомірно прийняла рішення від 21 травня 2010 року № 32-К про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін про вилучення у позивача 4620 грн. 00 коп. необґрунтовано одержаної виручки та стягнення в дохід державного бюджету штрафу в розмірі 9240 грн. 00 коп.
Судом не встановлено підстав для визнання протиправним та скасування рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Волинській області від 21 травня 2010 року № 32-К про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, а тому позовні вимоги у цій частині до задоволення не підлягають також.
Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 162, 163 КАС України, на підставі Закону України “Про ціни і ціноутворення”, Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.11.2000 року № 1619, суд
В задоволенні адміністративного позову Управління Держкомзему у Ратнівському районі Волинської області до головного державного інспектора Державної інспекції з контролю за цінами у Волинській області Савлук Людмили Іванівни, Державної інспекції з контролю за цінами у Волинській області про визнання дій незаконними та скасування рішення від 21 травня 2010 року № 32-К про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі з 06 серпня 2010 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Ж.В.Каленюк