справа №4-с-46/10
22 вересня 2010 року Печерський районний суд м. Києва
в складі головуючого судді: Козлова Р.Ю.
за участю секретаря - Адерейко Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на дії старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві Мойсеєнка Володимира В'ячеславовича,
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 31 грудня 2010 року, ухваленим у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про зобов'язання укласти договір та стягнення грошової суми, позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено . Дане рішення суду першої інстанції набрало законної сили і 16 липня 2010 року старшим державним виконавцем ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві Мойсеєнком В.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виданого на підставі вказаного рішення виконавчого документа.
З огляду на те, що боржник ОСОБА_2 на адміністративній території Печерського району м. Києва не проживає, 22 липня 2010 року її представник звернувся до державного виконавця з клопотанням про направлення виконавчого листа за місцем проживання боржника у м. Донецьк. Посилаючись на те, що всупереч положенням ст.20 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець не направив зазначені матеріали за місцем проживання ОСОБА_2, заявник просив суд скасувати постанову про виконавче провадження.
У судовому засіданні представник ОСОБА_2 підтримав подану скаргу.
Представник заінтересованої особи ОСОБА_4 заперечував проти задоволення скарги.
Державний виконавець у судове засідання не з'явився, про час та місце його проведення повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Заслухавши пояснення учасників процесу, показання допитаних як свідків представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5, ОСОБА_6, дослідивши матеріали даної справи, засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження, наданий заявником відеозапис камери спостереження, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої скарги.
Згідно ст. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до провадження виконавчих дій, мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Судом встановлено, що 16 липня 2010 року старшим державним виконавцем ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві Мойсеєнком В.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого документа, виданого на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва від 31 грудня 2010 року у справі № 2-3494/09 . Як вбачається зі змісту даної постанови, визначаючи територіальну підвідомчість даного виконавчого провадження державний виконавець виходив з того, що адресою боржника ОСОБА_2 є АДРЕСА_1.
Свідок ОСОБА_6 повідомив суду, що у серпні 2010 року державний виконавець Мойсеєнко В.В. запропонував йому взяти участь у вчиненні виконавчої дії з опису заарештованого майна у якості понятого, на що він погодився. В цей же день, разом з виконавцем та представником стягувача він прибув на бул. Л.Українки за адресою боржника. Біля квартири боржника, яка розташована на 4-му чи 5-му поверсі багатоквартирного будинку, вони зустріли раніше невідому йому особу, якій державним виконавцем також було запропоновано бути понятим при проведенні виконавчих дій. Після цього державний виконавець декілька разів подзвонив у дзвінок біля вхідних дверей даної квартири, однак двері відчинено не було. Будь-яких ознак присутності мешканців квартири у даному жилому приміщенні вони не виявили. Після цього вони двічі чи тричі відвідували вказану адресу, однак жодного разу вхідні двері відчинено не було.
Допитаний як свідок представник заінтересованої особи ОСОБА_4 - ОСОБА_5 повідомив суду, що, маючи статус представника стягувача, він був безпосереднім очевидцем вищевказаних подій та надав суду аналогічні показання.
Обґрунтовуючи подану скаргу заявник посилається на те, що оскільки місце проживання боржника знаходиться поза межами адміністративної території Печерського району м. Києва, державний виконавець ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві не вправі був виносити постанову про відкриття виконавчого провадження.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна . Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.
Оскільки, як вбачається з матеріалів справи та проти чого не заперечував заявник, розташована на території Печерського району м. Києва квартира АДРЕСА_1 на праві власності належить боржнику ОСОБА_2, оскаржуване рішення державного виконавця про відкриття виконавчого провадження за місцезнаходженням майна боржника узгоджується з вищенаведеною нормою закону.
Крім того суд надає оцінку тій обставині, що згідно матеріалів даної цивільної справи, в усіх письмових зверненнях ОСОБА_2 до суду адреса «АДРЕСА_1» зазначається вказаною особою як місце її постійного проживання.
Посилання заявника про те, що державний виконавець не мав права виносити оскаржувану постанову через невідповідність виконавчого документу вимогам закону не можуть бути прийняті до уваги, оскільки виданий Печерським районним судом м. Києва виконавчий лист №2-3494/09 за своїми формою і змістом відповідає положенням ст.19 вищевказаного Закону.
Оскільки судом не встановлено будь-яких обставин, які б свідчили про наявність підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження на момент прийняття державним виконавцем оскаржуваного рішення, скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 383-389 ЦПК України, ст.19,20 Закону України «Про виконавче провадження», суд -
Скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на дії старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві Мойсеєнка Володимира В'ячеславовича - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом п'яти з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається потягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя