Справа № 2-384/2010 р.
09 вересня 2010 року Менський районний суд
Чернігівської області
в складі:
головуючого судді Парфененко О.Я.,
при секретарі Зубкович Н.Ф.,
з участю позивачки ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4,
представника відповідача ВАТ «Страхове товариство „Гарантія” - Ткаченка В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мена Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ВАТ «Страхове товариство „Гарантія”, третя особа ліквідаційна комісія ТОВ «Комунтехсервіс» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок скоєння злочину, суд
ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, зазначила, що 26 грудня 2008 року з вини відповідача ОСОБА_2 сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої вона отримала тяжкі тілесні ушкодження й тривалий час знаходилась на лікуванні, з 15.07.2009р. їй була встановлена друга група інвалідності, а з 1 серпня 2010 року - третя група інвалідності. Вироком Менського районного суду Чернігівської області від 8 вересня 2009 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, а також частково задоволено цивільний позов та стягнуто з ТОВ «Комунтехсервіс» 14977,13 грн. матеріальної шкоди та 12000,00 грн. моральної шкоди. Але вказане рішення не виконане, так як ТОВ «Комунтехсервіс» припинило господарську діяльність, на підприємстві працює ліквідаційна комісія, тому позивачка просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, а також втрачений заробіток в сумі 14989,03 грн. та моральну шкоду в сумі 12000,00 грн..
В судовому засіданні позивачка заявлені вимоги підтримала, посилаючись на обставини, викладені у письмовій заяві. Просила позов задоволити.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 позов не визнали. Просили відмовити в задоволенні позову, оскільки фактично питання про відшкодування на користь позивачки матеріальної та моральної шкоди вже вирішувалось Менським районний судом Чернігівської області, який Вироком від 8 вересня 2009 року частково задоволив цивільний позов позивачки та стягнув з ТОВ «Комунтехсервіс» 14977,13 грн. матеріальної шкоди та 12000,00 грн. моральної шкоди, просять прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача ВАТ «Страхове товариство „Гарантія” - Ткаченко В.П. позов не визнав, оскільки спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав вже розглядався Менським районним судом і по ньому прийняте рішення, яке вступило в законну силу, вважає , що позов має бути залишений без розгляду.
Представник третьої особи ліквідаційної комісії ТОВ «Комунтехсервіс» в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.
Суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника третьої особи ліквідаційної комісії ТОВ «Комунтехсервіс».
Заслухавши пояснення позивачки, відповідача, представників відповідачів та дослідивши надані суду докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За приписами ст. 1172 ЦК вбачається, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Згідно із ч.2 ст. 1187 шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Судом встановлено, що вироком Менського районного суду Чернігівської області від 8 вересня 2009 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
У даній кримінальній справі позивачкою 31.07.2009р. був заявлений цивільний позов до ОСОБА_2 та ЗАТ «Менський комунальник» про відшкодування шкоди, завданої злочином, у тому числі матеріальної в сумі 14977,13 грн. та моральної в сумі 20000,00 грн.. При розгляді кримінальної справи відповідач ЗАТ «Менський комунальник» спочатку був замінений належним цивільним відповідачем ПП «Менакомтранс». 27.08.2009р. відповідач ПП «Менакомтранс» був замінений належним цивільним відповідачем ТОВ «Комунтехсервіс».
Вироком Менського районного суду Чернігівської області від 8 вересня 2009 року позов задоволено частково та стягнуто з ТОВ «Комунтехсервіс» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 14977,13 грн. та моральну шкоду в сумі 12000,00 грн.. В апеляційному порядку вирок в частині задоволення цивільного позову не оскаржувався. Вирок набрав законної сили 29 жовтня 2009 року.
Відповідно до п.4 ст.61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
На виконання Вироку Менського районного суду від 8 вересня 2009 року,був виданий виконавчий лист № 1-63 від 10.11.2009р. та здійснювалось виконавче провадження. 22.02.2010р. виконавче провадження закінчене у зв'язку із самоліквідацією ТОВ «Комунтехсервіс», виконавчий лист направлено до ліквідаційної комісії ТОВ «Комунтехсервіс». Постанова про закінчення виконавчого провадження від 22.02.2010р. не оскаржувалась.
Згідно принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.11ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до норм ЦПК, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.2, 4 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обов'язок доказування і подання доказів процесуальним законом (ст.60 ЦПК) покладено на сторони.
Однак, будь-яких доказів, заслуговуючих на увагу, на підтвердження понесених витрат на продовження лікування та інших витрат пов'язаних з ДТП, позивачка суду не надала.
Суд вважає, що позовні вимоги заявлені, в частині стягнення матеріальної шкоди заподіяної внаслідок злочину, є необгрунтованими і не підлягають задоволенню.
Що ж до вимоги позивачки, щодо відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок злочину, то суд вважає, що вони не грунтуються на законі і не підлягають задоволенню.
Згідно п.5 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом, також ч.1 ст.1168 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Оскільки позов ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди задоволено вироком суду, позивачка ОСОБА_1 нових доказів не надала, то вона втратила право повторного звернення з аналогічним позовом.
На підставі наведеного та керуючись п.5 ст. 23, ст.1168, 1172 ЦК України, ст.10, 11, 57, 60, 61, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ВАТ страхове товариство „Гарантія”, третя особа ліквідаційна комісія ТОВ «Комунтехсервіс» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок скоєння злочину - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення.
Суддя О.Я. Парфененко