2 вересня 2010 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого-судді Ярмолюка О.І.,
суддів Власенка О.В., Юзюка О.М.,
при секретарі: Дідик А.Б.
розглянула в порядку ст. 304-1 ЦПК України цивільну справу № 22ц-2020 за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в місті Хмельницькому на постанову Хмельницького міськрайонного суду від 30 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Хмельницькому про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни”.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів
15 січня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому про стягнення недоплаченої надбавки до пенсії в сумі 244 грн. 20 коп. за період з листопада по грудень 2009 року включно. Зазначив, що має статус дитини війни і у вказані періоди було передбачено підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, яке відповідач не виплачує. ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги та просив стягнути на його користь з управління Пенсійного фонду України в місті Хмельницькому недоплачену надбавку до пенсії в сумі 819 грн. 90 коп. за період з жовтня 2009 року по березень 2010 року включно.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 30 березня 2010 року позов задоволено частково. Цією постановою зобов'язано управління Пенсійного фонду України в місті Хмельницькому провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з врахуванням його права на підвищення пенсії як дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з жовтня 2009 року по березень 2010 року включно та стягнуто заборговану суму з урахуванням інфляції.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в місті Хмельницькому просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому управління зазначило, що підвищення до пенсії виплачено позивачці у відповідності до вимог чинного законодавства та в межах бюджетних асигнувань, а суд безпідставно не взяв до уваги, що положення ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” про мінімальний розмір пенсії за віком не застосовуються при обрахунку підвищення до пенсії дітям війни.
Головуючий у першій інстанції - Вітюк В.Ж. Справа № 22ц-2020
Доповідач - Власенко О.В. Категорія № 57
Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
У відповідності з ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст.10, ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом вірно встановлені фактичні обставини справи, дана їм правильна оцінка, а його висновки узгоджуються з матеріалами справи і відповідають закону.
Встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, якому на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років, а тому, у відповідності з вимогами ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», він має статус дитини війни.
У 2008 році позивач отримував підвищення до пенсії: з 1 січня 2008 року - 47 грн., з 1 квітня 2008 року - 48 грн. 10 коп., з 1 липня 2008 року - 48 грн. 20 коп., з 1 жовтня 2008 року - 49 грн. 80 коп.
Дані обставини підтверджуються паспортом громадянина України та довідкою щодо розміру виплаченого підвищення до пенсії.
Частиною 2 статті 8 і частиною 3 статті 22 Конституції України визначено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст. 3 ч. 2 і ст. 7 Закону № 2195-ІV державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно зі ст. 6 Закону № 2195-ІV (у редакції на час набрання ним чинності - 1 січня 2006 року) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» зупинено на 2007 рік дію вказаної норми, а статтею 111 цього Закону було установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення ст.ст. 71 п. 12, 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» визнані такими, що не відповідають Конституції України. Ці норми діяли з 1 січня 2007 року до 9 липня 2007 року і у відповідності до ст. 152 ч. 2 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Після цього відновили дію положення статті 6 Закону № 2195-ІV.
Пунктом 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону № 2195-ІV і статтю 6 викладено у такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 вказані зміни визнані неконституційними і положення пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які діяли з 1 січня 2008 року до 22 травня 2008 року, втратили чинність.
З того часу відновили дію положення статті 6 Закону № 2195-ІV у попередній редакції. Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» ці положення не змінювались.
Отже, з 9 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року і з 22 травня 2008 року до цього часу особи, які набули статусу дитини війни, мають право на підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Оцінивши в сукупності надані докази, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про невиплату позивачу підвищення до пенсії у належних розмірах за період з жовтня 2009 року по березень 2010 включно.
Доводи УПФ щодо правомірності своїх дій при нарахуванні та виплаті вказаного підвищення в межах бюджетних асигнувань є безпідставними.
Відсутність бюджетного фінансування доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону № 2195-ІV, не може бути причиною невиконання покладених на УПФ зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Посилання УПФ на чинність постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою визначаються розміри підвищення до пенсії дітям війни (п. 8), не можуть бути взяті до уваги, оскільки дана постанова суперечить положенням Закону № 2195-ІV, який має вищу юридичну силу.
Також судом правильно не були взяті до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону № 2195-ІV.
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
В силу ст. 2 ч. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону № 2195-ІV застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 ч. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Положення частини 3 цієї статті не є перешкодою для застосування зазначеної величини, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком.
Давши належну оцінку вказаним обставинам, іншим наявним в справі доказам, суд першої інстанції обґрунтовано, у відповідності з матеріалами справи та законом, частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, містять посилання на обставини, які з достатньою повнотою досліджувались судом, тому колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду першої інстанції, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.
Керуючись ст. ст. 304-1, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Хмельницькому відхилити.
Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)
З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду О.В.Власенко