28 липня 2023 року
м. Київ
справа № 280/787/21
провадження № К/990/24969/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Смоковича М. І., перевіривши касаційну скаргу Запорізької обласної прокуратури на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні,
Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 22 лютого 2022 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2023 року, частково задовольнив позовні вимоги: (1) визнав протиправною бездіяльність Запорізької обласної прокуратури щодо ненарахування та невиплати на користь ОСОБА_1 вихідної допомоги при звільненні в розмірі середнього місячного заробітку; (2) зобов'язав Запорізьку обласну прокуратуру нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні у розмірі 20595,12 грн; (3) стягнув із Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29 грудня 2020 року по 22 лютого 2022 року в сумі 20595,12 грн.
11 липня 2023 року відповідач подав (засобами поштового зв'язку) касаційну скаргу на зазначені судові рішення.
Під час постановлення цієї ухвали суд керувався таким.
За частиною першою статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються: 4) підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Отож під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржник зазначив пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, у зв'язку з чим пояснив, що суди не зважили на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 31 січня 2018 року у справі № 820/1119/16 - щодо застосування статей 40, 44 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), а також у постановах від 20 червня 2019 року у справі № 802/28/16-а, від 27 липня 2019 року у справі № 823/761/17, від 25 червня 2020 року у справі № 440/2896/19 - щодо застосування статті 117 КЗпП України.
З приводу покликання скаржника на правові висновки, написані у постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі № 820/1119/16, як приклад, з погляду скаржника, правильного застосування статей 40, 44 КЗпП України у зіставленні з окремими нормами Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон № 113-ІХ), на підставі яких була звільнена (за наслідками атестації) позивачка, треба зауважити таке.
У цій постанові Верховного Суду немає і не могло бути - з уваги на період виникнення спірних правовідносин у справі № 820/1119/16 - правового висновку щодо застосування положень статей 40, 44 КЗпП України (щодо виплати вихідної допомоги) у контексті звільнення прокурора з підстав і в порядку, визначених Прикінцевими і перехідними Закону № 113-ІХ, який прийнятий у 2019 році, тобто значно пізніше, ніж виник спір у тій справі. З цієї причини суд не може вважати висловлені у цій постанові висновки прикладом правильного застосування названих положень КЗпП України у вимірі спірних правовідносин, які настали внаслідок звільнення позивачки за результатами атестації, які, треба додати, не є подібні - ані за суттю, ані за нормативним регулюванням - до тих, які розглядалися у справі № 820/1119/16.
Щодо покликання на постанови Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 802/28/16-а, від 27 липня 2019 року у справі № 823/761/17, від 25 червня 2020 року у справі № 440/2896/19 в аспекті стягнення середнього заробітку на підставі статті 117 КЗпП України за час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні ще до остаточного розрахунку (тобто до факту виплати вихідної допомоги, з позовом про стягнення якої звернулася позивач в цій справі), то ці постанови стосуються судових рішень, в яких розглядалося питання про дотримання строку звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку на підставі статті 117 КЗпП України, які - позаяк формувалися за інакших фактичних обставин справи - не можна визнати такими, що містять правову позицію, на яку мали б орієнтуватися суди попередніх інстанцій під час вирішення цієї справи, коли застосовували положення статті 117 КЗпП України.
З уваги на приписи статті 341 КАС України доводи та вимоги касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, визначають межі касаційного перегляду. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, адже цей обов'язок покладений на особу, яка оскаржує судові рішення в касаційному порядку. Водночас недотримання вимог процесуального закону щодо змісту касаційної скарги в цій частині перешкоджає допуску справи до касаційного розгляду.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Зважаючи на наведене касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
1. Касаційну скаргу Запорізької обласної прокуратури на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2022 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні повернути особі, яка її подала.
2. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не оскаржується.
Суддя М. І. Смокович