28 липня 2023 року
м. Київ
справа № 160/12653/22
провадження № К/990/25041/23
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Смоковича М. І., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 4 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив: (1) визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Дніпропетровської області (далі - ГУ НП у Дніпропетровській області) в частині звільнення позивача з поліції, а саме з ГУ НП в Дніпропетровській області; (2) скасувати накази ГУ НП в Дніпропетровській області № 93о/с від 27 січня 2022 року та № 109к від 24 січня 2022 року в частині звільнення ОСОБА_1 з поліції та зобов'язати ГУ НП в Дніпропетровській області видати новий наказ про поновлення позивача на посаді, яку він займав у ГУ НП в Дніпропетровській області з 27 січня 2022 року з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 14 грудня 2022 року, яке залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 4 травня 2023 року, відмовив у задоволенні позовних вимог.
На ці судові рішення позивач 12 липня 2023 року подав (засобами поштового зв'язку) касаційну скаргу, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Окрім того, скаржник просить поновити строк звернення до суду з цією касаційною скаргою.
Під час постановлення цієї ухвали суд керувався таким.
За частиною першою статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються: 4) підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Отож під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Підставою для касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржник зазначив пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, у зв'язку з чим пояснив, що суди попередніх інстанцій не зважили на правові висновки Верховного Суду щодо застосування статті 18 («Основні обов'язки поліцейського») Закону України від 2 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII), висловлені у постановах від 28 лютого 2020 року у справі № 818/1274/17, від 2 грудня 2020 року у справі № 420/5368/18, від 9 лютого 2022 року у справі № 160/12290/20.
Обґрунтування заявлених підстав касаційного оскарження побудоване головним чином на тому, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки матеріалам службового розслідування, внаслідок чого дійшли поспішного і необґрунтованого висновку про наявність в діях позивача складу дисциплінарного проступку, за який до нього застосували дисциплінарне стягнення.
Покликання на постанови Верховного Суду, які позивач в цьому контексті зазначив як приклад правильного застосування норм статті 18 Закону № 580-VIII, у зіставленні з доводами касаційної скарги в цьому зв'язку дають підстави вважати, що порушення норм матеріального права, які, з погляду скаржника, спричинили неправильне вирішення справи по суті, полягають у тому, що суди попередніх інстанцій оцінили докази у цій справі, встановили обставини й зробили відповідні висновки інакше, аніж у справах, судові рішення касаційного суду у яких зазначені як приклад правильного правозастосування.
Однак таке обґрунтування не містить пояснення в чому проявилося неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм статті 18 Закону № 580-VIII (та яких саме) у вимірі спірних правовідносин, адже різне вирішення спорів за схожих правовідносин і нормативного регулювання, надто коли йдеться про наявність в діях особи складу правопорушення як підстави для юридичної відповідальності, може бути обумовлене різними фактичними обставинами, які впливали на оцінювання певної правової ситуації загалом й таким чином спонукали до відповідних (неоднакових) висновків по суті порушених у позові питань, що не може вважатися різним правозастосуванням.
З уваги на вимоги статті 341 КАС України варто зауважити, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - в межах заявлених доводів і вимог - на підставі встановлених фактичних обставин справи і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Доводи, якими позивач обґрунтовує наявність підстав для перегляду судових рішень в цій справі відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, й ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, окрім того, про що написано вище, вимагають від суду касаційної інстанції також дослідження доказів і з'ясування обставин справи, що не дозволяється на стадії касаційного перегляду.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Зважаючи на наведене касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтями 328, 330, 332 КАС України,
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 4 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії повернути особі, яка її подала.
2. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не оскаржується.
Суддя М. І. Смокович