Єдиний унікальний номер справи 756/4331/17-ц
Провадження №22-ц/824/1466/2023
28 липня 2023 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 22 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» про відшкодування матеріальної шкоди,
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , у якому просила стягнути з останнього 77 400 грн. завданого матеріального збитку в результаті ДТП.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 19.01.2017 року ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Chevrolet» р/н НОМЕР_1 в с. Хотянівка, Вишгородського району, Київської області не врахував дорожню обстановку та скоїв зіткнення з автомобілем «Volkswagen» р/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3 , який належить позивачу, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 15.02.2017 року ОСОБА_2 визнаний винуватим у вчиненні вищевказаної ДТП.
В обґрунтування розміру заподіяної матеріальної шкоди позивач посилається на ремонтну калькуляцію №11/17/ФО від 01.03.2017 pоку, за якою вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen» р/н НОМЕР_2 становить 76 200 грн., а вартість визначення розміру матеріального збитку склало 1200 грн.
З урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача на свою користь просить стягнути вартість матеріального збитку у розмірі 77 400 грн. із заподіювача шкоди ОСОБА_2 та із страхової компанії ПАТ «СК «Універсальна», а також витрати на правову допомогу у розмірі 16 422 грн.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 22 листопада 2021 року відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач направила апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, вказала, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
01.08.2022 року до Київського апеляційного суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Згідно із ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки у справі ціна позову становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму, а дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання.
У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до положень ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання встановлених законом умов) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне:
В ході розгляду справи судом було встановлено, що 13.06.2016 року між ОСОБА_2 та ПАТ «СК «Універсальна» укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, про що було видано Поліс №АЕ/8814599.
19.01.2017 року ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Chevrolet» р/н НОМЕР_1 в с. Хотянівка, Вишгородського району Київської області, не врахував дорожню обстановку та скоїв зіткнення з автомобілем «Volkswagen Transporter» р/н НОМЕР_2 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 15.02.2017 року ОСОБА_2 визнаний винуватим у вчиненні вищевказаної ДТП.
Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_1 заявляла, що ОСОБА_2 (завдавач шкоди) та ПАТ «СК «Універсальна» несуть солідарну відповідальність за завдану шкоду.
З такими твердженням позивача колегія суддів апеляційного суду погодитись не може.
Відповідно до частин першої і другої статті 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
Згідно із частинами першою та другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Статтею 29 та пунктом 32.7 статті 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Таким чином, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом і договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а вартість складників аварійно пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу.
Особа, яка має право на отримання відшкодування, може вимагати від страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності виплати страхового відшкодування в розмірі повної вартості відновлювального ремонту з урахування коефіцієнта фізичного зносу.
Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Знос пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків) (пункт 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»).
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки її частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження 14-176цс18) зроблено висновок, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з позицією позивача щодо наявності в чинному законодавстві України регламентації права потерпілої внаслідок ДТП особи вимагати відшкодування спричиненої їй шкоди у розмірі вартості витрат на відновлення стану майна, в якому воно перебувало до такого ДТП. При цьому, якщо в ході ремонту були використані нові деталі, розмір відшкодування може бути визначений у розмірі вартості фактично проведеного ремонту.
В той же час розмір спричиненої шкоди та вартість фактично проведеного ремонту підлягає доказуванню в ході розгляду справи.
З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_2 та ПАТ «СК «Універсальна» укладено Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, про що було видано Поліс №АЕ/8814599. Згідно вказаного страхового полісу ліміт відповідальності становить 100 000 грн., а франшиза - 510 грн.
Звертаючись до суду, позивач стверджувала, що фактична вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volkswagen» р/н НОМЕР_2 становила 76 200 грн.
З матеріалів справи вбачається, що до заяви про забезпечення позову позивач надала копію договору про придбання запчастин від 05.04.2017 року та акт виконаних робіт (наданих послуг) від 14.04.2017 року. В той же час такі документи подавалися лише до заяви про забезпечення позову і лише для суду, доказів направлення таких документів іншим учасникам справи матеріали справи не містять, на чому наголошував і сам відповідач.
Відповідно до ч. 9 ст. 83 ЦПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.
З огляду на вищевказані правові норми, апеляційний суд виходить із недоведеності позивачем факту здійснення ремонтних робіт автомобіля в зазначеному нею розмірі.
Згідно наявного у матеріалах справи Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 01.03.2017 року №11/17/ФО ТОВ «Агенції «Експертиза та оцінка» вартість матеріального збитку, завданого в результаті ДТП власнику Volkswagen Transporter» р/н НОМЕР_2 , складає 27 570 грн. 01 коп.
Верховний Суд у постанові від 28 лютого 2018 року у справі №757/22706/15-ц (провадження № 61-4507св18) дійшов висновку, що у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику, виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає ПДВ, в межах суми страхового відшкодування. У разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілим, а спрямовуються на придбання у платника ПДВ послуг з ремонту, заміщення, відтворення застрахованого об'єкта, які мають бути використані в процесі його ремонту, то розрахунок суми виплати на таке придбання здійснюється з урахуванням сум ПДВ, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком.
Таким чином, судом встановлено, що 27 570, 01 грн. - це розмір доведеної в рамках справи шкоди, який має відшкодовувати страхова компанія за виключенням франшизи (510, 00 грн.), яка підлягає відшкодуванню за рахунок особи, що фактично спричинила ДТП. 27 570, 01 грн. - 510, 00 грн. = 27 060, 01 грн. Вказана сума має бути зменшена на вже врахований у ній (згідно звіту від 01.01.2017 року) розмір ПДВ (27 060, 01 грн. ? 5/6 = 22 550, 00 грн.). Саме така сума і підлягає стягненню зі страхової компанії.
Колегія суддів апеляційного суду також не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення зі страхової компанії страхового відшкодування у зв'язку з пропуском позивачем однорічного строку звернення до страхової компанії. Такий пропущений строк може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування лише за умови, якщо такий пропуск унеможливить проведення передбачених законом процедур.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) зроблено наступні висновки:
З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі. У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку.
В даному випадку винуватець ДТП вчасно повідомив страхову компанію про факт заподіяння ним шкоди позивачу, відтак у ПАТ «СК «Універсальна» були всі об'єктивні можливості для відповідного розслідування такого страхового випадку. Позивач фактично з пропуском однорічного строку від дня вчинення ДТП повідомив лише реквізити для сплати страхового відшкодування, що об'єктивно не може перешкоджати виконанню інших страхових процедур.
У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення серед іншого є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач заявив до стягнення 77 400, 00 грн. Судовий збір за подання позовної заяви до суду першої інстанції становив 774, 00 грн., за подання апеляційної скарги - 1 161, 00 грн., а всього 1 935, 00 грн. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено на 29,79%, а тому позивачу підлягає відшкодуванню 576, 44 грн., з яких: 13,03 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_2 та 563, 41 грн. з ПАТ «СК «Універсальна».
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 22 листопада 2021 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) 510 (п'ятсот десять) гривень 00 коп. шкоди завданої ДТП та 13 (тринадцять) гривень 03 коп. судового збору, а разом 523 (п'ятсот двадцять три) гривні 03 коп.
Стягнути з публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» (01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, 9, код ЄДРПОУ 20113829) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) 22 550 (двадцять дві тисячі п'ятсот п'ятдесят) гривень 00 коп. шкоди завданої ДТП та 563 (п'ятсот шістдесят три) гривні 41 коп. судового збору, а разом 23 113 (двадцять три тисячі сто тринадцять) гривень 41 коп.
В задоволені решти позовних вимог - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів крім випадків, передбачених ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий С.О. Журба
Судді: Т.О. Писана
К.П. Приходько