Справа № 761/32260/19
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/1483/2023
21 липня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Борисової О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 вересня 2022 року (суддя Притула Н.Г.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві про стягнення суми,
встановив:
у серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 10 613грн 11коп.
Мотивуючи позовні вимоги, позивачка посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_2 і 10 серпня 2018 року вона отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого вона є спадкоємцем майна її матері, яке складається з недоотриманої пенсії в сумі 51 930,51грн.
Позивачка зазначала, що 25 вересня 2018 року звернулась до відповідача із заявою про виплату недоотриманої пенсії її померлої матері, на підставі чого їй було частково виплачено недоотриману пенсію в розмірі 41 317,40грн. У січні 2019 року вона звернулась до відповідача із заявою про отримання інформації щодо причин невиплати повної суми недоотриманої пенсії матері. Листом від 21 січня 2019 року відповідач повідомив, що у виплаті повної суми недоотриманої пенсії було відмовлено на підставі статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої недоотримана пенсіонером з власної вини пенсія виплачується за минулий час, але не більше ніж за три роки до звернення за отриманням пенсії.
Позивачка вважала відмову відповідача неправомірною, оскільки право на отримання пенсії у повному обсязі вона отримала на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.08.2018 року.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 12 вересня 2022 року позов задоволено, стягнуто із Головного управління пенсійного фонду України в місті Києві на користь ОСОБА_1 10 613,11грн недоотриманої пенсії після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_2 .
У поданій апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою передбачено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер має право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії.
Відповідач зазначає, що оскільки позивачка звернулась із заявою про виплату пенсії лише у вересні 2018 року, то сума недоотриманої пенсії була перерахована за три роки до звернення і виплачена за період з 25 вересня 2015 року по 31 жовтня 2017 року в розмірі 41 317,40грн.
Також відповідач посилається на те, що позивачку було завчасно повідомлено про те, що розмір недоотриманої пенсії буде зменшено в залежності від дати звернення до органів Пенсійного фонду, а отже всі дії відповідача є правомірними та здійснені в межах його компетенції, відповідно до вимог чинного законодавства.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивачки - адвокат Лисенко Л.В. просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що доводи відповідача є необґрунтованими, оскільки, відповідно до положень ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 1227 ЦК України, які узгоджуються із положеннями ст. 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишились неодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності, входять до складу спадщини.
Відповідно до положень частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що позивачка є донькою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Луганськ, Україна, що підтверджується повторним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 виданим 8 грудня 2017 року Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
10 серпня 2018 року ОСОБА_1 державним нотаріусом Десятої київської державної нотаріальної контори Давидовою Т.М. видане свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається з нарахованої, але не виплаченої пенсії в сумі 51 930,51грн, яка належала до сплати померлій ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою, виданою Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві від 8 лютого 2018 року № 4587/04.
Як вбачається з листа Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 21 січня 2019 року, позивачці було повідомлено про те, що оскільки вона звернулась до Відділу обслуговування громадян № 6,7 Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві 25 вересня 2018 року, то відповідно до ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» їй була перерахована сума недоплаченої пенсії за період з 25 вересня 2015 року по 31 жовтня 2017 року, що склала 41 317грн 40 коп. та була виплачена їй разовим дорученням на поштовому відділенні Київ - 94 (с.с. 22).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що положення ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на які посилався відповідач, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум, які перейшли у спадщину, а дата звернення спадкоємця до органу Пенсійного фонду України з вимогою про виплату нарахованої за життя пенсії, не впливає на розмір виплат та не надає органам Пенсійного фонду України прав на обмеження цих виплат.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він відповідає обставинам справи та ґрунтується на норах матеріального права.
Частиною першою статті 316 ЦК Українипередбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Статтею 1219 ЦК Українипередбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Відповідно до статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Зміст частини третьої статті 52 Закону також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини першої статті 46 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.
Такі висновки зроблені Верховного Суду у постанові від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19 та у постанові від 30 листопада 2022 року у справі № 638/19167/19, і відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України повинні враховуватись при застосуванні відповідних норм права.
За обставинами даної справи встановлено, що на день смерті ОСОБА_2 їй не була виплачена пенсія у сумі 51 930,51грн, протягом шести місяців пенсія не була отримана членами сім'ї ОСОБА_2 , а відтак вона увійшла до складу спадщини, на яку видано свідоцтво про право на спадщину за законом позивачці.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві позивачці виплачено 41 317,40грн на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума недоотриманої пенсії в розмірі 10 613,11грн невиплачена позивачці відповідачем неправомірно.
Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а саме ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є необґрунтованими і спростовуються вищевикладеними обставинами.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції повно встановив обставини справи, оцінив надані докази, правильно застосував норми матеріального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 вересня 2022 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
О.В. Борисова