Справа № 752/520/23
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/8682/2023
21 липня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Борисової О.В., Кирилюк Г.М.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Майстренко Людмили Олегівни на додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24 березня 2023 року (суддя Машкевич К.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
у січні 2023 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Майстренко Л.О. звернулася до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 3 березня 2023 року позов задоволено. Шлюб, зареєстрований 10 листопада 2010 року Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім'ї, актовий запис № 3532, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - розірвано.
10 березня 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Майстренко Л.О. направила до суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування позивачці витрат на правову допомогу, в якій просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 15 000грн у відшкодування судових витрат із оплати професійної правничої допомоги адвоката.
Додатковим рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 24 березня 2023 року заяву представника позивачки задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 000грн витрат на правничу допомогу.
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Майстренко Л.О. просить додаткове рішення суду скасувати та ухвалити нове додаткове рішення про судові витрати, яким повністю задовольнити заяву позивачки, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, оскільки відповідачем не було подано заяву про неспівмірність заявлених вимог, а суд за власною ініціативою не має право самостійно зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Частково задовольняючи вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу, суд першої інстанції виходив з обсягу фактично наданих адвокатом послуг, розгляду справи в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, принципу співмірності та розумності судових витрат та предмету спору.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 3 березня 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено.
Відповідно до частини 2 статті 141 України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (пункт 1).
Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК).
Частинами першою, другою статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У позовній заяві представник ОСОБА_1 - адвокат Майстренко Л.О. зазначила, що орієнтовний розмір витрат позивачки на правову допомогу складає 19 000грн.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
За вимогами статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі 904/4507/18.
У підтвердження понесених витрат на правову допомогу до заяви про ухвалення додаткового рішення адвокат Майстренко Л.О. додала:
- копію договору № № 12-12/1-22 про надання правничої (правової) допомоги, укладеного 12 грудня 2022 року між Адвокатським об'єднанням «Універсальний правовий центр» та ОСОБА_1 , предметом якого є надання виконавцем усіма законними методами та способами правової допомоги заявнику в справах про розірвання шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та щодо стягнення з ОСОБА_2 аліментів на неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Пунктом 2.3.1 договору сторони визначили, що замовник зобов'язаний сплатити гонорар виконавцю за надання правової допомоги в указаних у п. 1.1. справах (в суді першої інстанції) в загальному розмірі, еквівалентному 1000 доларів США, що на день підписання договору становить 41 000грн. Сторони домовилися, що гонорар виконавця за надання правової допомоги в справі про розірвання шлюбу становить 15 000грн, а гонорар виконавця за надання правової допомоги в справі про стягнення аліментів становить 26 000грн;
- копію акту № 1 приймання - передачі наданих послуг за договором про надання правничої (правової) допомоги № 12-12/1-22 від 12 грудня 2022 року, згідно якого виконавцем були надані в повному обсязі, а замовником були прийняті послуги згідно п. 1.1., п. 2.3.1. цього договору в частині надання правої допомоги замовнику в справі щодо розірвання шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
- копію квитанції про оплату ОСОБА_1 адвокатському об'єднанню 23 грудня 2022 року 15 000грн.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема в рішенні від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» за заявою № 58442/00, щодо судових витрат зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Суд першої інстанції правильно врахував, що позовна заява містить 4 сторінки, предметом даного позову є розірвання шлюбу, розгляд справи відбувався у спрощеному провадженні без виклику сторін, а відтак визначений до відшкодування розмір витрат на правову допомогу є явно завищеним і не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Доводи апеляційної скарги, що суд не мав правових підстав для зменшення розміру витрат на правову допомогу, так як про це не було заявлено відповідачем, колегія суддів вважає безпідставними.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 копію позовної заяви та ухвалу про відкриття провадження у справі не отримав (с.с.39).
Крім того, суд першої інстанції правомірно зазначив, що в окремих справах суд може самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу.
Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2021 року у справі № 922/3812/19, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Зважаючи на викладені правові висновки Верховного Суду, суд вправі самостійно,
з власної ініціативи, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не допустив порушення норм процесуального права при постановленні додаткового рішення, правильно оцінив надані докази та застосував норми матеріального права, тому правових підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування додаткового рішення не встановлено.
Керуючись статями 367, 374, 375, 381- 383 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Майстренко Людмили Олегівни залишити без задоволення, додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24 березня 2023 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді О.В. Борисова
Г.М. Кирилюк