Постанова
Іменем України
26 липня 2023 року
м. Київ
справа № 761/15293/21
провадження № 61-4908св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач- Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гончара 35»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2022 року у складі судді Фролової І. В. та постанову Київського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Семенюк Т. А., Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних заяв
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гончара 35» (далі - ОСББ «Гончара 35») про визнання недійсним рішення та зобов'язання вчинити дії.
Позовна заява мотивована тим, що з 01 грудня 2011 року він є власником квартири АДРЕСА_1 . 26 вересня 2011 року в будинку АДРЕСА_2 було зареєстровано ОСББ «Гончара 35» з метою управління та утримання будинку, в якому знаходиться його квартира.
ОСББ «Гончара 35» є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_2 та здійснює утримання вказаного будинку.
24 січня 2012 року між ним та ОСББ «Гончара 35» було укладено договір № 81.12-35 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
У листопаді 2018 року він отримав вимогу про сплату заборгованості по сплаті внеску на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 52 542,50 грн.
Позивач зазначав, що з жовтня 2019 року йому заблоковано (відключено індивідуальний електронний ключ) доступ до загальнобудинкових приміщень, холу з ліфтами на першому поверсі 2-го під'їзду і сходів в паркінг з двору будинку АДРЕСА_2 . Починаючи з березня 2021 року йому додатково заблоковано замками на дверцятах доступ до холу з ліфтами з 1-го до 7-го поверху 2-го під'їзду будинку АДРЕСА_2 .
11 грудня 2020 року було проведено загальні збори співвласників будинку, за результатами яких складено протокол загальних зборів з листками опитування мешканців будинку АДРЕСА_2 .
Згідно з протоколом загальних зборів від 11 грудня 2020 року (пункт 9) прийнято рішення щодо обмеження співвласників, які порушують обов'язки щодо виконання рішень загальних зборів, у користуванні спільним майном.
Позивач вважав, що рішення загальних зборів, які оформлені протоколом загальних зборів від 11 грудня 2020 року, є незаконними та такими, що порушують права співвласників будинку та його особисто, а тому підлягають визнанню недійсними.
У березні-квітні 2021 року він отримав вимогу ОСББ «Гончара 35» про сплату заборгованості зі сплати внеску на утримання будинку та прибудинкової території вже у розмірі 97 938,11 грн.
15 квітня 2011 року представниками ОСББ «Гончара 35» його квартиру було відключено від електроенергії (вимкнено перемикач включення/виключення електроенергії до квартири та змінено замок на дверцятах щитової, де міститься перемикач включення/виключення електроенергії до квартири).
20 квітня 2011 року представниками ОСББ «Гончара 35» було зірвано усі пломби організації, яка постачає електроенергію на лічильнику обліку електроенергії та перерізано кабелі (проводи), по яким здійснюється передача електроенергії до лічильника обліку електроенергії та потім до квартири.
З огляду на зазначене, вважав вказані вище дії посадових осіб, представників та працівників ОСББ «Гончара 35» незаконними і протиправними, тобто такими, що вчинені з порушенням норм законодавства.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати недійсними рішення ОСББ «Гончара 35», що оформлені протоколом загальних зборів ОСББ «Гончара 35» від 11 грудня 2020 року, на підставі якого було вирішено обмежити співвласників будинку АДРЕСА_2 у користуванні спільним майном будинку АДРЕСА_2 ;
- зобов'язати ОСББ «Гончара 35» не чинити йому перешкоди у вільному та безперешкодному користуванні:
1. будь-якими приміщеннями загального користування будинку АДРЕСА_2 , у тому числі допоміжними;
2. механічним, електричним, сантехнічним та іншим обладнанням, яке обслуговує квартиру АДРЕСА_1 (всередині або за межами будинку АДРЕСА_2 ), в тому числі, але не обмежуючись електрощитовою, в якій міститься власний лічильник обліку електричної енергії квартири АДРЕСА_1 ;
3. електричною енергією, яка постачається до квартири АДРЕСА_1 ;
4. будівлями і спорудами, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , в тому числі, але не обмежуючись ліфтовими холами, поверховими коридорами, сходами, дахом, прибудинковим двором, паркінгом та підвалом будинку АДРЕСА_2 , сходами в паркінг з двору будинку АДРЕСА_2 ;
5. несучими, огороджувальними та несуче-огороджувальними конструкціями будинку АДРЕСА_2 ;
- стягнути з ОСББ «Гончара 35» на його користь грошову суму у розмірі 90 000 грн заподіяної моральної шкоди.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення районного суду мотивовано тим, що відповідно до положень частини дев'ятої статті 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» до виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься визначення обмежень на користування спільним майном. Зазначене положення відображено в пункті 3.3 статуту ОСББ «Гончара 35», затвердженого рішенням загальних зборів співвласників ОСББ «Гончара 35», оформленого протоколом № 10/04/2017 від 10 квітня 2017 року.
При цьому судом враховано, що позивачем не надано належних доказів відсутності заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку і прибудинкової території.
З огляду на зазначене, районний суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог про визнання недійсним протоколу загальних зборів ОСББ «Гончара 35», оскільки останнє діяло відповідно до наявних у нього повноважень.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які свідчили б про протиправність дій відповідача щодо позивача, а також доказів на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та шкодою, на яку посилається позивач. Тобто позивач не довів незаконність дій відповідача, які спричинили моральну шкоду, причинно-наслідковий зв'язок між завданою позивачу шкодою та діями з боку відповідачів, які це спричинили. Крім того, позивачем не надано жодних доказів завдання йому моральної шкоди та не обґрунтовано її розмір, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 серпня 2022 року заяву ОСББ «Гончара 35» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Ухвалено у справі додаткове рішення.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Гончара 35» витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2 270 грн.
У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, районний суд зазначив про відсутність у матеріалах справи оформлених у встановленому законом порядку документів, що свідчать про оплату гонорару (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки), отже, вимога у частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн задоволенню не підлягає.
При цьому суд вважав доведеними витрати ОСББ «Гончара 35», пов'язані з оплатою судового збору у розмірі 2 270,00 грн, які підлягають стягненню із ОСОБА_1 на користь ОСББ «Гончара 35».
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2022 року скасовано.
Провадження у справі закрито.
Роз'яснено позивачу, що справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 , а спір стосується захисту його права, як співвласника майна багатоквартирного будинку, порушеного, на думку позивача, проведенням загальних зборів ОСББ та ухваленими на них рішеннями.
З огляду на зазначене, апеляційний суд вважав, що позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а повинен розглядатися в порядку господарського судочинства.
Суд апеляційної інстанції послався на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15 (провадження № 11-576апп18), від 06 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17 (провадження № 11-1272апп18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 501/1571/16-ц (провадження № 14-472цс19) та постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 711/10310/17-ц (провадження № 61-42687св18).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У квітні 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 липня 2023 року справу призначено до розгляду.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 липня 2023 року справу у зв'язку із відставкою судді ОСОБА_2 на підставі повідомлень судді Лідовця Р. А. від 25 липня 2023 року призначено судді-доповідачеві Лідовцю Р. А., судді, які входять до складу колегії: Луспеник Д.Д., Гулейков І. Ю., Коломієць Г. В., Гулько Б. І.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку про підсудність справи господарському суду, оскільки правовідносини між сторонами не є корпоративними у зв'язку з тим, що його частка у статутному капіталі ОСББ «Гончара 35» не визначена, відтак, ураховуючи, що спір у справі не є корпоративним, справа не підлягає розгляду господарським судом.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 925/1321/16 та від 31 серпня 2020 року у справі № 522/11197/17 (провадження № 61-20602св19), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Щодо відзиву на касаційну скаргу
У травні ОСББ «Гончара 35» подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. відзив ОСББ «Гончара 35» визнано неподаним та повернуто заявнику.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
01 грудня 2011 року за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23 квітня 2021 року № 254118832.
26 вересня 2011 року в будинку АДРЕСА_2 було зареєстровано ОСББ «Гончара 35» з метою управління та утримання будинку.
ОСББ «Гончара 35»є балансоутримувачем будинку АДРЕСА_2 та здійснює утримання вказаного будинку.
ОСББ «Гончара 35» по своїй суті є формою об'єднання співвласників всіх об'єктів нерухомості у вказаному вище будинку та є неприбутковою юридичною особою, яка забезпечує належне функціонування житлового комплексу.
Вищим органом управління ОСББ «Гончара 35» є загальні збори співвласників будинку.
24 січня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСББ «Гончара 35» було укладено договір № 81.12-35 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 отримано вимогу про сплату заборгованості по сплаті внеску на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 52 542,50 грн.
Починаючи з жовтня 2019 року ОСОБА_1 заблоковано (відключено індивідуальний електронний ключ) доступ до загальнобудинкових приміщень, холу з ліфтами на першому поверсі 2-го під'їзду і сходів в паркінг з двору будинку АДРЕСА_2 .
Починаючи з березня 2021 року ОСОБА_1 додатково заблоковано замками на дверцятах доступ до холу з ліфтами з 1-го до 7-го поверху 2-го під'їзду будинку АДРЕСА_2 .
11 грудня 2020 року проведено загальні збори співвласників будинку, за результатами яких оформлено протокол загальних зборів, який складається з протоколу та листків опитування мешканців будинку АДРЕСА_2 .
Згідно з протоколом загальних зборів ОСББ «Гончара 35» від 11 грудня 2020 року (пункт 9), прийнято рішення щодо обмеження співвласників, які порушують обов'язки щодо виконання рішень загальних зборів, у користуванні спільним майном.
У березні-квітні 2021 року ОСОБА_1 отримав вимогу ОСББ «Гончара 35» про сплату заборгованості зі сплати внеску на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 97 938,11 грн.
15 квітня 2011 року представниками ОСББ «Гончара 35» відключено квартиру ОСОБА_1 від електроенергії (вимкнено перемикач включення/виключення електроенергії до квартири та змінено замок на дверцятах щитової, де міститься перемикач включення/виключення електроенергії до Квартири).
20 квітня 2011 року представниками ОСББ «Гончара 35» зірвано усі пломби організації, яка постачає електроенергію на лічильнику обліку електроенергії та перерізано кабелі (проводи), по яким здійснюється передача електроенергії до лічильника обліку електроенергії та потім до квартири).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
За змістом частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, на судовий захист її особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, предмет, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору.
Отже, за загальним правилом у порядку цивільного судочинства можна розглядати будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
При визначенні підвідомчості (предметної та суб'єктної юрисдикції) справ, що виникають з корпоративних відносин, слід виходити з того, що корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Стаття 55 ГК України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.
За змістом частин першої - третьої статті 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Діяльність негосподарюючих суб'єктів, спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування, що здійснюється за участі або без участі суб'єктів господарювання, є господарчим забезпеченням діяльності негосподарюючих суб'єктів.
Отже, вирішуючи питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України, щодо віднесення до господарських правовідносин, зокрема правовідносин, які виникають з некомерційної діяльності, спрямованої на забезпечення матеріально-технічних умов функціонування таких суб'єктів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18 (провадження № 12-294гс18, пункт 4.11) визначено ознаки спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 646/6644/17 (провадження № 14-352цс19, пункт 74) зроблено висновок, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду подібних справ визначальним є характер правовідносин, з яких виник спір. Суб'єктний склад спірних правовідносин є формальним критерієм, який має бути оцінений належним судом.
Пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів віднесено розгляд справ у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Отже, спори про визнання недійсними рішень вищого органу управління суб'єкта некомерційного господарювання щодо вирішення питань, пов'язаних з управлінням такою особою, між суб'єктом некомерційного господарювання та одним з його засновників (членом) належать до господарської юрисдикції відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України виходячи з характеру правовідносин, які є предметом такого спору (щодо визнання недійсним рішення вищого органу управління такої юридичної особи, прийнятого в межах його виключної компетенції).
Особливості правового режиму майна багатоквартирного будинку зумовлюють спеціальне правове регулювання порядку реалізації прав власниками нерухомого майна в такому будинку. Так, частиною другою статті 382 ЦК України визначено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Статтею 385 ЦК України передбачено, що з метою забезпечення експлуатації багатоквартирного будинку, користування квартирами та нежитловими приміщеннями, управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.
Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку». Приписами статті 1 цього Закону розкрито поняття ОСББ як юридичної особи, створеної власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Термін «співвласники багатоквартирного будинку» вживається законодавцем у розумінні власників квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
Статтею 4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено статус ОСББ як непідприємницького товариства, що створюється для здійснення функцій, які забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання. ОСББ відповідає за своїми зобов'язаннями коштами і майном об'єднання, від свого імені набуває майнові і немайнові права та обов'язки, виступає позивачем і відповідачем у суді.
Частиною другою статті 22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» регламентовано, що питання самостійного забезпечення об'єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються ГК України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб'єктів. Отже, виходячи з такого матеріально-правового регулювання зазначених правовідносини вони є господарськими за своєю правовою природою.
Скасовуючи рішення районного суду та ухвалюючи судове рішення про закриття провадження у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про непідсудність цієї справи судам загальної юрисдикції, оскільки його юрисдикція поширюється на господарські суди
З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується та вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про господарський характер спірних правовідносин та наявність підстав для закриття провадження у справі.
У позові ОСОБА_1 просить, зокрема, визнати недійсними рішення ОСББ «Гончара 35», що оформлені протоколом загальних зборів ОСББ «Гончара 35» від 11 грудня 2020 року, в частині, що стосуються обмеження його прав, як власника квартири у багатоквартирному будинку, щодо користування приміщеннями загального користування, відключенням його квартири від електропостачання.
Отже, спірні правовідносини виникли між позивачем (власником квартири у багатоквартирному будинку) та відповідачем (ОСББ «Гончара 35») з приводу неправомірних, на думку позивача, дій щодо обмеження його у праві користування спільним майном власників багатоповерхового будинку, доступі до приміщень загального користування та відключення від електроенергії. При цьому позивачем заявлено вимогу про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями відповідача.
Прийняття рішення установчими зборами щодо всіх питань, віднесених до їх компетенції та виключної компетенції загальних зборів ОСББ відповідно до статей 6, 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», стосується створення та управління ОСББ як юридичною особою, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України визначає предметну юрисдикцію спору про визнання недійсним рішення установчих зборів ОСББ судам господарської юрисдикції. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що спори, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, є корпоративними в розумінні пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України, незалежно від того, чи є позивач акціонером (учасником) юридичної особи, і мають розглядатися за правилами ГПК України (постанови від 10 вересня 2019 року у справі № 921/36/18 (провадження № 12-293гс18, пункт 4.19), від 01 квітня 2020 року у справі № 813/1056/18 (провадження № 11-1012апп19, пункт 40), від 15 квітня 2020 року у справі № 804/14471/15 (провадження № 11-1106апп19, пункт 39)).
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_3 , будучи власником квартири АДРЕСА_1 та, відповідно, членом ОСББ «Гончара 35», є носієм корпоративних прав й має право звертатися до господарського суду з відповідними позовами, з метою захисту своїх порушених прав, завданих діяльністю ОСББ «Гончара 35».
У віднесенні цієї справи до юрисдикції господарських судів визначальним є саме встановлення між сторонами характеру корпоративних правовідносин, що виключає вирішення такого спору у порядку цивільного судочинства, незалежно від суб'єктного складу осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Отже, висновки суду апеляційної інстанції про підсудність спірних правовідносин господарським судам й у зв'язку із цим закриття провадження у справі є правильними. Відтак, оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції скасуванню не підлягає.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 01 лютого 2022 року у справі № 910/5179/20 (провадження № 12-38гс21).
Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції на користь заявника немає.
Керуючись статтями 400, 402, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного суду від 07 лютого 2023 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець