Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"28" липня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2121/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Суслової В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" (03038, м. Київ, вул. І.Федорова, 32-А)
до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" (61057, м. Харків, вул. Донця-Захаржевського, 6/8)
про стягнення коштів
без виклику учасників справи
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УСГ" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант", в якому просить стягнути з відповідача кошти в розмірі 34 341,38 грн. (страхове відшкодування). Витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. та оплату судового збору у розмірі 2 684,00 грн. позивач також просить покласти на відповідача.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2121/23. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов. Роз'яснено, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами. Також, роз'яснено сторонам, що відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
27.06.2023 від позивача до суду надійшла заява про долучення документів за вх. № 16495, а саме платіжного доручення № 4890 від 15.05.2023 про оплату правничої допомоги. Заяву з додатком долучено до матеріалів справи.
В той же час, відповідач своїм правом, наданим відповідно до ст.251 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на позов не надав.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 29.05.2023 направлена судом на адресу відповідача, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як місцезнаходження відповідача. Проте, вказана ухвала була повернута на адресу суду з позначкою пошти "Адресат відсутній за вказаною адресою".
Разом з цим, суд звертає увагу, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17.
Крім того, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.
Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв'язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).
Так, для отримання поштових відправлень особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв'язок", цих Правил (пункт 94 Правил).
Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.
Отже, у разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.
Відсутність відповідача за місцем їх державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.
Крім того, у даному випадку суд враховує, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
В той же час, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
20.07.2009 між ПАТ «СК «УСГ» та ТОВ «Порше Лізинг Україна» був укладений Генеральний договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0199-0157, предметом якого є страхування транспортних засобів, зазначених в додатках до нього.
Відповідно до Додатку № 28-0199-0157/19/0288, одним із застрахованих транспортних засобів є автомобіль «Volkswagen», державний реєстраційний № НОМЕР_1 .
17.04.2022 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Volkswagen», державний реєстраційний № НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_1 та транспортного засобу «ВАЗ», державний реєстраційний № НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 .
Відповідно до схеми місця ДТП, протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 319352, постанови Зміївського районного суду Харківської області від 13.07.2022 року по справі №621/629/22, вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 правил дорожнього руху.
20.04.2022 Страхувальник звернувся до ПАТ «СК «УСГ» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування й надав усі необхідні документи.
06.09.2022 ПАТ «СК «УСГ» на підставі рахунку № ТDСК302654/ТDСКС002508 від 30.08.2022 року було складено страховий акт № ДККА-79882 та розрахунок суми страхового відшкодування.
На підставі вищевказаних документів, ПАТ «СК «УСГ» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 36 941,38 грн.,. що підтверджується платіжним дорученням №37574 від 07.09.2022року.
Відповідно ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдаю.
Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, пішим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, мас право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування. якщо інший розмір не встановлений законом.
Положеннями ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, мас до особи, відповідальної за завдані збитки.
Таким чином, до Позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування, виплаченого потерпілій особі, перейшло право зворотної вимоги до особи, винної у скоєнні ДТП.
Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «ВАЗ», державний реєстраційний № НОМЕР_2 станом на 17.04.2022 року була застрахована у Відповідача згідно полісу № ЕР-207577227, що підтверджується витягом з централізованої бази даних МТСБУ.
Оскільки, Відповідач є страховиком за вказаним полісом, то Позивач, у межах понесених ним фактичних витрат, набув право вимоги до АТ «СК «МЕГА-ГАРАНТ».
Відповідно до п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
Відповідно до абз. 18 ст. 2 Закону України «Про страхування», франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно вищевказаного витягу з централізованої бази даних МТСБУ, поліс № ЕР-207577227 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, передбачає франшизу в розмірі 2 600,00 грн. та страхову суму (ліміт відповідальності) за шкоду, спричинену майну - 130 000,00 грн.
З огляду на це, сума страхового відшкодування, належного з Відповідача до сплати Позивачу складає 34 341,38 грн. (36 941,38 грн. - 2 600,00 грн. (франшиза) = 34 341,38 грн.)
На підставі вищевикладеного, 20.09.2022 року Позивач звернувся до Відповідача з Заявою на виплату (страхового) відшкодування № 46695, що підтверджується витягом з електронної пошти. Однак, зазначена заява була залишена Відповідачем без задоволення.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність у діях останнього порушення прав позивача, позивачем, в свою чергу, належним чином доведено наявність у нього законних підстав для відшкодування страхової виплати.
Отже, на підставі наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" про стягнення з Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" 34 341,38 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За умовами ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг): 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За змістом ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2022 між позивачем - ПрАТ "СК "УСГ" (клієнт) та Адвокатським бюро "Гедз" було укладено Договір про надання правової (правничої) допомоги № 1-12/2022-К, згідно з п. 1.1 якого клієнт (позивач) доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати правову (правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором.
Відповідно до п. 5.1 Договору про палання правової (правничої) допомоги, за надання правової (правничої) допомоги Адвокатським бюро, у справах, де клієнт виступає в якості позивача, клієнт перераховує на розрахунковий рахунок Адвокатського бюро гонорар, розмір якого становить 5000,00 грн за кожну справу незалежно від переліку наданих послуг та часу, витраченого на них. Клієнт перераховує гонорар Адвокатському бюро не пізніше 5-ти робочих днів після надання Адвокатським бюро акту виконаних робіт та рахунку до нього.
Акт виконаних робіт до Договору про надання правової (правничої) допомоги підписано сторонами 12.05.2023.
Згідно з платіжним дорученням № 4890 від 15.05.2023 позивачем перераховано на рахунок Адвокатського бюро "Гедз" 20 000,00 грн за правову допомогу, надану позивачеві у чотирьох справах, у тому числі в справі, що розглядається.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст.126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому у ст.627 ЦК України, та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст.42 Конституції України.
Приймаючи до уваги, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн підтверджуються наданими позивачем документами, ці витрати позивача підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача разом з витратами зі сплати судового збору в розмірі 2684,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства "Страхова компанія "Мега-Гарант" (вул. Донця-Захаржевського, буд. 6/8, м. Харків, 61057; код ЄДРПОУ: 30035289) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ" (вул. І.Федорова, буд. 32-А, м. Київ, 03038; код ЄДРПОУ: 30859524) кошти в розмірі 34 341,38 грн, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.
Позивач: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УСГ" (вул. І.Федорова, буд. 32-А, м. Київ, 03038; код ЄДРПОУ: 30859524).
Відповідач: Акціонерне товариство "Страхова компанія "Мега-Гарант" (вул. Донця-Захаржевського, буд. 6/8, м. Харків, 61057; код ЄДРПОУ: 30035289).
Повне рішення складено "28" липня 2023 р.
Суддя В.В. Суслова
справа № 922/2121/23