26.07.2023 Єдиний унікальний номер 205/5779/23
Справа № 205/5779/22
Провадження № 2/205/2269/23
26 липня 2023 року м. Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі: головуючого судді Федотової В.М., за участю секретаря судового засідання Глух Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
У червні 2023 року представник позивача - адвокат Муравський В.В. звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із вищевказаною позовною заявою.
В обґрунтування позову зазначив, що у травні 2023 року позивачу ОСОБА_1 стало відомо про те, що приватним виконавцем Павелків Т.Л. було відкрито виконавче провадження ВП № 56187024 з виконання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. 20.02.2018 року № 751 про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованості у розмірі 24 901,30 грн. Представник позивача вважає, що зазначений виконавчий напис нотаріуса вчинено з порушенням норм законодавства України, внаслідок чого він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню. Крім того, за вказаним виконавчим написом із позивача було стягнуто грошові кошти у розмірі 8 730,03 грн., а тому представник позивача просить стягнути вказані кошти із відповідача на користь позивача.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 08.06.2023 року заяву представника позивача - адвоката Муравського В.В. про забезпечення позову було задоволено, зупинено стягнення за виконавчим написом, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. 20.02.2018 року та зареєстрованого в реєстрі за № 751, про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості у розмірі 24 901,30 грн., та який перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Т.Л., виконавче провадження № 56187024.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.06.2023 року клопотання представника позивача - адвоката Муравського В.В. про витребування доказів було задоволено, витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. належним чином завірену копію нотаріальної справи по вчиненню виконавчого напису № 751 від 20.02.2018 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості у розмірі 24 901,30 грн.
Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13.06.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.
Витребувані у приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Хари Н.С. документи станом на дату винесення рішення на адресу суду так і не надійшли.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, натомість її представник - адвокат Муравський В.В. на електронну адресу суду направив заяву у якій просив розгляд справи проводити за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримали, просили задовольнити.
Представник відповідача - Киричук Г.М. у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву у якій просив розглядати справу без участі представника відповідача за наявними в справі матеріалами, задовольнити позовні вимоги в частині визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, та розподілити судові витрати відповідно до ст. 142 ЦПК України.
Третя особа у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила, будь-яких заяв від неї не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. 20.02.2018 року було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 751 про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованості у розмірі 24 901,30 грн. (а.с. 14).
Як вбачається із інформації про виконавче провадження, яка була отримана 02.06.2023 року, приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Павелків Т.Л. 13.04.2018 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 56187024 з виконання виконавчого напису № 751, виданого 20.02.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н. С. (а.с. 26-28).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павелків Т.Л. від 23.09.2021 року звернено стягнення на доходи позивача ОСОБА_1 (а.с. 29-30).
Із звіту про здійснення відрахувань від 02.05.2023 року вбачається, що за період з вересня 2021 року по квітень 2022 року із заробітної плати позивача було відраховано 8 730,03 грн. (а.с. 31).
Положеннями п. 19 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.
У відповідності до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Главою 16 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5 передбачено порядок вчинення виконавчих написів.
Згідно із п. 1.1 даної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Згідно із п. 1.2 Інструкції, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися:
- дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис;
- найменування та адреса стягувача;
- найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб);
- строк, за який провадиться стягнення;
- суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення;
- розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника;
- номер, за яким виконавчий напис зареєстровано;
- дата набрання юридичної сили;
- строк пред'явлення виконавчого напису до виконання.
Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
Пунктом 3.1 Інструкції визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи:
- якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;
- за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Крім того, пункт 3.3 Інструкції передбачає, що якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку.
Пунктом 3.5 Інструкції передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.
Як передбачено ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Суд зазначає, укладений між АТ «Банк Ренесанс Капітал», правонаступником якого є АТ «ПУМБ» та позивачем кредитний договір № 26259018892776 від 23.11.2013 року, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально (а.с. 10-13). Окрім того, суд позбавлений можливості перевірити існування заборгованості та її розмір.
Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішенні справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.
На думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі за № 6-887цс17 суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Крім того, вказані висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19).
Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.
Суду не надано первинних документів, оформлених відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», тому суд позбавлений можливості перевірити суму нарахованої заборгованості, враховуючи що позивач заперечує вказаний у виконавчому написі розмір заборгованості.
Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 310/9293/15 (ЄДРСР № 71825964).
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
В той же час варто зауважити, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14-ц визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а саме в частині змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів:
«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин
2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями.
Для одержання виконавчого напису додаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».
Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Тобто, на день вчинення виконавчого напису, редакція переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів передбачала можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.
Верховний Суд у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19) дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а наданий нотаріусу кредитний договір не посвідчений нотаріально, отже не міг бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Оскаржений виконавчий напис був вчинений приватним нотаріусом 20.02.2018 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14.
Як вбачається з матеріалів справи, укладений між АТ «Банк Ренесанс Капітал», правонаступником якого є АТ «ПУМБ» та позивачем кредитний договір № 26259018892776 від 23.11.2023 року, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, з наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, а тому суд вважає, що з урахуванням встановлених обставин наявні правові підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису та подання стягувачем неналежних документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Зазначена позиція підтверджується зокрема Постановою ВС КЦС від 15.04.2020 року по справі № 158/2157/17.
Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 року по справі № 910/10374/17.
Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача, натомість, у своїй заяві представник відповідача позовні вимоги в частині визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню визнав.
Окрім того, як встановлено в ході розгляду справи, у виконавчому провадженні № 56187024, відкритому на підставі оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса, з позивача на користь відповідача стягнуто грошові кошти у розмірі 8 730,03 грн. (а.с. 31).
Оскільки виконавчий напис, вчинений 20.02.2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. та зареєстрований в реєстрі за № 751 судом визнано таким, що не підлягає виконанню, відпала підстава, на якій з позивача стягнуто вказані вище грошові кошти.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача АТ «ПУМБ» на користь позивача грошових коштів у розмірі 8 730,03 грн.
Таким чином, розглядаючи даний спір в межах заявлених вимог, оцінюючи здобуті по справі докази щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності та взаємності зв'язку у сукупності, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходив з наступного.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини 1 статті 133 ЦПК України).
Згідно із ч. ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Зазначений правовий висновок узгоджується з позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року справа № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19.
Також, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені, відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 301/1894/17.
Із матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження понесення витрат на правову допомогу було надано свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 22), ордер про надання правової допомоги ОСОБА_1 адвокатом Муравським В.В. (а.с. 21), договір про надання правової допомоги, юридичного консультування та юридичного представництва № 24/23 від 06.05.2023 року (а.с. 16-18), додатком № 1 до Договору про надання правової допомоги № 24/23 від 06.05.2023 року (а.с. 19), акт приймання виконаних робіт (наданих послуг) № Р-24/06-05 від 01.06.2023 року (а.с. 20).
Беручи до уваги співмірність розміру витрат на виконання правової допомоги з ціною позову та задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, пов'язані з наданням правової допомоги при розгляді справи в суді у розмірі 7 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно із ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Оскільки позовні вимоги судом було задоволено у повному обсязі, позивачем при поданні позову до суду було сплачено судовий збір у загальному розмірі 1 610,40 грн.: з яких: 1 073,60 грн. (судовий збір за вимогу немайнового характеру) + 536,80 грн. (судовий збір за подання заяви про забезпечення позову) (а.с. 1, 34), з урахуванням того, що відповідачем позовні вимоги було визнано до початку розгляду справи по суті, відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 50% судового збору в розмірі 805,20 грн. (1 610,40 грн. х 50% = 805,20 грн.), інші 50% судового збору підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 15-16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87-88 Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 4, 12, 13, 77-82, 133, 137, 141, 206, 247, 258-259, 263-266 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (ЄДРПОУ: 14282829, місцезнаходження: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4) третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 20 лютого 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною та зареєстрований у реєстрі за № 751 про стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості у розмірі 24 901,30 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (ЄДРПОУ: 14282829, місцезнаходження: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) грошові кошти, стягнуті в межах виконавчого провадження № 56187024 у розмірі 8 730 (вісім тисяч сімсот тридцять) гривень 03 копійки.
Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (ЄДРПОУ: 14282829, місцезнаходження: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) 50% судового збору у розмірі 805 (вісімсот п'ять) гривень 20 копійок.
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області повернути позивачу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) 50% сплаченого судового збору у розмірі 805 (вісімсот п'ять) гривень 20 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду.
Суддя Федотова В.М.