Справа № 212/857/23
2/212/1829/23
28 липня 2023 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі: головуючого судді Борис О.Н., за участю секретаря судового засідання Єрмізіної Д.І., в порядку ст. 247 ЦПК України за відсутності учасників справи та без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
07 лютого 2023 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі АТ КБ «Приватбанк») звернулося до суду з позовом до відповідача з вимогою про стягнення заборгованості у розмірі 13825,36 грн. за кредитним договором та витрат понесених на сплату судового збору в сумі 2684,00 грн.
Свої вимоги обґрунтував тим, що відповідач підписав з Банком Заяву № б/н від 23.01.2008 року, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який був збільшений до 4 500,00 гривень.
АТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, шляхом надання відповідачу кредиту у розмірі, встановленому Договором. Відповідач не надав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями відповідно до Договору, яка станом на 10.01.2023 року становить 13825,36 грн., з яких 4500,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 9325,36 грн. - заборгованість за відсотками.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 червня 2023 року скасовано заочне рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 квітня 2023 року та призначена справа до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Відповідач подала до суду відзив на позовну заяву в якому просила відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на недоведеність позовних вимог, зокрема не надано доказів укладення кредитного договору між нею та позивачем, підписання анкети-заяви не свідчить про укладення договору. Також зазначає, що не надано доказів про отримання нею кредитних коштів. Крім того просила застосувати строки позовної давності, які вважає, що закінчилися у 2011 році.
Представник позивача до суду не прибув, зазначивши в позовній заяві, що не заперечує проти розгляду у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити, проти проведення заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явилася, була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, відзив на позов до суду не подала.
Статтями 43, 211 ЦПК України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 23 січня 2008 року відповідач підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку, з метою отримання банківських послуг.
У Анкеті-заяві від 23 січня 2008 року зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» і «Тарифами банку», які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді (а.с.29).
Позивач зазначає, що «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи банку» були доступні для ознайомлення відповідачу на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/ та складають між ними договір приєднання.
З наданої позивачем довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» від 23.01.2008 року, вбачається, що відповідач погодився з умовами якими передбачена базова процентна ставка в місяць 1,9 % на місяць, розмір щомісячних платежів (включаючи плату за користування кредитних коштів у звітному періоді) - 7% від заборгованості, але не менш ніж 50,00 грн. і не більше залишку заборгованості. Пеня за несвоєчасне погашення заборгованості - ПЕНЯ = пеня(1)+ пеня(2), де пеня(1) - базова процентна ставка за договором/30 - нараховується за кожен день прострочки кредиту; пеня(2) - 1% від заборгованості, але не менше 10 грн. в місяць, нараховується 1 раз в місяць за наявності прострочки по кредиту або відсоткам 5 і більше днів при виникненні прострочки на суму від 50 гривень більше. (а.с. 30).
Встановлено, що відповідачу 12.12.2007 року була видана кредитна картка № НОМЕР_1 з терміном дії до грудня 2011 року, 25.01.2012 року картка № НОМЕР_2 з терміном дії до грудня 2015 року, 18.03.2014 року картка № НОМЕР_3 з терміном дії до січня 2018 року (а.с.28).
Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на відповідача № НОМЕР_1 , 23.01.2008 встановлено кредитний ліміт 500,00грн.. В подальшому відбувалися зміни кредитного ліміту, а саме: 09.04.2011, 10.04.2011 кредитний ліміт збільшено до 600,00 грн.; 18.02.2012 кредитний ліміт збільшений до 800,00 грн.; 02.02.2013 кредитний ліміт збільшений до 2000,00 грн.; 18.09.2013 кредитний ліміт збільшений до 3000,00 грн.; 15.11.2013 кредитний ліміт збільшений до 4500,00 грн.; 16.01.2020 кредитний ліміт зменшений до 0,00 грн. (а.с.27).
Відповідач користувався кредитними коштами, що підтверджується випискою за договором № б/н станом на 11 січня 2023 року заборгованість погашав не у повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитом, процентами за користування кредитом, пенею, комісією та штрафами (а.с.18-26).
Згідно з наданим банком розрахунком, відповідач станом на 10 січня 2023 року має заборгованість 13825,36 грн , яка складається з : 4500,00 грн -тіло кредиту; 9325,36 грн - заборгованість за простроченими відсотками (а.с.6-17).
В частинах 1 та 2 статті 207 ЦК України закріплено, що правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаї ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля. Перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропоновувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Так ,з наявної в матеріалах справи довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна 55 днів пільгового періоду» вбачається, що сторони погодили проценти в розмірі 1,9 % в місяць, а у наданому АТ КБ «ПриватБанк» розрахунку заборгованості відповідача, проценти за користування кредитом обраховані за різними ставками: 30,00%, річних, 34,80% річних, 43,20% річних, що не відповідає довідці про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду».
Банк, пред'являючи вимоги про погашення заборгованості по кредитному договору , просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами, крім самого розрахунку заборгованості за договором від 23.01.2008 року , посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови кредитування розумів відповідач, був ознайомлений і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами.
З виписки по рахунку станом на 11.01.2023 року не вбачається розмір процентів, пені та штрафів .
За наведених обставин, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» відсотків за користування кредитом у зв'язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через розбіжність встановленої базової відсоткової ставки у анкеті-заяві від 23.01.2008 та у відсотковими ставками, зазначеними у розрахунку заборгованості, а також через відсутність у виписці по рахунку розміру відсоткової ставки, які були списані з рахунку відповідача.
Крім того, в анкеті-заяві зазначені реквізити укладеного договору SAMDN50000017791246, натомість довідка про умови кредитування таких реквізитів не має. Також вбачається, що у довідці про умови кредитування проставлений підпис без зазначення прізвища особи, яка цю довідку підписала.
Позивачем не надано доказів на підтвердження переукладання з відповідачем договору, або пролонгація попереднього договору, укладеного сторонами 23 січня 2008 року.
За таких обставин відсутні підстави вважати, що сторони погодили при укладенні договору розмір процентної ставки.
Таким чином, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, та вважає доведеною та обґрунтованою вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4500,00 грн.
Що стосується заяви відповідача про застосування до позовних вимог строку позовної давності суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, відповідно до Правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (статті 257 ЦК України) щодо щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.
Враховуючи те, що кредитним договором не встановлено обов'язку позичальниці щомісячно вносити платіж з повернення суми кредиту у конкретно визначеному розмірі та не передбачено самостійної відповідальності за невиконання цього обов'язку, а строк погашення кредиту в повному обсязі у договорі визначено останнім днем місяця, зазначеного на картці (строку кредитування), то в такому випадку позовна давність обраховується з моменту закінчення строку дії кредитної картки.
Судом встановлено, що відповідачці надавалася кредитна картка, зі строком дії до останнього дня січня 2018 року (а.с. 28).
Оскільки строк дії картки закінчився 31 січня 2018 року, а з позовом до суду банк звернувся у лютому 2023 року.
Разом з тим, суд враховує, що, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався та діяв й на час звернення позивачем до суду із позовом.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Тобто, строк позовної давності, в силу пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, продовжено на строк дії карантину, а тому суд вважає, що трирічний строк на звернення з позовом не пропущений та підстави для відмови в задоволенні позовних вимог з цих підстав відсутні.
Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
У відповідності до ч.3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З урахуванням викладеного суд вважає, що позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» підлягають частковому задоволенню, та з відповідача слід стягнути заборгованість у розмірі 4500,00 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4500,00 грн.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений останнім судовий збір у розмірі 873,62 грн., з розрахунку 4500,00*2684/13825,36.
Керуючись ст. 61 Конституції України, ст.ст. 207, 526, 549, 626, 628, 629, 634, 938, 639, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 19, 76-81, 89,141,247, 258-259, 263-265, 279, 354 ЦПК України суд, -
ухвалив:
Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 23.01.2008 року в розмірі 4500 (чотири тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок та витрати зі сплати судового збору в розмірі 873,62 гривні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Позивач: акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання : АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду складений та підписаний 28 липня 2023 року.
Суддя: О. Н. Борис