27 липня 2023 року м. Житомир справа № 240/9298/23
категорія 111000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Житомирській області, викладеного у формі листа від 14.12.2021 №3811/АП/06-30-55-04-08 про відмову ФОП ОСОБА_1 у реєстрації платником єдиного податку та внесенні її даних до Реєстру платників єдиного податку, як платника спрощеної системи оподаткування 2 (другої) групи з 01.01.2022;
- зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у Житомирській області внести ФОП ОСОБА_1 до Реєстру платників єдиного податку, як платника спрощеної системи оподаткування 2 (другої) групи з 01.01.2022.
Позов мотивовано безпідставністю відмови контролюючого органу у реєстрації позивача платником єдиного податку, незважаючи на подання позивачем заяви про застосування спрощеної системи оподаткування у порядку та строки, встановлені Податковим кодексом України.
Головне управління ДПС у Житомирській області, у строк та в порядку, визначеному ст.152, ч.1 ст.261 Кодексом адміністративного судочинства України (далі -КАС України) подало відзив на позовну заяву. Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що платником не дотримано вимоги пункту 291.3 статті 291 Податкового кодексу України, зокрема у заяві незазначено кількість осіб, які одночасно перебувають з фізичною особою - підприємцем у трудових відносинах, що унеможливлює визначення відповідності платника критеріям застосування другої групи спрощеної системи оподаткування, передбачених вимогами підпункту 2 пункту 291.4. статті 291 ПК України. Водночас, платник у позовній заяві звертає увагу на те, що ним заповнено п.7 Заяви шляхом проставляння позначки " - ", однак вказана заява не містить ані позначки " - ", ані значення "0". Таким чином, на думку відповідача, відмовляючи позивачу у переході на спрощену систему оподаткування, посадові особи контролюючого органу діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України.
11.05.2023 представником Головного управління ДПС у Житомирській області подано клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 17.05.2023 у задоволенні клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження відмовлено за безпідставністю.
Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1 ст.263 КАС України.
У відповідності до частини 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в Житомирській ДПІ ГУ ДПС у Житомирській області.
13.12.2021 позивач подала заяву про застосування спрощеної системи оподаткування № 9379095516, засобами електронного зв'язку в електронній формі щодо реєстрації платником єдиного податку на групу 2 зі ставкою 20% з 01.01.2022 року.
За результатами розгляду заяви ФОП ОСОБА_1 рішенням від 14.12.2021 № 3811/АП/06-30-55-04-08 відмовлено у реєстрації платником єдиного податку у зв'язку з тим, що платником не дотримано вимоги пункту 298.3 статті 298 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями, встановлені главою 1 розділу XIV ПК України, зокрема у заяві не зазначено кількість осіб, які одночасно перебувають з фізичною особою-підприємцем у трудових відносинах, що унеможливлює визначення відповідності платника критеріям застосування другої групи спрощеної системи оподаткування, передбачених вимогами підпункту 2 пункту 291.4 статті 291 ПКУ.
Зазначене рішення надіслано ФОП ОСОБА_1 14.12.2021 засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням за номером відправлення №1001805339144, та повернулось на адресу відповідача з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
24.11.2022 позивач подала скаргу на рішення ГУ ДПС в Житомирській області від 14.12.2021 № 3811/АП/06-30-55-04-08 до Державної податкової служби України про скасування рішення контролюючого органу, в порядку положень статті 56 Податкового кодексу України.
Рішенням від 09.03.2023 № 5848/6/99-00-06-01-04-06 Державна податкова служба України, керуючись главою 4 розділу Податкового кодексу України скаргу ФОП ОСОБА_1 залишила без задоволення, а рішення ГУ ДПС в Житомирській області від 14.12.2021 № 3811/АП/06-30-55-04-08 про відмову у реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку - без змін.
Не погоджуючись з позицією відповідача, позивач звернулась до суду із вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VІ (далі - Закон № 2464-VІ)
Відповідно до п.63.2. ст.63 ПК України взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності для фізичних осіб-підприємців - платників єдиного податку регулюється статтями 291-300 глави І розділу XIV ПК України.
Пунктом 291.2 статті 291 ПК України встановлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1. статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Згідно пункту 291.3. статті 291 Податкового кодексу України юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Відповідно до п.291.4. ст.291 ПК України суб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:
1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1000000 гривень;
2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.
Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи;
3) третя група - фізичні особи - підприємці які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 7000000 гривень;
4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники:
а) юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків;
б) фізичні особи - підприємці, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України "Про фермерське господарство", за умови виконання сукупності таких вимог:
здійснюють виключно вирощування, відгодовування сільськогосподарської продукції, збирання, вилов, переробку такої власновирощеної або відгодованої продукції та її продаж;
провадять господарську діяльність (крім постачання) за місцем податкової адреси;
не використовують працю найманих осіб;
членами фермерського господарства такої фізичної особи є лише члени її сім'ї у визначенні частини другої статті 3 Сімейного кодексу України;
площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у власності та/або користуванні членів фермерського господарства становить не менше двох гектарів, але не більше 20 гектарів.
Згідно з п.п.298.1.1. п.298.1. ст.298 ПК України для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до контролюючого органу за місцем податкової адреси заяву.
Заява подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один з таких способів:
1) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;
2) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;
3) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги";
4) державному реєстратору під час державної реєстрації створення юридичної особи або державної реєстрації фізичної особи - підприємця. Відповідна заява або відомості передаються до контролюючих органів у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Пунктом п.298.3 ст.298 ПК України визначено, що у заяві зазначаються такі обов'язкові відомості:
1) найменування суб'єкта господарювання, код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - підприємця, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків);
3) податкову адресу суб'єкта господарювання;
4) місце провадження господарської діяльності;
5) обрані суб'єктом господарювання види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2010;
6) обрані суб'єктом господарювання група та ставка єдиного податку або зміна групи та ставки єдиного податку;
7) кількість осіб, які одночасно перебувають з фізичною особою - підприємцем у трудових відносинах, та середньооблікова чисельність працівників у юридичної особи;
8) дата (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування.
Згідно з п.п.298.1.2. п.298.1. ст.298 ПК України зареєстровані в установленому порядку фізичні особи - підприємці, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, вважаються платниками єдиного податку з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулася державна реєстрація.
Відповідно до п.п.298.1.4. п.298.1. ст.298 суб'єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм цього Кодексу, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб'єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року.
Перехід на спрощену систему оподаткування суб'єкта господарювання, зазначеного в абзаці першому цього підпункту, може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб'єктом господарювання дотримано вимоги, встановлені в пункті 291.4. статті 291 цього Кодексу.
До поданої заяви додається розрахунок доходу за попередній календарний рік, який визначається з дотриманням вимог, встановлених цією главою.
Підпунктом 298.7. статті 298 ПК України визначено, що форма та порядок подання заяви встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Форма заяви затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16.07.2019 №308 "Про затвердження форм заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, розрахунку доходу за попередній календарний рік, запиту про отримання витягу з реєстру платників єдиного податку, витягу з реєстру платників єдиного податку" (далі - наказ №308).
Аналізуючи вищенаведені норми ПК України, слід дійти висновку про те, що перехід на спрощену систему оподаткування відбувається з дотриманням таких умов:
1) подання відповідної заяви до контролюючого органу разом із розрахунком доходу за попередній календарний рік, який визначається з дотриманням вимог, встановлених главою 1 розділу XIV ПК України;
2) дотримання платником податків вимог п.291.4. ст.291 ПК України.
При цьому, відповідно до п.299.1 ст.299 ПК України реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.
Відповідно до п.299.3. та п.299.4. ст.299 ПК України у разі відсутності визначених цим Кодексом підстав для відмови у реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку контролюючий орган зобов'язаний протягом двох робочих днів від дати надходження заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування зареєструвати таку особу платником єдиного податку. У випадках, передбачених підпунктом 298.1.2. пункту 298.1. та підпунктом 298.8.5. пункту 298.8. статті 298 цього Кодексу, контролюючий орган, у разі відсутності визначених цим Кодексом підстав для відмови, здійснює реєстрацію суб'єкта господарювання як платника єдиного податку з дати, визначеної відповідно до зазначеного підпункту, протягом двох робочих днів з дати отримання контролюючим органом заяви щодо обрання спрощеної системи оподаткування або отримання цим органом від державного реєстратора електронної копії заяви, виготовленої шляхом сканування, одночасно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця, якщо така заява додана до реєстраційної картки.
Аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку про те, що при прийнятті відповідного рішення (задоволення або відмову в переході на спрощену систему оподаткування) контролюючим органом досліджується та аналізується виключно інформація, що зазначена в заяві, та додані до неї відомості.
У разі відмови у реєстрації платника єдиного податку контролюючий орган зобов'язаний надати протягом двох робочих днів з дня подання суб'єктом господарювання відповідної заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб'єктом господарювання у встановленому порядку.
Відповідно до п.299.6. ст.299 ПК України підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб'єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно:
1) невідповідність такого суб'єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу;
2) наявність у суб'єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов'язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;
3) недотримання таким суб'єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4. пункту 298.1. статті 298 цього Кодексу.
Як слідує з матеріалів справи, 13.12.2021 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 через електронний кабінет платника податків подала заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, в якій просила перевести її на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності з 01.01.2022, однак отримала відмову ГУ ДПС у Житомирській області із посиланням на пункт 298.3 статті 298 Податкового кодексу України.
Відповідно до листа ГУ ДПС у Житомирській області № 3811/АП/06-30-55-04-08 від 14.12.2021 підставами відмови у переході на спрощену систему оподаткування є, зокрема: у заяві не зазначено кількість осіб, які одночасно перебувають з фізичною особою-підприємцем у трудових відносинах, що унеможливлює визначення відповідності платника критеріям застосування другої групи спрощеної системи оподаткування, передбачених вимогами підпункту 2 пункту 291.4. статті 291 ПК України.
Позивачка стверджує, що нею при заповненні гр.7 "Кількість осіб, які одночасно перебувають із фізичною особою-підприємцем у трудових відносинах, або середньооблікова чисельність працівників у юридичної особи" вказано цифру "0", яку автоматизована система автоматично, без втручання позивачки, виправила на значення у вигляді "-" (прочерку), як і значення інших граф цієї заяви.
Проте із наявних в матеріалах справи доказів, не можливо встановити факт правильності заповнення позивачкою гр.7.
Відповідачем долучено до матеріалів справи копію заяви, в якій в п.7 не міститься ані позначки "-", ані значення "0".
З огляду на вказане, суд не приймає до уваги доводи позивача, що ним дотримано вимоги п.298.3 статті 298 Податкового кодексу України, оскільки в матеріалах справи відсутні докази заповнення позивачем гр.7 заяви про обрання спрощеної системи оподаткування.
Щодо доводів позивача про те, що будь-яких застережень чи іншої інформації з податкового органу не надходило, тому позивач у 2022 році здійснювала свою діяльність на спрощеній системі оподаткування та сплачувала до бюджету єдиний податок, суд зазначає наступне.
Основні організаційно-правові засади обміну електронними документами між суб'єктами електронного документообігу визначено Порядком обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 №557 (далі - Порядок №557).
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №557, перша квитанція - електронне повідомлення, що формується у форматі (стандарті), затвердженому в установленому законодавством порядку, програмним забезпеченням контролюючого органу за результатами автоматизованої перевірки електронного документа та засвідчує факт і час отримання такого електронного документа в момент такого отримання; друга квитанція - електронне повідомлення, що формується у форматі, затвердженому в установленому законодавством порядку, програмним забезпеченням контролюючого органу (адресатом) за результатами ідентифікації, обробки електронного документа та засвідчує факт і час приймання (неприймання) чи реєстрації такого електронного документа.
Відповідно до пункту 11 розділу ІІ Порядку №557, перша квитанція надсилається автору електронного документа протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом, в іншому разі - протягом перших двох годин наступного операційного дня. У першій квитанції, що формується за результатами автоматизованої перевірки, зазначеної у пункті 10 цього розділу, повідомляється про результати такої перевірки. У разі негативних результатів автоматизованої перевірки у першій квитанції повідомляється про неприйняття електронного документа із зазначенням причин, у такому випадку друга квитанція не формується. На першу квитанцію накладається електронна печатка контролюючого органу, здійснюється її шифрування та надсилання автору електронного документа. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в контролюючому органі.
Пунктом 12 розділу ІІ Порядку №557 визначено, що не пізніше наступного робочого дня з моменту формування першої квитанції, якщо інше не встановлено законодавством та цим Порядком, формується друга квитанція.
Друга квитанція є підтвердженням про прийняття (реєстрацію) або повідомленням про неприйняття в контролюючому органі електронного документа. В другій квитанції зазначаються реквізити прийнятого (зареєстрованого) або неприйнятого (із зазначенням причини) електронного документа, результати обробки в контролюючому органі (дата та час прийняття (реєстрації) або неприйняття, реєстраційний номер, дані про автора та підписувача (підписувачів) електронного документа та автора квитанції).
З аналізу наведених норм вбачається наявність двох етапів надходження електронних документів до контролюючого органу.
Так, за результатами обробки контролюючим органом 13 грудня 2021 року о 18:25:33 год. створено квитанцію №1, з якої вбачається, що "Заява про застосування спрощеної системи оподаткування" від 13.12.2021, доставлена до Державної податкової служби України та збережена на центральному рівні. Крім того у цій квитанції зазначено, що документ буде оброблено у складі пакету пов'язаних документів та вказано про необхідність подбання про прийом квитанції №2 щодо результатів перевірки та прийняття/неприйняття електронного документу та квитанції №2, з якої вбачається, що документ доставлено до ГУ ДПС у Житомирській області, пакет прийнято. Вказані квитанції надійшли в "Електронний кабінет платника".
Таким чином, отримання позивачем квитанції №1 та квитанції №2 свідчить лише про надходження заяви про застосування спрощеної системи оподаткування до контролюючого органу, який на виконання вимог підпункту 299.5. статті 299 ПК України платнику протягом двох робочих днів з дня подання Заяви, надав письмову вмотивовану відмову у реєстрації платником єдиного податку.
Посилання позивача на те, що вона жодного поштового відправлення від ГУ ДПС у Житомирській області не отримувала, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи по суті, так як у матеріалах справи наявні докази скерування контролюючим органом на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення копію рішення від 14.12.2021 №3811/АП/06-30-55-04-08, яким відмовлено у реєстрації платником єдиного податку, що відповідає вимогам податкового законодавства щодо належного повідомлення платника податків про прийняття відповідного рішення.
Добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.07.2019 у справі №0440/5993/18.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
В задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Панкеєва