Єдиний унікальний номер справи 185/7874/19
про призначення до судового розгляду
27 липня 2023 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі секретаря - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015040000000266 від 27.03.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 372 КК України,
за участю:
прокурора - ОСОБА_5 , ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_4
Прокурор просить призначити справу до судового розгляду, вважає, що обвинувальний акт складений із дотриманням вимог ст. 291 КПК України, підстав для закриття справи, внесення подання про визначення підсудності немає. Також прокурором подано клопотання про звернення застави в дохід держави.
Потерпілий не з'явився, був належним чином повідомлений про дату і час підготовчого судового засідання, надав заяву, в якій прохав розглядати в підготовчому засіданні провадження без його участі.
Обвинувачений заперечував проти позиції прокурора, та клопотав про повернення обвинувального акту прокурору.
Суть клопотання про повернення обвинувального акту зводиться до того, що на час досудового розслідування не залучались і не допускались стороною обвинувчення захисники, хоча в обвинувальному акті вони зазначені. Стосовно вказаних доводів, суд зазначає, що діючий КПК України вказує на те, що постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне (ст.110 КПК). КПК України не передбачає винесення постанови для підтвердження участі захисника в провадженні. Так само й під час судового розгляду діючий КПК України не передбачає постановлення ухвали про залучення захисників.
Повноваження суду обмежені тільки обов'язком секретаря перевірити повноваження захисників після відкриття судового засідання. Адвокат ОСОБА_7 в підготовчому засіданні свої повноваження так і не надав. Надалі обвинувачений в засіданні від 24 грудня 2020 року повідомив про закінчення термінів дії договорів з захисниками та йому було роз'яснено право запросити інших захисників.
Також обвинувачений зазначив про, на його думку, внесення в обвинувальний акт відомостей які не відповідають дійсності та не зазначені, які ж достатні докази зібрані стосовно висвітлення в обвинувальному акті фактичних обставин.
Також зазначив, що його захиснику ОСОБА_8 не вручено обвинувальний акт, а досудове розслідування здійснювалось не об'єктивно та з грубими порушеннями. Не з'ясовано обставини, які мають значення. Зазначив про відсутність в його діях кваліфікуючих ознак злочину, передбаченого ч. 2 ст. 372 КПК України. Також зазначає про відсутність самої події злочину та складу злочину в його діях.
Стосовно вказаних доводів, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
Суд відхиляє доводи обвинуваченого, що обвинувальний акт має бути повернутий з огляду на відсутність події злочину та відсутності у діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, адже до таких висновків суд може дійти лише після повного дослідження всіх доказів та заслуховування позицій сторін при ухваленні вироку у нарадчій кімнаті, що здійснюється в судовому розгляді.
Щодо доводів обвинуваченого про невідповідність вимогам закону опису фактичних обставин і формулювання обвинувачення, то пункт 5 частини 2 статті 291 КПК України прямо передбачає, що фактичні обставини кримінального правопорушення викладаються так, як прокурор це вважає встановленим. Більше того, кримінальний процесуальний закон не надає суду повноважень до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов'язувати його змінювати цей обсяг, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо, оскільки визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора (постанова Касаційного кримінального суду Верховного суду від 03.07.2019 року у справі N 273/1053/17). Адже в обвинувальному акті зазначаються ті фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор (а не суд) вважає встановленими. До цього слід додати, що КПК України містить положення про зміну обвинувачення в суді, висунення додаткового обвинувачення, відмову від підтримання державного обвинувачення (частина 2 статті 337, статті 338-340 КПК України), а також передбачає право суду вийти за межі зазначеного в обвинувальному акті висунутого обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження (частина 3 статті 337 КПК України).
Враховуючи зазначене, а також те, що обвинувальний акт під час підготовчого судового засідання перевіряється лише на предмет його формальної та змістовної відповідності вимогам КПК України, а не на предмет обґрунтованості обвинувачення та/або правильності кваліфікації, суд не вдається до оцінки обвинувального акта з точки зору його обґрунтованості та правильності кваліфікації.
Щодо твердження про порушення стороною обвинувачення вимог ст. 293 КПК України. Суд погоджується, що частиною 1 цієї статті передбачено, що одночасно з переданням обвинувального акта до суду прокурор зобов'язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його захиснику.
Як вбачається з матеріалів справи, обвинувальний акт у кримінальному провадженні складений прокурором. Того ж дня копія обвинувального акта та копія реєстру матеріалів досудового розслідування була вручена 08 серпня 2019 року, що підтверджується відповідною розпискою, доданою до обвинувального акта (том 1, а.с. 45). Також додано підтвердження, що прокурор направляв захиснику ОСОБА_8 виклики для отримання обвинувального акту. Також здійснював повідомлення на мессенджери та після цього направив поштовим зв'язком обвинувальний акт.
При цьому, згідно з частиною 4 статті 291 КПК України до обвинувального акта додається:
3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу);
Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.
Отже, приписами статті 291 КПК України не передбачений обов'язок прокурора надати до суду розписки щодо вручення копії обвинувального акта захисникам.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 27 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017, зі змінами, при виконанні доручення адвокат зобов'язаний використати всі розумно необхідні і доступні йому законні засоби для надання ефективної правової допомоги клієнту, здійснення його захисту або представництва. Обвинувальний акт щодо обвинуваченого надійшов до суду 22 серпня 2019 року. Отже, захисник мав достатній час, щоб ознайомитись зі змістом обвинувального акта, який перебуває в розпорядженні суду та в розпорядженні обвинуваченого.
Відтак обвинувальний акт у кримінальному провадженні складений відповідно до формальних вимог статті 291 КПК України, оскільки містить всі формальні і змістовні елементи, передбачені законом. З огляду на перелік обов'язкових відомостей, які повинен містити обвинувальний акт відповідно до статті 291 КПК України, перелік документів, які додаються до обвинувального акта та підставу для повернення обвинувального акта прокурору, зазначену в пункті 3 частини 3 статті 314 КПК України, вказані обвинуваченим не можуть зумовлювати повернення обвинувального акта, а тому у задоволенні клопотання обвинуваченого слід відмовити.
З врахуванням ухвали апеляційної інстанції від 30 грудня 2020 року, обвинувальний акт підсудний Павлоградському міськрайонному суду Дніпропетровської області.
Також подано обвинуваченим клопотання про скасування запобіжного заходу та повернення йому застави, бо строк досудового розслідування закінчено 12 квітня 2019 року, а запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави був встановлений в межах строку досудового розслідування. Посилаючись на ст. 203 КПК України, зазначає, що ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу припинила свою дію 20 квітня 2019 року. Прокурор заперечував проти задоволення клопотання.
З сукупного аналізу положень Кримінального процесуального кодексу України вбачається, що лише запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою та домашній арешт разом з обов'язками, переліченими в ч. 5 ст. 194 КПК України, обираються рішенням суду на певний проміжок часу. Інші запобіжні заходи, у тому числі і застава, визначеного строку дії не мають і діють до їх скасування, чи зміни.
Частиною 1 статті 182 КПК України визначено, що застава застосовується з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків. При цьому застава не є забезпеченням виключно додаткових обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, а є також забезпеченням виконання інших процесуальних обов'язків, передбачених КПК України для підозрюваних, обвинувачених.
Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Таким чином, застосований запобіжний захід у вигляді застави за приписами ч. 11 ст. 182 КПК України діє упродовж усього кримінального провадження, якщо інше не буде встановлено судовим рішенням.
Отже, навіть після спливу строку дії процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які покладалися на особу слідчим суддею, щодо підозрюваного, обвинуваченого продовжують діяти загальні процесуальні обов'язки, визначені ч. 7 ст. 42 КПК України. У забезпечення виконання вказаних обов'язків у подальшому протягом усього кримінального провадження і застосовується такий запобіжний захід як застава. Також суд не вбачає підстав для зміни чи скасування даного альтернативного запобіжного заходу.
Щодо клопотань прокурора про звернення застави в дохід держави , суд констатує, що обвинуваений був відсутній в підготовчому засіданні з поважних причин.
Також обвинуваченим подано скарги на дії слідчих та прокурорів щодо повідомлення про підозру від 26 лютого 2016 року, повідомлення зміну раніше повідомленої підозри від 02 квітня 2019 року з одночасним визнанням незаконним процесуальних, слідчих та розшукових дій, постанов про зупинення провадження. Сторона обвинувачення заперечувала.
Під час підготовчого судового засідання, суд не вправі оцінювати процесуальні дії (бездіяльність) та рішення органу досудового розслідування, в тому числі щодо повідомлення особі про підозру або зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні злочину, правильність зупинення та відновлення досудового розслідування, оскільки відповідно до ст. 314, 316 КПК України з'ясування таких обставин виходить за межі компетенції суду на стадії підготовчого провадження, такі обставини можуть бути досліджені під час судового розгляду. Отже, викладені у вказаних скаргах факти та обставини не можуть бути предметом дослідження судом під час підготовчого судового засідання.
З огляду на те, що сторона захисту у скаргах та у наданих суду поясненнях просить зазначені нею порушення норм кримінального процесуального закону органом досудового розглянути саме під час вирішення питання про призначення кримінального провадження до судового розгляду, суд вважає за необхідне визнати такі скарги передчасними, у зв'язку з чим відмовити у їх задоволенні. При цьому сторона захисту не позбавлена права під час судового розгляду посилатися на встановлені нею порушення КПК України, зокрема, під час дослідження доказів по справі.
Також обвинуваченим заявлено в підготовчому судовому засіданні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України. Вказана норма передбачає, що кримінальне провадження підлягає закриттю якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи.
Суд враховує що частину першу статті 284 доповнено пунктом 10 згідно із Законом № 2147-VIII від 03.10.2017 - зміни не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін. З даних реєстру та обвинувального акту, слідує, що відомості в даному кримінальному провадженні ЄРДР №42015040000000266 внесено 27.03.2015 року. Отже закриття провадження з цих підстав не відповідає вимогам закону.
Інші клопотання вирішено під час підготовчого засідання та прийняті рішення відображені в журналі судового засідання.
За таких обставин є достатні підстави для призначення даного кримінального провадження до судового розгляду.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 314, 315 КПК України, суд
1. У клопотанні ОСОБА_4 про повернення обвинувального акту прокурору відмовити.
2. У клопотанні ОСОБА_4 про закриття кримінального провадженя на підстав п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України відмовити.
3. Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , призначити до судового розгляду у відкритому судовому засіданні у приміщенні Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області на 03 серпня 2023 року о 09.00
Кримінальне провадження розглядати суддею одноособово.
Викликати в судове засідання:
прокурора
обвинуваченого
потерпілого.
У клопотанні прокурора про звернення застави на користь держави відмовити.
У клопотанні обвинуваченого про повернення застави та зміни запобіжного заходу відмовити.
Ухвала суду окремому оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1