65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"17" липня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/3182/22
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Босової Ю.С.
За участю представників сторін:
Від позивача: Піун С.П. за довіреністю;
Від відповідача: Гончаренко К.Ю. в порядку самопредставництва;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” до Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області про стягнення 274 135,48 грн., -
Товариство з обмеженою відповідальністю „Газопостачальна компанія „Нафтогаз України” (далі по тексту - ТОВ „ГК „Нафтогаз України”) звернулося до господарського суду із позовною заявою до Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області (далі по тексту - Управління) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 274 135,48 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 199 246,94 грн., пені у розмірі 34 827,27 грн., 3% річних у розмірі 3 504,56 грн., збитків від інфляції у розмірі 36 556,71 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості поставленого позивачем за період з 01.01.2022р. по 23.01.2022р. природного газу як постачальником „останньої надії” на ринку природного газу.
Управлінням у поданому до суду відзиві було наголошено про порушення позивачем строків направлення рахунку на оплату природного газу, визначених типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії». Крім того, відповідачем було вказаного, що типовий договір не містить істотних умов визначених для конкретного споживача, а саме ціни та строку дії договору, що виключає можливість реєстрації зобов'язання у органах казначейства. Посилаючись на військову агресію Російської Федерації проти України та настання форс-мажорних обставин, відповідач зазначає, що строк виконання зобов'язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин, у зв'язку з чим, просить суд відмовити у задоволенні заявлених до нього позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.
Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2501 від 30.09.2015р. (далі по тексту - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору цей договір є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу Споживачу постачальником «останньої надії» (далі - Постачальник).
Згідно з п. 1.3 договору цей договір є договором приєднання. При укладенні цього договору зі Споживачем враховуються вимоги статей 205, 633, 634,641, 642 Цивільного кодексу України та укладення відбувається шляхом публічної оферти Постачальника та її акцептування Споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника. Цей договір вважається укладеним зі Споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Умовами п. 2.1 договору передбачено, що за цим договором Постачальник зобов'язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а Споживач зобов'язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
Відповідно до п. п. 3.1, 3.3 договору постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Період безперервного постачання природного газу Постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу Споживачу Постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.
Згідно з п. п. 4.3, 4.4 договору Постачальник зобов'язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено). Споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Положеннями п. 4.5 договору визначено, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Розділом X договору визначено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами цього договору. Строк виконання зобов'язань за цим договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Сторони зобов'язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи щодо їх настання відповідно до законодавства.
Відповідно до п. 11.1 договору цей договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу Споживачу в реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу Постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє Споживача від обов'язку сплатити заборгованість Постачальнику за цим договором.
04.01.2022р. між ТОВ “ГК “Нафтогаз Трейдинг” (Постачальник) та Управлінням (Споживач) було укладено договір поставки природного газу №20-1280/21-БО-Т, за умовами якого Постачальником були прийняті на себе зобов'язання постачати Управлінню природний газ з січня 2022р. по грудень 2022р.
На підставі платіжного доручення №122 від 16.02.2022р. Управлінням було перераховано на рахунок ТОВ “ГК “Нафтогаз Трейдинг” грошові кошти у розмірі 8 434,67 грн. в рахунок оплати вартості спожитого у січні 2022р. природного газу.
ТОВ „ГК „Нафтогаз України” було складено на підписано акт приймання-передачі природного газу №1708, згідно якого вартість поставленого Управлінню природного газу складає 199 246,94 грн. Крім того, позивачем було виставлено відповідачу рахунок №6084 на оплату спожитого у січні 2022р. природного газу, вартість якого складає 199 246,94 грн.
На підтвердження факту направлення на адресу Управління акту та рахунку ТОВ „ГК „Нафтогаз України” було надано списки згрупованих поштових відправлень та квитанції про прийняття плати за пересилання поштових відправлень, видані у відділенні поштового зв'язку 09.02.2022р. та 15.02.2022р.
24.02.2022р. Управлінням було видано наказ про запровадження дистанційного режиму роботи з 24 до 25 лютого 2022р. В подальшому Управлінням на підставі наказу №Н/615-22 від 14.11.2022р. було встановлено простій.
07.09.2022р. представник ТОВ „ГК „Нафтогаз України” звернувся до ТОВ „Оператор газотранспортної системи України” із адвокатським запитом, відповідно до якого просив надати інформацію щодо фактичних обсягів споживання природного газу, зокрема, Установою за період з 01.10.2021р. і до дати видачі відповіді.
Листом від 28.09.2022р. ТОВ „Оператор газотранспортної системи України” у відповідь на адвокатський запит було повідомлено, що протягом періоду з 01.01.2022р. по 23.01.2022р. Управління було закріплено за постачальником «останньої надії» - ТОВ «ГК «Нафтогаз України». Обсяг природного газу, використаний споживачем становить 4 908,56 метрів кубічних.
На підставі даних, повідомлених ТОВ „Оператор газотранспортної системи України” у листі від 28.09.2022р., ТОВ „ГК „Нафтогаз України” було складено довідку про об'єми поставленого Управлінню природного газу. Вартість поставленого відповідачу природного газу була розрахована позивачем із урахуванням цін, відображених у довідці від 29.09.2022р., яка містить інформацію про архів тарифів за 2021р. та 2022р.
Листом від 26.09.2022р. АТ „Державний ощадний банк України” у відповідь на звернення ТОВ „ГК „Нафтогаз України” було повідомлено, що за період з 01.10.2021р. по 19.09.2022р. грошові кошти від Управління на рахунок позивача не надходили.
21.04.2023р. начальником управління економіки, бухгалтерського обліку та звітності - головним бухгалтером було складено службову записку на ім'я в.о. начальника Управління, згідно якої бухгалтер повідомляла про укладення договору №20-1280/21-БО-Т від 04.01.2022р. Також, у службовій записці вказано, що в лютому 2022 року до управління економіки, бухгалтерського обліку та звітності передавався акт №1708 приймання-передачі природного газу ТОВ „ГК „Нафтогаз України” за січень 2022р. на суму 199246,94 грн. Проте, через відсутність підписаного договору з вказаною компанією, акт не був прийнятий до виконання.
Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних та зустрічних позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.
Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв'язку з чим, суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу визначаються Законом України “Про ринок природного газу” № 329-VIII від 09.04.2015р.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2501, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1387/27832, затверджено Типовий договір постачання природного газу постачальником “останньої надії” та постановлено, що суб'єкти господарювання, визначені Кабінетом Міністрів України як постачальники, які не мають права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу (постачальники “останньої надії”), оформлюють свої договірні відносини зі споживачами на підставі Типового договору постачання природного газу постачальником “останньої надії”.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про ринок природного газу" у разі якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника "останньої надії", постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника "останньої надії", та на умовах типового договору постачання постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором.
Відповідно до п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 (далі - Правила №2496), постачальник “останньої надії” здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником “останньої надії”, затвердженому постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.
Згідно з п. 3 розділу VI Правил №2496 (в редакції, чинній на дату виникнення спірних відносин) Постачальник “останньої надії” здійснює постачання природного газу споживачу (за умови відсутності відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об'єкта) та оператору газорозподільної системи в таких випадках: банкрутство, ліквідація попереднього постачальника природного газу; зупинення або анулювання ліцензії на постачання природного газу попереднього постачальника; відсутність підтвердженої номінації та реномінації постачальника споживача, постачальника, який здійснює постачання газу оператору газорозподільної системи для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі, або оператора газорозподільної системи, який здійснює закупівлю природного газу для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі на підставі договору (договорів) купівлі-продажу природного газу в оптового продавця, для газової доби D до 02:00 UTC (04:00 за київським часом) години для зимового періоду в газову добу (D-1) та 01:00 UTC (04:00 за київським часом) години для літнього періоду в газову добу (D-1) на точку виходу до газорозподільної системи, крім випадків ініціювання постачальником “останньої надії” відключення по об'єкту такого споживача (положення цього абзацу застосовується при постачанні природного газу побутовому споживачу, споживачу, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператору газорозподільної системи); відсутність побутового споживача або споживача, що здійснює виробництво теплової енергії (точки комерційного обліку споживача) в Реєстрі споживачів будь-якого постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС (положення цього абзацу застосовується при постачанні природного газу побутовому споживачу та споживачу, що здійснює виробництво теплової енергії).
Порядок укладення договору "останньої надії" визначається Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015 (далі - Правила №2496).
Згідно з п. 2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов'язані надати постачальнику “останньої надії” через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника “останньої надії”, за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; прізвище, ім'я, по батькові (для побутових споживачів); назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об'єкта споживача.
Згідно з п. 1.3 типового договору постачання природного газу постачальником “останньої надії”, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2501 від 30.09.2015р., при укладенні цього договору зі Споживачем враховуються вимоги статей 205, 633, 634,641, 642 Цивільного кодексу України та укладення відбувається шляхом публічної оферти Постачальника та її акцептування Споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Господарським судом в процесі вирішення даного спору було встановлено, що Управління протягом періоду з 01.01.2022р. по 23.01.2022р. не була включена до реєстру будь-якого постачальника природного газу, що підтверджується листом ТОВ „Оператор газотранспортної системи України” від 28.09.2022р. При цьому, під час розгляду даного спору докази на підтвердження наявності в Управління постачальника природного газу протягом спірного періоду суду надані не були.
Слід зазначити, що Управлінням не було надано суду підписаного з ТОВ “ГК “Нафтогаз Трейдинг” акту приймання-передачі природного газу за період з 01.01.2022р. по 23.01.2022р., а, отже, лише укладення між ТОВ “ГК “Нафтогаз Трейдинг” та Управлінням договору поставки природного газу, не може бути достатнім доказом на підтвердження наявності у відповідача постачальника природного газу протягом спірного періоду.
З викладених обставин, господарський суд, враховуючи відсутність в Управління постачальника природного газу, доходить висновку про укладення між ТОВ „ГК „Нафтогаз України” та Управлінням договору постачання природного газу постачальником „останньої надії”, який діяв протягом періоду з 01.01.2022р. по 23.01.2022р.
Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених ТОВ „ГК „Нафтогаз України” позовних вимог до Управління про стягнення суми основного боргу у розмірі 199 246,94 грн. за поставлений природний газ.
Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з п. п. 4.3, 4.4 типового договору Постачальник зобов'язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено). Споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Положеннями п. 4.5 типового договору визначено, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Господарський суд звертає увагу ТОВ „ГК „Нафтогаз України”, що необхідною умовою для визначення обґрунтованості вимог в частині застосування до відповідача заходів відповідальності, передбачених ст. 625 ЦК України, а також нарахування відповідачу пені, крім обставин наявності невиконаного боржником грошового зобов'язання, є правильність визначення позивачем періоду нарахування, у тому числі, моменту (строку), з якого боржник вважається таким, що прострочив.
За загальним правилом, встановленим ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання підлягає виконанню у строк (термін), який ним встановлений.
Слід зазначити, що у службовій записці від 21.04.2023р., долученій до матеріалів справи за клопотанням відповідача у судовому засіданні 17.07.2023р., головним бухгалтером Управління підтверджено, що у лютому 2022р. до управління економіки, бухгалтерського обліку та звітності передавався акт №1708 приймання-передачі природного газу, складений ТОВ „ГК „Нафтогаз України” за січень 2022р. на суму 199246,94 грн.
Таким чином, суд доходить висновку, що направлений позивачем акт приймання-передачі був вручений відповідачу.
З викладених обставин господарський суд доходить висновку про наявність у ТОВ „ГК „Нафтогаз України” права на стягнення пені у розмірі 34 827,27 грн., яка була нарахована на суму боргу протягом періоду з 01.03.2022р. по 31.08.2022р., 3% річних у розмірі 3 504,56 грн., які були нараховані на суму боргу протягом періоду з 01.03.2022р. по 30.09.2022р.; збитків від інфляції у розмірі 36 556,17 грн., які були нараховані на суму боргу з урахуванням показників інфляції за березень - вересень 2022р. включно.
Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, збитків від інфляції та пені, суд дійшов висновку про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення заявлених ТОВ „ГК „Нафтогаз України” позовних вимог у названій частині.
24.02.2022р. Указом Президента України №64/2022 „Про введення воєнного стану в Україні” у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" було постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022р.
Згідно з ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Загальновідомим є факт розміщення на сайті Торгово-промислової палати України листа №2024/02.07.1 від 28.04.2022р., згідно якого Торгово-промислова палата України засвідчила настання з 24.02.2022р. форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) - військову агресію Російської Федерації, що стало підставою для введення воєнного стану.
Разом з тим, господарський суд зазначає, що розділом X договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» визначено, що сторони зобов'язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи щодо їх настання відповідно до законодавства.
Проте, докази на підтвердження повідомлення Управлінням позивача про настання форс-мажорних обставин в матеріалах справи відсутні, що з урахуванням відсутності у положеннях цивільного законодавства норм, які звільняють від обов'язку сплати 3% річних, збитків від інфляції та пені, нарахованих особі, яка перебувала під тимчасовою окупацією з 24.02.2022р., свідчать про необхідність задоволення заявлених ТОВ „ГК „Нафтогаз України” позовних вимог у зазначеній частині.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” вимог шляхом присудження до стягнення із Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області основного боргу у розмірі 199 246,94 грн., пені у розмірі 34 827,27 грн., 3% річних у розмірі 3 504,56 грн., збитків від інфляції у розмірі 36 556,71 грн.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача у повному обсязі відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Херсонській області /73000, Херсонська обл., місто Херсон, вул. Перекопська, буд. 17; ідентифікаційний код 40408678/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” /04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; ідентифікаційний код 40121452/ основний борг у розмірі 199 246,94 грн. /сто дев'яносто дев'ять тисяч двісті сорок шість грн. 94 коп./, пеню у розмірі 34 827,27 грн. /тридцять чотири тисячі вісімсот двадцять сім грн. 27 коп./, 3% річних у розмірі 3 504,56 грн. /три тисячі п'ятсот чотири грн. 56 коп./, збитки від інфляції у розмірі 36 556,71 грн. /тридцять шість тисяч п'ятсот п'ятдесят шість грн. 71 коп./, судовий збір у розмірі 4 112,03 грн. /чотири тисячі сто дванадцять грн. 03 коп./.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення складено 26 липня 2023 р.
Суддя С.П. Желєзна