Справа № 159/5333/22 Головуючий у 1 інстанції: Грідяєва М. В.
Провадження № 22-ц/802/646/23 Доповідач: Здрилюк О. І.
19 липня 2023 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Здрилюк О. І.,
суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,
секретар судового засідання Черняк О. В.,
з участю позивачки ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, за апеляційною скаргою позивачки ОСОБА_1 , поданою від її імені представником ОСОБА_3 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської від 04 травня 2023 року,
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, який мотивує тим, що вони з відповідачем являються батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якого рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20 жовтня 2021 року із відповідача стягуються аліменти у розмірі 1500 грн щомісячно.
З часу ухвалення рішення суду потреби на утримання дитини значно зросли. Її матеріальне становище не дозволяє самостійно утримувати сина, оскільки її дохід за місцем роботи та аліменти, які сплачує відповідач є недостатніми для забезпечення мінімальних потреб дитини, що ставить дитину в скрутне матеріальне становище.
З моменту присудження аліментів значно збільшився прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, збільшився мінімальний розмір аліментів і підвищилися ціни на необхідні для дитини продовольчі та непродовольчі товари, а також для забезпечення фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Їй відомо, що відповідач на даний час офіційно працевлаштований за кордоном у Республіці Польща, де отримує дохід, а тому в інтересах дитини доцільно стягувати аліменти у частці від доходу батька.
Добровільно вирішити питання про інший розмір аліментів не вдалося, оскільки відповідач пояснив, що буде сплачувати інший розмір, якщо про це буде рішення суду.
Ураховуючи наведене, просила змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20 жовтня 2021 року у справі № 159/3933/21. Стягувати з відповідача ОСОБА_2 на її користь аліменти на малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 3/7 частки всіх видів його доходу (заробітку), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04 травня 2023 року в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 від імені позивачки, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про задоволення позову.
Відзив на апеляційну скаргу відповідач не подав.
У судовому засіданні позивачка апеляційну скаргу підтримала із наведених у ній підстав та просить її задовольнити.
Будучи належним чином повідомлений про день та годину розгляду справи (ч. 3 ст. 130 ЦПК України), відповідач у судове засідання не з'явився і його неявка відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши позивачку, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити, а рішення суду скасувати з таких підстав.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачка не довела належними та допустимими доказами факт зміни матеріального положення відповідача, а саме те, що він працює та має постійний прибуток, як і не доведена зміна матеріального або сімейного стану платника або одержувача аліментів, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Проте, до таких висновків суд дійшов помилково, з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Статтями 4, 5 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК).
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.9), який проживає разом з матір'ю.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20 жовтня 2021 року із відповідача на користь позивачки стягуються аліменти на сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1500 грн щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с.10-11).
Звертаючись до суду із позовними вимогами про зміну способу стягнення аліментів, ОСОБА_1 зазначала, що на даний час погіршилося її матеріальне становище, оскільки значно змінилася цінова політика в державі шляхом зростання цін на одяг, взуття, продукти харчування тощо. Визначений судом розмір аліментів є недостатнім для утримання дитини, оскільки, в силу свого віку дитина, потребує більших витрат на матеріальне забезпечення, розвиток, освіту, що потягнуло відповідну зміну матеріального становища дитини. Вона самостійно забезпечити належний рівень життя, необхідний для розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини не може, оскільки, працюючи на посаді продавця продовольчих товарів, отримує 1/2 частину від мінімальної заробітної плати.
Дані про доходи позивачки підтверджені відповідною довідкою (а.с.13).
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно із частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до положень статей 183, 184 СК України суд за заявою одержувача може визначити розмір аліментів у вигляді частки від заробітку (доходу) матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі.
Таким чином, підстави визначення розміру аліментів у частках від заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень статті 182 СК України, так і положень статей 183, 184 СК України.
У частині першій статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов'язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13.
Таким чином, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів.
Водночас, правомірність такого способу захисту встановлюється судом з урахуванням фактичних обставин справи та залежить від наявності відповідних підстав, передбачених положеннями статей 182-184, 192 СК України.
Водночас, при вирішенні цього спору судом першої інстанції не враховано усі істотні обставини, що могли вплинути на визначення розміру аліментів та не враховано інтереси дитини.
Так, не враховано, що відповідач є працездатною, фізично здоровою особою, що здатна забезпечувати належний рівень утримання, як себе, так і малолітньої дитини.
Доводи відзиву ОСОБА_2 на позовну заяву про те, що він на даний час ніде не працевлаштований та не отримує заробітну плату, з якої міг би сплачувати аліменти у заявленому розмірі, що не має можливості знайти роботу, на сезонні заробітки не виїжджає, оскільки проживає з батьками - спростовуються даними Державної прикордонної служби України, згідно інформації якої ОСОБА_2 виїхав за межі України 22.10.2021 через пункт пропуску Краківець та повернення в Україну не зафіксовано (а.с.36).
У суді апеляційної інстанції позивачка підтвердила знаходження відповідача саме у Республіці Польща, оскільки він влаштовував її з сином на тимчасове проживання у нього після повномасштабного вторгнення росії в Україну.
Позивачка у позовній заяві вказала про те, що їй відоме як місце роботи, так і місце проживання відповідача, конкретизувавши їх (а.с.1-зворот), дані про які міг спростувати лише відповідач, як і спростувати відсутність доходів на своє утримання, чи підтвердити їх незначний розмір.
Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня
2020 року у справі № 759/10277/18 зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.
Зважаючи на особу платника аліментів: працездатний, фізично здорова особа, працевлаштований за межами України та, беручи до уваги незадовільне майнове становище позивачки, яка отримує доходи у розмірі меншому, ніж мінімально визначено державою, який не дає можливості забезпечити належний рівень життя, необхідний для розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для зміни способу і розміру стягуваних з відповідача аліментів, але не у заявленому розмірі, а у мінімально визначеному державою розмірі на одну дитину, який становить 1/4 частку заробітку (доходу) платника аліментів.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що право вимагати змінити розмір аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
Відповідно до ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки висновки суду першої інстанції про відмову в позові зроблені без належного з'ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду.
У зв'язку із частковим задоволенням як позовної заяви, так і апеляційної скарги та звільненням позивачки від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір за їх подання необхідно стягнути із відповідача в дохід держави у розмірі 2481 грн (992,40 + 1488,60).
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу позивачки ОСОБА_1 , подану від її імені представником ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 04 травня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов задовольнити частково.
Змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20 жовтня 2021 року у справі № 159/3933/21.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частки всіх видів його доходу (заробітку), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - суддя
Судді