СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/10706/23
пр. № 2/759/3604/23
26 липня 2023 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Твердохліб Ю.О.,
за участю секретаря судових засідань Вінцковської О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У червні 2023 року позивач АТ КБ "ПРИВАТБАНК" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути на користь банку заборгованість за кредитним договором б/н від 03.11.2018 року, яка станом на 09.02.2023 року становить 62 739,31 грн та складається з: 50 757,74 грн - заборгованості за тілом кредиту, 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками, 11 981,57 грн - заборгованість за простроченими відсотками, 0,00 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит, згідно ст. 625, 0,00 грн -нарахована пеня, 0,00 грн - нараховано комісії, а також суму сплаченого судового збору у розмірі 2 684,00 грн.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банковських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг № б/н від 03.11.2018 року, згідно якої отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач підписав у анкеті-заяві засвідчив свою згоду на те, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами банку складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, а також те, що він зобов'язується виконувати зазначені Умови та правила надання банківських послуг. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшувався, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.
У подальшому розмір кредитного ліміту змінювався, що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування карткового рахунку.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі як відповідач при укладанні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту його зміну за рішенням та ініціативою Банку.
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за договором виконував, проте ОСОБА_1 , зобов'язання належним чином не виконував, в наслідок чого станом на 09.02.2023 року становить 62 739,31 грн та складається з: 50 757,74 грн - заборгованості за тілом кредиту, 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками, 11 981,57 грн - заборгованість за простроченими відсотками, 0,00 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит, згідно ст. 625, 0,00 грн -нарахована пеня, 0,00 грн - нараховано комісії.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2023 року вищезазначено головуючого суддю Твердохліб Ю.О. (а.с. 90-91).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 14.06.2023 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 93).
В судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у позовні заяві просить розглядати справу у його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечують (а.с. 4).
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, направив до суду заяву, в якій вказав, що позовні вимоги визнає.
Дослідивши докази в справі у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач має банківську ліцензію за № 22 на право надання банківських послуг від 05 жовтня 2011 року, визначених частиною третьою статті 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» та інші дозволи НБУ щодо здійснення банківської діяльності, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осбі, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Статут АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.78, 79-81).
ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банковських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг № б/н від 03.11.2018 року (а.с. 21,22).
Розмір кредитного ліміту змінювався, що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку (а.с. 19).
Окрім вказаного, у матеріалах справи міститься довідка про видану картку, що підтверджує факт отримання ОСОБА_1 картки за номером НОМЕР_1 з датою відкриття 02.10.2019 року та терміном дії до 05/22 та НОМЕР_2 з датою відкриття 22.07.2021 року та терміном дії до 07/25 (а.с. 20).
З огляду на надані документи, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за договором виконував.
На підтвердження позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» надало суду копії анкети-заяви відповідача від 03.11.2018 року Тарифи, витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розрахунок заборгованості, довідку про видані кредитні картки, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, роздруківку копії паспорта відповідача, умови та правила надання банківських послуг.
Згідно виписки відповідач користувався кредитною карткою, знімав та поповнював готівку, тобто реалізував своє право на користування кредитним лімітом.
Згідно розрахунку заборгованості, долученого позивачем до позовної заяви, ОСОБА_1 зобов'язання щодо своєчасного погашення заборгованості за кредитом та сплати відсотків не виконав, в зв'язку з чим станом на 09.02.2023 року становить 62 739,31 грн та складається з: 50 757,74 грн - заборгованості за тілом кредиту, 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками, 11 981,57 грн - заборгованість за простроченими відсотками, 0,00 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит, згідно ст. 625, 0,00 грн -нарахована пеня, 0,00 грн - нараховано комісії (а.с. 6-10).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки, умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Суд вважає, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані позивачем Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також, те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема, саме у зазначених в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Роздруківка витягу із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено, також, у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Суд вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (03.11.2018 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (12.06.2023 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися, як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання, як другої сторони до запропонованого договору.
Суд вважає, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, який міститься в матеріалах даної справи не містить підпису відповідача, тому його не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статями 625, 1048 ЦК України, позивач не пред'явив.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України, держава захищає права споживачів.
Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України, цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини 1 ст. 3 ЦК України.
Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах 1, 3 ст. 509 ЦК України, вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII "Про захист прав споживачів" (далі - Закон № 1023-XII).
Згідно з пунктом 22 частини 1 статті 1 Закону № 1023-XII споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", прийняті 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року №543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 11 липня 2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини 4 статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ "ПриватБанк" дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023 -XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Крім того, суд вважає, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви - анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ "ПриватБанк" не повернуті, а також вимоги частини 2 статті 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Аналогічна правова позиція щодо стягнення непогашеного тіла кредиту, викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року № 342/180/17.
Відповідно частини 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 11 981,57 грн - заборгованості за простроченими відсотками, оскільки вона не доведена належними та допустимими доказами.
Позивачем долучено до матеріалів справи виписку по картковим рахункам відповідача за період 02.10.2019 - 11.02.2023 року, з якої вбачається користування ОСОБА_1 кредитними коштами (а.с. 11-18).
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розміру є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписка по картковому рахунку, що є первинним обліковим документом, підтверджує факт користування відповідачем кредитною карткою, зазначеною у довідці про видані картки, а також факт використання кредитних коштів, оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту підлягають задоволенню, оскільки така сума є підтвердженою належними та допустимими доказами у справі.
Отже з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню заборгованість за основним кредитом у розмірі 50 757,74 грн.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
У спростування зазначеного будь яких доказів відповідачем суду не надано.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову АТ КБ «ПриватБанк», суд згідно ст. 141 ЦПК України розподіляє судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме з відповідача в сумі 2171,43 грн, виходячи з розрахунку: 50 757,74 грн (розмір задоволених позовних вимог) * 2 684,00 грн (сума сплаченого судового збору) / 62 739,31 грн (розмір заявлених позовних вимог) = 2171,43 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 526, 625, 651, 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, статтями 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 206, 259, 263-265, 268, 273, 280-284 ЦПК України, суд,
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 03.11.2018 року в розмірі 50 757 (п'ятдесят тисяч сімсот п'ятдесят сім) гривень 74 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати у розмірі 2 171 (дві тисячі сто сімдесят одну) гривню 43 копійки.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів.
Інформація про учасників:
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Текст рішення виготовлено 26.07.2023 року.
Суддя Ю.О. Твердохліб