СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2/759/4152/23
ун. № 759/13392/23
26 липня 2023 року суддя Святошинського районного суду міста Києва Ключник А.С., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
ОСОБА_1 звернулася до Святошинського районного суду міста Києва з позовною заявою до громадянина російської федерації ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що сімейне життя з відповідачем не склалось, фактичні шлюбні відносини припинені, подальше збереження шлюбу є неможливим і суперечить її інтересам, у зв'язку з чим просить розірвати шлюб між ними.
Як вбачається з копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 13.10.2020 шлюб між позивачем та відповідачем зареєстрований на території російської федерації.
Відповідач ОСОБА_2 є громадянином російської федерації, що зазначено у свідоцтві про шлюб.
Процесуальний порядок провадження у справах за участю іноземних осіб врегульовано Розділом ХІ ЦПК України.
Порядок розірвання шлюбу, укладеного між громадянином України та іноземцем, має ряд особливостей. Основним у цьому питанні є визначення закону, відповідно до якого буде проводитися розірвання шлюбу.
Статтею 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє в даний час щодо правових наслідків шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 вищевказаного Закону правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а при його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання (за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання в цій державі). При відсутності спільного місця проживання - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Таким чином, якщо подружжя є громадянами різних держав, спільно проживали на території України, і на час розірвання шлюбу хоча б один з них продовжує проживати на її території, то розірвання шлюбу провадиться за законодавством України. Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої він є (стаття 16 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Згідно з ч. 2 і 3 ст. 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» подружжя, будучи громадянами різних держав, можуть обрати право, яке буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу. Таке можливо, тільки якщо вони не мають спільного місця проживання або якщо особистий закон кожного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання.
Відповідно до Постанови пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року № 11 ВСУ зазначає, що в разі розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем, один з яких проживає в Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами.
Загальні правила підсудності цивільних справ судами України визначаються стосовно іноземців так само, як і стосовно громадян України.
Відповідно до ст. 497 ЦПК України, підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Тобто, при визначенні підсудності цивільних справ за участю іноземної особи може мати місце загальна територіальна підсудність, альтернативна, виключна та договірна підсудність.
Статтею 27 ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 28 ЦПК України, позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених ст. 77 цього Закону (виключна підсудність, яка на спори про розірвання шлюбу не розповсюджується). Такої угоди для визначення підсудності до матеріалів позову не надано.
За таких обставин, відсутність вказаних вище даних унеможливлює зробити висновок про підсудність позовної заяви.
Згідно відповіді на запит №96585148 від 24.07.2023 року з ІТС «Реєстр територіальної громади м. Києва» Штеменко Н.О. зареєстрованою у м. Києві не значиться.
Таким чином, необхідне звернути увагу позивача на необхідність зазначення в позовній заяві підстав звернення саме до Святошинського районного суду міста Києва з позовом про розірвання шлюбу з іноземним елементом, та за наявності підстав, передбачених ст.ст. 27, 28 ЦПК України, надати докази на їх підтвердження.
Процедура легалізації в Україні свідоцтва про укладення шлюбу або розірвання шлюбу, або рішення суду про розірвання шлюбу, скоєних за кордоном, відбувається на підставі Інструкції про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном, затвердженої Наказом МЗС України від 04.06.2002 №113.
Відповідно до наказу Мін'юсту №52/5 від 18.10.2000 «Про затвердження Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні» документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (п. 7 глави 1 розділу ІІ Правил).
Згідно Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, котрий в подальшому був продовжений.
Також 24.02.2022 Міністерство закордонних справ України опублікувало офіційну заяву щодо розриву дипломатичних відносин з російською федерацією, крім консульських питань.
Відповідно до положень Постанови КМ України від 04.02.2023 №107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав», під час воєнного стану та протягом 6 місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостилю тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
01.12.2022 ВР України було прийнято Закон України «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року»
Вихід із вищевказаної конвенції означає скасування можливості використання в Україні документів, зокрема російської федерації, без якого-небудь спеціального посвідчення, а саме без апостилю.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 13.10.2020 повинно пройти процедуру легалізації в Україні.
Вивчивши матеріали позовної заяви було встановлено, що вона була подана без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175, 177 ЦПК України, а саме:
- до позовної заяви не додано будь-якого підтвердження щодо підсудності справи саме Святошинському районному суду м. Києва.
- до позовної заяви не додано доказів на підтвердження легалізації в Україні шлюбу, укладеного 13.10.2020 року на території російської федерації між позивачем та відповідачем;
- у позовній заяві не зазначено зареєстроване місце проживання або перебування відповідача громадянина російської федерації ОСОБА_2 у російській федерації.
Згідно із ч. 1-3 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175 і 177 ЦПК України, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
За таких обставин позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, підлягає залишенню без руху, а позивач в установлений судом строк повинна усунути зазначені недоліки, в іншому випадку позовна заява буде вважатися неподаною і буде повернута позивачу.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 258, 260-261 ЦПК України, суддя,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху та надати позивачу п'ятиденний строк з дня вручення копії даної ухвали для усунення вказаних в ухвалі недоліків.
Роз'яснити позивачу, що якщо останній відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Ключник А.С.