справа № 754/3610/21
провадження № 22-ц/824/10258/2023
19 липня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Кирилюк Г. М.,
суддів: Рейнарт І. М., Гаращенка Д. Р.
при секретарі Кролівець О. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чижика Андрія Павловича, заінтересована особа - Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 14 вересня 2021 року в складі судді Клочко І. В.,
встановив:
01.03.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чижика А. П., заінтересована особа - Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» ( далі- АТ «Райффайзен Банк Аваль»).
Скарга мотивована тим, що 17 лютого 2021 року ОСОБА_1 отримав рекомендований лист, в якому була постанова приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чижика А. П. про відкриття виконавчого провадження № 64417070 від 08 лютого 2021 року з примусового виконання виконавчого листа №2-4546/2009, що його видав Деснянський районний суд м. Києва 27 листопада 2012 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості у розмірі 936 397,20 грн, тоді як у виконавчому листі №2-4546/2009 міститься інше формулювання.
Заявник зазначав, що постанова про відкриття виконавчого провадження постановлена з порушенням норм законодавства та підлягає скасуванню з огляду на те, що термін пред'явлення виконавчого листа для примусового виконання рішення суду від 16 грудня 2009 року закінчився. В постанові про відкриття виконавчого провадження зазначено, що документ набрав чинності 12 травня 2010 року, а тому строк пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого Деснянським районним судом м. Києва 27 листопада 2012 року, починається з 13 травня 2010 року, а постанова про відкриття виконавчого провадження винесена приватним виконавцем 08 лютого 2021 року. Оскільки стягувач пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, ОСОБА_1 вважав, що є підстави для визнання неправомірною та скасування постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження.
ОСОБА_1 просив визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чижика А. П., вчинені під час примусового виконання виконавчого листа № 2-4546/2009, виданого Деснянським районним судом м. Києва 27 листопада 2012 року, провадження в якому було відкрито безпідставно, та визнати неправомірною і скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чижика А. П. у виконавчому провадженні № 64417070 від 08 лютого 2021 року.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 14 вересня 2021 року у задоволенні скарги відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що заявником не доведено факту неправомірності дій приватного виконавця при відкритті виконавчого провадження та вчиненні виконавчих дій, оскільки виконавчий лист пред'явлено до виконання 08.02.2021, тобто в межах встановленого Законом України «Про виконавче провадження» трирічного строку з моменту останнього повернення виконавчого листа стягувачу (18.09.2020).
05.09.2022 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 14 вересня 2021 року та прийняти нове судове рішення про задоволення скарги на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Чижика А. П.
Вважає ухвалу суду першої інстанції незаконною та несправедливою, постановленою з порушенням вимог процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Зазначив, що судом не досліджено фактичних обставин справи, не проведено повного з'ясування обставин справи, неправильно застосовано п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII.
Так, на час видачі виконавчого листа 27 листопада 2012 року діяв Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)» (далі - Закон №2677-VI), тому строк пред'явлення цього листа до виконання повинен визначатись цим законом і становив один рік з наступного дня після набрання судовим рішенням законної сили (12 травня 2010 року), кінцевий строк якого для примусового виконання закінчився 13 травня 2011 року.
Зазначення судом у виконавчому листі іншого строку пред'явлення його до виконання не має правового значення, оскільки такий строк встановлено імперативною нормою закону й не може бути змінено судом.
Встановивши, що строк пред'явлення до примусового виконання виконавчого листа становить 1 рік, суд дійшов помилкового висновку, що стягувач не пропустив строк пред'явлення до виконання виконавчого листа, посилаючись на те, що у виконавчому листі встановлений судом строк його пред'явлення до виконання до 13.05.2013 р.
Вказаний висновок суду суперечить змісту пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII та правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі №6-711цс15.
Матеріали справи не містять відомостей про вчинення стягувачем дій, спрямованих на поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа для виконання. Зазначена обставина унеможливлювала відкриття 02 липня 2013 року головним державним виконавцем виконавчого провадження №38658518 з виконання виконавчого листа №2-4546/2009, за яким минув строк пред'явлення його до виконання.
Вважає, оскільки перша постанова про відкриття виконавчого провадження від 02 липня 2013 року винесена поза межами річного строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, надалі виконавчий лист подавався з порушенням строків його пред'явлення.
Суд не надав оцінки тій обставині, що повернення 04 жовтня 2016 року виконавчий лист повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», яка регулювала випадки зупинення виконавчого провадження, а не повернення виконавчого листа стягувачу.
Судом не встановлено, коли саме закінчився строк пред'явлення виконавчого листа до виконання та не надав правову оцінку обставинам повернення цього виконавчого документа 22 грудня 2014 року зі встановленням державним виконавцем строку на його повторне пред'явлення.
Про існування раніше відкритих виконавчих проваджень він дізнався у лютому 2021 року, а тому і не оскаржував дії державних виконавців.
08.06.2023 представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», назву якого змінено на АТ «Райффайзен Банк» подав письмові пояснення, в яких зазначив, що у виконавчому листі №2-4546/2009 зазначено, що рішення набрало чинності 12.05.2010, строк його пред'явлення до виконання - до 13.05.2013 року.
Вказаний виконавчий лист неодноразово пред'являвся до виконання, про що є відповідні відмітки на виконавчому листі.
ОСОБА_1 з 2013 року не звертався до суду за захистом своїх прав щодо неправомірності виконавчих дій чи невірного строку пред'явлення виконавчого листа до виконання. Виконавчий документ не визнавався таким, що не підлягає виконанню.
На даний час виконавче провадження перебуває у провадженні іншого приватного виконавця, дії якого також оскаржувались ОСОБА_1 та визнані судом правомірними.
17.07.2023 ОСОБА_1 надав письмову відповідь на пояснення представника АЬ «Райффайзен Банк», в яких зазначив додатково зазначив, що ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 16 червня 2023 року виконавчі листи по справі №2-4546/09, видані 27.11.2012 року про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» 934 577,20 грн заборгованості за кредитом, 1700,00 грн судового збору та 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, що перебувають на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик М. О. визнано такими, що не підлягають виконанню.
Просив розглянути справу в його відсутність.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Судом встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 16 грудня 2009 року стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитом у сумі 934 577,20 грн, державне мито в сумі 1 700,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120,00 грн.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 12 травня 2010 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16 грудня 2009 року залишено без змін.
27 листопада 2012 року Деснянським районним судом м. Києва був виданий виконавчий лист №2-4546/2009 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитом у сумі 934 577,20 грн, державне мито в сумі 1 700,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120,00 грн.
З виконавчого листа № 2-4546/2009 видно, що виконавчий лист був пред'явлений до примусового виконання до відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у м. Києві та в подальшому неодноразово пред'являвся до органів виконавчої влади, про що є відмітки на виконавчому документі.
05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, відповідно до частини першої статті 12 якого виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Згідно з пунктом 5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред'являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Результат аналізу пункту 5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII дає підстави для висновку, що цей пункт застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності цим Законом. Для пункту 5 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм Закону № 1404-VIII до виконавчих документів, строк пред'явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.
Аналогічний висновок зроблений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2018 року у справі № 553/1951/14-ц (провадження № 61-20552св18) та в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 березня 2018 року у справі № 905/6977/13 та від 02 травня 2018 року у справі № 5016/149/2011 (17/6).
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 12 Закону № 1404-VIII строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: пред'явлення виконавчого документа до виконання; надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Результат аналізу частин четвертої та п'ятої статті 12 Закону № 1404-VIII свідчить про те, що після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання у зв'язку з його пред'явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 2608/4065/12 (провадження № 61-12042св20).
Судом встановлено, що 15 лютого 2018 року державним виконавцем Шило М. В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження та 16.01.2020 матеріали виконавчого провадження було передано на виконання до Деснянського РВ ДВС у м. Києві ЦМУМО ( м. Київ) (а.с.104 т.1).
16 січня 2020 року постановою головного державного виконавця Деснянського РВ ДВС у м. Києві ЦМУМО ( м. Київ) Попик О. В. виконавчий документ було прийнято до виконання та 18 вересня 2020 року повернуто стягувачу на підставі п. 9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.105 т.1).
08.02.2021 АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Чижика А. П. з заявою про прийняття до примусового виконання виконавчого листа по справі №2-4546/2009, виданого 27.11.2012 Деснянським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Раййфайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитом у сумі 934 577,20 грн, державне мито в сумі 1 700,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120,00 грн. (а.с. 34-35 т.1).
08 лютого 2021 року приватним виконавцем Виконавчого округу міста Києва Чижиком А. П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №64417070 про примусове виконання виконавчого листа №2-4546/2009, виданого 27.11.2012 (а.с.39 т.1).
Копія вказаної постанови була вручена боржнику ОСОБА_1 17.02.2021 (а.с. 45 т.1).
Отже, відмовляючи у задоволенні скарги суд першої інстанції, встановивши, що банк вчиняв дії, що свідчать про переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, дійшов правильного висновку, що на час повторного звернення стягувача до приватного виконавця Чижика А. П. із заявою про відкриття виконавчого провадження строк пред'явлення виконавчого документа № 2-4546/2009 не закінчився.
З огляду на викладене, доводи ОСОБА_1 про те, що приватний виконавець Чижик А. П. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження після закінчення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання є необґрунтованими.
Враховуючи те, що в межах розгляду даної скарги ОСОБА_1 не оскаржував дії державного виконавця, який виніс постанову про відкриття виконавчого провадження 02 липня 2013 року, а також дії інших виконавців з примусового виконання виконавчого документа № 2-4546/2009, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом першої інстанції не надано оцінки законності відкриття вказаними особами виконавчих проваджень та підстав повернення ними виконавчого документа.
Не може бути врахована під час апеляційного перегляду ухвали Деснянського районного м. Києва від 14 вересня 2021 року також та обставина, що ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 16 червня 2023 року виконавчі листи по справі №2-4546/09, видані 27.11.2012 року про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» 934 577,20 грн заборгованості за кредитом, 1700,00 грн судового збору та 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, що перебувають на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Фесик М. О., визнано такими, що не підлягають виконанню.
На момент винесення приватним виконавцем Чижиком А. П. постанови про відкриття виконавчого провадження від 08 лютого 2021 року виконавчий лист №2-4546/2009 таким, що не підлягає виконанню, не визнавався, а тому вказана обставина не може слугувати підставою для надання правової оцінки правомірності дій приватного виконавця станом на дату їх вчинення.
Інші доводи апеляційної скарги на правильність висновків суду першої інстанції та законність оскаржуваної ухвали не впливають.
Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом застосовано правильно.
Згідно з ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а ухвали Деснянського районного суду м. Києва від 14 вересня 2021 року без змін.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 14 вересня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 26 липня 2023 року.
Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк
Судді Д. Р. Гаращенко
І. М. Рейнарт