м. Вінниця
24 липня 2023 р. Справа № 120/7574/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними та скасування постанов.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийнятих відповідачем постанов про арешт коштів від 27.03.2023 (в межах виконавчого провадження ВП НОМЕР_5) та від 03.04.2023 (в межах виконавчого провадження ВП НОМЕР_6).
Ухвалою від 16.06.2023 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) з урахуванням особливостей, визначених ст. 287 КАС України. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення даного позову. Зокрема зазначив, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження спеціального режиму використання рахунку, на який було накладено арешт та/або доказів того, що звернення стягнення на кошти на цьому рахунку заборонено законом.
10.07.2023 представником позивача подано відповідь на відзив, однак суд не приймає її до уваги, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 269 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що на виконанні Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувають виконавчі провадження ВП НОМЕР_5 та ВП НОМЕР_6.
27.03.2023 в межах виконавчого провадження ВП НОМЕР_5 державним виконавцем винесено постанову про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належить боржнику ОСОБА_1 в межах суми звернення стягнення 22058,64 грн.
03.04.2023 в межах виконавчого провадження ВП НОМЕР_6 державним виконавцем винесено постанову про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належить боржнику ОСОБА_1 в межах суми звернення стягнення 2613,20 грн.
Відповідні постанови направлені до АТ "Райффайзен Банк".
Внаслідок виконання зазначених постанов накладено арешт на картковий рахунок позивача № НОМЕР_1 (розрахунковий рахунок НОМЕР_2 ) в АТ "Райффайзен Банк".
Разом із тим, позивач не погоджується із накладенням арешту на рахунок № НОМЕР_1 , оскільки на нього надходять пенсійні та соціальні виплати.
Відповідні обставини зумовили його звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
За змістом статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до статті 2 цього ж Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до п.7 ч.3 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника визначено статтею 48 Закону.
Так, згідно з ч.1, ч.2 ст.48 Закону №1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Згідно з ч.2, ч.6 ст.56 Закону №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
За правилами ч.3, ч.4 ст.56 Закону №1404-VIII арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Пунктом 1 ч.4 ст.59 Закону №1404-VIII передбачено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Умови звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника визначені ст.68 Закону №1404-VIII, за змістом якої стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
Відповідно до положень ст.70 Закону №1404-VIII розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (частина перша).
З пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім'ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також у зв'язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.
Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Водночас, зазначені вище приписи абзацу 4 та 5 ч.2 ст.70 Закону №1404-VIII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) в тім, що він унеможливлює виплату - у розмірі не нижче прожиткового мінімуму - пенсії, що є основним джерелом існування, призначеної в установленому законом розмірі прожиткового мінімуму, згідно з Рішенням Конституційного Суду № 3-р(II)/2023 від 22.03.2023.
26.03.2022 набрав чинності Закон України від 15.03.2022 «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №2129-IX), яким Розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону доповнено пунктом 10-2, який містить, зокрема положення про те, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни російської федерації) та визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.
Абзацом вісімнадцятим пункту 10-2 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону (який доповнено згідно із Законом України від 27.07.2022 «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності приватних виконавців та примусового виконання судових рішень, рішень інших органів (посадових осіб) у період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2455-IX) встановлено, що у період дії воєнного стану приватний виконавець за заявою сторони виконавчого провадження або з власної ініціативи, за умови наявності об'єктивних підстав, має право своєю постановою скасувати постанову чи інший процесуальний документ (або їх частину), винесені ним у виконавчому провадженні.
Системний аналіз вказаних вище норм дає підстави для висновку, що для забезпечення реального виконання рішення виконавець може накладати арешт, зокрема, на відкриті банківські рахунки боржника. Проте статтею 48 Закону №1404-VIII встановлено заборону для виконавця для звернення стягнення та накладення арешту на кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, на спеціальних рахунках та на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Крім того, із набранням чинності Законом №2129-IX тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни російської федерації).
Отже, враховуючи обмеження у зверненні стягнення та накладенні арешту, передбачені Законом, та зважаючи на наявність спеціальної процедури для звернення стягнення на пенсійні виплати, виконавець, перед накладенням арешту на банківські рахунки, зобов'язаний пересвідчитись у відсутності спеціального режиму їх використання або відсутності заборон щодо арешту коштів, що знаходяться на цьому рахунку. Виокремлення таких рахунків належить до повноважень саме виконавчої служби. Без здійснення такої перевірки виконавець може своїми діями позбавити боржника права на соціальний захист, порушивши тим самим принцип співмірності заходів примусового виконання рішень, передбачений статтею 2 Закону.
Висновки аналогічного змісту викладені Верховним Судом у постанові від 10.09.2020 у справі № 340/3042/19.
Як уже було встановлено судом вище, 27.03.2023 в межах виконавчого провадження ВП НОМЕР_5 державним виконавцем винесено постанову про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 в межах суми звернення стягнення 22058,64 грн.
Крім того, 03.04.2023 в межах виконавчого провадження ВП НОМЕР_6 державним виконавцем винесено постанову про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належить боржнику ОСОБА_1 в межах суми звернення стягнення 2613,20 грн.
Відповідні постанови направлені до АТ "Райффайзен Банк".
Внаслідок виконання зазначених постанов накладено арешт на картковий рахунок позивача № НОМЕР_1 (розрахунковий рахунок НОМЕР_2 ) в АТ "Райффайзен Банк".
Разом із тим, як слідує із наданої представником позивача історії по рахунку № НОМЕР_1 в АТ "Райффайзен Банк", протягом період з 01.01.2023 по 31.05.2023 на відповідний рахунок дійсно здебільшого зараховувалися грошові кошти з цільовим призначенням: "пенсія, матеріальна допомога", "виплата УСЗН" та "фінансування допомоги ВПО".
Державний виконавець суду не повідомив та не надав доказів, що на підставі матеріалів виконавчого провадження та повідомлень банку про здійснені банківські операції за зазначеним боржником рахунком було перевірено та встановлено, що зазначені суми не є пенсією.
Поряд із цим, як уже було встановлено вище, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника.
Таким чином, залишення арешту на кошти, які складають пенсію та соціальні виплати боржника та звернення на них стягнення унеможливлює отримання позивачем відповідних виплат, як джерела існування, а тому порушує його права.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог даного позову, які стосуються визнання протиправними та скасування спірних постанов державного виконавця від 27.03.2023 та від 03.04.2023, в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на картковому рахунку № НОМЕР_1 в АТ "Райффайзен Банк", в частині коштів, звернення стягнення на які тимчасово припинено до припинення/скасування воєнного стану відповідно до п. 10-2 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII.
Крім того, положеннями ч. 3 ст. 59 Закону №1404-VIII, у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
У відповідності до п. 1 ч. 4 ст. 59 Закону №1404-VIII, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, окрім інших, є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
З огляду на викладене, а також з метою належного відновлення прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача зняти арешт з грошових коштів, розміщених на картковому рахунку № НОМЕР_1 в АТ "Райффайзен Банк", в частині коштів, звернення стягнення на які тимчасово припинено до припинення воєнного стану відповідно до п. 10-2 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII.
Обираючи такий спосіб захисту порушених прав позивача, суд врахував, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що картковий рахунок № НОМЕР_3 має спеціальний режим використання.
Більше того, із наданої представником позивача історії по рахунку № НОМЕР_1 в АТ "Райффайзен Банк" слідує, що протягом періоду з 01.01.2023 по 31.05.2023 здійснювались безготівкові зарахування на загальну суму 13171,05 грн. без зазначення призначення платежу.
З огляду не це, суд не вбачає підстав для задоволення вимог щодо зняття арешту із усіх коштів, що містяться на картковому рахунку № НОМЕР_3
Крім того, положеннями п. 10-2 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII (в редакції, чинній на момент вирішення даної справи) визначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації) (підпункт 3 пункту 10-2 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII).
За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про наявність підстав для частково задоволення даного адміністративного позову.
Враховуючи відсутність судових витрат у даній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 287,295 КАС України -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 27.03.2023, винесену в межах виконавчого провадження ВП НОМЕР_5, в частині накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 , що містяться на картковому рахунку № НОМЕР_1 в АТ "Райффайзен Банк", в частині коштів, звернення стягнення на які тимчасово припинено до припинення/скасування воєнного стану відповідно до п. 10-2 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII.
Визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 03.04.2023, винесену в межах виконавчого провадження ВП НОМЕР_6, в частині накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1 , що містяться на картковому рахунку № НОМЕР_1 в АТ "Райффайзен Банк", в частині коштів, звернення стягнення на які тимчасово припинено до припинення/скасування воєнного стану відповідно до п. 10-2 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII.
Зобов'язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зняти арешт з грошових коштів ОСОБА_1 , розміщених на картковому рахунку № НОМЕР_1 в АТ "Райффайзен Банк", в частині коштів, звернення стягнення на які тимчасово припинено до припинення/скасування воєнного стану відповідно до п. 10-2 Розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1404-VIII.
В задоволенні решти вимог позову, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
За змістом положень абз. 2 ч. 1 ст. 295 КАС України якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 )
Відповідач: Шевченківський відділ Державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (вул. Ярослава Мудрого, 26, 3 поверх, м. Харків, код ЄДРПОУ 34952393)
Повний текст рішення складно 24.07.2023.
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна