Справа № 522/10568/23
Провадження № 2/522/4790/23
20 липня 2023 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси, у складі :
головуючого - судді Науменко А.В.
за участю секретаря - Звонецької І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна,-
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна.
В обґрунтування позову вказує, що 20 лютого 1997 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 продали, а ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , який діяв від свого імені та від імені та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , купили 391/1000 частки квартири АДРЕСА_1 , про що 20.02.1997 року було укладено договір № Н/97-0072 купівлі-продажу нерухомого майна у письмовій формі та зареєстрований на Одеській універсальній товарній біржі «Центр» в «Журналі реєстрації угод по об'єктам нерухомості», реєстраційний № Н/97- 0072 від 20 лютого 1997 року. Зазначений договір купівлі-продажу був зареєстрований в ОМБТІ 24.02.1997 року під № 175, кн.179пр.стр.57., про що є відмітка на вказаному договорі.Продавцям вказана квартира належала на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого УЖКГ Одеського міськвиконкому 25.01.1996 року за № 7-8441, про що зазначено в п. 3 договору купівлі - продажу нерухомого майна від 20.02.1997 року. Вчинивши зазначений біржовий правочин купівлі-продажу покупці прийняли 391/1000 частин квартири у власність і стали власниками квартири в рівних частках, про що також зазначено в п.6 вказано вище Договору.Продавці та покупці повністю виконали всі умови договору.Продавці, відповідачі по справі, отримали гроші та звільнили квартиру. В подальшому будь - яких спорів з приводу біржового договору купівлі-продажу нерухомого майна № Н/97-0072 від 20.02.1997 року між продавцями та покупцями не виникало. В указаній квартирі ОСОБА_5 , прожила 24 роки, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 прожили більше 26 років.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , яка є матір'ю ОСОБА_1 . Після смерті ОСОБА_5 залишилось спадкове майно а саме частина квартира АДРЕСА_1 .
Позивач спадкоємець першої черги, звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Прокоф'євої Л.Г., із заявою про прийняття спадщини. За заявою було заведено спадкову справу за № 13/2023, але листом № 137/02-14 від 26.04.2023 року було роз'яснено, що право власності на квартиру може бути підтверджене, зокрема , договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, укладеним відповідно до вимог законодавства, за наявності на ньому відмітки про реєстрацію відповідних прав. В той же час, якщо сторонами в договорі були неповнолітні, малолітні діти, або дії вчинялися через представника, то зазначені угоди не могли бути зареєстровані на біржі, так як біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерами малолітні або неповнолітні, які зазначені в вищезазначеному договорі на момент його укладення не мали право бути прийняті в члени біржі. В зв'язку з цим, нотаріус рекомендувала звернутися до суду для вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Таким чином, для отримання свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно після смерті матері, позивачу необхідно звернутися до суду з позовною заявою про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна № Н/97-0072 від 20.02.1997 року дійсним.
Ухвалою суду від 22 червня 2023 року провадження по справі відкрито та призначено справу до судового розгляду по суті.
03 липня 2023 року від Приватного нотаріуса Прокоф'євої Людмили Геннадіївни до суду надано копії спадкової справи № 13/2023 до майна ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
19 липня 2023 року від ОСОБА_4 до суду надійшла заява розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти задоволення позову.
20 липня 2023 року від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за їх відсутністю.
У судове засідання призначене на 20 липня 2023 року сторони не з'явились, про дату та час повідомленні належним чином.
Суд, у зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, зі згоди представника позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст.ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 1 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18.
Верховний Суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Суд вбачає, що сторони сповіщені про дату та час судового засідання належним чином, матеріалів справи достатньо для ухвалення рішення, а тому суд приходить до висновку про можливість розглядати справу.
Судом встановлено, що, що 20 лютого 1997 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 продали, а ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , який діяв від свого імені та від імені та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , купили 391/1000 частки квартири АДРЕСА_1 , про що 20.02.1997 року було укладено договір № Н/97-0072 купівлі-продажу нерухомого майна у письмовій формі та зареєстрований на Одеській універсальній товарній біржі «Центр» в «Журналі реєстрації угод по об'єктам нерухомості», реєстраційний № Н/97- 0072 від 20 лютого 1997 року.
Зазначений договір купівлі-продажу зареєстрований в ОМБТІ 24.02.1997 року під № 175, кн.179пр.стр.57., про що є відмітка на вказаному договорі.
Відповідно до п. 3 вказаного Договору Продавцям вказана квартира належала на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого УЖКГ Одеського міськвиконкому 25.01.1996 року за № 7-8441.
Вчинивши зазначений біржовий правочин купівлі-продажу покупці прийняли 391/1000 частин квартири у власність і стали власниками квартири в рівних частках, про що також зазначено в п.6 вказано вище Договору.Продавці та покупці повністю виконали всі умови договору.
Як вбачається з копії спадкової справи № 13/2023 до майна ОСОБА_5 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , яка є матір'ю ОСОБА_1 . Після смерті ОСОБА_5 залишилось спадкове майно а саме частина квартира АДРЕСА_1 .
Як вбачається з відповіді від КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 26.04.2023 року № 138/02-14 яка наявна у копії спадкової справи вбачається, що право власності на 391/1000 частку квартири АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на підставі договору № Н/97-0072 купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрованого товарною біржею «Одеська універсальна товарна біржа «Центр» 20 лютого 1997 року.
Згідно із ст. 1 Закону України "Про товарну біржу", діяльність товарної біржі здійснюється у відповідності з цим Законом та діючим законодавством України, статутом біржі, правилами біржової торгівлі.
Розділом 4 Закону України "Про товарну біржу" визначені основні принципи правил ведення біржової торгівлі та здійснення біржових операцій, якими, зокрема, встановлено, що біржовою операцією вважається тільки та угода, яка відповідає сукупності умов, які передбачені ч. 1 ст. 15 Закону, а саме: якщо вона представляє собою купівлю-продажу, поставку, обмін товару, що допущені до обміну на товарній біржі; якщо її учасники ї членами товарної біржі; якщо угода надана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.
Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню, угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі (частини 2, 4 статті 15 Закону України "Про товарну біржу").
Отже, при укладенні договору купівлі-продажу сторонами були дотримані всі умови, яких необхідно дотримуватися при укладенні договорів на товарній біржі, у відповідності до ст. 15 Закону України "Про товарну біржу".
За твердженням позивача сторонами було виконано умови договору купівлі-продажу в повному обсязі. Так, позивач сплатив відповідачам вказані у договорі кошти, відповідачі після відчуження проданої квартири виселилась з неї, позивач вселився в квартиру, користується нею в повному обсязі, сплачує комунальні платежі та інші послуги.
Між тим, на даний час позивач не має можливості розпоряджатися вказаним нерухомим майном, оскільки чинне законодавство передбачає нотаріальне посвідчення договорів.
Згідно із п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватись судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
За змістом ст. ст. 57, 58 Конституції України, ст. 5 Цивільного кодексу України, до застосування підлягають акти цивільного законодавства, що регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Положеннями п. 4 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, що набрав чинності з 01 січня 2004 року, визначено, що цей Кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.
Враховуючи, що спірні правовідносини виникли у 1997 року, для їх врегулювання слід застосовувати норми ЦК УРСР в редакції 1963 року.
У відповідності з ст. 224 ЦК УРСР, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ст. 225 ЦК УРСР, право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові.
За змістом ч. 1 ст. 227 ЦК УРСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, договір купівлі-продажу квартири повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу).
Статтею 47 ЦК УРСР була передбачена обов'язковість нотаріальної форми угоди і наслідки недотримання такої форми.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 слідує, при розгляді справ про визнання правочинів дійсними суди повинні з'ясувати чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи не втрачена така можливість.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони при укладенні Договору купівлі-продажу нерухомого майна досягли згоди з усіх його істотних умов та виконали усі умови цього договору, але чинним на час його укладання законодавством було передбачено нотаріальне посвідчення такого договору, але він не був нотаріально посвідчений у зв'язку з укладенням на Товарній Біржі.
На підставі викладеного, суд вважає, що вищевказаний договір слід визнати дійсним у відповідності ст. 220 ЦК України.
За таких обставин, враховуючи обґрунтованість позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 60, 81, 89, 206, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, - Керуючись ст. ст.12,13,76,77,141,259,263,264,265,268,272,273 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна- задовольнити.
Визнати дійсним Договір № Н/97-0072 купівлі-продажу нерухомого майна від 20 лютого 1997 року, а саме 391/1000 частин квартири АДРЕСА_1 , укладеного між продавцями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та покупцями ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , який діяв від свого імені, а також від імені та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4 на Одеській універсальній товарній біржі «Центр», який зареєстрований в «Журналі реєстрації угод по об'єктам нерухомості», реєстраційний № Н/97-0072 від 20 лютого 1997 року та був зареєстрований в ОМБТІ 24.02.1997 року під № 175, кн.179.пр.стр.57
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя А.В. Науменко
Повний текст рішення виготовлений 25.07.2023 року.
Суддя А.В. Науменко
20.07.2023