19.07.2023 Справа №607/12716/23
провадження № 3/607/5198/2023
м. Тернопіль
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Кунець Н.Р., розглянувши матеріали, що надійшли від Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , військовослужбовця НГУ військової частини НОМЕР_1 ,
за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №066238 від 08 липня2023 року, 08 липня 2023 року близько 13 год. 00 хв. громадянин ОСОБА_1 перебуваючи за місцем спільного проживання в АДРЕСА_1 , вчинив стосовно своєї дружини ОСОБА_2 домашнє насильство в присутності малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме умисні дії психологічного та фізичного характеру, зокрема висловлював в її сторону словесні образи та схопив її за передпліччя правої руки, штовхав її, що викликало у неї побоювання за свою безпеку та безпеку дитини та сильну емоційну невпевненість, внаслідок чого могла бути завдана шкода її психічному та фізичному здоров'ю. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2, п. 3, п. 14, п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні правопорушення визнав та щиро розкаявся. Крім того зазначив, що в них здружиною на побутовому рівні виник конфлкт, однак він усвідомлює протиправність своєї поведінки та просив вибачення у дружини, яка їх прийняла та вони помирилися.
Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оцінюючи зібрані по справі докази в їх повній сукупності, оглянувши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку:
За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозицією ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Тобто, з об'єктивної сторони дане правопорушення характеризується вчиненням будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконанням термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений а з суб'єктивної - умисною виною.
Відповідно до пунктів 3, 14 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7 грудня 2017 року (далі Закон) домашнє насильство діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідно до п. 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7 грудня 2017 року, фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Таким чином Законом встановлено, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією частини першої статті 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди.
Отже, домашнє насильство є правопорушенням із матеріальним складом, обов'язковою ознакою якого є настання відповідних суспільно-небезпечних наслідків у виді шкоди фізичному або психологічному здоров'ю потерпілого або реальної можливості заподіяння такої шкоди, тобто такої, що об'єктивно могла настати, але не настала через незалежні від волі кривдника обставини.
Таким чином, у справах про домашнє насильство доказуванню підлягає не лише факт вчинення відповідних дій (бездіяльності) особи, а й наслідки, які в результаті таких дій (бездіяльності) були заподіяні постраждалій особі.
Окрім власного визнання вини, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП доведена матеріалами справи, дослідженими в судовому засіданні, а саме:
-відомостями зазначеними у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №066238 від 08 липня2023 року;
-письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 08 липня 2023 року;
-письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 08 липня 2023 року;
-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення та іншу подію від 08 липня 2023 року;
-терміновим заборонним приписом стосовно кривдника від 08 липня 2023 року;
-формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 08 липня 2023 року;
-рапортом інспектора-чергового Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області Голик Т.В. від 08 липня 2023 року.
Таким чином дослідженими письмовими доказами встановлено, що 08 липня 2023 року близько 13 год. 00 хв. громадянин ОСОБА_1 перебуваючи за місцем спільного проживання в АДРЕСА_1 , вчинив стосовно своєї дружини ОСОБА_2 домашнє насильство в присутності малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме умисні дії психологічного та фізичного характеру, зокрема висловлював в її сторону словесні образи та схопив її за передпліччя правої руки, штовхав її, що викликало у неї побоювання за свою безпеку та безпеку дитини та сильну емоційну невпевненість, внаслідок чого могла бути завдана шкода її психічному та фізичному здоров'ю.
За вказаних обставин приходжу до переконання про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме - вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення дій психологічного характеру (погрози, образи, тощо), внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному та фізичному здоров'ю потерпілого, а тому його слід притягнути до адміністративної відповідальності.
Разом з цим, вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, суд звертає увагу на вимоги ст.ст. 23, 33 КУпАП, в силу яких адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Зокрема при прийняті рішення суд враховує, що ОСОБА_1 вину у вчиненому визнав та щиро розкаявся, усвідомлює протиправність своє поведінки, вперше притягується до адміністративної відповідальності, примирився з дружиною, а тому доходить висновку, що вказане правопорушення не являє великої суспільної небезпеки і є малозначимим.
При цьому обставин, що обтяжують відповідальність, згідно зі ст. 35 КУпАП, суд не вбачає.
Відповідно до ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
За змістом ст. 284 КУпАП встановлено, що при оголошенні усного зауваження по справі про адміністративне правопорушення, виноситься постанова про закриття справи.
З урахуванням обставин вчиненого правопорушення, оцінивши подані докази у їх сукупності та взаємозв'язку, враховуючи всі обставини справи, приймаючи до уваги характеризуючі дані ОСОБА_1 , який вину у вчиненому визнав та щиро розкаявся, вважаю за можливе застосувати до останнього ст. 22 КУпАП та звільнити його від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 22, 36, 173-2, 247, 283, 284 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та звільнити від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням.
Адміністративну справу відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
СуддяН. Р. Кунець