24 липня 2023 року
м. Київ
справа №160/17498/22
адміністративне провадження № К/990/23333/23
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.,
перевіривши касаційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у Дніпровському районі Дніпропетровської області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 січня 2023 року
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2023 року
у справі №160/17498/22
за позовом Дніпровської районної ради
до Управління Державної казначейської служби України у Дніпровському районі Дніпропетровської області
про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
03.11.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Дніпровської районної ради до Управління Державної казначейської служби України у Дніпровському районі Дніпропетровської області, в якій позивач просить:
- визнати неправомірною бездіяльність Управління Державної казначейської служби України у Дніпровському районі Дніпропетровської області, яка полягає у безпідставній відмові у проведенні платежів за зобов'язаннями Дніпровської районної ради Дніпропетровської області, а саме за платіжними дорученнями: №65 від 13.10.2022 року на суму 5082,99 грн., №66 від 13.10.2022 року на суму 423,58 грн., №67 від 13.10.2022 року на суму 22732,26 грн.; №68 від 13.10.2022 року на суму 6212,54 грн.;
- зобов'язати Управління Державної казначейської служби України у Дніпровському районі Дніпропетровської області провести оплату поданих Дніпровською районною радою Дніпропетровської області платіжних доручень: №65 від 13.10.2022 року на суму 5082,99 грн., №66 від 13.10.2022 року на суму 423,58 грн., №67 від 13.10.2022 року на суму 22732,26 грн.; №68 від 13.10.2022 року на суму 6212,54 грн.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 січня 2023 року позов задоволено частково.
Суд вирішив визнати протиправними дії Управління Державної казначейської служби України у Дніпровському районі Дніпропетровської області, які виразились у поверненні без розгляду платіжних доручень Дніпровської районної ради Дніпропетровської області, а саме: № 65 від 13.10.2022 року на суму 5082,99 грн., № 66 від 13.10.2022 року на суму 423,58 грн., № 67 від 13.10.2022 року на суму 22732,26 грн.; № 68 від 13.10.2022 року на суму 6212,54 грн.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
03 липня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Управління Державної казначейської служби України у Дніпровському районі Дніпропетровської області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 січня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2023 року у справі №160/17498/22.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження Суд зазначає таке.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною шостою статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.
Такий перелік не є вичерпним.
Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини.
Із матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень встановлено, що предметом позову у даній справі є визнання протиправним бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2022 року вирішено здійснювати розгляд справи №160/17498/22 за правилами спрощеного позовного провадження.
Враховуючи, що дана справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги про наявність одного з випадків, визначених підпунктами «а-г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та обґрунтувати посилання на конкретний підпункт.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що підставою касаційного оскарження судових рішень є підпункти «а» і «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та зазначає, що спір між сторонами стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та має виняткове значення для позивача.
Одним з механізмів забезпечення Верховним Судом єдності судової практики є можливість виняткового касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності, у тому разі, якщо заявник належно обґрунтує, що його касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики (пп. "а" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України).
Однак скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Тому, колегією суддів не може бути прийнято до уваги посилання на існування обставин, визначених підпунктами "а" та «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, оскільки скаржником не обґрунтовано в чому саме полягає суспільний інтерес із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з установленими судом апеляційної інстанції обставинами цієї адміністративної справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Отже, оскільки ця касаційна скарга подана на судове рішення у справі, що розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, а аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виняткових обставин справи, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління Державної казначейської служби України у Дніпровському районі Дніпропетровської області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 січня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2023 року у справі №160/17498/22.
2. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддіА.В. Жук Ж.М. Мельник-Томенко Н.М. Мартинюк