Справа № 357/13389/21
Провадження № 2/362/1668/23
24 липня 2023 року
суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Марчук О.Л., розглянувши в порядку спрощеного провадження у місті Василькові Обухівського району Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,
Позивач звернувся до суду з позовом, в обґрунтування своїх вимог якого зазначив, що 21 вересня 2020 року між ним і відповідачкою було укладено договір позики грошових коштів, відповідно до якого він передав останній в борг грошові кошти в сумі 10 000 доларів США на строк до 10 січня 2021 року.
Оскільки вказану суму грошових коштів відповідачкою не повернуто, позивач просить стягнути з останньої суму боргу в розмірі 10 000 доларів США (а.с. 1 - 4).
Дану справу розглянуто в порядку спрощеного провадження.
Представником відповідачки надано відзив на позов у якому повідомлено про невизнання позовних вимог і викладено прохання про відмову у їх задоволенні, посилаючись на те, що відповідачка не отримувала від позивача в борг зазначеної суми грошових коштів; також, сторона відповідачки наголосила на тому, що позивачем не надано суду оригіналу боргової розписки (а.с. 58 - 59).
Дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на розписку відповідачки від 21 вересня 2020 року, за змістом якої відповідачка отримала від позивача в борг грошові кошти в сумі 10 000 доларів США на строк до 10 січня 2021 року.
На підтвердження вказаних вимог позивачем додано до позовної заяви (додаток № 4) копію такої розписки від 21 вересня 2020 року від імені відповідачки (а.с. 8 - 9).
Натомість, сторона відповідачки ставить під сумнів виконання відповідачкою підпису у вказаній борговій розписці.
У зв'язку із цим, за клопотанням представника відповідача, ухвалою від 09 червня 2022 року судом було витребувано від позивача оригінал розписки ОСОБА_2 від 21 вересня 2020 року (а.с. 67).
Копію ухвали від 09 червня 2022 року було отримано позивачем особисто 30 липня 2022 року, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням про вручення (а.с. 73).
Станом на дату постановлення цього рішення, позивач не виконав вимог ухвали суду від 09 червня 2022 року та з невідомих суду причин не надав для розгляду справи оригінал розписки ОСОБА_2 від 21 вересня 2020 року.
При цьому, позивач не повідомив суду причин неподання витребуваного судом доказу, а тому суд вважає неповажними причини неподання позивачем витребуваного судом доказу.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного та керується роз'ясненнями, що містить постанова Київського апеляційного суду від 21 березня 2023 року по даній справі (а.с. 105 - 108).
Пунктом 10 частини другої статті 84 ЦПК України передбачено, що у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.
Також, відповідно до пункту 9 частини першої статті 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору.
Проте, постановою Київського апеляційного суду від 21 березня 2023 року скасовано ухвалу суду від 02 вересня 2022 року про залишення даного позову без розгляду (а.с. 74, 105 - 108).
Як наслідок, суд керується і застосовує положення пункту 10 частини другої статті 84 ЦПК України.
З дати отримання позивачем копії ухвали суду про витребування від нього оригіналу боргової розписки 30 липня 2022 року, до дати постановлення цього рішення суду - 24 липня 2023 року минуло більш ніж одинадцять календарних місяців.
Оскільки, позивачем не подано без повідомлення причин неподання головного доказу по справі - оригіналу боргової розписки, яка була витребувана судом, на підставі пункту 10 частини другої статті 84 ЦПК України суд відмовляє у визнанні обставини, для з'ясування якої витребовувався доказ.
Тобто, через ненадання позивачем без повідомлення про причини такого неподання для розгляду справи по суті оригіналу боргової розписки від 21 вересня 2020 року, яка була витребувана судом, на підставі пункту 10 частини другої статті 84 ЦПК України суд відмовляє у визнанні факту отримання відповідачкою від позивача за розпискою від 21 вересня 2020 року в борг грошових коштів у сумі 10 000 доларів США на строк до 10 січня 2021 року.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини третьої статті 10 та частини першої статті 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Тобто, позивачем під час розгляду справи не доведено перед судом факту отримання відповідачкою від нього зазначеної суми грошових коштів в борг із зобов'язанням їх повернення.
Таким чином, у відповідачки немає обов'язку, відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, повертати позивачу, як позикодавцеві позику, а саме: грошові кошти у такій самій сумі, оскільки позивачем не доведено факту передачі відповідачці грошових коштів у борг.
Отже, позивачем не надано на підтвердження своїх вимог оригіналу розписки відповідачки від 21 вересня 2020 року, що підтверджує боргове зобов'язання.
Оскільки, під час розгляду справи судом не встановлено факту існування позики між сторонами, відсутні підстави для стягнення з відповідачки на користь позивача грошових коштів за доданою до позовної заяви копією розписки від 21 вересня 2020 року.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов є безпідставним і необґрунтованим, а тому в його задоволенні слід відмовити в повному обсязі.
На підставі пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України, у зв'язку із відмовою у позові судові витрати слід покласти на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1046, 1049 ЦК України, статтями 1 - 13, 19, 23, 27, 34, 76 - 84, 89, 92, 95, 133, 141, 258, 259, 263 - 265, 273 - 279 ЦПК України,
Відмовити в задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя
Дата складення повного рішення суду - 24 липня 2023 року.