вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"24" липня 2023 р. м. Рівне Справа №918/420/16
Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., при секретарі судового засідання Мельник В.Я. розглянувши у матеріалах справи
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кольчуга МС"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська теплоізоляційна компанія"
про визнання банкрутом
Заяву ОСОБА_1 про заміну кредитора
В судовому засіданні приймали участь:
від кредиторів: не з'явились;
від боржника: не з'явився;
від ліквідатора: не з'явився;
від заявника: не з'явився.
Постановою Господарського суду Рівненської області від 23.11.2020 року припинено процедуру розпорядження майном та повноваження розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська теплоізоляційна компанія" (вул. Степанська,115, м. Костопіль, Рівненська область, 35000, код ЄДРПОУ 35462026) арбітражного керуючого Дуплики Павла Георгійовича. Визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська теплоізоляційна компанія" банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців. Призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська теплоізоляційна компанія" арбітражного керуючого Дуплику Павла Георгійовича.
23.11.2020 року оприлюднено повідомлення про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська теплоізоляційна компанія" (вул. Степанська,115, м. Костопіль, Рівненська область, 35000, код ЄДРПОУ 35462026) банкрутом.
26.06.2023 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від ОСОБА_1 надійшла Заява, в якій просить здійснити заміну ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кольчуга МС" на ОСОБА_1 . Дану Заяву обгрунтовує тим, що 21 квітня 2023 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кольчуга МС", в особі директора Мельничука Руслана Миколайовича, який діє на підставі Статуту, було підписано Договір відступлення права вимоги (цесії).
23.06.2023 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кольчуга МС", в особі директора Мельничука Руслана Миколайовича, який діє на підставі Статуту, було підписано Додаткову угоду №1.
За умовами Договору та Додаткової угоди Цесіонарій набуває право вимагати від Боржника належного виконання наступних обов'язків: сплати грошових коштів у сумі 2 132 686,06 грн. (два мільйони сто тридцять дві тисячі шістсот вісімдесят шість гривень 06 копійок). До Заяви заявником додано копію Додаткової угоди №1 від 23.06.2023 року.
Ухвалою суду від 27.06.2023 року Заяву ОСОБА_1 про заміну кредитора залишено без руху. Зобов'язано ОСОБА_1 у 10-денний строк з дня отримання даної ухвали через відділ канцелярії та документального забезпечення Господарського суду Рівненської області подати суду належним чином завірені копії додатків, доданих до Заяви про заміну кредитора, а саме, Договору відступлення права вимоги (цесії) від 21.04.2023 року, Акту прийому-передачі від 21.04.2023 року до Договору відступлення права вимоги (цесії).
03.07.2023 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду від ОСОБА_1 надійшли належним чином завірені копії додатків, доданих до Заяви про заміну кредитора, а саме, Договору відступлення права вимоги (цесії) від 21.04.2023 року, Акту прийому-передачі від 21.04.2023 року до Договору відступлення права вимоги (цесії).
Ухвалою суду від 04.07.2023 року розгляд Заяви ОСОБА_1 про заміну кредитора призначено у судовому засіданні на 18.07.2023 року.
В судове засідання 18.07.2023 року не з'явились представники кредиторів, боржника та ліквідатора, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від ОСОБА_1 повернулась Ухвала суду від 04.04.2023 року з відміткою органу поштового зв"язку "адресат відсутній за вказаною адресою". Суд вважає, що учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини їх неявки не є поважними та не підтверджені належними доказами, а відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності заявника, ліквідатора та кредиторів за наявними у ній матеріалами.
Крім того суд зазначає, що 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Президентом України підписаний Указ № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який підтримано Верховною Радою. Воєнний стан в Україні введено з 5:30 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 2212-IX від 21.04.2022 року Верховна Рада України затвердила Указ Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 2738-IX від 16.11.2022 року Верховна Рада України затвердила Указ Президента України від 07 листопада 2022 року №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 2263-IX від 22.05.2022 року Верховна Рада України затвердила Указ Президента України від 17 травня 2022 року №341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №8419 від 07.02.2023 року Верховна Рада України затвердила Указ Президента України від 06 лютого 2023 року №58/2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №3057-IX від 18.05.2023 року Верховна Рада України затвердила Указ Президента України від 18.05.2023 року №3057-IX "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.
Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" встановлено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
За приписами ст. 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" встановлено, що у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.
При цьому, статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами У країни може бути, змінено територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місце знаходження судів.
Отже, навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану конституційні права на судовий захист не можуть бути обмежені.
Учасники справи письмових пояснень щодо Заяви ОСОБА_1 про заміну кредитора суду не надали, поважності причин такого ненадання не обгрунтували.
Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, з'ясувавши обставини на які Заявник посилається як на підставу своїх вимог, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд зазначає наступне.
21 квітня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кольчуга МС", як Цедентом та ОСОБА_1 , як Цесіонарієм укладено Договір відступлення права вимоги (цесії). За умовами цього Договору Цесіонарій набуває право вимагати від Боржника належного виконання наступних обов'язків: сплати грошових коштів у сумі в сумі 2 132 686,06 грн. (два мільйони сто тридцять дві тисячі шістсот вісімдесят шість гривень 06 копійок) (п.2). Відповідно до п.2.1 договору до Цесіонарія переходить зазначене вище право вимоги Цедента в обсязі та на умовах, що існують та визначені рішеннями (ухвали, постанови, тощо) у справі № 918/420/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська теплоізоляційна компанія". На виконання даного Договору між його сторонами підписано Акт прийому-передачі від 21 квітня 2023 року.
23.06.2023 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кольчуга МС", в особі директора Мельничука Руслана Миколайовича, який діє на підставі Статуту, було підписано Додаткову угоду №1 до Договору відступлення права вимоги (цесії) б/н від 21.04.2023 року.
За умовами Договору та Додаткової угоди Цесіонарій набуває право вимагати від Боржника належного виконання наступних обов'язків: сплати грошових коштів у сумі 2 132 686,06 грн. (два мільйони сто тридцять дві тисячі шістсот вісімдесят шість гривень 06 копійок). До Цесіонарія переходить зазначене вище право вимоги Цедента на підставі Договору №2 про надання охоронних послуг від 01.01.2014 року та Договору про надання охоронних послуг від 28 січня 2015 року в обсязі 1 352 642 грн. 06 коп..
Відповідно до п.1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Частиною 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі № 918/335/17 зробила висновок про те, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи:
одна з них стосується не вирішення спорів, а розв'язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо;
друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, у межах справи про банкрутство, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване Кодексом України з процедур банкрутства, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у Господарському процесуальному кодексі України.
Як зазначено в пункт 59 цієї постанови, питання заміни кредитора правонаступником врегульовано нормами спеціального законодавства (стаття 43 КУзПБ), а отже, належить до першої групи питань.
Частиною шостою статті 12 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей , встановлених Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.
Норми Закону про банкрутство (КузПБ) застосовуються переважно як спеціальні норми права. У випадках відсутності в Законі про банкрутство (КузПБ) іншого врегулювання інституту правонаступництва, мають застосовуватися норми чинного ГПК України , як загальні норми процесуального права.
Такі висновки зроблені Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду та викладені у постанові від 27.02.2020 у справі № 911/806/17.
Отже, враховуючи викладене та правову позицію Великої Палати Верховного Суду, наведену в постанові від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, слід дійти висновку, що вирішення першої групи питань врегульовано нормами законодавства з питань банкрутства (Закон про банкрутство, КУзПБ). Норми чинного ГПК України, як загальні норми процесуального права, підлягають застосуванню у випадках відсутності в законодавстві, що регулює процедуру банкрутства, іншого врегулювання інституту правонаступництва.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 43 Кодексу України з процедур банкрутства, у разі вибуття чи заміни кредитора у справі про банкрутство господарський суд за заявою правонаступника або іншого учасника (учасників) справи здійснює заміну такої сторони її правонаступником на будь-якій стадії провадження у справі. Усі дії, вчинені у справі про банкрутство до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
В ч. 1 ст. 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ст. 513 ЦК України).
Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов'язанні допускається протягом усього часу існування зобов'язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом.
В постанові Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 31/160(29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права "nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet", який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
За змістом правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 905/635/18, у разі заміни кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора. При цьому, такий спеціальний інструмент для заміни сторони у зобов'язанні, як відступлення права вимоги, може бути застосований лише відносно дійсного зобов'язання, тобто такого зобов'язання, яке існувало на момент переходу відповідного права від первісного кредитора.
Як встановлено судом, у поданій заяві, заявник просить здійснити заміну ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Кольчуга МС» на ОСОБА_1 в обсязі та на умовах, що існують та визначені в Договорі №2 про надання охоронних послуг від 01.01.2014 року та в Договорі №33 про надання охоронних послуг від 28 січня 2015 року в обсязі 1 352 642 грн. 06 коп..
Також судом встановлено, що п.1 Додаткової угоди № 1 від 23.06.2023 року до Договору про відступлення права вимоги (цесії) від 21.04.2023р. сторони закріпили наступне: "1. Сторони дійшли згоди викласти пункт 2.1. Договору відступлення права вимоги (цесії) б/н від « 21» квітня 2023 року у наступній редакції: До Цесіонарія переходить зазначене вище право вимоги Цедента на підставі Договору №2 про надання охоронних послуг від 01.01.2014 року та Договору про надання охоронних послуг від 28 січня 2015 року в обсязі 1352 642 грн. 06 коп..
Сторонам відомо, що у зв'язку з наявністю боргу Цедент звернувся до суду про стягнення даної заборгованості та наявне рішення третейського суду при товарній біржі "Західноукраїнська" від 23 листопада 2015 року, яке набрало чинності "23" листопада 2015 р. у третейській № 01/4/15, та наявний наказ Господарського суду Рівненської областітзід-08 грудня 2015 року у справі № 918/1322/15 .
Сторонам відомо, що Ухвалою господарського суду Рівненської області від 21.06.2016 року про визнання вимоги до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська теплоізоляційна компанія": Товариство з обмеженою відповідальністю "Кольчуга МС" (код ЄДРПОУ 38701621, 35000, Рівненська обл., Костопільський р-н., м. Костопіль, вул. 8 Березня, 11) визнано грошові вимоги в сумі 1 338862,06 грн. - ( основний борг) - черговість задоволення вимог четверта; судовий збір в сумі 13 780,00 гри. - черговість задоволення вимог перша.
До Цесіонарія переходить також зазначене вище право вимоги Цедента на підставі Договору про надання охоронних послуг від 28.01.2015 року в обсязі 780044 грн. 00 коп..
Сторонам відомо, що Ухвалою господарського суду Рівненської області від 04 серпня 2020 року про визнання вимоги до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська теплоізоляційна компанія": - Товариство з обмеженою відповідальністю "Кольчуга МС (код ЄДРПОУ 38701621, 35000, Рівненська обл., Костопільський р-н., м. Костопіль, вул. 8 Березня, 11) визнано грошові вимоги в сумі 777 288 грн, 00 коп. (основний борг) - черговість задоволення вимог четверта; судовий збір в сумі 2756 грн. 00 коп. - черговість задоволення вимог перша"
Відтак з даного вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська теплоізоляційна компанія" передало ОСОБА_1 право вимоги в обсязі та на умовах, що існують та визначені в Договорі №2 про надання охоронних послуг від 01.01.2014 року та Договорі №33 про надання охоронних послуг від 28 січня 2015 року в обсязі 1 352 642 грн. 06 коп..
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За приписами ст.11 ЦКУ підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Згідно ст.43 Кодексу України з процедур банкрутства, у разі вибуття чи заміни кредитора у справі про банкрутство господарський суд за заявою правонаступника або іншого учасника (учасників) справи здійснює заміну такої сторони її правонаступником на будь-якій стадії провадження у справі. Усі дії, вчинені у справі про банкрутство до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.
Відповідно до ст. 52 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.
За наведених обставин Заява ОСОБА_1 про заміну кредитора у справі №918/420/16 підлягає задоволенню.
Статтею 240 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Відповідно до цієї ж статті датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відтак датою ухвалення даного рішення є дата складення його повного тексту.
Керуючись статтями 2, 43 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 232-235, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву ОСОБА_1 про заміну кредитора задоволити.
2. Здійснити заміну ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Кольчуга МС" (вул. Степанська,115, м. Костопіль, Рівненська область, 35000, код ЄДРПОУ 35462026) на ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 ) у справі № 918/420/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська теплоізоляційна компанія» в обсязі на суму 2132686,06 грн. (два мільйони сто тридцять дві тисячі шістсот вісімдесят шість гривень 06 копійок) з яких: грошові вимоги в сумі 1338862,06 грн. (основний борг) - черговість задоволення вимог четверта; судовий збір в сумі 13 780,00 грн. - черговість задоволення вимог перша; грошові вимоги в сумі 777 288 грн. 00 коп. (основний борг) - черговість задоволення вимог четверта; судовий збір в сумі 2756 грн. 00 коп. - черговість задоволення вимог перша.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення. Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.
Суддя Марач В.В.