ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
м. Київ
18.07.2023Справа № 910/11072/23
Суддя Привалов А.І., розглянувши
позовну заяву Фізичної особи-підприємця Гомоли Олександра Васильовича
до Фізичної особи-підприємця Драба Мирослава Семеновича
про стягнення 225 302,03 грн.
Фізична особа-підприємець Гомола Олександр Васильович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Драба Мирослава Семеновича про стягнення 225 302,03 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договорами-заявками про надання транспортно-експедиційних послуг по автоперевезенню вантажів від 11.02.2023 в частині оплати наданих послуг перевезення вантажу, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 218 008,00 грн боргу, 4821,28 грн інфляційних втрат та 2472,75 грн - 3% річних.
При цьому, позивач вважає, що даний спір підсудний Господарському суду міста Києва, виходячи з приписів ч. 1 ст. 31 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, оскільки місце доставки вантажу є місто Київ (Україна).
Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд дійшов висновку щодо наявності підстав для передачі справи на розгляд до Господарського суду Львівської області з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Частиною 4 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" закріплено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи-підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.
Згідно з відомостями, розміщеними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою місцезнаходження відповідача - Фізичної особи-підприємця Драба Мирослава Семеновича є: АДРЕСА_1 .
Отже, як вбачається зі змісту ст. 27 ГПК України, дана норма є імперативною та не передбачає право осіб, які звертаються до господарського суду, змінювати територіальну юрисдикцію господарських справ на власний розсуд.
З позовної заяви слідує, що позивач, звертаючись з даним позовом до Господарського суду міста Києва, посилався на ч. 1 ст. 29 ГПК України.
Так, положеннями статті 29 ГПК України визначено, що:
1. Право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
2. Позови у спорах за участю кількох відповідачів можуть пред'являтися до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання одного з відповідачів.
3. Позови у спорах, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, а також відокремленого підрозділу органу державної влади без статусу юридичної особи, можуть пред'являтися також за їх місцезнаходженням.
4. Позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса, можуть пред'являтися також за місцем його виконання.
5. Позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
6. Позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійної його діяльності.
7. Позови про відшкодування збитків, спричинених заходами забезпечення позову, можуть пред'являтися також за місцем застосування заходів забезпечення позову (до суду, який застосував відповідні заходи).
8. Позови про відшкодування шкоди, заподіяної майну, можуть пред'являтися також за місцем заподіяння шкоди.
9. Позови про відшкодування шкоди, заподіяної зіткненням суден, а також про стягнення сум винагороди за рятування на морі, можуть пред'являтися також за місцезнаходженням судна відповідача або порту реєстрації судна.
10. Позови до відповідача, який не має в Україні місцезнаходження чи місця проживання, можуть пред'являтися за місцезнаходженням його майна.
Таким чином, з аналізу статті 29 ГПК України вбачається, що застосування положення частини першої цієї статті нерозривно пов'язано із наявністю будь-якого випадку, визначених у частинах 2-10 статті 29 ГПК України.
При цьому, позивач визначив предметом позову матеріально-правову вимогу про стягнення заборгованості з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних за договорами-заявками про надання транспортно-експедиційних послуг по автоперевезенню вантажів від 11.02.2023 у загальному розмірі 225 302,03 грн, а підставою - порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за вказаними договорами.
Таким чином, предметом позову у даному спорі визначено саме стягнення заборгованості, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов договорів-заявок про надання транспортно-експедиційних послуг по автоперевезенню вантажів від 11.02.2023.
Як вбачається із змісту позовної заяви, спір про стягнення заборгованості безпосередньо не пов'язаний з місцем доставки вантажу, оскільки предметом спору є вимога про стягнення заборгованості, при цьому, умовами договорів не визначено конкретного місяця виконання зобов'язання відповідача по сплаті заборгованості за надані позивачем послуги, а тому таке зобов'язання не є таким, яке належить через його особливість виконувати тільки в певному місці.
Серед іншого, позивач зазначив, що місце доставки вантажу є місто Київ, проте, як вбачається, з п. 7 договорів-заявок, адресою розвантаження є: м. Велика Димерка, склад Мономах.
Крім того, з CMR-накладних також убачається, що вантаж було отримано ПрАТ «Мономах», місце реєстрації якого є: Київська область, смт. Велика Димерка.
Отже, з жодного доданого до позовної заяви доказу не вбачається, що вантаж було доставлено до міста Києва.
Також, суд звертає увагу, що заборгованість виникла внаслідок не виконання відповідачем своїх зобов'язань, як експедитором. Відтак, правовідносини, що виникли між сторонами регулюються не тільки виключно Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, а й Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність» та відповідними положеннями Цивільного та Господарського кодексів України, які не містить положень про виключну підсудність справ щодо стягнення заборгованості з експедитора.
Отже, спірні правовідносини не мають особливостей щодо виконання зобов'язань в чітко визначеному місці, а умови укладених між сторонами договорів-заявок про надання транспортно-експедиційних послуг по автоперевезенню вантажів від 11.02.2023 не містять жодних вимог щодо місця виконання відповідачем своїх зобов'язань по сплаті заборгованості за надані позивачем послуги.
За змістом п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 31 ГПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Аналіз зазначеної норми міжнародного права свідчить, що обов'язково суд повинен бути встановлений законом, тобто кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетентність якого встановлюється тільки законом, при цьому обов'язковим є дотримання правил юрисдикції (підсудності) визначених в параграфі 3 глави 2 ГПК України.
Відповідно до частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006р. суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".
З огляду на вищевикладене, оскільки до спору у даній справі, переданого на розгляд до Господарського суду міста Києва, не застосовуються положення ч. 5 ст. 29 ГПК України, до останнього застосовуються правила загальної підсудності визначені у ст. 27 ГПК України, а тому матеріали справи №910/11072/23 за позовом Фізичної особи-підприємця Гомоли Олександра Васильовича до Фізичної особи-підприємця Драба Мирослава Семеновича про стягнення 225 302,03 грн належить передати для подальшого розгляду до суду встановленого законом, яким за територіальною юрисдикцією (підсудністю) є Господарський суд Львівської області.
Положеннями ч. 6 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України визначено, що спори між судами щодо підсудності не допускаються.
Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана (ч. 7 ст. 31 ГПК України).
Керуючись ст. 27, 29, 31, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовну заяву Фізичної особи-підприємця Гомоли Олександра Васильовича до Фізичної особи-підприємця Драба Мирослава Семеновича про стягнення 225 302,03 грн з усіма доданими до неї матеріалами передати до Господарського суду Львівської області (79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128).
2. Згідно ч. 2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 18.07.2023 та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.І. Привалов