Справа № 454/3727/20 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/506/23 Доповідач: ОСОБА_2
18 липня 2023 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження № 454/3727/20 про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
за ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 296 КК України,
з участю секретаря ОСОБА_6 ,
прокурора ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_8 ,
за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_8 , прокурора ОСОБА_7 , представників потерпілого ОСОБА_9 - адвокатів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 на вирок Сокальського районного суду Львівської області від 14 березня 2023 року,
Вироком Сокальського районного суду Львівської області від 14 березня 2023 року ОСОБА_5 визнаний винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 296 КК України та йому призначено покарання: за ч. 2 ст. 125 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі; за ч. 1 ст. 296 КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_5 остаточне покарання у вигляді 2 (двох) років обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один ) рік 6 (шість) місяців.
На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_5 покладено такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_9 відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 19 968 грн 67 коп., відшкодування моральної шкоди в розмірі 40 000 грн та 10 000 грн судових витрат на правову допомогу.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_5 визнаний винним у тому, що він 01.07.2023 року приблизно о 22 год. 35 хв., будучи оперуповноваженим сектору кримінальної поліції Червоноградського відділу поліції ГУНП у Львівській області та у позаробочий час, знаходячись на АДРЕСА_2 , під час конфлікту із ОСОБА_9 , який виник на грунті раптово виниклих неприязних відносин, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання , умисно наніс потерпілому ОСОБА_9 два удари правою рукою в область щелепи, після чого ОСОБА_9 впав на землю, а ОСОБА_5 , продовжуючи свій протиправний умисел, наніс удар своєю правою ногою в ліву ногу ОСОБА_9 , чим спричинив останньому закриту черепно-мозкову травму у вигляді струсу головного мозку, підшкірну гематому садно на повіках лівого ока, а також травматичні переломи коронки1-го зуба на верхній щелепі справа та 1,2,3 зубів на верхній щелепі зліва та садно в ділянці лівого колінного суглобу.
За ступенем тяжкості травматичні переломи коронок зубів на верхній щелепі та закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. Підшкірна гематома та садно на повіках лівого ока, садно в ділянці лівого колінного суглобу за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Крім того ОСОБА_5 , який згідно наказом №695 о/с від 01.09.2017 обіймає посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Червоноградського відділу поліції ГУНП у Львівській області, грубо порушив громадський порядок та існуючі у суспільстві правила поведінки і моральності.
Так, ОСОБА_5 , будучи службовою особою правоохоронного органу, у позаробочий час, приблизно о 22 год. 35 хв., умисно, грубо порушуючи громадський порядок та спокій громадян у вечірній час, виражаючи явну неповагу до суспільства, що супроводжувалос особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, яке виразилося у тому, що ОСОБА_5 , протиставляючи себе суспільству, проявляючи грубу силу, нехтуючи елементарними правилами поведінки, моральності та добропристойності, усвідомлюючи те,що перебуває в громадському місці поруч із житловими будинками на АДРЕСА_2 , під час конфлікту із ОСОБА_9 , який виник на грунті раптово виниклих неприязних відносин, голосно висловлювався нецензурною лайкою в бік ОСОБА_9 та завдав йому два удари правою рукою в область щелепи, після чого ОСОБА_12 впав на землю, а ОСОБА_5 , продовжуючи свій протиправний умисел, наніс удар своєю правою ногою в ліву ногу ОСОБА_9 , чим спричинив останньому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. В цей час проїжджаючи повз ОСОБА_5 та ОСОБА_9 на велосипеді ОСОБА_13 , з метою припинити протиправні дії ОСОБА_5 , висловив зауваження останньому, однак ОСОБА_5 не реагуючи на неодноразові вимоги про припинення протиправних дій стосовно ОСОБА_9 , продовжуючи грубо порушувати громадський порядок, принижуючи честь та гідність потерпілого, нехтуючи елементарними правилами поведінки, виражався в сторону вищевказаних осіб нецензурною лайкою, а в подальшому наніс раптовий удар кулаком правої руки в обличчя ОСОБА_13 від чого той впав на землю. Після цього ОСОБА_5 продовжуючи діяти з тих самих підстав та метою, кілька разів штовхнув та вдарив ОСОБА_13 в область тулуба, заподіявши останньому фізичний біль. Все це супроводжувалося образами людської гідності та нецензурними словами в сторону ОСОБА_9 та ОСОБА_13 .
На вирок суду захисник ОСОБА_8 , прокурор ОСОБА_7 , представники потерпілого ОСОБА_10 , ОСОБА_11 подали апеляційні скарги.
Захисник ОСОБА_8 просить вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 296 КК України.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник зазначає, що вирок суду підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
Стверджує, що показання ОСОБА_5 , який не визнає вини у вчиненні інкримінованих йому правопорушень, підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , які заявили, що ОСОБА_5 жодних умисних ударів по обличчю та тулубу ОСОБА_9 не наносив, а останній міг травмуватися до кузова автомобіля при падінні.
Також, апелянт звертає увагу на показання експерта ОСОБА_17 , який пояснив, що для того, щоб дати висновок, чи міг потерпілий вдаритися об багажник чи інші елементи кузову автомобіля, то необхідно було провести слідчий експеримент.
Вказує, що судом не було усунуто розбіжності у показаннях потерпілого ОСОБА_9 , свідка ОСОБА_13 - з однієї сторони, та показаннями свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 - з іншої, шляхом одночасного допиту вищевказаних свідків. Також суд у вироку не мотивував, чому взяв до уваги одні докази та відкинув інші.
Окрім цього, захисник не погоджується з кваліфікацією дій ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 296 КК України, оскільки обстановка й обставини події, динаміка їх розвитку й так зване застосування насильства до конкретного потерпілого через можливі неправомірні дії останнього, не свідчать про те, що поведінка обвинуваченого ОСОБА_5 була зумовлена бажанням протиставити себе суспільству і продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Привід, який став поштовхом для подальшого розвитку подій, чітко стосувався саме потерпілого і подальші дії як обвинуваченого, так і потерпілого в ході конфлікту зумовлювалися особистим мотивом.
Представники потерпілого у своїй апеляційній скарзі просять скасувати вирок та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_5 покарання без застосування ст. 75 КК України із стягненням на користь потерпілого відшкодування матеріальної шкоди у повному обсязі, моральної шкоди в розмірі 80 000 грн та судові витрати у справі.
В обґрунтування апеляційних вимог адвокати ОСОБА_10 , ОСОБА_11 зазначають, що призначене ОСОБА_5 покарання не відповідає особі обвинуваченого та тяжкості скоєного.
Окрім цього апелянти вважають, що судом безпідставно занижено розмір відшкодування моральної та матеріальної шкоди.
Прокурор у своїй апеляційній скарзі просить вироку суду щодо ОСОБА_5 скасувати та ухвалити новий, яким ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 296 КК України та призначити йому покарання: за ч. 2 ст. 125 КК України у виді 2 років обмеження волі; за ч. 1 ст. 296 КК України у виді 3 років обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_5 остаточне покарання у вигляді 3 років обмеження волі. Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_9 відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 19 968 грн 67 коп., відшкодування моральної шкоди в розмірі 40 000 грн та 10 000 грн судових витрат на правову допомогу.
В обґрунтування апеляційних вимог прокурор зазначає, що суд першої інстанції, ухвалюючи вирок, не врахував у повній мірі обставини вчинення злочину та дані про особу обвинуваченого, та дійшов посилкового висновку про можливість виправлення ОСОБА_5 без відбування покарання.
Стверджує, що судом не встановлено жодної обставини, яка пом'якшує покарання.
Звертає увагу, що на час вчинення кримінальних правопорушень, ОСОБА_5 , був працівником правоохоронного органу, який має бути взірцем дотримання законності і правопорядку.
При цьому, вважає, що судом безпідставно не враховано, що обвинувачений ніде не працює, свою вину не визнав, зі слідством та судом не співпрацював, та, більше того, з метою уникнення відповідальності, в ході судового розгляду намагався ввести суд в оману за допомогою свідків, показання яких не узгоджуються між собою та матеріалами кримінального провадження.
Потерпілий ОСОБА_9 подав заперечення на апеляцій скаргу захисника засудженого, просить апеляційну скаргу ОСОБА_8 відхилити.
Будучи обізнаними про дату, час та місце судового розгляду, потерпілий ОСОБА_9 та його представники - адвокати ОСОБА_10 , ОСОБА_11 у судове засідання апеляційного суду не прибули, про поважні причини неявки суд не повідомили, що відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України не перешкоджає проведенню розгляду апеляційних скарг.
18 липня 2023 року на адресу Львівського апеляційного суду надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про скасування вироку Сокальського районного суду Львівської області від 14 березня 2023 року та звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 296 КК України у зв'язку з закінченням строків давності.
Подане клопотання обвинувачений мотивує тим, що з часу події, за яку йому інкриміновано кримінальні правопорушення, минуло понад три роки, а тому його слід звільнити від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_8 заявлене клопотання підтримали та просили таке задовольнити.
Під час апеляційного розгляду прокурор ОСОБА_7 не заперечував проти задоволення клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження із вказаних підстав.
Заслухавши доповідача, позицію учасників процесу, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності, колегія суддів дійшла такого висновку.
Частиною 1 ст. 44 КК України встановлено, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 286 КПК України звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, здійснюються судом. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
Положеннями ч. 3 ст. 288 КПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 49 КК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.
Згідно з ч. 2 ст. 12 КК України Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Санкцією ч. 2 ст. 125 КК України передбачено покарання у виді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадських робіт на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправних робіт на строк до одного року, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до двох років.
Санкцією ч. 1 ст. 296 КК України передбачено покарання у виді штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до п'яти років.
Тобто, відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України, діяння, передбачені вказаними статтями відносяться до кримінальних проступків.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 665/2387/14-к, підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за статтями 49 КК є лише таке закінчення відповідного строку давності, який сплив до дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо особи, яка вчинила злочин певної тяжкості. Якщо строк давності закінчується після ухвалення обвинувального вироку, то особу може бути звільнено від кримінальної відповідальності (покарання) тільки до набрання вироком законної сили. Так, наприклад, закінчення строку припадає на час апеляційного провадження. У такому разі апеляційний суд, встановивши і перевіривши всі необхідні обставини для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, повинен скасувати обвинувальний вирок і закрити кримінальне провадження (справу).
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинуваченим ОСОБА_5 01 липня 2023 року вчинено кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 296 КК України, які належать до кримінальних проступнків і відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за ці кримінальні правопорушення становить три роки.
При цьому апеляційним судом встановлено, що у матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази того, що протягом цього часу ОСОБА_5 був засуджений за вчинення іншого кримінального правопорушення чи ухилявся від слідства та суду, що мало б наслідком зупинення перебігу давності.
З урахуванням наведених обставин, на день апеляційного перегляду вироку місцевого суду сторона захисту має право на звернення із клопотанням про закриття кримінального провадження на підставі ст. 49 КК України.
Обвинуваченому ОСОБА_5 колегією суддів апеляційного суду роз'яснено, що застосування до нього положень ст. 49 КК України не є реабілітуючою підставою звільнення його від кримінальної відповідальності, на що останній підтвердив своє розуміння зазначених норм закону, підтримав заявлене клопотання та просив суд скасувати вирок щодо нього та закрити кримінальне провадження, звільнивши його від кримінальної відповідальності на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України.
У зв'язку наведеним, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання обвинуваченого про закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КК України та звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Відповідно до ч. 1 ст. 417 КПК України, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок і закриває кримінальне провадження.
Водночас, згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв'язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.
З урахуванням викладеного, вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв'язку зі звільненням ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, закриттю.
Керуючись ч. 2 ст. 376, ст.ст. 404, 405, 407,409, 417, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 , прокурора ОСОБА_7 , представників потерпілого - адвокатів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 задовольнити частково.
Вирок Сокальського районного суду Львівської області від 14 березня 2023 року щодо ОСОБА_5 скасувати.
На підставі ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 296 КК України у звязку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 296 КК України закрити на підставі п.1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Повний текст ухвали проголосити о 12 год. 00 хв. 24 липня 2023 року.
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3