Справа № 390/1262/23
провадження №2/390/595/23
про прийняття позовної заяви до розгляду
та відкриття провадження по цивільній справі
"18" липня 2023 р. Суддя Кіровоградського районного суду Кіровоградської області Квітка О.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів на утримання дитини та на утримання дружини,
встановив:
13.07.2023 до Кіровоградського районного суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та на утримання дружини.
Позовна заява відповідає вимогам ст.ст.175-177 ЦПК України. Перешкоди для відкриття провадження, передбачені ст.ст.185-186 ЦПК України, відсутні. Справа підсудна Кіровоградському районному суду Кіровоградської області. Позов підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення заяви або відмови у відкритті провадження, передбачених ст.185, ч.1 ст.186 ЦПК України, не встановлено.
Таким чином, вважаю можливим прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження по справі.
Виходячи з положень ст.19 і ст.274 ЦПК України та проаналізувавши матеріали позовної заяви, вважаю, що ця справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
17.07.2023 до суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить в порядку забезпечення позову накласти арешт на все майно, належне ОСОБА_2 .
В обґрунтування заяви зазначено, що позивачем подано позов про стягнення аліментів в твердій грошовій сумі на утримання дочки до досягнення нею повноліття та на утримання позивача до виповнення дитиною трьохрічного віку. Відповідач є власником земельних ділянок, які здає в оренду та отримує доходи в грошовій формі. Як стало відомо, відповідач має намір відчужити земельні ділянки шляхом їх продажу своїй матері, а тому невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити, або ж взагалі унеможливити виконання рішення суду про стягнення аліментів.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог (Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно із п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України).
В п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 р. «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача, який може, наприклад, сховати або продати майно, з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, з метою попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення або неможливості виконання рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення стороною дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц.
Отже, заходи забезпечення позову повинні відповідати заявленим вимогам, тобто бути безпосередньо зв'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника про те, що незастосування заходів по забезпеченню позову, може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду.
Так предметом спору у цій справі є стягнення аліментів на дружину до досягнення дитиною трьох років та стягнення аліментів на утримання дитини до досягнення нею повноліття.
В заяві позивач просить накласти арешт на все майно відповідача.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Поняття «законність» у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).
З матеріалів позовної заяви та заяви вбачається, що заява про забезпечення позову є недостатньо обґрунтованою та її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому. В ній не наведено посилання на те, що існують обставини, які свідчать про намір ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо належного йому майна та взагалі до заяви не додано доказів на підтвердження того, яке саме майно, перебуває у власності відповідача.
Рішення суду про стягнення аліментів може бути виконаним безвідносно від того, чи накладений арешт на майно відповідача, тобто невжиття заходів щодо можливого арешту не може істотно ускладнити чи унеможливити його виконання.
Враховуючи вищезазначене, суть та характер позовних вимог, суд приходить до висновку, що позивачем на підтвердження того, що в разі невжиття заходів забезпечення позову існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, не надано жодних доказів, а в обґрунтування заяви покладено лише власні припущення, а тому заява не підлягає задоволенню.
Інших заяв та клопотань, що підлягають вирішенню при відкритті провадження, не надходило.
Керуючись ст. ст. 3, 19, 149-150, 153, 187, 190, 274, 353, 354 ЦПК України, суддя
постановив:
Прийняти до розгляду позовну заяву та відкрити провадження по цивільній справі №390/1262/23 (провадження №2/390/595/23) за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення аліментів на утримання дитини та на утримання дружини.
Розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження, призначити судове засідання для розгляду справи по суті на 11 год. 20 хв. 16 серпня 2023 року в залі судових засідань Кіровоградського районного суду Кіровоградської області (25014, м. Кропивницький, вул. Кільцева, 36-Б) з викликом сторін.
Запропонувати відповідачу у разі невизнання позову у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому копії цієї ухвали подати до Кіровоградського районного суду Кіровоградської області відзив на позовну заяву, який би відповідав вимогам ст.178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову, а також документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Позивач протягом п'яти днів з дня отримання відзиву має право подати до суду відповідь на відзив (ст.179 ЦПК України) з доказами, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення та документами, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів відповідачу.
Роз'яснити позивачу, що копія відповіді на відзив з доданими до нього документами повинна бути надіслана (надана) відповідачу одночасно з надісланням (наданням) відповіді на відзив до суду.
Відповідач протягом п'яти днів із дня отримання відповіді на відзив має право подати до суду на неї свої заперечення (ст.180 ЦПК України) разом з доказами, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення та документами, що підтверджують надіслання (надання) заперечення і додатків позивачу. Роз'яснити відповідачу, що копія заперечення проти відповіді на відзив разом доданими до нього документами слід надіслати (надати) позивачу одночасно з надісланням (наданням) цих заперечень до суду.
Роз'яснити відповідачу, що він повинен подати суду докази разом із поданням відзиву, а також має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву та заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову - відмовити.
Копію ухвали направити позивачу, відповідачу разом із копією ухвали надіслати копію позовної заяви та доданих до неї матеріалів.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: https://court.gov.ua/sud1108/.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в частині відмови у забезпеченні позову в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її вручення, а в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Кіровоградського районного суду
Кіровоградської області /підпис/ О.О.Квітка