21 липня 2023 рокум. Ужгород№ 500/197/23
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої - судді Маєцької Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті з безпеки на транспорті, в якій просить скасувати постанову про накладення адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн. по справі про застосування адміністративно-господарського штрафу АО № 340410 від 20 жовтня 2022 року.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 січня 2023 року відкрито провадження за вищевказаною позовною заявою, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 березня 2023 року адміністративну справу № 500/197/23 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови передано на розгляд до Закарпатського окружного адміністративного суду.
03 квітня 2023 року вказана адміністративна справа надійшла до Закарпатського окружного адміністративного суду та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи передана для розгляду судді Маєцькій Н.Д.
Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2023 року прийнято до провадження вищевказану адміністративну справу та постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі наявних у ній матеріалів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що водій транспортного засобу MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить позивачу, був зупинений працівником Укртрансбезпеки. Водій не здійснював перевезення вантажу на комерційній основі, а використовував вказаний транспортний засіб виключно в особистих цілях. Постановою Відділу державного нагляду (контролю) в Закарпатській області АО № 340410 від 20 жовтня 2022 року на позивача накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн. В той же час, позивач як власник вищевказаного автомобіля не зареєстрований як фізична особа-підприємець та не проводить комерційної або підприємницької діяльності, пов'язаної з перевезенням вантажу та пасажирів. Відтак, позивач не є перевізником, а тому не може бути суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Зазначає, що відповідачем не доведено факт здійснення перевізником вантажних перевезень, у зв'язку з чим оскаржена постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що інспекторами Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області при проведенні рейдової перевірки 21 вересня 2022 року перевірено транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, реєстраційний номер НОМЕР_1 та виявлено, що даним автомобілем перевозився вантаж. Водій транспортного засобу не надав для перевірки: товарно-транспортну накладну на вантаж, свідоцтво реєстрації транспортного засобу, посвідчення водія відповідної категорії. Особу водія не встановлено. Водій самовільно залишив місце перевірки. Згідно бази даних Національної поліції України вказаний транспортний засіб належить ОСОБА_1 . За результатами розгляду акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 344256 від 21.09.2022 року Відділом державного нагляду (контролю) в Закарпатській області винесено постанову про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн. за порушення вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачено абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутність товарно-транспортної накладної на вантаж, свідоцтва реєстрації транспортного засобу та посвідчення водія відповідної категорії. Відтак, на переконання відповідача проведення перевірки здійснювалось згідно вимог Порядку № 1567, а оскаржена постанова прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.
Судом встановлено, що 21 вересня 2022 року посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки Mercedes Benz, НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , на предмет дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
За результатами перевірки Відділом державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області складено акт від 21 вересня 2022 року № 344256, в якому зафіксовано порушення вимог ЗУ "Про автомобільний транспорт", а саме, водій здійснював вантажні перевезення, під час перевірки водій не надав товарно-транспортну накладну, посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, відтак встановлено порушення ч. 1 абз. 3 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевезення вантажу за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: товаро-транспортна накладна, посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Водій від підписання акту відмовився. Особу не встановлено.
У зв'язку з виявленими порушеннями начальником Відділу державного нагляду (контролю) в Закарпатській області винесено постанову від 20 жовтня 2022 року № 340410 про застосування адміністративного господарського штрафу, за відсутність на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме відсутність товаро-транспортної накладної, посвідчення водія, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", у розмірі по 17000,00 грн.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України Про автомобільний транспорт від 5 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).
Статтею 6 Закону № 2344-III передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, в т.ч. державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого Постановою КМУ від 11.02.2015 № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з п. 8 вказаного Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Частинами 14, 17 статті 6 Закону № 2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
За визначенням, наведеним в абзаці 54 статті 1 Закону № 2344-III, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Пунктами 12, 14 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08 листопада 2006 року (далі - Порядок № 1567) рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Згідно з пунктом 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Суд враховує, що в силу статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Відповідно до частин 1, 2 статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Позивач, обґрунтовуючи протиправність оскарженої постанови вказує на те, що ним як власником транспортного засобу не було вчинено жодних порушень Закону №2344-ІІІ, оскільки він не є фізичною особою-підприємцем чи суб'єктом господарювання, який надає послуги з перевезення.
Так, як вже зазначалося судом, статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Згідно із абзацом третім частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За змістом частини першої статті 238, частини першої статті 239 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади адміністративно-господарські санкції, до яких відноситься адміністративно-господарський штраф.
Відповідно до частин першої, другої статті 241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.
Отже, за своєю правовою природою штраф, який застосовується до автомобільних перевізників відповідно до статті 60 Закону №2344-ІІІ, є адміністративно-господарським штрафом, а тому він може бути застосований виключно до суб'єкта господарювання та у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності у сфері автомобільного транспорту.
Згідно із пунктом 2 частини другої статті 55 ГК України суб'єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Відповідно до частини першої статті 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Таким чином, суб'єктом правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону №2344-ІІІ, може бути лише суб'єкт господарювання, зокрема, фізична особа-підприємець.
Згідно із статтею 1 Закону №2344-ІІІ у цьому Законі наведені терміни вживаються в такому значенні: автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах (стаття 33 Закону України "Про автомобільний транспорт").
При цьому, положеннями статті 34 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Згідно витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про ОСОБА_1 в реєстрі не знайдено.
Відтак, на переконання суду, відповідач не надав суду доказів, що позивач відповідно до законодавства надає послуги з перевезення вантажу транспортним засобом.
У відзиві на позовну заяву, відповідач зазначає, що на момент проведення перевірки автомобілем Mercedes Benz НОМЕР_1 перевозили вантаж. До відзиву відповідач додає фотокопію транспортного засобу Mercedes Benz НОМЕР_1 (вигляд зовні), в той же час фотографій всередині салону автомобіля відповідачем не надано. Крім того, із наданої фотокопії не можливо встановити, коли та де вона була здійснена, відтак не може вважатися належним та допустим доказом в розумінні вимог статей 73, 74 КАС України.
Крім того, суд зазначає, що саме по собі перевезення вантажу не може бути підставою для притягнення до відповідальності, передбаченої абзацом третім частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ, оскільки контролюючий орган не надав належних, достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження того, що під час проведення рейдової перевірки на зазначеному транспортному засобі позивач надавав послуги з перевезення автомобілем вантажу та що він є автомобільним перевізником у розумінні Закону №2344-ІІІ.
На підставі зазначеного вище, суд дійшов переконання про недоведеність під час судового розгляду обставини вчинення позивачем правопорушення, передбаченого абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III, а тому і підстав для застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу за його вчинення.
За таких обставин, суд вважає, що оскаржена постанова про застосування штрафу до позивача за порушення статті 48 Закону № 2344-III прийнята відповідачем без з'ясування всіх обставин, необхідних для прийняття відповідного рішення, зокрема, факту наявності у позивача ознак автомобільного перевізника у спірних відносинах.
Відтак, на думку суду, оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 21.09.2022 №344256 є протиправною та підлягає скасуванню.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірності оскарженої постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу АО 340410 від 20 жовтня 2022 року, вимоги позову відповідають вимогам законодавства та встановленим судом обставинам справи, що підтверджені належними та допустимими доказами та, за наведених обставин, позов слід задовольнити в повному обсязі, визнавши протиправною та скасувавши постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу АО № 340410 від 20 жовтня 2022 року.
У відповідності до ст. 139 КАС України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати у розмірі 1073,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті з безпеки на транспорті (м. Київ, пр. Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) в Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу АО 340410 від 20 жовтня 2022 року.
3. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті з безпеки на транспорті (м. Київ, пр. Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 39816845) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073,60 (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).
4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяН.Д. Маєцька