20 липня 2023 рокум. Ужгород№ 260/517/21
Закарпатський окружний адміністративний суд в особі судді Дору Ю.Ю. розглянувши в письмовому проваджені заяву про зміну способу або порядку виконання рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
12 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області згідно якого просив суд: 1. Визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Закарпатській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку основного розміру пенсії за вислугу років військової служби у відповідності до оновленої довідки № ХР9956 , з врахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії з 01.04.2019 року. 2.Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок основного розміру пенсії за вислугу років військової служби ОСОБА_1 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262- XII “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011- XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та її виплату з врахуванням положень Постанови КМУ від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, із обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, згідно оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № ХР9956, з 01.04.2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови у здійсненні перерахунку ОСОБА_1 пенсії з 01 квітня 2019 року відповідно до статей 43, 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” на підставі наданої довідки Закарпатським обласним військовим комісаріатом про грошове забезпечення №ХР9956 для перерахунку пенсії з урахуванням оновленого грошового забезпечення ОСОБА_1 ; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року відповідно до статей 43, 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, на підставі наданої довідки Закарпатським обласним військовим комісаріатом про грошове забезпечення №ХР9956 для перерахунку пенсії з урахуванням грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням раніше виплачених сум.
29 червня 2023 року головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції звернувся до суду із заявою, в якій просив змінити спосіб і порядок виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2021 року по справі № 260/517/21, на підставі якого видано виконавчий лист від 27 липня 2021 року, а саме в частині зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року відповідно до статей 43, 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, на підставі наданої довідки Закарпатським обласним військовим комісаріатом про грошове забезпечення №ХР9956 для перерахунку пенсії з урахуванням грошового забезпечення ОСОБА_1 з урахуванням раніше виплачених сум.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, хоча судом вживалися заходи щодо виклику учасників справи, що передбачені Главою 7 Розділу І КАС України.
Згідно із приписами статті 378 частини 2 КАС України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Оцінюючи наявність підстав щодо можливості для задоволення вказаної заяви суд, зазначає наступне.
19.07.2022 державним виконавцем відділу ПВР, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Постановою про відкриття виконавчого провадження від 19.07.2022 ВИ № 69443733 зобов'язано боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області виконати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду № 260/517/20 протягом 10 робочих днів.
Листом від 27 липня 2022 року № 0700-0504-5/28388 на постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначено, що стягувачеві проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 згідно довідки № ХР9956 про розмір грошового забезпечення. Щодо різниці пенсії за період до набрання судовим рішенням законної сили з 01.04.2019 по 31.07.2021, у сумі 141 528,29 грн. обліковано органами Пенсійного фонду України та буде виплачена в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів. Зазначено, що вищевказана виплата здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету, однак, на даний час у органах Пенсійного фонду України відсутнє фінансування.
У зв'язку із чим державний виконавець вважає, що рішення Закарпатського окружного адміністративного суду № 260/517/21 виконано не в повному обсязі, а саме: суму у розмірі 141 528,29 грп. нараховано стягувачу ОСОБА_1 , проте не виплачено.
Згідно із статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до статті 14 частини 2 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Положеннями статті 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у рішенні від 26 червня 2013 року, вказав не те, що вже неодноразово зазначав про те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).
Конституційний Суд України бере до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Отже, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
Таким чином, у відповідності до зазначених правових норм, зокрема, Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду, що ухвалене у даній справі є обов'язковим до виконання на всій території України.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання судового рішення, судом видано позивачу виконавчий лист. На час розгляду даної заяви триває виконавче провадження.
Відповідно до статті 33 частини 3 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Суд зазначає, що відповідно до статті 378 частини 1 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Відповідно статті 378 частини 3 КАС України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Під зміною способу і порядку виконання судового рішення розуміється застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв'язку з неможливістю його виконання раніше визначеним способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не повинна змінювати (зачіпати) суть самого судового рішення.
Вирішуючи питання про зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен враховувати, що під зміною способу і порядку розуміється дія або сукупність дій, якими певним чином досягається кінцевий результат, та що підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення є обставини, що роблять виконання рішення неможливим.
Відтак, зміною способу та порядку виконання судового рішення є прийняття судом нових заходів з метою реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. При цьому, суд може змінити порядок і спосіб виконання судового рішення, не змінюючи при цьому його змісту.
Державний виконавець просить змінити спосіб і порядок виконання рішення з "зобов'язати здійснити перерахунок та виплатити" (тобто рішення зобов'язального характеру боржник повинен самостійно вчити дії, які йому визначив суд у своєму рішенні) на "стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь стягувача суми пенсії по здійсненому перерахунку за рішенням суду в певному розмірі" (тобто на спосіб виконання, який буде вчиняти виключно держаний виконавець - стягувати суму).
Зі змісту заяви що розглядається, державним виконавцем фактично ставиться питання про стягнення нарахованої відповідачем пенсії, тобто негайну виплату перерахованої частини пенсії, однак суд звертає увагу на те, що такі вимоги не були предметом розгляду даної судової справи.
Суд зазначає, що діюче законодавство України не містить конкретного переліку підстав зміни способу та порядку виконання судового рішення.
Відповідно до статті 245 частини 2 пункту 4 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення зокрема про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
При цьому, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (статті 245 частина 4 КАС України).
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади за даних обставин.
Посилання державного виконавця на неможливість, з його точки зору, виконання рішення суду зобов'язального характеру щодо нарахування та виплати заборгованості без участі боржника та можливість застосування до боржника заходів примусового виконання рішення в разі зміни способу і порядку його виконання на стягнення суд не приймає, оскільки з огляду на положення статті 129-1 Конституції України та статті 14 КАС України судове рішення є обов'язковим до виконання незалежно від обраного судом способу захисту порушеного права позивача (зобов'язання вчинити дії чи стягнення з нього коштів).
На переконання суду, для зміни способу виконання судового рішення підлягає з'ясуванню питання стосовно того, чи не призведе така зміна способу виконання - до зміни первісно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів, позаяк змінюючи спосіб виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Так, за результатом розгляду поданої заяви, суд зазначає, що змінивши спосіб виконання рішення суду шляхом "стягнення конкретної суми пенсії" - відбудеться зміна рішення суду по суті, з виходом при цьому за межі позовних вимог та вирішенням питання, яке не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті.
Верховний Суд у постанові від 12 серпня 2018 року у справі № 759/1928/13-а зазначив, що процесуальний інститут "зміни способу і порядку виконання судового рішення" - не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.
Суд критично оцінює покликання державного виконавця на те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області є лише розпорядником державних коштів, які виділені, в межах бюджетних асигнувань і з поважних причин не в змозі провести виплату (фактична виплата коштів відбувається за рахунок Державного бюджету України, головним розпорядником яких є Міністерство соціальної політики України), оскільки такі обставини не вказують на неможливість виконання судового рішення у цій справі саме через спосіб захисту, застосований судом при його ухваленні, та не надають достатніх правових підстав для застосування процесуального інституту встановлення порядку і способу виконання судового рішення, регламентованого статтею 378 КАС України.
Також, в контексті даних правовідносин, необхідно зазначити, що судове рішення не може бути актом, який замінює алгоритм дій суб'єкта владних повноважень чи дію нормативно-правових актів, якими повинні керуватися суб'єкти владних повноважень при виконані своїх функцій.
Суд звертає увагу, що поняття "спосіб" і "порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це шлях реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено КАС України та який обрано як належний в межах конкретної судової справи у резолютивній частині рішення суду.
Рішення суду у даній справі є чітким, зрозумілим, додатково зміни способу і порядку виконання, відмінного від первинно визначеного у рішенні, не потребує, з огляду на що, заява головного державного виконавця про зміну порядку та способу виконання рішення суду від 02 квітня 2021 року у справі № 260/517/21 є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 248, 256, 295, 378 КАС України, суд, -
В задоволенні заяви головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення способу і порядку виконання рішення суду від 02 квітня 2021 року у справі № 260/517/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено КАС України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.Ю.Дору