21 липня 2023 року Справа № 160/10602/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
12.05.2023р. (згідно штемпеля поштового зв'язку) ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо не зарахування при обчисленні розміру пенсії позивача за віком заробітної плати за період його роботи з 29.03.2007р. по 31.05.2017р., яка підтверджена довідками про заробітну плату №31 від 20.04.2017р.;
- зобов'язати відповідача зарахувати при обчисленні розміру пенсії за віком позивача його заробітну плату за період роботи з 29.03.2007р. по 31.05.2017р., яка підтверджена довідками про заробітну плату №31 від 20.04.2017р. та здійснити перерахунок пенсії з дати призначення, а саме: з 24.03.2022р.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2022р. у справі №160/10652/22 йому була призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням включення до страхового стажу періоду роботи з 29.03.2007р. по 31.05.2017р. у Філії 11-й автобусний парк Державного унітарного підприємства м. Москви «Мосгортранс», проте, при призначенні такої пенсії пенсійним органом не була врахована заробітна плата за вказаний період згідно довідок №№31 від 20.04.2017р. На звернення позивача від 05.03.2023р., листом №12879-8750/П-01/8-0400/23 від 30.03.2023р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача, зокрема, про те, що оскільки відповідно до ч.1 ст.40 Закону №1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року, для зарахування заробітної плати лише за період з 2012 року по 2017 рік немає підстав. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов'язок реєстрації в системі обов'язкового пенсійного страхування іноземних громадян і осіб без громадянства, та, відповідно, підтвердження фактів сплати за них страхових внесків на фінансування страхової частини трудової пенсії в рф виник з 01.01.2012р.; в довідках про заробітну плату №№31 від 20.04.2017р. зазначена інформація, що за виплатами у період з 2007р. по 2009р. були проведені відрахування до федерального бюджету 20% (єдиний податок), а з 2012 року відбувались відрахування страхових внесків у пенсійний фонд рф за встановленими ставками. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на постанови Верховного Суду.
Ухвалою суду від 22.05.2023р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов'язано відповідача, зокрема, надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.21).
30.06.2023р. через систему «Електронний суд», на виконання вимог вищевказаної ухвали суду, від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній просив в задоволенні позовних вимог позивача відмовити в повному обсязі посилаючись на те, що оскільки відповідно до частини першої статті 40 Закону №1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01.07.2000, для зарахування заробітної плати лише за період з 2007 по 2017 немає підстав; обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якого вони проживають; особи, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів (угод) у галузі пенсійного забезпечення, надають документи про стаж, визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу, та довідку згідно з додатком 5 до цього Порядку (Довідку про заробітну плату для обчислення пенсії); відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” органи, що призначають пенсію, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі, в той же час, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” (зі змінами та доповненнями) у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, в країні введено воєнний стан, тому, до набрання чинності закону щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов'язаних з державою-агресором, листування з російською федерацією припинено; з 01 січня 2023 року російською федерацією припинено участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. За таких обставин, вбачається відсутність з боку територіальних органів Пенсійного фонду України порушень прав та законних інтересів позивача, оскільки Головне управління не має законних та фізичних можливостей перевірити вищезазначені довідки, а тому покладення обов'язку на відповідача діяти не у відповідності до Закону, означатиме спонукання до виходу за межі своїх повноважень. Окрім того, відповідач посилається на свої дискреційні повноваження у спірних правовідносинах (а.с.31-34).
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи викладене, рішення у даній справі приймається судом 21.07.2023р., тобто у межах строку визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі розгляду адміністративної справи у порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у справі.
24.03.2022р. ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, до якої надав, зокрема, трудову книжку, довідки підтверджуючі стаж роботи позивача з 29.03.2007р. по 31.05.2017р. та отримання заробітної плати у наведений період, що встановлено в рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2022р. у справі №160/10652/22, яке набрало законної сили 24.11.2022р. (а.с.19-23).
У призначенні пенсії позивачеві було відмовлено.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2022р. у справі №160/10652/22, яке набрало законної сили 24.11.2022р., адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково, зокрема: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №046050011406 від 05.04.2022р. про відмову ОСОБА_1 в призначенні позивачеві пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати стаж роботи ОСОБА_1 у періоди з 29.03.2007р. по 31.05.2017р. (згідно записів трудової книжки та довідки №11-11-2295 від 31.05.2017р.) до загального страхового стажу та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.03.2022р. про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", прийнявши обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України (а.с.19-23).
На виконання наведеного судового рішення, з 24.03.2022р. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 була призначена пенсія за віком, що підтверджується копією рішення №046050011406 від 12.01.2023р., наявною у справі (а.с.37-зворот).
При цьому, згідно розрахунку заробітної плати позивача заробітну плату за період роботи з 29.03.2007р. по 31.05.2017р. відповідно до довідок №№31 від 20.04.2017р., які видані Філією 11-й автобусний парк Державного унітарного підприємства м. Москви «Мосгортранс», не було враховано пенсійним органом при призначенні позивачеві пенсії, що підтверджується копією відповідного розрахунку (а.с.38 зворот - 39).
На звернення позивача від 05.03.2023р., листом №12879-8750/П-01/8-0400/23 від 30.03.2023р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача, зокрема, про те, що оскільки відповідно до ч.1 ст.40 Закону №1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року, для зарахування заробітної плати лише за період з 2012 року по 2017 рік немає підстав, що підтверджується копією відповідного листа, наявною у справі (а.с.15).
Вказаний спір виник у зв'язку із незгодою позивача з діями відповідача щодо відмови позивачеві у зарахуванні при обчисленні розміру пенсії позивача за віком заробітної плати за період його роботи з 29.03.2007р. по 31.05.2017р., яка підтверджена довідками про заробітну плату №31 від 20.04.2017р., яка викладена у листі відповідача від 30.03.2023р., у зв'язку з чим позивач просить захистити його порушені права шляхом визнання таких дій протиправними та зобов'язання відповідача зарахувати при обчисленні розміру пенсії за віком позивача його заробітну плату за період роботи з 29.03.2007р. по 31.05.2017р., яка підтверджена довідками про заробітну плату №31 від 20.04.2017р. та здійснити перерахунок пенсії з дати призначення, а саме: з 24.03.2022р.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю з виходом за межі позовних вимог, виходячи з наступного.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058).
Частиною 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) встановлено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Аналіз вказаних норм, свідчить про те, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.
Так, як встановлено судом з матеріалів справи, у періоди з 29.03.2007р. по 31.05.2017р. ОСОБА_1 працював у Філії 11-й автобусний парк ДУП м. Москви «Мосгортранс», тобто на території рф, що підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с.10-14, 47 зворот - 51) та встановлено в рішенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2022р. у справі №160/10652/22, яке набрало законної сили 24.11.2022р. (а.с.19-23).
Також, з матеріалів справи вбачається, що до заяви про призначення пенсії позивач надав пенсійному органу, зокрема, довідки про заробітну плату за період страхового стажу з 29.03.2007р. по 31.05.2017р., отриманого в рф, що підтверджується копіями відповідних довідок (а.с.17,18, 46 зворот, 47).
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2022р. у справі №160/10652/22, яке набрало законної сили 24.11.2022р., адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково, зокрема: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №046050011406 від 05.04.2022р. про відмову ОСОБА_1 в призначенні позивачеві пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати стаж роботи ОСОБА_1 у періоди з 29.03.2007р. по 31.05.2017р. (згідно записів трудової книжки та довідки №11-11-2295 від 31.05.2017р.) до загального страхового стажу та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.03.2022р. про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", прийнявши обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України (а.с.19-23).
На виконання наведеного судового рішення, з 24.03.2022р. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 була призначена пенсія за віком та зараховано до страхового стажу позивача період його роботи з 29.03.2007р. по 31.05.2017р., що підтверджується копіями рішення №046050011406 від 12.01.2023р. та розрахунку стажу, наявними у справі (а.с.37-зворот,38).
Проте, відповідач, фактично, зарахувавши до стажу позивача період роботи з 29.03.2007р. по 31.05.2017р., відмовив у врахуванні при обчисленні розміру пенсії позивача довідок Філії 11-й автобусний парк ДУП м. Москви «Мосгортранс» №№31 від 20.04.2017р. про заробітну плату за наведений період страхового стажу, фактично, з тих підстав, що наведена заробітна плата отримана та території російської федерації та Головне управління не має законних та фізичних можливостей перевірити вищезазначені довідки, що підтверджується змістом відзиву відповідача (а.с.31-34).
Разом з тим, вказана відмова відповідача, викладена у листі від 30.03.2023р., у врахуванні заробітної плати за період з 29.03.2007р. по 31.05.2017р. є протиправною, виходячи з наступного.
Згідно статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
13 березня 1992 України стала учасником Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від (надалі також - Угода від 13.03.1992).
29.11.2022 Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", згідно з пунктом 1 якої постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.
Отже, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає врахуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в РФ, оскільки вказана Угода була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.
Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 закріплено принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (чинної на момент виникнення спірних правовідносин).
При цьому, метою Угоди від 13.03.1992 є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Статтею 5 Угоди від 13.03.1992 встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць угоди.
Згідно з частинами другою та третьою статті 6 цієї Угоди від 13.03.1992 для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди. Обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються у трудовий стаж.
З огляду на викладене, цією Угодою від 13.03.1992 визначено, що обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються у трудовий стаж.
Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав від 26.03.2008 №01-1/2-07 визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.
Слід зазначити, що те, що за іноземних осіб, які працювали на території росії, страхові внески за них роботодавцями не вносились в силу вимог чинного на відповідній території законодавства чи з інших підстав, не може бути підставою для незарахування вказаних періодів роботи до загального трудового стажу особи. Також, позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, вчинене підприємствами.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 27.03.2018 в справі №208/6680/16-а (2а/208/245/16).
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладене, за умови зарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи з 29.03.2007р. по 31.05.2017р. у Філії 11-й автобусний парк ДУП м. Москви «Мосгортранс», тобто, період роботи в рф після 01.04.2004р., з урахуванням рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2022р. у справі №160/10652/22, яке набрало законної сили 24.11.2022р., то підлягає і врахуванню при обчисленні пенсії позивачеві його заробіток за такий період його роботи, отримання якого підтверджується довідками №№31 від 20.04.2017р. (а.с.17,18,46-зворот,47).
У відповідності до вимог ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, відповідачем не було надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність дій відповідача щодо відмови у врахуванні при обчисленні розміру пенсії позивача за віком заробітної плати за період його роботи з 29.03.2007р. по 31.05.2017р., згідно довідок про заробітну плату №№31 від 20.04.2017р., враховуючи норми вищенаведеного законодавства, обставин встановлених судом та з урахуванням правової позиції Верховного Суду, яка наведена вище та не спростована відповідачем жодними доказами.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність дій відповідача щодо відмови у врахуванні при обчисленні розміру пенсії позивача за віком заробітної плати за період його роботи з 29.03.2007р. по 31.05.2017р., згідно довідок про заробітну плату №№31 від 20.04.2017р., суд приходить до висновку, що відповідач, відмовивши у врахуванні заробітної плати позивача за наведеними довідками діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Отже, суд приходить до висновку, що такі дії відповідача, порушують право позивача на врахування його заробітної плати за вищенаведеними довідками, яке підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у врахуванні при обчисленні розміру пенсії позивача за віком заробітної плати за період його роботи з 29.03.2007р. по 31.05.2017р., згідно довідок про заробітну плату №№31 від 20.04.2017р., у зв'язку з чим позовні вимоги позивача у наведеній частині підлягають задоволенню з урахуванням повноважень адміністративного суду, встановлених ст.ст. 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також і слід зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачеві з урахуванням заробітної плати за період роботи з 29.03.2007р. по 31.05.2017р. на підставі довідок про заробітну плату від 20.04.2017р. за №№31 Філії 11-й автобусний парк ДУП м. Москви «Мосгортранс», починаючи з 24.03.2022р. та з урахуванням фактично виплачених сум, враховуючи те, що судом встановлено протиправність дій відповідача щодо відмови у врахуванні такої заробітної плати та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.ст. 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.
Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005р. (остаточне) у справі «Кечко проти України» зазначив, що якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Також і у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі “Чуйкіна проти України” констатував: “ 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює “право на суд”, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі “Голдер проти Сполученого Королівства” (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати “вирішення” спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.
Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку, що зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії позивачеві з урахуванням заробітної плати за період роботи з 29.03.2007р. по 31.05.2017р. на підставі довідок про заробітну плату від 20.04.2017р. за №№31 Філії 11-й автобусний парк ДУП м. Москви «Мосгортранс», починаючи з 24.03.2022р. та з урахуванням фактично виплачених сум, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
При прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).
Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.2992787508.1 від 12.05.2023р. у розмірі 1073 грн. 60 коп. (а.с.6,26).
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у врахуванні при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 за віком заробітної плати за період його роботи з 29.03.2007р. по 31.05.2017р., згідно довідок про заробітну плату №№31 від 20.04.2017р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з урахуванням заробітної плати за період роботи з 29.03.2007р. по 31.05.2017р. на підставі довідок про заробітну плату від 20.04.2017р. за №№31 Філії 11-й автобусний парк ДУП м. Москви «Мосгортранс», починаючи з 24.03.2022р. та з урахуванням фактично виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1073 грн. 60 коп. (одна тисяча сімсот три грн. 60 коп.).
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.О. Конєва